Вирок № 137586367, 22.06.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/2627/25

Номер провадження по справі 1-кп/387/85/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025121080000296 від 08.09.2025, яке надійшло з Кропивницького апеляційного суду за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новоукраїнка Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , освіта середня спеціальна, не працює, не одружений, проходить військову службу на посаді стрільця-санітар 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 8-ї роти оперативного призначення ( на спеціалізованих броньованих автомобілях) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані солдат, раніше судимий: 03.02.2022 Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.289, ст.70 КК України, вид покарання позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Олександропіль Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 , освіта базова загальна середня, не працює, не одружений, раніше не судимий,перебувають на утриманні двоє неповнолітніх дітей співмешканки -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5

захисника

( в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_6

захисника

( в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_3 обвинуваченого ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, відкрито викрали чуже майно, поєднавши свої дії із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого за таких обставин.

08.09.2025 у період часу з 00 год. 00 хв. до 01 год. 36 хв. (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_3 , проходячи військову службу на посаді стрільця-санітара 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 8-ї роти оперативного призначення (на спеціалізованих броньованих автомобілях) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діяв на момент вчинення кримінального правопорушення, прибули на територію ТОВ «Прогрес», розташовану за адресою: вул. Валерія Лобановського, 56/4, м. Новоукраїнка Кіровоградської області, до свого знайомого ОСОБА_8 , який тимчасово проживав за вказаною адресою та працював охоронцем.

Підійшовши до вхідних дверей приміщення для відпочинку охорони, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постукали, після чого ОСОБА_8 відчинив двері. У цей момент ОСОБА_3 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, з метою подолання можливого опору потерпілого, наніс останньому удар кулаком правої руки в ділянку носа, внаслідок чого ОСОБА_8 втратив рівновагу та сів на ліжко.

Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх вчинити, відкрито заволоділи належним ОСОБА_8 майном, а саме: однією пляшкою соняшникової олії об`ємом 1 л, одноконфорочною чавунною плитою пічного опалення розмірами 5?360?410 мм без кілець, вартістю 308,33 грн згідно з висновком судової товарознавчої експертизи, одноконфорочною електричною плиткою «UNDERPRICE», електричною спіральною плиткою радянського виробництва, а також шампунем-кондиціонером для волосся «Ekolan Diamond» об`ємом 1 л.

Після заволодіння майном ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії та усвідомлюючи свою фізичну перевагу над потерпілим, наніс ОСОБА_8 ще один удар кулаком у ділянку правого ока та щоки, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді синця навколо правого ока, субкон`юнктивального крововиливу в ділянці зовнішнього кута правого ока, а також синця в ділянці нижньої повіки лівого ока з переходом на спинку та ліве крило носа, які відповідно до висновку експерта № 74 від 10.09.2025 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У цей час ОСОБА_4 , діючи узгоджено з ОСОБА_3 та маючи спільний злочинний умисел на відкрите заволодіння майном потерпілого, перебував біля входу до приміщення, контролював навколишню обстановку, забезпечував безперешкодне вчинення кримінального правопорушення та перешкоджав потерпілому залишити приміщення, чим сприяв вчиненню кримінального правопорушення.

Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відкрито заволодівши майном потерпілого, залишили місце вчинення кримінального правопорушення та попрямували до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинили потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 308,33 грн та завдали легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину визнав частково та надав показання, що 07 вересня 2025 року близько 22 год. 30 хв. забрав ОСОБА_4 та разом попрямував до будинку своєї матері. По дорозі вони зайшли до місця роботи ОСОБА_8 , якого він знає з дитинства та до якого раніше часто приходив для спільного вживання алкогольних напоїв. З собою вони мали пляшку коньяку та пиво. У приміщенні ОСОБА_9 вони розпивали алкогольні напої та спілкувалися.

За словами обвинуваченого, між ним та потерпілим тривалий час існували неприязні відносини, оскільки приблизно півтора-два роки тому ОСОБА_9 порубав йому сокирою руку, а також викрав грошові кошти з його гаманця. Саме через ці обставини між ними виникла словесна суперечка. Під час конфлікту ОСОБА_4 вийшов на вулицю, а він залишився у приміщенні разом із ОСОБА_8 та продовжив вживати алкоголь. У ході сварки він наніс ОСОБА_8 два удари рукою. При цьому зазначив, що потерпілий також намагався його душити, однак він вирвався. Після початку бійки до приміщення зайшов ОСОБА_4 та розборонив їх. Стверджував, що ОСОБА_4 потерпілого не бив.

ОСОБА_3 пояснив, що після конфлікту вони ще деякий час продовжували сидіти та вживати алкогольні напої. Зазначив, що коли він забирав речі потерпілого, то хотів, щоб останній відчув те саме, що свого часу відчував він після викрадення у нього грошей, зароблених під час проходження військової служби. Також зазначав, що потерпілий під час конфлікту говорив: « ОСОБА_10 що хочеш, тільки не телефон». Майно знаходилося на тумбочці. Приблизно після 24 години вони залишили будинок потерпілого. Перед виходом він попросив ОСОБА_4 допомогти донести речі до будинку його матері. З його слів, речі планувалося повернути власнику наступного дня. Речі були занесені до будинку матері.

