Ухвала суду № 137583855, 06.10.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

761/20822/24

1-кп-2070/25

УХВАЛА

06 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, на стадії підготовчого судового провадження.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Клопотання прокурор обгрунтовує тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі не зменшились та є реальними, а відтак наявні підстави для продовження запобіжного заходу з метою забезпечення ефективного розгляду вказаного кримінального провадження, зокрема, недопущення вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду; недопущення впливу на свідка та потерпілого у провадженні; недопущення перешкоджання розгляду іншим чином.

Прокурор заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 підтримав, зазначаючи про наявність ризиків вчинення особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та вказав, що застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 менш суворого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, з урахуванням обставин вчинення інкримінованих діянь, не є достатнім для запобігання вказаним ризикам.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на письмові заперечення, вказав, що можливо змінити режим домашнього арешту з цілодобового на нічний, враховуючи тривалість розгляду провадження, яке досі перебуває на підготовчій стадії. Вказав, що судові засідання по суті не відбуваються саме через неявку потерпілого, через що до нього судом було засовано стягнення, а не обвинуваченого ОСОБА_3 , який з`являється на кожне судове засідання. Крім цього вказав, що відповідно до відповідей працівників поліції щодо здійснення контролю перебування ОСОБА_3 під домашнім арештом, за ним не зафіксовано жодного порушення вказаного запобіжного заходу. Разом з тим зазначив, що вважає можливим передати ОСОБА_3 на поруки, оскільки така практика існує у Печерському районному суду м. Києва.

Крім цього з заперечень вбачається, що захисник посилається на відсутність ризику впливу на свідків та потерпілого, зокрема, що він є гіпотетичним та залежить від процесуальної поведінки вказаних осіб, зокрема, потерпілого, який жодного разу не вказував на будь-які спроби обвинуваченого здійснення тиску на нього. Також, обгрунтовуючи відсутність ризику впливу, зокрема, на свідків зазначено, що сторона захисту неодноразово зверталась з клопотаннями про допит свідків в порядку ст. 220 КПК України, а також, що потерпілий та свідки не перебувають на території Київської області, що взагалі нівелює вказаний ризик.

Крім того, як доказ відсутності ризиків в запереченнях зазначається, що в іншому провадженні, яке розглядається Кіровоградським районним судом Кіровоградської області, до ОСОБА_3 також застосований запобіжний захід у вигляді застави, тому ризики, на які посилається прокурор, нівелюються.

Захисник ОСОБА_6 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав за доцільне визначити нічний режим домашнього арешту, вказав, що обвинувачений сумлінно виконує вимоги покладеного на нього запобіжного заходу. Вказав, що ризики відповідно до практики ЄСПЛ мають грунтуватися на доказах та не можуть грунтуватися лишен на тяжкості покарання, яке передбачає санкція статті кримінального закону. Зазначив, що прокурором ризики, на які він посилається у клопотанні, яке є ідентичним попередньому, не доведені, а також нових обставин, які б вказували на існування вказаних прокурором ризиків, не наведено.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав захисників, зазначив, що має на утриманні 3 дітей, дружину та маму, а також вказав, що перебуває під домашній арештом більше року. Також вказав, що ризики, викладені у клопотанні прокурора, не підтверджуються жодними доказами.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження в обсязі, що стосується клопотання, яке вирішується, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 18.07.2024 у вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання до 18.09.2024 включно.

11.09.2024 у вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 11.11.2024 включно.

07.11.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 03.01.2025 включно.

10.12.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 05.02.2025 включно.

21.01.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 19.03.2025 включно.

19.03.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 15.05.2025 включно.

06.05.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 03.07.2025 включно.

30.06.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 26.08.2025 включно.

13.08.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання продовжено до 10.10.2025 включно.

Згідно ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу здійснюється в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Вирішуючи зазначене питання суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу, згідно з правилами передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно зі ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тобто обов`язковою умовою для застосування чи продовження запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, яка вимагає від прокурора, окрім наявності обґрунтованості підозри, надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.

Так, щодо обгрунтовності підозри суд вважає, що обґрунтованість підозри раніше була предметом розгляду при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та його продовження, а з матеріалів провадження, враховуючи стадію судового провадження, не вбачається, що з того часу виникли будь-які нові обставини, які б спростували обґрунтованість цієї підозри або причетність ОСОБА_3 до інкримінованих йому діянь.

Так у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може, зокрема, переховуватися від суду та перешкоджати розгляду кримінального провадження, впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні.

Разом з тим, суд погоджується з доводами сторони захисту, зокрема, про те, що прокурором наразі не доведено ризик переховування обвинуваченого, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого, прибуття за кожним викликом суду, відсутність будь-яких відомостей про порушення покладених на нього обовязків, а також відсутність будь-яких відомостей про здійснення обвинуваченим дій, які могли б перешкодити кримінальному провадженню.

