Рішення № 137588754, 23.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1098/26

Справа №755/12731/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

суддіСаламон О.Б.з участю секретаря представника відповідача Михайленко Н.О. Петренко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позиції учасників справи.

Позивач ТОВ ФК «ЄАПБ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 48 389,47 грн. за кредитним договором № 7809831 від 20.04.2024.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 20.04.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 7809831, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 14 900 грн. строком на 360 днів. Відповідно до п. 1.4.1 денна процентна ставка становить 1,50 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.4 договору. Знижена процентна ставка становить 1,425 % в день. 27.02.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем укладено договір факторингу № 27022025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 7809831 від ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» перейшло до ТОВ ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7809831 у загальному розмірі 48 389,47 грн., яка складається з: 15 244,07 грн. - сума боргу за тілом кредиту, 24 695,40 грн. - проценти, 8 450 грн. - сума заборгованості за пенею та штрафами. Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом у повному обсязі не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Петренко Н.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач заперечує щодо позовних вимог, оскільки позивачем ТОВ ФК «ЄАПБ» не надано суду доказів щодо належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором, вважає розрахунок заборгованості наданий позивачем таким, що суперечить принципам розумності та добросовісності. Також зазначає про те, що матеріали позовної заяви не містять доказів отримання відповідачкою кредитних коштів.

Позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що за умовами кредитного договору кошти було надано позичальнику шляхом направлення на реквізити банківської картки НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційним листом № 7/7918 на суму 14 900 та інформаційним листом №20250228-18.1 на суму 2 000 грн. При цьому вказують на те, що відповідач, заперечуючи щодо отримання кредитних коштів не була позбавлена можливості як власник карткового рахунку, отримати виписку та спростувати доводи позивача викладені у позовній заяві, а відтак просять задовольнити позовні вимоги.

Процесуальні дії та рішення суду.

25 липня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва постановлено направити матеріали справи за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 16 грудня 2025 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, при цьому в прохальній частині зазначає, що не заперечує щодо розгляду справи за відсутності позивача, а також щодо ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Петренко Н.О. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, обгрунтовуючи позицію викладеним у відзиві.

Приймаючи до увагивикладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників такою, що не перешкоджає розгляду справи, суд розглядає справу без участі сторони позивача.

Фактичніобставинисправи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.04.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 7809831, відповідно у мов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 14 900 грн. строком на 360 днів.

Відповідно до п. 1.4.1 денна процентна ставка становить 1,50 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.4 договору. Знижена процентна ставка становить 1,425 % в день.

27.02.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА » та позивачем укладено договір факторингу № 27022025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №7809831від ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» перейшло до ТОВ ФК «ЄАПБ».

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7809831 у загальному розмірі 48 389,47 грн., яка складається з: 15 244,07 грн. - сума боргу за тілом кредиту, 24 695,40 грн. - проценти, 8 450 грн. - сума заборгованості за пенею та штрафами.

Згідно з п.1.1 договору факторингу клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитним договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до п.1.3. договору фактор одержує право замість клієнта вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами.

Позивачем на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 14 900 грн. надано суду довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 28.02.2025 року, у відповідності з якою зазначено, що 20.04.2024 на номер картки НОМЕР_1 здійснено переказ грошових коштів на суму 14 900 грн. Також, в матеріалах справи міститься лист від ТОВ «ПЕЙТЕК» від 28.02.2025, відповідно до якого вказано, що 01.05.2024 було здійснено транзакцію по переказу грошових коштів на суму 2 000 грн. на картку НОМЕР_1 .

Водночас, слід зауважити, що стороною відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, не надано суду доказів зворотнього, а саме виписок по картковому рахунку відповідачки, котра не позбавлена можливості звернутись до банку та отримати інформацію про стан рахунку та рух коштів.

У відповідності до складеного розрахунку заборгованості за картковим рахунком від 20.04.2024, залишок заборгованості складає 48 389,47 грн., яка складається з: 15 244,07 грн. - сума боргу за тілом кредиту, 24 695,40 грн. - проценти, 8 450 грн. - сума заборгованості за пенею та штрафами.

При цьому, суд вважає твердження відповідача щодо не отримання кредитних коштів не відповідають реальним обставинам справи, зокрема оскільки з наданого розрахунку заборгованості вбачається наявними періодичні платежі на виконання умов кредитного договору, а саме 06.05.2024 на суму 4 021,36 грн.,25.05.2024 на суму 4 508 грн., 11.06.2024 на суму 4 410 грн., 26.06.2024 на суму 4 459 грн., 12.07.2024 на суму 4 243 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору , а отже і щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Враховуючи норми закону та те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, відсотками та комісією підлягають задоволенню у загальному розмірі 39 939,47 грн., що складається з: 15 244,07 грн. - сума боргу за тілом кредиту, 24 695,40 грн. - заборгованість за процентами.

Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з відповідача пені та штрафів, суд виходить з наступног.

Зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем(позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, враховуючи викладене, відповідач ОСОБА_2 звільнена від обов`язку сплати неустойки у період з 24 лютого 2022 року до тридцятого дня після скасування/припинення дії воєнного стану на території України.

Відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої неустойки у розмірі 8 450 грн., у зв`язку з необґрунтованістю.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за Договором № 7809831 від 20.04.2024 в розмірі 39 939,47 грн., що складається з: 15 244,07 грн. - сума боргу за тілом кредиту, 24 695,40 грн. - заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 499,24 грн. судових витрат (39 939,47 грн. х 3 028 грн. : 48 389,47 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610,631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором в розмірі 39 939,47 грн., а також судовий збір в розмірі 2 499,24грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри,30.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 23.06.2026.

Суддя О.Б. Саламон