Рішення № 137584566, 18.06.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/974/26

Провадження №2-а/157/45/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора СРПП Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Антонюка Віталія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора СРПП Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Антонюка В.В., у якому просить скасувати постанову інспектора СРПП Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Антонюка В.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 818310 від 13 травня 2026 року, якою його ( ОСОБА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КпАП України, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, а також стягнути на його користь судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що 20 травня 2026 року на його адресу надійшов лист, в якому містилася постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД №818310 від 13 травня 2026 року. Зі змісту цієї постанови вбачається, що 13 травня 2026 року щодо нього інспектор СРПП Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області Антонюк Віталій Вікторович всупереч чинним нормам законодавства України, перевищуючи свої службові повноваження, заповнив бланк серії БАД №818310. Його (ОСОБА_1.) звинувачено у тому, що він о 10 год 54 хв 12.05.2026 у м. Камені-Каширському по вул. Площа Культури, 5 керував автомобілем марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на підставі постанови Любомльського районного суду Волинської області за ч. 1 ст. 130 КпАП України від 27.05.2025 терміном на 1 рік та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 гривень. Вважає цю постанову абсолютно незаконною, необґрунтованою, свавільною та такою, що підлягає скасуванню у судовому порядку у зв`язку з повною відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а також внаслідок викривлення фактів і брутального порушення процесуальних норм. У мотивувальній частині зазначеної постанови інспектор поліції стверджує, що він ( ОСОБА_1 ) позбавлений права керування на підставі постанови Любомльського районного суду Волинської області від 27 травня 2025 року. Однак, судового рішення з такою датою не існує. Любомльським районним судом Волинської області не приймалося жодних постанов відносно нього 27 травня 2025 року. Службова особа, яка наділена державою владними повноваженнями карати громадян іменем закону, навіть не спромоглася належним чином перевірити Єдиний державний реєстр судових рішень або власні бази даних. Притягнення особи до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КпАП України на підставі вигаданого правового документа є юридичним нонсенсом і нікчемним актом, який автоматично позбавляє постанову легітимності. По-друге, на транспортному засобі, у якому він перебував, містилися номерні знаки 001ІІ, а не НОМЕР_1 . По-третє, диспозиція ч. 4 ст. 126 КпАП України є класичною бланкетною (відсилочною) нормою, вона сама по собі не описує конкретних правил поведінки на дорозі, а лише відсилає до Правил дорожнього руху України (ПДР). Відповідно до ст. 283 КпАП України постанова по справі повинна містити чіткий опис обставин, установлених під час розгляду. Проте, у мотивувальній частині оскаржуваної постанови не зазначено про те, який саме пункт ПДР України ним було порушено, інспектор просто констатував факт пересування автомобіля. Верховний Суд у своїх зразкових рішеннях (зокрема, у справах № 242/411/17 та № 524/1284/16-а) неодноразово вказував правоохоронцям, які засліплені жагою накладення багатотисячних штрафів: відсутність у постанові про адміністративне правопорушення посилання на конкретний пункт ПДР, який було порушено водієм, свідчить про необґрунтованість обвинувачення та є безумовною підставою для скасування такої постанови. Не можна інкримінувати порушення закону «взагалі», не вказавши конкретну норму правил дорожнього руху. По-четверте, в оскаржуваній постанові зазначено, що він керував автомобілем по вул. Площа культури, 5 у м. Камені-Каширському, однак такої вулиці у м. Камені-Каширському не існує, попри те наявна Площа культури. По-п`яте, транспортний засіб, в якому він перебував, не було зупинено працівниками поліції. Будь-якого правопорушення ним не вчинялось, адже, окрім оскаржуваної постанови, його не було обвинувачено у вчиненні в будь-якого інакшого правопорушення. У постанові Верховного Суду від 15.03.2019 № 686/11314/17 чітко вказано, що у випадку незаконної зупинки транспортного засобу, якщо така була, працівники поліції не мають жодного права вимагати від водія пред`явити посвідчення водія та вчиняти будь-які інші дії щодо водія внаслідок такої незаконної зупинки. Тобто, якщо працівники поліції зупиняють транспортний засіб незаконно, то вони також не мають законних підстав вимагати в особи надати