Обвинувачений стверджував, що коли вони прийшли до ОСОБА_8 , у останнього вже був синець під лівим оком. Водночас визнав, що сам наніс потерпілому два удари рукою та пояснити причину своїх дій не зміг, припустивши, що причиною могла бути образа або бажання налякати потерпілого. Вказував, що на момент події він перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, тоді як ОСОБА_4 вжив значно менше алкоголю.

Також ОСОБА_3 повідомив, що наступного дня його доставили до поліції, де, на його думку, до нього застосовувалося фізичне насильство з боку одного зі слідчих, якого він назвав ОСОБА_11 . Зазначав, що його били по коліну та в ділянку грудної клітки, а показання декілька разів передруковувалися. Після поміщення до слідчого ізолятора він повідомляв про застосування до нього насильства.

Обвинувачений зазначив, що усвідомив неправомірність своїх дій вже наступного дня після події. Він телефонував потерпілому та просив вибачення. З його слів, потерпілий повідомляв, що претензій до нього не має. Крім того, мати обвинуваченого також спілкувалася з потерпілим, який нібито висловлював аналогічну позицію. ОСОБА_3 вважає, що показання потерпілого у суді відрізняються від дійсних обставин події, оскільки на нього могли вплинути працівники поліції.

Також зазначив, що ніс чугунну плиту до матері. Під ранок пішли із ОСОБА_4 до сестри, перед цим були у літній кухні в його матері. О 5 ранку були у сестри Фокшея, о 7 ранку приїхала поліція.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину визнав частково та пояснив, що 07 вересня 2025 року близько 22 год. 00 хв. йому зателефонував ОСОБА_3 та запропонував зустрітися. Після зустрічі вони вирушили до будинку матері ОСОБА_12 , при цьому у ОСОБА_12 із собою була пляшка коньяку. За словами обвинуваченого, ОСОБА_12 запропонував зайти до своєї матері, щоб взяти сірники та закурити. По дорозі ОСОБА_12 запропонував зайти до ОСОБА_8 , щоб підкурити та поспілкуватися.

ОСОБА_4 зазначив, що коли вони прийшли до ОСОБА_8 , ОСОБА_12 зайшов до приміщення, а він певний час перебував на вулиці та користувався телефоном. Через деякий час почув сварку між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , після чого зайшов до приміщення і побачив, що між ними відбувається бійка. Він попросив їх заспокоїтися та розборонив. Після цього знову вийшов на вулицю. Приблизно через 15 хвилин він знову почув конфлікт, зайшов до приміщення, ще раз попросив їх припинити сварку та навіть сів між ними, після чого чоловіки продовжили вживати алкогольні напої. Надалі він знову перебував на вулиці та грав у гру на телефоні.

Обвинувачений підтвердив, що бачив, як ОСОБА_3 наніс потерпілому удар рукою в обличчя. При цьому вказував, що бачив лише один удар правою рукою, після якого у потерпілого з носа пішла кров. Будь-яких ударів потерпілому він не наносив та участі у конфлікті не брав.

За словами ОСОБА_4 , близько опівночі він зайшов до приміщення, щоб покликати ОСОБА_12 додому. У цей час він побачив речі потерпілого, зокрема плиту та шампунь. ОСОБА_12 сказав йому забрати ці речі та допомогти їх донести. При цьому ОСОБА_12 пояснив, що потерпілий нібито сам дозволив забрати зазначене майно. ОСОБА_4 зазначив, що розумів, що речі належать потерпілому, однак повірив словам ОСОБА_12 про наданий дозвіл. Також він вказував, що не може пояснити, чому потерпілий у суді заперечив надання такого дозволу.

ОСОБА_4 підтвердив, що разом із ОСОБА_12 переніс майно до будинку матері останнього. З його слів, вони планували повернути плиту, шампунь та інші речі потерпілому наступного ранку. При цьому визнав, що тілесні ушкодження потерпілому та вилучення його майна були неправомірними, однак вважав, що особисто жодних неправомірних дій не вчиняв, оскільки лише був присутнім на місці події та намагався припинити конфлікт між ОСОБА_12 і ОСОБА_9 .

Також обвинувачений зазначив, що після того, як вони занесли речі до матері ОСОБА_12 , вони деякий час перебували у літній кухні, де курили, а згодом пішли до його сестри, де залишалися до ранку. Зазначив, що мати ОСОБА_12 їх приходу не бачила, оскільки перебувала у будинку та, ймовірно, спала. Загалом, за його оцінкою, події у будинку потерпілого тривали близько півтори-двох годин.

Суд зазначає, що з врахуванням часткового визнання своєї вини ОСОБА_4 та часткового визнання вини ОСОБА_3 , їх вина доводиться сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості з врахуванням досліджених судом таких доказів.

Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні надав показання, що приблизно у жовтні 2025 року перебував за місцем роботи за адресою: АДРЕСА_2 , де працював охоронцем складських приміщень. Його робоче місце знаходилося в огородженому приміщенні.