Відтак, суд вважає, що прокурором наразі не доведено ризику можливості вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду чи перешкоджання провадженню іншим чином.

Також, суд бере до уваги доводи сторони захисту та не погоджується з думкою прокурора, що наявність іншого кримінального провадження, яке перебуває на розгляді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області, може доводити ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Однак, суд не може погодитися з думкою захисника, що наявність запобіжного заходу у вигляді застави в іншому кримінальному провадженні повністю нівелює ризики, на які вказує прокурор, оскільки вказаний запобіжний захід та покладання відповідних процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні № 22022000000000408 жодним чином не передбачають утримання від спілкування з потерпілим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 12023100000001320, як і взагалі будь-яких питань, пов`язаних з належною процесуальною поведінкою в даному кримінальному провадженні, а стосуються виключно кримінального провадження № 22022000000000408, в межах якого до нього застосовано заставу.

Таким чином, наразі суд вважає, що прокурором доведено, що ризик, передбачений ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого і свідка у кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, наразі є триваючим, оскільки вони безпосередньо у судовому засіданні не допитувались.

Суд наразі не може взяти до уваги доводи сторони захисту про те, що ризик впливу на свідків та потерпілого, прокурором не доведено та не надано доказів на підтвердження існування такого ризику, оскільки відповідно до положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки в цьому кримінальному провадженні свідки та потерпілий наразі недопитані, то у суду існують підстави вважати, що існує ризик впливу на них з метою зміни чи відмови від наданих ними показань.

Також, суд враховує статус ОСОБА_3 як військовослужбовця, його репутацію та відзнаки, однак вважає, що вказані дані, зокрема і ті, що позитивно характеризують особу обвинуваченого, не нівелюють можливість вчинення ним дій, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі застосування менш суворого запобіжного заходу, аніж цілодобовий домашній арешт.

Суд наразі не бере до уваги посилання сторони захисту щодо неналежності та недопустимості зібраних у справі доказів, зокрема, відсутності попередньої змови чи відсутності у ОСОБА_3 наміру заволодіти грошовими коштами, наявних, на думку захисника, ознак провокації, як відсутність підстав для продовження запобіжного заходу, оскільки наразі вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 перебуває на підготовчій стадії судового провадження.

Разом з тим, відповідно до ст. 368 КПК України вказані питання досліджуються судом перед ухваленням вироку, тобто на стадії судового розгляду.

Щодо взяття обвинуваченого ОСОБА_3 на поруки за заявою ОСОБА_10 суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні надійшла заява ОСОБА_10 про взяття обвинуваченого ОСОБА_3 на поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Крім того, однією з умов застосування такого запобіжного заходу є впевненість суду в тому, що поручителі дійсно заслуговують на довіру, зокрема, є громадянами з високими моральними рисами, які є соціально адаптованими, сумлінно ставляться до праці та виконання громадських обов`язків, мають авторитет у колективі чи за місцем проживання, а також користуються повагою в підозрюваного, обвинуваченого та можуть завдяки цьому забезпечити його належну поведінку.

Так в заяві ОСОБА_10 вказано, що він є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІ групи.

Однак, суду не надано доказів відповідних обставин, або ж обгрунтованих відомостей, які характеризують вказаного поручителя, з яких би суд міг встановити, чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатен поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров`я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Як вбачається з вказаної заяви, вона лише прізвище, ім`я та по-батькові вказаної особи та не містить будь-яких характеризуючих особу матеріалів, з яких можна зробити висновок, що особа заслуговує на довіру суду.

З урахуванням вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу наразі не зможе забезпечити уникнення ризику впливу на потерпілого та свідків, а також виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов`язків.

Відтак суд вважає, що саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов`язків у зазначеному кримінальному провадженні.

Також суд вважає, що відсутність будь-яких порушень обов`язків, які покладені на обвинуваченого ОСОБА_3 , свідчить про те, що вказаний запобіжний захід таким чином довів свою ефективність та наразі є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_3 слід продовжити із покладенням відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 196, 201, 314, 376, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_10 про взяття ОСОБА_3 на поруки - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою:

АДРЕСА_1 ,

за винятком прослідування в укриття під час оголошення повітряної тривоги, відвідування медичних закладів для отримання медичної допомоги, проведення медичного обстеження за рекомендаціями лікаря, а також забезпечити право обвинуваченого ОСОБА_3 на можливість залишення місця проживання у денний час доби з метою задоволення обгрунтованих потреб соціально-побутового характеру та з метою надання правової допомоги за письмовим зверненням сторони захисту до суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- утримуватись від спілкування з потерпілим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_9 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії ухвали суду та покладених судом обов`язків до 02.12.2025 року включно.

Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1