документи. Відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева», яку використовує ЄСПЛ, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними (справа «Гефген проти Німеччини»). Тобто, незаконні дії працівників поліції не можуть у майбутньому породжувати законних вимог до особи. За таких обставин, в силу доктрини «плодів отруєного дерева» та з огляду на те, що обвинувачення має ґрунтуватись виключно на законних діях поліцейських, незаконні дії поліцейських щодо зупинки автомобіля роблять й не законними подальші вимоги поліцейських до такого водії щодо необхідності надання документів тощо. Матеріали справи не містять жодного належного доказу, що транспортний засіб марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 , було взагалі зупинено, а тому й всі подальші вимоги поліції до нього були незаконними. По-шосте, перебуваючи в салоні свого автомобіля він прохав особу в поліцейському вбранні викликати швидку допомогу, оскільки відчував шалені болі в зоні серця та шлунку, однак останній не викликав карети швидкої допомоги та ще й всіляко обмежував його у пересуванні, чим поставив його життя під загрозу. По-сьоме, о 07 год 55 хв 13.05.2026 ним на електронну адресу Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області було направлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та проханням про перенесення розгляду справи, оскільки він не мав фактичної змоги скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КпАП України. Більше того, о 09 год 21 хв 13.05.2026 він зателефонував черговому Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області за номером НОМЕР_4 і повідомив, що подав до райвідділу електронним зв`язком вказані клопотання та на той момент ще відчував болі у зоні серця, а тому прохав повідомити Антонюка В.В. про дані обставини, аби останній переніс розгляд справи і ознайомив його з матеріалами справи, натомість 20.05.2026 він листом отримав оскаржувану постанову. По-восьме, під час його перебування у приміщенні Камінь-Каширської ЦРЛ, куди він був доставлений каретою швидкої допомоги, на місцезнаходження його автомобіля, з номерним знаком НОМЕР_2 , прибула слідчо-оперативна група, яка в подальшому вилучила його майно і відвезли в невідомому напрямку. Людину не можна двічі притягнути до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Цей принцип називається «non bis in idem» і закріплений в ч. 1 ст. 61 Конституції України. Він вважав, що слідчо-оперативна група прибула до автомобіля по факту перевищення працівниками поліції службових повноважень щодо ненадання йому невідкладної допомоги та залишення в небезпеці, оскільки він мав проблеми зі здоров`ям. На даний момент йому відомо, що деякі члени Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області та Камінь-Каширської окружної прокуратури на протязі останніх чотирьох років всіляко переслідують його та намагаються нав`язати йому протиправними й незаконним способами будь-які правопорушення або злочини з незрозумілих поки що для нього причин, внаслідок чого ним було отримано інфаркт. Працівники місцевої поліції не виконують основного покладеного на них обов`язку, передбаченого ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», а досить часто займаються провокацією вчинення громадянами як правопорушень, так і злочинів. Долучений до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД №818310 відеозапис із нагрудної камери поліцейського не може бути належним та допустимим доказом, оскільки не зазначено інвентарного номеру камери поліцейського, з якої було взято відеозапис, якщо такий і існує при матеріалах справи. Відтак, грубі порушення вимог ст. 268 КпАП України щодо нього при винесенні оскаржуваної постанови поліцейським є очевидними. За таких умов постанову винесено без достатніх, належних та допустимих доказів. Окрім того, оскаржувану постанову винесено із істотним порушенням його прав та правових гарантій. Не складання працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення не дало йому можливості ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ніде, окрім протоколу, він свою позицію зафіксувати не зміг би. Жодних пояснень особами в поліцейському вбранні у нього не відбиралося. В оскаржуваній постанові ніяким чином його пояснення або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. Обвинувачення не підтверджене належними та допустимим доказами взагалі має бути визнано таким, що ґрунтується на припущеннях. А відтак, постанова, винесена щодо нього відповідачем, є незаконною та не відповідає обставинам справи. Інспектор Антонюк В.В., здійснюючи розгляд справи в межах делегованих йому Кодексом України про адміністративні правопорушення повноважень, знехтував обов`язком повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин (ст. 280 КпАП України) та виніс рішення за відсутності будь-яких законних доказів та підстав.