У нічний час, приблизно після 00:0001:00 години, до нього прийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_13 (прізвище не пам`ятає). Після того, як вони постукали у двері, потерпілий відчинив їх, і одразу ОСОБА_3 наніс йому удар кулаком в обличчя. У цей час інший чоловік ( ОСОБА_4 ) перебував на порозі приміщення.

Надалі ОСОБА_3 повторно наніс потерпілому удар в обличчя, після чого потерпілий відштовхнув його, однак ОСОБА_3 повалив його. Удари наносилися, зокрема, в ділянку перенісся, внаслідок чого пішла кров. Коли потерпілий підвівся, ОСОБА_3 знову наніс йому удар, цього разу в ділянку правого вуха, після чого потерпілий присів.

Після цього ОСОБА_3 зайшов до приміщення, де потерпілий працював, та зірвав чавунну плиту, а також забрав ще дві плити, шампунь, літр соняшникової олії, інструменти, шурупи та цвяхи. Викрадені речі він передавав ОСОБА_4 .

Потерпілий зазначив, що знайомий з обвинуваченими, однак їхній прихід був для нього раптовим. Саме ОСОБА_3 наносив йому тілесні ушкодження. Потерпілий просив ОСОБА_3 покласти речі на місце, однак той не реагував. Після цього обвинувачені забрали майно та залишили місце події.

Крім того, потерпілий зазначив, що від ОСОБА_3 відчувався запах алкоголю з ротової порожнини, і, зі слів потерпілого, той вживав пиво. Згоди на вилучення належного йому майна потерпілий не надавав. Вибачень від обвинувачених не отримував, після події вони з ним не спілкувалися. Грошових коштів у борг обвинуваченим не надавав.

Свідок ОСОБА_14 , яка є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 є її зятем, після роз`яснення судом положень ст. 63 Конституції України погодилася надавати показання.

Свідок надала показання, що 08.09.2025 у її домоволодінні працівники поліції проводили обшук, під час якого було виявлено невідомі їй речі, а саме: дві електроплити, одну чавунну плиту, шампунь та рюкзак. Частину речей працівники поліції вилучили не одразу, а приблизно через тиждень. Усі виявлені речі фотографувалися та упаковувалися працівниками поліції.

Свідок зазначила, що не бачила, як зазначені речі з`явилися в її домоволодінні, однак її син ОСОБА_3 та зять ОСОБА_4 мали доступ до нього, хоча проживали окремо. Виявлені речі знаходилися біля дверей сараю.

Також свідок повідомила, що брала участь у слідчому експерименті, під час якого показувала, як рухалася разом із 10-річним сином та бачила зазначені речі, однак не оглядала їх і не знала про їх походження.

Свідок ОСОБА_15 , яка є рідною сестрою ОСОБА_3 та співмешканкою ОСОБА_4 , після роз`яснення судом положень ст. 63 Конституції України погодилася надавати показання. Свідок надала показання, що 07.09.2025 перебувала вдома разом зі спільною дитиною, при цьому ОСОБА_4 з 21:00 години був відсутній. Свідок припускала, що він міг залишитися ночувати у матері. Зранку до неї звернулися працівники поліції та повідомили, що ОСОБА_4 причетний до викрадення майна. Інших обставин справи їй не відомо. Участі у слідчих експериментах вона не брала.

Також суд дослідив письмові докази.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 08.09.2025 та фототаблиці до нього оглянуто територію ТОВ «Прогрес» за адресою: вул. Валерія Лобановського, 56, м. Новоукраїнка Кіровоградської області, де розташоване приміщення для відпочинку охоронця ОСОБА_8 . Під час огляду зафіксовано обстановку місця події, розташування приміщення охоронця, виявлено та вилучено три недопалки сигарет і два сліди папілярних узорів з поверхні полімерної пляшки з-під пива «Оболонь Світле» об`ємом 2,2 л. Також зафіксовано порушення обстановки в кімнаті охоронця та відсутність металевої плити на поверхні печі (т. 2 а.с. 16-28).

Згідно з протоколом огляду місця події від 08.09.2025 за адресою: АДРЕСА_3 , у господарському приміщенні домоволодіння виявлено та вилучено одноконфорочну чавунну плиту пічного опалення, електричну плитку спірального типу, одноконфорочну електроплиту «UNDERPRICE» та пластикову пляшку із шампунем-кондиціонером «Ekolan Diamond» об`ємом 1 літр, які за описом відповідають майну, викраденому у потерпілого (т. 2 а.с. 41-44).

З протоколу огляду місця події від 08.09.2025 за адресою: вул. Лобановського, 35, м.Новоукраїнка Кіровоградської області судом з`ясовано, що під час проведення огляду будь-яких речей або предметів, пов`язаних із кримінальним правопорушенням, виявлено не було (т. 2 а.с. 32-35).

Відповідно до протоколу копіювання відеозапису з флеш-карти на оптичний диск від 08.09.2025 слідчим здійснено копіювання відеозапису, на якому зафіксовано проведення огляду місця події за адресою: вул. В. Лобановського, 35, м. Новоукраїнка Кіровоградської області. Згідно з протоколом із карти пам`яті обсягом 32 ГБ на оптичний DVD+R диск № 1 було скопійовано відеофайл «S9620001» розміром 717 МБ та тривалістю 12 хвилин 27 секунд. Вказаний диск долучено до матеріалів кримінального провадження.

