Ухвала суду № 137587833, 22.06.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/10004/25

Провадження №2/463/389/26

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

22 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Арутюнової Н.Ф.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованості загальною сумою 38860,5 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 15000 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором 10,5 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції» 23850 грн., стягнення сплаченого судового збору 2422,4 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Також в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України просить органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Окрім того, разом з позовом представником позивача було подано клопотання про витребування доказів в АТ «Універсал Банк».

Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» 23 жовтня 2025 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у даній справі на 24 листопада 2025 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано з АТ «Універсал Банк» наступну інформацію: щодо підтвердження належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № НОМЕР_2 ; щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк» за період з 19 червня 2024 року включно та протягом наступних п`яти календарних днів у сумі 15000 грн. за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек».

3 листопада 2025 року на адресу суду на виконання вказаної вище ухвали надійшла відповідь АТ «Універсал Банк».

5 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому стверджує, що жодних коштів не отримувала, 18 червня 2024 року невідомі особи шляхом зловживання довірою в телефонному режимі отримали дані її банківської картки, з якої на свою користь отримали мікрокредити в ряді фінансових установ на її ім`я.

Також разом з відзивом подала клопотання про зупинення провадження по справі.

13 листопада 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі представника позивача Лисенка Д.В., який діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 20 червня 2025 року.

17 листопада 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь представника позивача ОСОБА_2 на відзив.

Протокольною ухвалою судового засідання 24 листопада 2025 року в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі було відмовленою.

9 лютого 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача Лисенка Д.В. про розгляд справи без його участі.

10 березня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 , яка діє на підставі ордеру серії ВС №1322293 від 9 лютого 2026 року, про витребування доказів в ТОВ «Українські фінансові операції».

Також 16 березня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача Арутюнової Н.Ф. про витребування доказів в АТ «Ощадбанк».

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено частково; витребувано у ТОВ «Українські фінансові операції»: оригінал електронного кредитного договору у форматі XML; документи, що підтверджують повідомлення відповідача про відступлення права вимоги (з доказами направлення та отримання); повний деталізований розрахунок заборгованості з розбивкою по датах, процентних ставках, формулах нарахування та окремим зазначенням періодів прострочення; первинні технічні дані укладення електронного договору, а саме: лог-файли входу до особистого кабінету; IP-адреси; дані щодо використання одноразового ідентифікатора; підтвердження ідентифікації через систему BankID; інформацію про здійснення/нездійснення фото- чи відеофіксації особи; докази направлення відповідачу повідомлень про наявність заборгованості (копії електронних листів разом із технічними звітами про доставку, журнали відправки, SMS-логи тощо); витребувано у АТ «Ощадбанк» (банк-емітент картки) інформацію щодо власника банківської картки НОМЕР_3 на яку було здійснено переказ коштів у сумі 26000 грн. 19 червня 2024 року 13:51:00 з карткового рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), що належить мені ОСОБА_1 , а саме надати: відомості про власника банківської картки (ПІБ, РНОКПП, дату народження); номер рахунку (IBAN), до якого прив`язана картка; за наявності - фінансовий номер телефону та адресу реєстрації власника рахунку.

Також протокольною ухвалою судового засідання 16 березня 2026 року визнано обов`язковою явку представника позивача в наступне судове засідання для надання особистих пояснень, у зв`язку з чим у розгляді справи оголошено перерву.

Наступного дня, 17 березня 2026 року скеровано позивачу судову повістку про виклик в наступне судове засідання, призначене на 22 квітня 2026 року, в якій повідомлено про визнання ухвалою суду явки представника позивача у таке обов`язковою для надання особистих пояснень по суті спору, дану повістку доставлено позивачу в електронний кабінет.

30 березня 2026 року на адресу суду на виконання ухвали надійшов лист АТ «Ощадбанк» щодо неможливості ідентифікації банківської картки.

2 квітня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» на виконання ухвали суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_4 .

Судове засідання 22 квітня 2026 року не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Стрепка Н.Л. у відрядженні, наступний розгляд справи було призначено на 25 травня 2026 року, про що 27 квітня 2026 року скеровано позивачу та його представнику судові повістки на офіційні електронні адреси, в яких також повідомлено про визнання явки представника позивача у таке засідання обов`язковою для надання особистих пояснень по суті спору, повістки було доставлено останнім в електронні кабінети 29 квітня 2026 року.