Ухвалою судді від 29 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ГУНП У Волинській області Сорочук А.М. просить у позові відмовити та в обґрунтування заперечення зазначає, що згідно з матеріалами справи 12.05.2026 по вулиці Площа культури у м. Камені-Каширському ОСОБА_1 керував автомобілем марки «SKODA SUPER В», д.н.з. НОМЕР_1 , без права керування транспортним засобом, а саме ОСОБА_1 позбавлений права керування строком на 1 рік на підставі постанови Любомльського районного суду Волинської області від 27.03.2025, чим порушив п. 2.1. «а» ПДР, ч. 4 ст. 126 КпАП України. Підійшовши до автомобіля, поліцейський відповідно до ч. 3 ст. 18 та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» представився та повідомив водія про факт ведення відеофіксації на нагрудну бодікамеру. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», причина зупинки - наявність інформації, що свідчить про причетність водія транспортного засобу до вчинення адміністративного або кримінального правопорушення. Твердження позивача про те, що він нібито не керував транспортним засобом, а перебував в авто на задньому сидінні як пасажир є суб`єктивними, це спроба уникнення відповідальності, та спростовується належними, допустимим, законними доказами у справі, зокрема власними спостереженнями поліцейських та безперервним відеозаписом з бодікамери поліцейського від 12.05.2026, де вбачається фіксація керування позивачем автомобілем марки «SKODA SUPER В» (запис о 10:54:08) та чітко зафіксовано зупинку транспортного засобу (запис о 10:54:14), жодна особа, крім позивача, з автомобіля не виходила. Особу встановлено згідно з відомчою інформаційно-телекомунікаційною системою ІПНП. Працівниками поліції на місці встановлено факт позбавлення права керування транспортним засобом позивача строком на 1 рік на підставі постанови Любомльського районного суду Волинської області від 27.03.2025 у справі №163/499/25, що набрала законної сили 27.05.2025, згідно з відомостями ІП «Адмінпрактика» ІКС ІПНП, відомостями системи ЄДРСР Судова влада. Вказане спростовує твердження позивача про відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення. Разом з тим, 12.05.2026 позивача повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, та згідно зі ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 заявив клопотання про перенесення розгляду справи. Інспектор СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Антонюк В.В. задовольнив дане клопотання та в присутності позивача переніс розгляд справи на 10 год 00 хв 13.05.2026 у приміщенні Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинскій області за адресою: вул. Шевченка, 6, Камінь-Каширський, Волинська область, що підтверджується відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського від 12.05.2026. В подальшому, ОСОБА_1 на зазначену дату не з`явився, розгляд справи було продовжено відповідно до ст. 268 КпАП України (відеозапис від 13.05.2026). Так, працівником поліції було складено відповідні матеріали відносно ОСОБА_1 , винесено постанову серії БАД №818310 від 13.05.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу 20 400 грн. Постанова винесена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у межах компетенції уповноваженої службової особи. Постанова направлена рекомендованим листом. Разом з тим, твердження позивача про відсутність посилання в оскаржуваній постанові на відеозапис не відповідає дійсності та є спробою вести суд в оману. Позовна заява складається виключно з набору правових норм і не містить доказів, які б спростовували факт вчиненого позивачем адміністративного правопорушення. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 27.03.2025 у справі №163/499/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КпАП України, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік, постанова набрала законної сили 27.05.2025. Рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України, забезпечується державою та контролюється судом (ст. 129-1 Конституції України). Факт складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КпАП України не спростовується позивачем. Разом з тим, у справі №163/499/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України, позивачем було надіслано клопотання, згідно з яким останній просив проводити розгляд справи без його участі. Зазначене підтверджується постановою Любомльського районного суду Волинської області від 27.03.2025 у справі №163/499/25. Позивач, достеменно знаючи про складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст. 130 КпАП України, розгляд в судовому порядку, наявність судового рішення, свідомо та умисно нехтує ним. Принципи адміністративного процесу, змагальність та диспозитивність надають кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами. Щодо викладеної позиції позивача про розпочате досудове розслідування за ч. 1 ст. 382 КК України, то кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК та адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 КпАП України, мають різну правову природу, різні об`єкти посягання, склад та юридичні наслідки. Засудження особи за ч. 1 ст. 382 КК України та притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КпАП України не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме діяння у розумінні ст. 61 Конституції України. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КпАП України, полягає у керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Об`єктивна сторона такого правопорушення полягає саме у факті керування транспортним засобом всупереч чинному рішенню суду про позбавлення права керування. Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, вона відповідає вимогам ст. 283 КпАП України, оскільки в ній містяться точні дані стосовно розгляду адміністративної справи. Факт правопорушення вчиненого позивачем підтверджується: постановою серії БАД №818310 від 13.05.2026 у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі; постановою Любомльського районного суду Волинської області від 23.03.2025 справі №163/499/25; відомостями з ІП «Адмінпрактика» ІКС ІПНП; відеозаписами з нагрудної бодікамери інспекторів від 12.05.2026 та 13.05.2026. Враховуючи, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КпАП України розглянута посадовою особою, яка уповноважена КпАП України розглядати справи про вчинення адміністративних правопорушень, суб`єктом владних повноважень, справа розглянута в межах наданих повноважень, при прийняті рішення було оцінено докази за внутрішнім переконанням в їх сукупності та керуючись законом і правосвідомістю. Справа про адміністративне правопорушення розглянута в строк, стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 126 КпАП України під час виконання службових обов`язків з дотриманням процедури розгляду справи, а тому є підстави щодо залишення постанови серії БАД № 818310 від 13.05.2026 без змін, а позовної заяви без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав, просив оскаржувану постанову скасувати і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, і пояснив, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на конкретний пункт Правил дорожнього руху, що ж саме він порушив, і, крім того, у цій постанові поліцейський посилається на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 27 травня 2025 року, однак такої постанови не існує. Також немає номерних знаків автомобіля, про якій зазначається в оскаржуваній постанові, а саме НОМЕР_1 . Немає у м. Камені-Каширському і вул. Площа культури. Крім того, на місці події він просив аби поліцейський викликав йому швидку медичну допомогу. Однак останній йому у цьому відмовив. Коли ж карета швидкої медичної допомоги прибула на місце події, то його відвезли до лікарні, та навіть протягом часу перебування у лікарні працівники поліції переслідували його, не давали сходити в туалет. Згодом лікарі повідомили йому, що бояться його оформлювати на лікування у медичний заклад, то працівники поліції їм сказали цього не робити. Під час розгляду поліцейським щодо нього справи про адміністратвине правопорушення не було належним чином розглянуто його клопотання, надіслане електронною поштою на адресу Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області о 07 год 55 хв 13.05.2026, про відкладення розгляду справи і надання йому матеріалів справи для ознайомлення. У день розгляду справи він у зв`язку з перенесеним інсультом погано себе , перебував вдома, проте у важкому стані, і не міг з`явитися до райвідділу поліції, а тому надіслав до райвідділу клопотання щоб йому надіслали матеріали справи на його адресу і надали можливість скористатися правовою допомогою адвоката. Однак це клопотання поліцейський не розглянув, а лише з власного мобільного телефону записував якісь дані до оскаржуваної постанови, в якій зазначається, що він нібито керував автомобілем у порушення постанови Любомльського районного суду Волинської області від 27.05.2025. але такого судового рішення не існує, як і немає автомобіля з н.з. НОМЕР_1 , про який вказано у постанові. Також у цій постанові вказано, що він відмовився проставити підпис у графі про роз`яснення йому прав за ст. 268 КпАП України і відмовився від отримання копії постанови, проте ці відомості також не відповідають дійсності, адже він не був присутній під час винесення постанови, а подав клопотання про відкладення розгляду справи. Працівники поліції не зупиняли автомобіль під його керуванням, коли поліцейський підійшов до автомобіля, то він (позивач) сидів на задньому сидінні. Відсутність підстав для зупинки свідчать про неправомірність вимоги поліцейського пред`явити посвідчення водія. Він пояснював працівнику поліції, що його везуть у лікарню, що він погано себе почуває, але це до уваги останній не брав, поліцейські його продовжували переслідувати навіть у лікарні.