Судом у судовому засіданні оглянуто зазначений відеозапис. Під час його перегляду встановлено, що на відеозаписі зафіксовано хід проведення огляду місця події за адресою: вул. В.Лобановського, 35, м. Новоукраїнка Кіровоградської області, обстановку місця проведення слідчої дії та дії учасників огляду. Зміст відеозапису відповідає відомостям, викладеним у протоколі огляду місця події від 08.09.2025. Будь-яких речей чи предметів, які могли б мати значення для кримінального провадження, під час проведення вказаної слідчої дії не виявлено та не вилучено.

Відповідно до протоколу копіювання відеозапису з флеш-карти на оптичний диск від 08.09.2025 слідчим здійснено копіювання відеозаписів, на яких зафіксовано проведення огляду місця події за адресою: вул. Мамадалієва, 19, м. Новоукраїнка Кіровоградської області. Згідно з протоколом, із карти пам`яті обсягом 32 ГБ на оптичний DVD+R диск № 2 скопійовано два відеофайли тривалістю 22 хвилини та 4 хвилини 10 секунд відповідно. Зазначений оптичний диск долучено до матеріалів кримінального провадження.

Суд оглянув у судовому засіданні відеозапис, долучений до протоколу копіювання відеозапису з флеш-карти на оптичний диск від 08.09.2025. Під час перегляду відеозапису встановлено, що на ньому зафіксовано проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 . На відеозаписі відображено хід проведення слідчої дії, виявлення та вилучення одноконфорочної чавунної плити пічного опалення, одноконфорочної електричної плити спірального типу радянського виробництва, одноконфорочної електричної плити марки «Underprice», а також пластикової пляшки з шампунем-кондиціонером «Ekolan Diamond». Також на відеозаписі зафіксовано місце знаходження зазначених предметів, їх огляд, пакування та вилучення працівниками поліції. Зміст відеозапису узгоджується з відомостями, викладеними у протоколі огляду місця події від 08.09.2025, та іншими дослідженими судом доказами.

Відповідно до протоколу огляду предметів від 11.10.2025 слідчим проведено огляд речей, вилучених під час огляду місця події на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Під час огляду встановлено, що чавунна одноконфорочна плита пічного опалення має квадратну форму, містить сліди іржі та нагару, а також механічне пошкодження у вигляді тріщини довжиною близько 8,5 см та сколу на боковій частині. Також оглянуто електричну одноконфорочну плиту спірального типу радянського виробництва коричневого кольору, поверхня якої містить сліди нагару та іржі, а спіраль має механічні пошкодження у вигляді тріщини та деформації окремих елементів. Крім того, оглянуто одноконфорочну електричну плиту квадратної форми з маркуванням «Underprice» та «UpGh-1S-1.0 W», чорного кольору, з наявними слідами експлуатації, подряпинами, потертостями, нагаром та частковими слідами корозії. Під час огляду також досліджено прозору полімерну пляшку об`ємом 1 літр із рідиною зеленого кольору та маркуванням «Ekolan Diamond», на етикетці якої міститься напис «Шампунь-кондиціонер для волосся». Будь-яких пошкоджень пляшки не виявлено. За результатами огляду зазначені предмети були повторно упаковані до спеціальних пакетів та приєднані до матеріалів кримінального провадження як речові докази.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 09.10.2025 та відеозапису, який є додатком до нього, судом встановлено, що потерпілий під час проведення слідчого експерименту на місці події продемонстрував обставини кримінального правопорушення та показав, де саме перебував він, а також обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_8 показав місце нанесення йому ударів ОСОБА_3 , продемонстрував механізм їх нанесення, а також місце розташування майна, яким, за його словами, відкрито заволоділи обвинувачені. Крім того, потерпілий вказав напрямок руху обвинувачених після заволодіння належними йому речами та послідовно відтворив обставини події, про які повідомляв під час допиту. Під час огляду відеозапису судом не встановлено будь-яких істотних суперечностей між поясненнями потерпілого, наданими під час слідчого експерименту, та його показаннями, наданими безпосередньо в судовому засіданні.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 11.09.2025 та відеозапису, який є додатком до нього, судом встановлено, що свідок на місці події продемонструвала маршрут свого пересування територією домоволодіння та показала місце, де нею були помічені речі, походження яких їй не було відоме. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_14 вказала на господарське приміщення та ділянку біля сараю, де знаходилися електричні плити, чавунна плита та інші речі, які згодом були вилучені працівниками поліції. Також свідок пояснила, що не бачила, хто саме приніс зазначені речі на територію її домоволодіння, однак підтвердила, що доступ до нього мали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Під час огляду відеозапису судом встановлено, що показання свідка, надані під час слідчого експерименту, узгоджуються з її показаннями, наданими безпосередньо в судовому засіданні, а також з протоколом огляду місця події, відповідно до якого вказані речі були виявлені та вилучені на території домоволодіння ОСОБА_14 .

