Ухвала суду № 137586444, 16.06.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2218/26

провадження № 1-кс/405/1828/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 м. Кропивницький

слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010013161 від 06.11.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 149, ч. 5 ст. 407 КК України, про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

слідчий звернувся до Подільського районного суду міста Кропивницького з вказаним вище клопотанням, яке посилаючись на обставини кримінального провадження просив задовольнити.

У судове засідання слідчий не з`явився, надав заяву відповідно до якої просить розглянути клопотання без його участі.

Крім того, слідчий подав клопотання з метою конфіскації вказаного майна. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).

Крім того, беручи до уваги положення ст. 172 КПК України, зокрема ч.2 цієї статті, згідно з якою клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, а тому слідчий суддя ухвалив здійснити розгляд клопотання слідчого відповідно до наявних матеріалів.

Відповідно до ст.107 ч.4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010013161, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 листопада 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 149, ч. 5 ст. 407 КК України, згідно з яким наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 175 від 21.06.2024 солдата ОСОБА_4 з 21.06.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 постановлено на всі види забезпечення, а також визнано таким, що прийняв справи та посаду механіка-водія 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

З моменту зарахування 21.06.2024 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, 21.06.2024 приступив до виконання військового обов`язку проходження військової служби.

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проходячи військову службу на посаді механіка-водія 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець відповідно до ст. ст. 11, 16-17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов`язаний, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також спеціальні обов`язки; бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України; усвідомлювати та свідомо ставитися до виконання свого військового обов`язку; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно зі ст. ст. 2, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 , також був зобов`язаний, зокрема, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України; точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки і поставлені йому завдання; зразково виконувати свої службові обов`язки; додержуватися військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни; неухильно виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з указом Президента України ОСОБА_5 № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час, відповідно до указу Президента України ОСОБА_5 № 271/2024 від 06.05.2024.

Зважаючи на викладене, 16.07.2024 солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи на посаді механіка-водія 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно в порушення вимог ст. ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася в населеному пункту АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи різних в місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби до моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: у самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Крім того, у травні 2023 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням надання допомоги у питанні проходження виробничої практики, яка є частиною навчального процесу Професійно-технічного училища № 32 м. Бобринець, а саме виконання робіт по сільському господарству. В свою чергу ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_6 на час проходження виробничої практики виконувати роботи по домашньому сільському господарству в нього вдома за адресою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 в свою чергу надасть допомогу в офіційному підтвердженні того, що ОСОБА_6 пройшов виробничу практику. На час проходження практики ОСОБА_6 проживав в наданому ОСОБА_4 будинку який розташовано поряд із його домоволодінням. Після проходження виробничої практики, за спільною домовленістю ОСОБА_6 разом із своєю матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сестрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 продовжив проживати у наданому ОСОБА_4 , будинку.

Так, починаючи з 16.07.2024, ОСОБА_4 , будучи офіційно не працевлаштованим та не маючи законного джерела доходів, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 є особою з інвалідністю ІІІ групи, бажаючи мати стабільне джерело грошових коштів від протиправної діяльності внаслідок вчинення кримінального правопорушення та розуміючи його суспільно-небезпечний характер, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел направлений на вербування людини з використанням обману, уразливого стану та поєднане з насильством, небезпечним для життя або здоров`я потерпілого, що виразилось у нанесенні тілесних ушкоджень, вирішив здійснити вербування ОСОБА_6 з метою його подальшої трудової експлуатації.

Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування особи з метою подальшої трудової експлуатації, достовірно знаючи про уразливий стан та стан здоров`я ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи швидкого їх настання у вигляді трудової експлуатації, ввів в оману ОСОБА_6 про умови праці, при тому не отримуючи від останнього згоди та застосовуючи відносно останнього насильство, що є небезпечним для життя або здоров`я потерпілого, примушував проживати на території свого домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Тим самим ОСОБА_4 починаючи з 16.07.2024 до 22.03.2026, завербував ОСОБА_6 та ввівши останнього в оману та застосовуючи відносно останнього фізичне насильство, змусив проживати у господарському приміщенні хліву, що знаходиться на території домоволодіння ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його подальшої трудової експлуатації. При цьому ОСОБА_4 жодних коштів за роботу ОСОБА_6 не платив, використовуючи його уразливий стан тричі на тиждень годував останнього неналежним чином. Крім того, з метою придушення волі потерпілого до опору та примушування до подальшої безоплатної праці, ОСОБА_4 регулярно наносив потерпілому ОСОБА_6 численні удари руками та ногами по різних частинах тіла, а також використовував предмети, схожі на дерев`яну палицю та кувалду для нанесення тілесних ушкоджень.