Представник відповідача ГУНП у Волинській області та відповідач - інспектор СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Антонюк В.В. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (частини 2, 3 ст. 90 КАС України).

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 13 травня 2026 року інспектор СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Антонюк В.В. виніс постанову серії БАД № 818310 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КпАП України у виді штрафу у розмірі 20 400 грн.

У цій постанові зазначається, що 12 травня 2026 року о 10 год 54 хв у місті Камені-Каширському по вул. Площа Культури ОСОБА_1 керував автомобілем марки «SKODA SUPER В», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами на підставі постанови Любомльського районного суду за ч. 1 ст. 130 КпАП України від 27.05.2026 терміном на 1 рік.

У цій же постанові також зазначається, що до неї додається відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського.

Як вбачається з надано представником відповідача суду відеозапису, поліцейським Антонюком В.В. справу про адміністратвине правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КпАП України було розглянуто у відсутності останнього.

За таких обставин обґрунтованими є доводи позивача про безпідставність зазначення поліцейським в оскаржуваній постанові відомостей про його відмову проставити підписи у графі 8 цієї постанови «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз`яснено та у графі 9 «Копію постанови мною отримано».

Крім того, з відеозапису вбачається, що під час розгляду 13 травня 2026 року справи про адміністратвине правопорушення щодо позивача, поліцейський розглядав клопотання останнього про відкладення розгляду справи та у задоволенні клопотання відмови.

Однак, як свідчить відеозапис, поза увагою поліцейського залишилося клопотання позивача про надіслання останньому копій матеріалів справи для ознайомлення і це клопотання фактично розглянуто не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається із змісту клопотання позивача про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, останній, окрім як відкладення розгляду справи, яке поліцейський розглянув та в задоволенні якого відмовив через відсутність доказів поважності причин неявки, просив також надати йому право на ознайомлення з матеріалами справи шляхом надіслання копій документів рекомендованим поштовим зв`язком.

Проте, встановлене ч. 1 ст. 268 КпАП України право на ознайомлення з матеріалами справи не було забезпечено, клопотання про це поліцейський не розглянув.

Така бездіяльність поліцейського фактично порушила право позивача ОСОБА_1 на захист та призвела до недотримання процедури розгляду справи про адміністратвине правопорушення, а саме положень ст. 278 КпАП України, відповідно до якої посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання: чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування оскарженої постанови є обґрунтованими та їх належить задовольнити.

З вищезазначеного відеозапису вбачається і те, що позивач керував автомобілем о 10 год 54 хв 12 травня 2026 року у м. Камені-Каширському, як про це зазначається в оскаржуваній постанові.