Відповідно до протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 11.10.2025 потерпілий ОСОБА_8 впізнав одноконфорочну металеву плиту пічного опалення, яка була виявлена та вилучена на території домоволодіння ОСОБА_14 , як майно, що належало йому та яким заволоділи обвинувачені під час вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 11.10.2025 потерпілий ОСОБА_8 впізнав електричну одноконфорочну плиту радянського виробництва, яка була виявлена та вилучена на території домоволодіння ОСОБА_14 , як належне йому майно.

Відповідно до протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 11.10.2025 потерпілий ОСОБА_8 впізнав електричну одноконфорочну металеву плиту квадратної форми чорного кольору, яка була виявлена та вилучена на території домоволодіння ОСОБА_14 , як належне йому майно, яким заволоділи обвинувачені.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 74 від 10.09.2025 у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця навколо правого ока, субкон`юнктивального крововиливу в ділянці зовнішнього кута правого ока, синця в ділянці нижньої повіки лівого ока з переходом на спинку та ліве крило носа. Вказані ушкодження утворилися внаслідок не менше двох травматичних дій тупими предметами, могли бути спричинені у час, зазначений у постанові про призначення експертизи, та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Експерт також зазначив, що можливість утворення всіх зазначених ушкоджень виключно внаслідок падіння з положення стоячи на площину виключається. (т. 2 а.с. 60-61).

Згідно з висновком судової трасологічної експертизи № СЕ-19/112-25/13857-Д від 09.10.2025 один зі слідів пальців рук, вилучених під час огляду місця події з поверхні полімерної пляшки з-під пива «Оболонь Світле», є придатним для ідентифікації та залишений мізинцем правої руки ОСОБА_4 . Інший слід визнано непридатним для ідентифікації (т. 2 а.с. 125-135).

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/112-25/14134-ТВ від 20.10.2025 ринкова вартість одноконфорочної чавунної плити пічного опалення розмірами 5?360?410 мм без кілець станом на 08.09.2025 могла складати 308 грн 33 коп. Вартість інших предметів, наданих на дослідження, експертом не визначалась з підстав, наведених у дослідницькій частині висновку (т. 2 а.с. 181-194).

Крім того, судом досліджено постанови слідчого від 08.09.2025 про визнання та приєднання речових доказів до кримінального провадження.

Згідно з постановою від 08.09.2025 речовими доказами у кримінальному провадженні визнано три недопалки сигарет з фільтрами, вилучені під час огляду місця події, та два сліди папілярних узорів, вилучені з поверхні полімерної пляшки з-під пива «Оболонь Світле», які були упаковані належним чином та передані на зберігання до камери схову речових доказів Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області (т. 2 а.с. 29).

Також відповідно до постанови слідчого від 08.09.2025 речовими доказами визнано вилучені під час огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 одноконфорочну чавунну плиту пічного опалення з тріщиною, електричну плитку спірального типу, одноконфорочну електроплиту марки «UNDERPRICE», а також пластикову пляшку з шампунем-кондиціонером «Ekolan Diamond» об`ємом 1 літр. Зазначені предмети були упаковані та передані на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області (т. 2 а.с. 49).

Також відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 485 від 02.12.2025 встановлено, що ОСОБА_3 на момент вчинення кримінального правопорушення та на час проведення експертизи психічним захворюванням не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, є осудним та не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. Водночас експертом враховано наявні в анамнезі відомості про перебування обвинуваченого під наглядом лікаря-психіатра з діагнозом легкий когнітивний розлад на резидуально-органічному тлі.

Крім того, судом досліджувалися матеріали кримінального провадження, які самі по собі не є доказами винуватості обвинувачених у розумінні ст. 84 КПК України, однак підтверджують процесуальний рух кримінального провадження та належне оформлення слідчих дій, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025121080000296 від 08.09.2025, постанови про визнання та приєднання речових доказів до кримінального провадження від 08.09.2025, а також інші процесуальні документи, що містяться в матеріалах кримінального провадження.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом.

Показання потерпілого ОСОБА_8 із провденим слідчим експериментом за участі потерпілого є послідовними, логічними та узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами, дослідженими судом. Потерпілий послідовно стверджував та показав, що ОСОБА_3 наніс йому удари в обличчя, після чого разом із ОСОБА_4 заволодів належним йому майном без його згоди. Показання потерпілого в цій частині узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи №74 від 10.09.2025, яким встановлено наявність у нього тілесних ушкоджень, що утворилися внаслідок не менше двох травматичних дій тупими предметами, а також із показаннями самих обвинувачених, які підтвердили факт нанесення ОСОБА_3 ударів потерпілому.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_3 про те, що потерпілий нібито добровільно дозволив забрати належне йому майно. Такі пояснення спростовуються показаннями потерпілого, який категорично заперечував надання будь-якого дозволу на відчуження свого майна, а також обставинами події, за яких майно було вилучене одразу після застосування до потерпілого фізичного насильства. Крім того, сам ОСОБА_3 пояснював свої дії бажанням змусити потерпілого «відчути те саме», що колись відчував він після втрати власних коштів, що свідчить про усвідомлене протиправне заволодіння майном потерпілого.

Не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_3 про те, що тілесні ушкодження у потерпілого могли існувати до конфлікту. Такі твердження спростовуються висновком судово-медичної експертизи, показаннями потерпілого та самого ОСОБА_4 , який підтвердив, що бачив, як ОСОБА_3 наносив удари потерпілому, після чого у останнього пішла кров з носа.