В результаті дій, пов`язаних із застосуванням насильства, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи № 375 від 01.05.2026, у вигляді: рани правої гомілки, які відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров?я, строком понад 6 до 21 доби, згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6; множинних ран та синців верхніх та нижніх кінцівок, тулуба, які відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6; закритого перелому 5-го пальця лівої кисті, який відноситься до категорії СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості, яке викликало тривалий розлад здоров?я, строком понад 21 добу, згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 та згідно висновку судово-медичної експертизи № 441 від 22.05.2026, у вигляді: рани правої гомілки, що ускладнилась розвитком післятравматичного періоститу правої великогомілкової кістки - відноситься до категорії СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості, яке викликало тривалий розлад здоров?я строком понад 21 добу, згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6; консолідований перелом кісток носа утворився від дії тупого предмету (ів) у строк не менш ніж за 14 діб до моменту обстеження (02.04.26р.) та відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що викликають короткочасний розлад здоров?я строком понад 6 до 21 доби, згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6. Враховуючи характер ушкодження, виключається можливість його утворення при падінні з положення стоячи на площину або виступаючу поверхню; слабоконсолідований перелом 5-го пальця лівої кисті, що ускладнився розвитком комбінованої контрактури міжфалангових та п?ясно-фалангового суглобу 5-го пальця лівої кисті; слабоконсолідований подвійний перелом лівої ліктьової кістки; слабокосолідований перелом поперечних відростків 2 та 4 поперекових хребців праворуч 3-го хребця - з обох сторін; консолідований перелом наколінника праворуч; консолідовані переломи ребер 5,7,8,9 праворуч, 5,6,9,10 ліворуч - утворились від дії тупого (-их) предмету (-ів) у строк не менш ніж за 21 добу до моменту обстеження (02.04.26р.) та як у сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров?я строком понад 21 добу, згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6. Враховуючи локалізацію та характер ушкоджень, виключається можливість їх утворення при падінні з положення стоячи на площину або виступаючу поверхню; садна та гематоми обличчя, голови, лівого передпліччя - як у сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6. Морфологічні властивості ушкоджень не описано, тому неможливо говорити про строк їх утворення (крім гематом передпліччя, що могли утворитись орієнтовно у строк до 10-15 діб до моменту обстеження 31.03.26р.); закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку - утворилось від дії тупого (-их) предмету (-ів) у строк до 21 доби до моменту обстеження (31.03.26р.) та відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що викликають короткочасний розлад здоров?я строком понад 6 до 21 доби, згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6. Враховуючи характер ушкодження, виключається можливість його утворення при падінні з положення стоячи на площину або виступаючу поверхню; багатоуламковий перелом лобної кістки зліва з переходом на ліву лобну пазуху та верхнього синусу лівої орбіти - утворились від дії тупого (-их) предмету (-ів), та відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя згідно п.2.1.3.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6. Враховуючи локалізацію та характер ушкоджень, виключається можливість їх утворення при падінні з положення стоячи на площину або виступаючу поверхню; рубці потиличної ділянки (1), лівої надбрівної дуги (1), правої надбрівної дуги (кількість не вказано), правої шоки (1), лівої лопаткової ділянки (кількість не вказано), лівої реберної дуги (1), правої кисті (кількість не вказано), лівого ліктьового суглобу (1), лівої кисті (1), на правій сідниці (1), які утворились внаслідок загоєння ран, що мали місце в даних ділянках. Згідно даних літератури дані рубці утворились орієнтовно у строк до 18-ти місяців до моменту огляду (31.03.26р.). Ушкодження як у сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що викликають короткочасний розлад здоров?я строком понад 6 до 21 доби, згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6.