Факт керування саме позивачем автомобілем у зазначені в оскаржувані постанові час та день у м. Камені-Каширському підтверджується відображеними на відеозаписі обставинами, згідно з яким автомобіль рухався, а не був у статичному стані, а після зупинки автомобіля з нього вийшов лише позивач, інших осіб в автомобілі не було і більше ніхто з нього не виходив.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою судді Любомльського районного суду Волинської від 27 березня 2025 року, яка набрала законної сили 27 травня 2025 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

З цією постановою позивач був обізнаний, адже йому, як вбачається із змісту постанови суду було відомо про розгляд справи щодо нього за ч. 1 ст. 130 КпАП України та він подавав клопотання про її розгляд у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КпАП України особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Зазначені обставини вказують на те, що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про закриття справи про адміністратвине правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, такі обставини, з огляду на те, що під час розгляду поліцейським справи про адміністратвине правопорушення щодо позивача не було дотримано процедури розгляду справи та не забезпечено право останнього на захист, підлягають дослідженню та оцінці в ході нового розгляду справи відповідною посадовою особи.

Разом з тим, обґрунтованими є доводи позивача в тій частині, що в оскаржуваній постанові зазначено неправильний номерний знак автомобіля, яким здійснювалося керування о 10 год 54 хв 12 травня 2026 року у м. Камені-Каширському, а також неправильно зазначено дату постанови, якою на позивача було накладено стягнення за ч. 1 ст. 130 КпАП України з позбавленням права керування транспортними засобами.

Однак, ці доводи самі по собі не свідчать про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КпАП України, і також є підставою для їх детального дослідження і надання їм оцінки в ході нового розгляду справи про адміністратвине правопорушення.

Щодо правомірності врахування зазначеного відеозапису як доказу, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон N 580-VIII) передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.

Згідно із ст. 31 Закону N 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Тобто, положення Закону N 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Як вбачається з вищезазначеного відеозапису, під час відображених на ньому подій, поліцейський, поряд з іншим, повідомляв позивачу про проведення відеофіксації за допомогою бодікамери.

З оскаржуваної постанови вбачається, що у графі «До постанови додаються» зазначено: «відеозапис з нагрудної камери поліцейського».

Посилання позивача на відсутність в оскаржуваній постанові відомостей про марку, модель, серійний номер та на який саме носій інформації здійснювався запис, не свідчить про неналежність та недопустимість такого доказу.

Із зазначеного відеозапису вбачається і те, що позивач був обізнаний про здійснення поліцейським відеофіксації на місці події

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, суд не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом надано представником суб`єкта владних повноважень відеозапису фіксації вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оскільки не було дотримано встановленої законом процедури розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення, що перешкодило позивачу реалізувати встановлені ст. 268 КпАП України права, у тому числі право на ознайомлення з матеріалами справи і відповідно право на захист, тому оскаржену постанову належить скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області.

Інші доводи позивача також не свідчать про наявність у суду підстав для задоволення його позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністратвине правопорушення за ч. 4 ст. 126 КпАП України.

Щодо вимог позивача у судовому засіданні про постановлення окремої ухвали відносно поліцейського у зв`язку з тим, що останній на місці події 12 травня 2026 року відмовився викликати йому карету швидкої медичної допомоги, то вони також є безпідставними.

Позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про його погане самопочуття на місці події 12 травня 2026 року, про неможливість самостійно здійснити на місці події виклик швидкої медичної допомоги з урахуванням того, що він здійснював керування автомобілем, і не надав жодних доказів на підтвердження його доводів, згідно з якими поліцейські заборонили лікарям 12 травня 2026 року його госпіталізувати для лікування стаціонарно.

Оскільки позивач 12 травня 2026 року самостійно керував автомобілем та не надав суду ані медичних довідок, ані письмових відмов лікарів від госпіталізації, суд розцінює ці доводи як голослівні.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача задоволено частково, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 332 грн 80 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора СРПП Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Антонюка Віталія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити частково.

Постанову серії БАД № 818310 від 13 травня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 20 400 гривень скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення направити на новий розгляд до Камінь-Кашиського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область, ЄДРПОУ - 40108604) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 332 (триста тридцять дві) гривні 80 копійок.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Дата складення повного судового рішення - 19 червня 2026 року.

Головуючий:О.В. Антонюк