Показання ОСОБА_4 суд оцінює критично в частині заперечення його участі у відкритому заволодінні майном потерпілого. Сам ОСОБА_4 підтвердив, що усвідомлював належність майна потерпілому, бачив застосування до нього насильства, після чого за вказівкою ОСОБА_3 допомагав переносити майно до іншого місця. При цьому він усвідомлював, що майно вибуває з володіння потерпілого. Такі дії свідчать про його участь у реалізації спільного злочинного умислу та спростовують доводи про випадкове перебування на місці події.

Суд враховує, що ОСОБА_4 не наносив потерпілому тілесних ушкоджень та намагався припинити конфлікт між ОСОБА_3 і потерпілим, однак зазначені обставини не спростовують його участі у відкритому заволодінні майном потерпілого, оскільки після застосування насильства до потерпілого він продовжив спільні дії з ОСОБА_3 , спрямовані на винесення та переміщення чужого майна.

Показання свідків у тій частині, в якій вони підтверджують перебування обвинувачених разом у ніч події, подальше виявлення викрадених речей та інші обставини, узгоджуються з показаннями потерпілого та письмовими доказами, а тому приймаються судом як достовірні.

Досліджені судом письмові докази також підтверджують обставини, викладені в обвинуваченні. Так, під час огляду місця події за місцем проживання матері ОСОБА_3 були виявлені та вилучені речі, які потерпілий вказував як викрадені у нього. Висновком трасологічної експертизи встановлено наявність сліду пальця руки ОСОБА_4 на пляшці, вилученій на місці події, що підтверджує його перебування там та спростовує будь-які сумніви щодо його присутності під час вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи сукупність досліджених доказів, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_3 були спрямовані на відкрите заволодіння майном потерпілого із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, а ОСОБА_4 , діючи узгоджено з ним, сприяв реалізації спільного злочинного умислу шляхом участі у заволодінні та переміщенні викраденого майна.

Підстав вважати, що потерпілий обмовив обвинувачених, або що його показання сформовані під впливом працівників поліції чи інших осіб, судом не встановлено. Будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували такі твердження обвинувачених, матеріали кримінального провадження не містять.

Також у судових дебатах захисник обвинуваченого ОСОБА_4 просила суд при призначенні покарання застосувати до її підзахисного положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, безпосередньо тілесних ушкоджень потерпілому не заподіював, а його роль у вчиненні кримінального правопорушення була менш активною.

Суд не погоджується із зазначеними доводами сторони захисту.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе лише за умови, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Разом із тим суд враховує, що ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні тяжкого корисливого злочину проти власності в умовах воєнного стану. Незважаючи на те, що він безпосередньо не застосовував насильство до потерпілого, ОСОБА_4 усвідомлював протиправний характер дій співучасника, бачив застосування насильства до потерпілого, після чого продовжив спільні дії, спрямовані на заволодіння та переміщення майна потерпілого. За таких обставин суд не знаходить підстав для висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання та вважає, що застосування ст. 75 КК України не забезпечить досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 у судових дебатах просив суд перекваліфікувати дії підзахисного на менш тяжкий склад кримінального правопорушення або врахувати, що мотивом його дій була образа на потерпілого через попередній конфлікт між ними, а вартість майна, яким заволоділи обвинувачені, є незначною.

Суд відхиляє зазначені доводи сторони захисту як безпідставні.

Як встановлено під час судового розгляду, об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягала у відкритому заволодінні чужим майном, поєднаному із застосуванням до потерпілого насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану. Саме ці обставини утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

При цьому для кваліфікації дій обвинувачених за ч. 4 ст. 186 КК України визначальне значення мають спосіб вчинення кримінального правопорушення, форма співучасті, застосування насильства та вчинення злочину в умовах воєнного стану, а не розмір завданої майнової шкоди. Тому незначна вартість викраденого майна сама по собі не виключає кримінальної відповідальності за інкримінованою статтею та не є підставою для зміни правової кваліфікації.

Не впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_3 і посилання сторони захисту на те, що мотивом його поведінки була образа на потерпілого через події минулих років. Навіть за умови існування між ОСОБА_3 та потерпілим неприязних відносин, це не спростовує встановленого судом факту відкритого заволодіння чужим майном із застосуванням насильства. Більше того, сам ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що хотів, аби потерпілий «відчув те саме», що свідчить про усвідомлений характер його дій та не виключає корисливого мотиву заволодіння майном потерпілого.

Таким чином, доводи сторони захисту про необхідність зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_3 та застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України спростовуються сукупністю досліджених судом доказів і не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_3 просив суд не призначати йому покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі. При цьому зазначив, що проходив військову службу, його рідний брат загинув під час захисту України, а у разі направлення для подальшого проходження військової служби він також може загинути. Крім того, обвинувачений посилався на наявність у його співмешканки двох дітей, з якими він проживає однією сім`єю, а також на те, що його мати може залишитися без підтримки синів.