В період перебування на території домоволодіння ОСОБА_4 , а саме з 16.07.2024 до дня втечі 22.03.2026, ОСОБА_6 будучи введеним в оману ОСОБА_4 та під примусом, був змушений виконувати роботи різного типу в нелюдських умовах, під час яких відчував страждання, пригнічення та біль, зумовлений систематичним нанесенням тілесних ушкоджень, а саме доглядав за худобою, збирав врожай, виконував домашні роботи пов`язані з упорядкуванням території, про те ОСОБА_6 жодних грошових коштів за вказані дії не отримував, а також не отримував належного харчування та забезпечення за виконану роботу.

Зазначені дії ОСОБА_4 суперечать чинному законодавству України та Протоколу про попередження й припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, а також покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року («Палермський протокол 2000 року»), (Дата підписання: 11 листопада 2000 року; дата ратифікації: 4 лютого 2004 року; дата набуття чинності для України: 21 травня 2004 року) й Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року (Дата підписання: 16 травня 2005 року; дата підписання від імені України: 17 листопада 2005 року; дата ратифікації Україною: 21 вересня 2010 року; дата набуття чинності для України: 1 березня 2011 року), Конвенцію Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю (дата підписання 10 червня 1930 року, дата ратифікації 10 серпня 1956 року), які визначають поняття торгівлі людьми, окреслюють коло суспільно-небезпечних діянь, які підлягають обов`язковій криміналізації, передбачають основні стандарти запобігання, протидії торгівлі людьми.

Так, відповідно до п. 1 ст. 2 Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року примусова праця всяка робота чи служба, що вимагається від будь-якої особи під загрозою якогось покарання, для котрої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.

Прикладами примусової праці може бути праця у будь-якій сфері виробництва чи послуг взагалі без оплати або з оплатою, що не відповідає характеру та інтенсивності роботи. Примусове надання послуг є різновидом примусової праці, коли остання здійснюється у сфері послуг.

Про те, що праця є примусовою, можуть свідчити такі обставини, як застосування до особи психічного чи фізичного насильства, відсутність трудової угоди, відібрання в особи паспорта, утримання частини заробітної плати або невиплата її взагалі та інші обставини.

Наявність трудової угоди не обов`язково свідчить про відсутність примусової праці або торгівлі людьми.

Отже ОСОБА_4 підозрюється у вербуванні з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану потерпілого, поєднаного з насильством, небезпечним для життя або здоров`я потерпілого, що спричинили тяжкі наслідки, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 149 КК України.

Крім того, в липні 2024 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не раніше 16.07.2024, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виник протиправний умисел на незаконне позбавлення волі потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, порушивши основні права, свободи та інші загальнолюдські цінності, які повинна мати кожна людина і які закріплені в Конституції України, а саме на повагу гідності громадянина, права на фізичну свободу та особисту недоторканість, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , наказав потерпілому ОСОБА_6 зайти до господарського приміщенні хліву, де зачинив останнього на навісний замок та змусив ночувати у непридатному для проживання людини приміщенні, спільно з великою рогатою худобою та іншими сількогосподарськими тваринами.

В подальшому, наступного ранку, ОСОБА_4 відчинив навісний замок та випустив ОСОБА_6 з хліву, щоб останній проводив господарські роботи на території домоволодіння ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , однак забороняв потерпілому вільно пересуватись, покидати територію домоволодіння та з метою виконання останнім вказаних вимог, ОСОБА_4 постійно здійснював психологічний тиск на ОСОБА_6 , наносив тілесні ушкодження, завдавав сильного фізичного болю та моральних страждань.

Вказані дії ОСОБА_4 повторював кожного дня до 22.03.2026, коли ОСОБА_6 , користуючись відсутністю нагляду з боку ОСОБА_4 , покинув місце свого утримання, за адресою: АДРЕСА_1 та звернувся за медичною допомогою до КНП «Бобринецька лікарня» Бобринецької міської ради», де перебував на стаціонарному лікуванні.

Таким чином ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у незаконному позбавленні волі, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 146 КК України.

