Ухвала суду № 137585522, 18.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9335/25

Провадження № 1-кп/932/1160/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (ВКЗ), ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 (ВКЗ),

розглянувши у судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання про скасування арешту майна

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

На адресу суду надійшло клопотання від ОСОБА_10 про скасування арешту майна, накладеного на автомобіль марки Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 , 2003 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.02.2025, що належить на праві власності ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У мотивуванні свого клопотання ОСОБА_10 пояснила, що у своїй ухвалі, слідчий суддя зазначив, що арешт на т.з. марки Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 , 2003 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 , накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки ОСОБА_8 інкримінований злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає конфіскацію майна.

При цьому, ОСОБА_10 зазначає, що слідчий суддя під час постановлення згаданої ухвали дійшов помилкового висновку щодо права власності такого т.з., оскільки на день постановлення ухвали вказаний автомобіль належав на праві власності ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням викладеного, оскільки накладений арешт фактично позбавляє власника майна належним чином володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а також не виправдовує втручання у права власника, ОСОБА_10 просить суд скасувати арешт майна.

ОСОБА_10 у судовому засіданні просила суд задовольнити вказане клопотання, зазначивши, що вона придбала автомобіль у ОСОБА_8 .

Сторона захисту підтримала клопотання та просила задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, оскільки автомобіль був проданий ОСОБА_8 . ОСОБА_10 з метою уникнення його можливої конфіскації.

Представник потерпілого просив суд відмовити у задоволенні клопотання, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є родичами, після продажу автомобіля інформація щодо такого правочину не була доведена до відома прокурора, слідчого судді або органу, що вів досудове розслідування даного кримінального провадження, що може свідчити про бажання ОСОБА_8 уникнути можливого покарання у виді конфіскації майна за інкримінований їй злочин.

Вислухавши позицію учасників у справі, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з ч. 5, 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Частиною 1 статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

ОСОБА_10 просить суд скасувати арешт майна, оскільки слідчий суддя під час постановлення ухвали 27.02.2025 помилково дійшов висновку, що право власності на вищезазначений транспортний засіб належить ОСОБА_8 , а тому, оскільки арешт накладався з метою можливої конфіскації транспортного засобу, з урахуванням того, що в такому арешті відпала потреба, арешт підлягає скасуванню.

Дослідивши вказане клопотання, суд встановив, що у мотивуванні ОСОБА_10 мають місце розбіжності, оскільки остання зазначає, що в арешті її транспортного засобу відпала потреба, за неможливості його конфіскації, у зв`язку із іншим власником, при цьому стверджуючи, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку щодо власника вказаного транспортного засобу під час постановлення ухвали.

Так, оскільки мотивування клопотання не є узгодженим та не дозволяє суду встановити єдину нормативно обумовлену підставу для скасування арешту майна, у такому клопотанні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131, 170, 174, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_10 у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2025 у справі №761/7854/25 на автомобіль марки TOYOTA CAMRY д.н. НОМЕР_1 , 2003 р.в. VIN: НОМЕР_3 .

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3