Суд із повагою ставиться до зазначених обставин та не применшує їх значення для обвинуваченого і членів його сім`ї. Разом із тим наведені доводи самі по собі не спростовують доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та не можуть бути підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності чи призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Суд враховує, що загибель брата обвинуваченого під час військової служби є трагічною обставиною, однак вона не перебуває у причинному зв`язку із вчиненим ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням та не належить до передбачених законом обставин, які пом`якшують покарання.

Також суд враховує пояснення обвинуваченого щодо проживання однією сім`єю зі співмешканкою та її дітьми, а також необхідності надання допомоги матері. Водночас зазначені обставини не можуть переважати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його попередню судимість та вчинення нового умисного тяжкого злочину.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що наведені обвинуваченим доводи можуть бути враховані лише як дані про його особу та сімейний стан, однак не є підставою для призначення більш м`якого покарання, ніж те, яке суд вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Окремо суд оцінює доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що після його затримання працівники поліції застосовували до нього фізичне насильство, внаслідок чого він нібито був змушений надавати показання.

Зазначені доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Як встановлено судом, за заявою ОСОБА_3 проводилося досудове розслідування органами Державного бюро розслідувань щодо можливого перевищення влади або службових повноважень працівниками правоохоронного органу. За результатами проведеного досудового розслідування постановою слідчого Державного бюро розслідувань від 03 червня 2026 року прийнято процесуальне рішення, яким кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю достатніх даних, які б підтверджували факт вчинення працівниками поліції кримінального правопорушення щодо ОСОБА_3 .

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про застосування до обвинуваченого незаконних методів досудового розслідування, суду не надано. Відомостей про визнання будь-яких доказів недопустимими з підстав порушення права на захист або застосування насильства матеріали кримінального провадження також не містять.

Крім того, показання ОСОБА_3 щодо обставин події, факту нанесення ним ударів потерпілому та подальшого заволодіння майном узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема з показаннями потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_4 , висновком судово-медичної експертизи та іншими письмовими доказами, дослідженими судом.

За таких обставин суд розцінює доводи ОСОБА_3 про застосування до нього фізичного насильства працівниками поліції як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення та не вбачає підстав ставити під сумнів допустимість і достовірність доказів, покладених в основу вироку.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів є достатньою, взаємопов`язаною та узгодженою між собою, а тому суд визнає доведеним, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_8 , застосувавши до останнього насильство, яке не є небезпечним для його життя чи здоров`я, в умовах воєнного стану.

Оцінюючи правову кваліфікацію дій обвинувачених, суд виходить із встановлених фактичних обставин кримінального провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, в умовах воєнного стану, застосувавши до потерпілого ОСОБА_8 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, відкрито заволоділи належним йому майном.

При цьому ОСОБА_3 безпосередньо застосував до потерпілого фізичне насильство, яке підтверджується показаннями потерпілого, частково власними показаннями обвинуваченого, показаннями ОСОБА_4 та висновком судово-медичної експертизи №74 від 10.09.2025. ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_3 , діяв узгоджено з останнім, сприяв реалізації спільного злочинного умислу та брав участь у заволодінні і переміщенні майна потерпілого.

Суд зазначає, що відповідно до довідки про судимість ОСОБА_3 №25251595633205079128 відносно нього на розгляді перебуває кримінальне провадження в Новоукраїнському районному суді Кіровоградської області за ч.1 ст.289, ч.4 ст.185 КК України щодо вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень в період іспитового строку. При цьому рішення щодо звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання щодо вироку Новоукраїнського районного суду від 03.02.2022 після закінчення іспитового строку не приймалося.

Отже на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 мав непогашену та незняту у встановленому законом порядку судимість за умисний корисливий злочин, у зв`язку з чим у його діях наявна кваліфікуюча ознака повторності відповідно до ст. 32 КК України.

Разом із тим ОСОБА_4 раніше не судимий, а тому кваліфікуюча ознака повторності у його діях відсутня. Відповідно до положень кримінального закону повторність є індивідуальною ознакою суб`єкта кримінального правопорушення і може бути інкримінована лише тій особі, щодо якої вона фактично існує.

За таких обставин дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.

При цьому суд враховує, що відсутність у ОСОБА_4 ознаки повторності не впливає на остаточну правову кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 186 КК України, оскільки його дії охоплюються іншими кваліфікуючими ознаками цього складу кримінального правопорушення, а саме вчиненням грабежу за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України покарання є заходом державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу винного, а також вплив призначеного покарання на його виправлення та на умови життя його сім`ї.

Суд враховує, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом «легкий когнітивний розлад на резидуально-органічному тлі», на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, проходить військову службу на посаді стрільця-санітара 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 8-ї роти оперативного призначення (на спеціалізованих броньованих автомобілях) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, бажає продовжувати військову службу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, визнається такою, що не має судимості, якщо: закінчився іспитовий строк; вона не вчинила нового кримінального правопорушення протягом іспитового строку; звільнення від відбування покарання з випробуванням не було скасоване. Суд зазначає, що відповідно до довідки про судимість ОСОБА_3 №25251595633205079128 відносно нього на розгляді перебуває кримінальне провадження в Новоукраїнському районному суді Кіровоградської області за ч.1 ст.289, ч.4 ст.185 КК України щодо вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень в період іспитового строку. При цьому рішення щодо звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання після закінчення іспитового строку за вироком від 03.02.2022 не приймалося.