Однак, в судове засідання 25 травня 2026 року позивач явку свого представника не забезпечив, про причини неявки такого не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, у зв`язку з чим у розгляді справи було оголошено перерву до 22 червня 2026 року.

Того ж дня, 25 травня 2026 року позивачу та його представнику було скеровано судові повістки про виклик в наступне судове засідання, призначене на 22 червня 2026 року, в яких повідомлено про те, що ухвалою суду визнано явку представника позивача в судове засідання для надання особистих пояснень по суті спору обов`язковою, та попереджено про наслідки повторної неявки такого в судове засідання. Вказані повістки було доставлено позивачу та його представнику в їхні електронні кабінети 26 травня 2026 року.

Водночас в судове засідання 22 червня 2026 року позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце такого, явку свого представника знову не забезпечив та про причини неявки такого не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

У зв`язку з наведеним в судовому засіданні 22 червня 2026 року судом було поставлено на обговорення питання про залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого представника позивача, явку якого було визнано судом обов`язковою для надання особистих пояснень по суті спору.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні залишення позову без розгляду підтримали.

Заслухавши думку учасників судового засідання, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Так частинами 1, 5 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. При цьому згідно з ч. 3 даної статті Кодексу юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника, яким відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України може бути адвокат.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Водночас згідно з п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЦПК України у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

При цьому згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Також відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відтак з наведеного вбачається, що ЦПК України передбачає імперативну норму щодо наявності в представника позивача обов`язку з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою, навіть у разі подання таким заяви про розгляд справи за його відсутності, оскільки в такому разі нез`явлення представника позивача в судове засідання перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з обставинами такої судом було визнано обов`язковою явку в судове засідання представника позивача, про що повідомлено позивача відповідно до положень абзацу 1 ч. 6 ст. 128 ЦПК України шляхом надсилання судових повісток до його електронного кабінету, а також електронного кабінету його представника, водночас позивач явку свого представника у призначені судові засідання повторно не забезпечив та про причини неявки такого не повідомив, представник позивача для надання пояснень по суті справи знову не з`явився.

В своєму рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі №1-9/2011 Конституційний Суд України зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас учасник справи зобов`язаний: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

А частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»). Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Це підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.

«Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій» (окрема думка судді Валентини Сімоненко щодо постанови ВС від 2 жовтня 2019 року у справі №750/3021/18).

Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.

Оскільки жодних підтверджуючих доказів про неможливість позивача забезпечити явку в судове засідання свого представника суду не представлено, відтак суд не вбачає жодних обставин, які б перешкоджали представнику позивача з`явитись в судове засідання та вжити заходів щодо участі у розгляді даної справи. Окрім того, ухилення сторони позивача від участі в судовому розгляді поданого ним ж позову порушує права іншої сторони, а також перешкоджає вирішенню спору.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» він зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» наголошує на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі №905/458/21 сформовано висновок, згідно якого якщо нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі, якщо суд визнав явку позивача обов`язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов`язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання, суд не визнавав явку позивача обов`язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливими та визнати його явку обов`язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез`явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду.

Вказаний правовий висновок стосується застосування пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42, статей 120, 196, частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, які є тотожними за змістом викладеним вище статтям ЦПК України щодо визнання обов`язковою явки учасника в судове засідання та наслідків неявки такого.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач відповідно до положень ЦПК України про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, а також був повідомлений про визнання обов`язковою явки в судове засідання його представника та наслідки повторної неявки такого, з моменту пред`явлення позову до суду зобов`язаний був цікавитись розглядом такого та проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи, однак явку свого представника в судове засідання повторно не забезпечив, про причини неявки такого не повідомив, а його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, відтак суд приходить до висновку, що позов слід залишити без розгляду.

З врахування наведеного та керуючись ст.ст. 44, 58, 60, 128, 131, 223, 257, 260, 261, 279, 353, 354 ЦПК України, суд -

постановив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Стрепко Н.Л.