Ухвала суду № 137590408, 17.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/296/26 1-кс/335/2299/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_2 , заявника адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні № 12025080000000061 від 09.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 301 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя в порядку ст. 174 КПК України звернувся адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000061 від 09.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 301 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що 27.05.2026 ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя в рамках розслідування кримінального провадження № 12025080000000061 від 09.04.2025, було задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 та накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження ним.

Вважає, що висновки зроблені слідчим суддею за наслідками розгляду клопотання не відповідають завданням КПК України, а також фактичним обставина кримінального провадження.

Зазначає, що слідчий суддя надаючи оцінку укладеному договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 20.02.2026 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 явно вийшов за межі положень статей 204, 215 ЦК України. Висновки слідчого судді щодо відсутності доходів у ОСОБА_5 для придбання нерухомого майна спростовуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про отримані доходи ОСОБА_7 за 2025 рік, не враховано наявність у ОСОБА_5 значних заощаджень готівкою.

Вважає, що слідчий суддя накладаючи арешт на будинок не встановив всі обставини кримінального провадження, що призвело до ухвалення неправильного рішення, а також неправильно визначив мету накладення арешту.

Посилаючись на зазначене просить скасувати арешт на майно ОСОБА_5 , а саме на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження ним, накладений на підставі ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27.05.2026.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 підтримав клопотання з підстав, викладених в ньому та просив задовольнити.

У судовому засіданні слідчий заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що наразі тривають слідчі дії, вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки є підстави вважати, що вказане нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, буд. 68, придбане підозрюваним ОСОБА_6 за грошові кошти, одержані злочинним шляхом, є доходом від них, а тому наразі відсутні підстави для скасування арешту з майна.

Вислухавши адвоката, позицію слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

При цьому, згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства щодо накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, слідчим суддею було встановлено, що 09.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000061 було внесено відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 301 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Досудовим розслідуванням встановлено, що у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 301 КК України обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , який за попередньою змовою з іншими особами у період часу з травня до червня 2025 року вчинив низку злочинів щодо виготовлення з метою збуту і збут зображень порнографічного характеру через всесвітню мережу Інтернет. Крім того, ОСОБА_6 , маючи умисел на набуття, володіння та розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, достовірно знаючи про походження грошових коштів, діючи умисно, у період з травня 2025 року до червня 2025 року вчинив низку злочинів щодо легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом на суму не менше 46 151 долару США, що згідно курсу національного банку України становить 1 919 907 гривень.

25.05.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 301 КК України.

Крім того встановлено, що ОСОБА_6 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , спільно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою мають спільну дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 25.12.2025 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належало ОСОБА_6 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 18.05.2026 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2026, де вартість вказаного нерухомого майна, а саме житлового будинку загальною площею 183,5 кв.м становить 900 000 гривень.

27.05.2026 слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя (справа № 335/296/26, провадження 1-кс/335/1991/2026), за клопотанням старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 , ухвалив судове рішення, яким наклав арешт із забороною відчуження та розпорядження, на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При вирішення клопотання слідчого, слідчим суддею було встановлено об`єктивні підстави вважати, що вказане нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , придбане ОСОБА_6 за грошові кошти, одержані злочинним шляхом, у зв`язку з зазначеним слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям речових доказів та може у подальшому підлягати спеціальній конфіскації, тому не застосування арешту цього майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть його збереженню та можливій спеціальній конфіскації.

При цьому слідчий суддя дійшов висновку, що необхідно накласти арешт на майно саме шляхом тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження відповідним нерухомим майном, з метою запобігання можливості його передачі/відчуження на користь третіх осіб, оскільки такі ризики не є вочевидь необґрунтованими.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Натомість, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна може потягнути безповоротну його втрату.

Поряд з цим слідчий суддя вказав, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники обмежуються у реалізації правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження та, з урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні, потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт накладено обґрунтовано, а тому відсутні підстави для його скасування.

Заявником не наведено нових обставин, які виникли після постановлення ухвали про арешт майна та могли б свідчити про відсутність подальшої необхідності в такому обмежені права власності.

Доводи клопотання зводяться до незгоди заявника з висновками слідчого судді, викладеними в ухвалі слідчого судді про накладення арешту на майно, та фактично спрямовані на перевірку законності та обґрунтованості зазначеного судового рішення. Разом з тим, у межах розгляду клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не наділений повноваженнями здійснювати перегляд чи переоцінку законності ухвали про накладення арешту, оскільки такий перегляд віднесений законом до компетенції суду апеляційної інстанції.

В ході судового розгляду стороною заявника не було доведено, та не надано достатніх доказів того, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 та скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27.05.2026.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 26, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні № 12025080000000061 від 09.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 301 КК України залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1