Отже ОСОБА_3 раніше судимий, зокрема вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03.02.2022 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки. На момент вчинення кримінального правопорушення питання щодо звільнення його від призначеного покарання після закінчення іспитового строку Новоукраїнським районним судом не було вирішено, у зв`язку з чим зазначена судимість не була погашена.

Суд враховує, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та засуджувався за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі проти власності.

Зокрема, вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 01.10.2020 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт та вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11.03.2021 його засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України із застосуванням ст.ст. 71, 72 КК України до покарання у виді 2 місяців 10 днів арешту, яке відбув.

Наведені відомості характеризують особу обвинуваченого та свідчать про те, що попередні заходи кримінально-правового впливу не забезпечили його належного виправлення та не стали достатнім стримуючим фактором від вчинення нового умисного тяжкого злочину.

Разом із тим суд враховує, що кримінальне правопорушення, яке є предметом розгляду у даному кримінальному провадженні, вчинене після закінчення іспитового строку за вказаним вироком, а тому зазначені відомості не враховуються судом як обставина, що обтяжує покарання, або як підстава для застосування положень про сукупність вироків.

Водночас зазначені дані характеризують особу обвинуваченого та свідчать про те, що ОСОБА_3 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень.

При цьому визначальними для призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання порівняно з ОСОБА_4 суд вважає не факт його попереднього засудження, а його роль у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки саме ОСОБА_3 був ініціатором конфлікту з потерпілим, безпосередньо застосував до нього фізичне насильство, заподіяв потерпілому тілесні ушкодження та виконував провідну роль у реалізації злочинного умислу на відкрите заволодіння майном потерпілого.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, в межах пред`явленого обвинувачення, судом не встановлено.

З урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, його попередньої судимості та вчинення нового умисного корисливого злочину після засудження за попередні умисні кримінальні правопорушення, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу винного, а також вплив призначеного покарання на його виправлення та на умови життя його сім`ї.

Суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо. Суд також враховує, що обвинувачений проживає однією сім`єю зі співмешканкою, яка має двох малолітніх дітей, та фактично бере участь у їх утриманні.

Разом з тим суд враховує, що хоча ОСОБА_4 не наносив потерпілому тілесних ушкоджень, він усвідомлював протиправний характер дій співучасника та взяв участь у відкритому заволодінні майном потерпілого і подальшому його переміщенні.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, в межах пред`явленого обвинувачення судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер участі ОСОБА_4 у його вчиненні, відсутність судимостей у минулому та дані про його особу, суд доходить висновку, що його виправлення також неможливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити мінімальне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст.186 КК України.

При визначенні строку покарання суд враховує різний ступінь суспільної небезпеки дій обвинувачених та роль кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання обом обвинуваченим підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення з 09 вересня 2025 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід обчислювати з 09 вересня 2025 року.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Суд бере до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер та обставини його вчинення, дані про особи обвинувачених, а також те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та подальшого продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 раніше судимий та притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих кримінальних правопорушень. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до моменту затримання офіційно не були працевлаштовані, що у сукупності з тяжкістю призначеного покарання свідчить про наявність реального ризику їх переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене, а також те, що обвинуваченим призначено покарання у виді реального позбавлення волі, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судом встановлено, що у кримінальному провадженні понесені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів.

Згідно з довідкою про витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні, загальна сума процесуальних витрат становить 7 131 грн 20 коп., з яких: 3 565 грн 60 коп. вартість проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/112-25/14134-ТВ від 20.10.2025, виконаної експертами Кіровоградського НДЕКЦ МВС України; 3 565 грн 60 коп. вартість проведення судової трасологічної експертизи (дактилоскопічного дослідження), висновок експерта № СЕ-19/112-25/13857-Д від 09.10.2025, виконаної експертами Кіровоградського НДЕКЦ МВС України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинувачених.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення було вчинене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільно, суд вважає за необхідне стягнути зазначені процесуальні витрати з обвинувачених у рівних частках, тобто по 3 565 грн 60 коп. з кожного.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 17, 100, 124, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 09 вересня 2025 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 09 вересня 2025 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 09 вересня 2025 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 09 вересня 2025 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у загальній сумі 7 131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 20 копійок, з яких стягнути з ОСОБА_3 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок та з ОСОБА_4 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Речові докази:

-недопалки сигарет з фільтрами, виявлені та вилучені під час огляду місця події від 08.09.2025, а також сліди папілярних узорів, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, знищити після набрання вироком законної сили;

-одноконфорочну плиту пічного опалення без металевих кілець; одноконфорочну електричну плиту сірого кольору з маркуванням «Underprice» та «UpGh-1S-1.0 W»; одноконфорочну електричну плиту спірального типу радянського виробництва; шампунь-кондиціонер для волосся з маркуванням «Ekolan Diamond», які були виявлені та вилучені під час огляду місця події від 08.09.2025 на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, повернути законному володільцю ОСОБА_8 після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі її подання після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1