Рішення № 137585176, 19.06.2026, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/314/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року с-ще Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

за участю секретаря судового засідання Марієвської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» вказує, що 03.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 74293146, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу у кредит грошові кошти в розмірі 14 100 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1, 99 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.

Договір позики був укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану ОСОБА_1 електронну адресу.

Згідно з умовами договору позики ОСОБА_1 зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію в порядку, визначеному цим договором. Однак, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданого йому кредиту, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.

Позивач зазначив, що 29.09.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 року, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 74293146 від 03.02.2022 року, за яким боржником є ОСОБА_1 05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 74293146 від 03.02.2022 року, за яким боржником є ОСОБА_1 .

Просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 21 563, 70 грн. заборгованості за кредитним договором № 74293146 від 03.02.2022 року, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн. та 4 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 08 квітня 2026 року у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Також ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 04.05.2026 року за клопотанням представника позивача було витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо видачі на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банківської картки № НОМЕР_2 , а також інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 03.02.2022 року по 06.02.2022 року.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу без його участі, вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з"явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, про причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було в електронній формі укладено договір позики № 74293146, який був підписаний ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора H6rF2TvJoM (а.с. 16-17).

За умовами договору ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 14 100 грн. строком на 30 днів, дата повернення кредиту (останній день) 05.03.2022 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1, 99 % в день. (п.п. 2.2, 2.3 договору).

У свою чергу ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит у день закінчення строку кредиту або достроково, сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.1 правил договору). (а.с. 20).

У цей же день ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало кредитні кошти в сумі 14 100 грн. на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , реквізити якої було зазначено ним у договорі, що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», квитанцією про переказ грошових коштів в сумі 14 100 грн. на вищевказану банківську картку від 03.02.2022 року, а також випискою з банківського рахунку відповідача № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 18, 80-81).

При цьому відповідач кредитні кошти у встановлений у договорі позики строк не повернув та не сплачував проценти за користування кредитом, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором, яка станом на 16.02.2026 року становить 21 563, 70 грн. та складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 14 100, 00 грн., суми заборгованості за відсотками 7 463, 70 грн.(а.с. 14-15)

Також судом встановлено, що 29.09.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 року, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 74293146 від 03.02.2022 року, за яким боржником є ОСОБА_1 (а.с. 31-34).

Крім того, 05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 74293146 від 03.02.2022 року, за яким боржником є ОСОБА_1 (а.с. 42-46).

Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 року кредитодавець відступив фактору право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах, передбачених Договором факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року, в тому числі до відповідача в сумі 21 563, 70 грн. з яких 14 100, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу , 7 463, 70 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 46-47).

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що договір позики № 74293146від 03.02.2022 р. між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є укладеним.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором позики, суму отриманих за договором грошових коштів не повернув, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі сумі 21 563, 70 грн. з яких 14 100, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу , 7 463, 70 грн. - сума заборгованості за відсотками,підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На думку суду, понесені позивачем витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 4 500 грн. підтверджені наявними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, копією договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, укладеного між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та адвокатом Ткаченко Ю.О., актом про отримання правової допомоги (а.с. 49-53), а тому вважає за необхідне їх стягнути з відповідача в повному обсязі.

Також суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, які були понесені ним у зв`язку із зверненням до суду по сплаті судового збору у розмірі 2 622, 40 грн., що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України, оскільки ці витрати, які підтверджені документально квитанцією, залученою до матеріалів справи (а.с. 7), є судовими витратами, які у разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 549-551, 625, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76, 89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь Бучанського району Київської області, 08205, код ЄДРПОУ 44280974) заборгованість за договором позики № 74293146 від 03.02.2022 року в сумі 21 563 гривень 70 копійок, судовий збір в сумі 2 662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 гривень 00 копійок, а всього 28 726 (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять шість) гривень 10 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.

СУДДЯ О.С. Данилюк