Ухвала суду № 137583637, 22.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 750/5532/26

Провадження 2-з/524/40/26

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

22 червня 2026 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі головуючого судді Колеснікової О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

До Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява адвоката Березовського Юрія Вікторовича, подана в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні рішення та стратегії» про стягнення суми перевищення вартості предмета іпотеки.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.05.2026 року вказану позовну заяву було передано до Автозаводського районного суду м. Кременчука за підсудністю.

16.06.2026 року шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Автозаводського районного суду м. Кременчука позовна заява була передана на розгляд судді Колесніковій О.М.

22.06.2026 ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Разом з позовною заявою представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив: накласти арешт на нерухоме майно - квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 .

Предметом спору у даній справі є стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні рішення та стратегії» на користь ОСОБА_1 239736,90 грн. як суми перевищення вартості предмета іпотеки.

У позовній заяві позивач вказує, що 08.02.2021 рішенням державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, індексний номер 56509484, за ТОВ «ФК «Інвестиційні рішення та стратегії» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , частина якої належала позивачу. Вважає, що ринкова вартість цієї квартири значно перевищувала суму її боргу перед відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали заяви, встановив наступне.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставами для забезпечення позову є те, що невжиття судом заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тобто дії суду із забезпечення позову обрання та застосування відповідних заходів забезпечення позову, спрямовуються на забезпечення можливості в подальшому реально виконати рішення суду та захистити права особи, яка звернулась до суду за захистом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

З поданої до суду позивачем заяви не вбачається достатньо підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на те, що невжиття заходів забезпечення позову є порушенням прав та інтересів позивача не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем не надано відповідних доказів та не обґрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно може у майбутньому утруднити чи унеможливить виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.151-154 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Колеснікова