Крім того, у липні 2025 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи свою фізичну перевагу над потерпілими, керуючись хибним почуттям безкарності за вчинені діяння, безпричинно, діючи з єдиним умислом на заподіяння потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фізичного та морального страждання шляхом вчинення насильницьких дій, що полягали у систематичному заподіянні тілесних ушкоджень, нелюдському, тобто таким, що принижує його гідність, поводженні, з метою залякування потерпілого, а також отримання від нього зізнання у вчиненні інших дій, для подальшого використання як привід до покарання, а також, керуючись умислом на заподіяння потерпілому ОСОБА_6 морального страждання шляхом вчинення насильницьких дій, що полягали в ураженні електричним струмом, нанесенні тілесних ушкоджень та примушування до вчинення дій, що суперечили волі потерпілого, з метою залякування та попередження його зверненню до правоохоронних органів зі скаргами на протиправні діяння ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , бажаючи викликати у потерпілого стан моральної пригніченості та почуття безпорадності, посягаючи на здоров`я ОСОБА_6 , грубо порушуючи гарантовані державою конституційні права і свободи людини, передбачені ч. 1 ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров`я, честі і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та ч. 1 ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню, демонструючи фізичну перевагу, діючи за попередньою змовою групою осіб, використовуючи нашийник з електрошокером, який призначений для тварин, надягли на шию потерпілого, та за допомогою дистанційного пульту активували дію електричного струму різної напруги, чим заподіяли ОСОБА_6 фізичних страждань.

Продовжуючи свої злочинні протиправні діяння, поєднані єдиним умислом спрямованим на систематичне катування потерпілого ОСОБА_6 , влітку 2025 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на приватній території ОСОБА_9 , що являє собою спеціалізоване сільськогосподарське підприємство (ферма), яке розташовується поблизу с. Дібрівка, Кропивницького району, Кіровоградської області, за географічними координатами: 48.0201149, 32.1234575, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, використовуючи оголений провід від електропастуха, закріпили його на обох руках потерпілого та за допомогою під`єднаного блоку живлення, дистанційно активували дію електричного струму, чим заподіяли ОСОБА_6 болю та фізичних страждань.

Таким чином ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у катуванні, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 127 КК України.

Слідчим суддею було встановлено, що 02.04.2026 о 15:34 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в подальшому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127 ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 407 КК України та в подальшому, 03.04.2026 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 149, ч. 5 ст. 407 КК України.

12.06.2026 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 149, ч. 5 ст. 407 КК України.

Так, в ході розгляду клопотання було встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 480871833 від 09.06.2026, ОСОБА_4 належить житловий будинок, з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею (кв.м): 57.6, житлова площа (кв.м): 37.4, опис: Літера А житловий будинок; літера а - веранда; літера кр - ганок; літера Б - сарай; літера В - сарай; літера Г - сарай; літера Д - сарай; літера Д1 - погріб; літера Е - туалет; літера К - басейна; літера К1 - басейна; огорожа позначена №-№1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 480871968 від 09.06.2026, ОСОБА_4 належить земельна ділянка з кадастровим номером 3520810100:51:000:0076, площею 0,25 га.

Також, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 480872100 від 09.06.2026, ОСОБА_4 належить земельна ділянка з кадастровим номером 3520810100:51:000:0077, площею 1.4931 га.

Таким чином, слідчим суддею було встановлено, що у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 ..

Санкцією частини 3 статті 149 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, у зв`язку з чим існує необхідність арештувати майно, яке перебуває у користуванні підозрюваного ОСОБА_4 .

Враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 149 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, у зв`язку з чим існує необхідність арештувати майно, яке перебуває у користуванні підозрюваного ОСОБА_4 ..

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначене вище клопотання слідчий подав з метою подальшої конфіскації вказаного майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане та застосовується до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Крім того, частиною 3 визначено, що підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Підстави і мета відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна:

ч. 2 ст. 93 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії кримінальним правопорушенням.

Отже, підсумовуючи зазначене вище, слідчий суддя погоджується з позицією слідчого, що на виконання завдання кримінального провадження, з метою забезпечення заходів кримінального провадження, існує потреба у накладені арешту з метою конфіскації.

Таким чином клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 173, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на:

- житловий будинок, з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею (кв.м): 57.6, житлова площа (кв.м): 37.4, опис: Літера А житловий будинок; літера а - веранда; літера кр - ганок; літера Б - сарай; літера В - сарай; літера Г - сарай; літера Д - сарай; літера Д1 - погріб; літера Е - туалет; літера К - басейна; літера К1 - басейна; огорожа позначена №-№1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3520810100:51:000:0076, площею 0,25 га, яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3520810100:51:000:0077, площею 1.4931 га, яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Заборонити відчужувати та розпоряджатись вказаним майном.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_10