Рішення № 137582925, 17.06.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2216/25

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

при секретарі Нагірняк Т.А.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, посилаючись на те, що 28 січня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований виконкомом Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний, що підтверджується рішенням суду. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти на теперішній час проживають разом з матір`ю ОСОБА_2 . Позивач вказує, що попередньо він домовлявся з ОСОБА_2 про зустріч з їх спільними дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , але коли прибував до їхнього фактичного місця проживання, йому на телефоні дзвінки ніхто не відповідав, також хвіртка на подвір`я була зачинена. Вказує, що він неодноразово виявляв ініціативу щодо встановлення комунікації з дітьми та прагнув підтримувати з ними близький зв`язок, що є необхідним для повноцінного розвитку дитини та реалізації батьківських прав, однак відповідач ОСОБА_2 безпідставно відмовляла йому в зустрічах з дітьми, не допускала його до місця проживання дітей. У зв`язку з цим, з метою фіксації факту перешкоджання у спілкуванні з дітьми позивач ОСОБА_1 був змушений звернутись до органів Національної поліції України.

15.02.2025 року і 26.02.2025 року позивач ОСОБА_1 подавав відповідні заяви до Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП із проханням вжити заходів щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , факт звернення підтверджується протоколами про прийняття заяви.

ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 має намір найближчим часом вивезти дітей за межі України, що створює реальну загрозу для його права на спілкування та участь у вихованні дітей.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом, за яким ОСОБА_1 просить про наступне:

«Усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які чинить ОСОБА_2 .

Визначити наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

-часи спілкування 4 дні на місяць, тобто перша субота та неділя ( з 18 - 00 години п`ятниці до 18-00 неділі), третя субота та неділя (з 18 - 00 години п`ятниці до 18-00 неділі)

-під час канікул у навчальних закладах діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають 1/2 канікул з батьком ОСОБА_1 (з урахуванням осінніх, зимових, весняних та літніх канікул).

-спілкування з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 має відбуватися на території фактичного проживання батька ОСОБА_1 або на його розсуд.

Зобов`язати матір ОСОБА_2 повідомляти батька ОСОБА_1 про терміни від`їзду та місця перебування дітей за межами Вишневецького старостинського округу шляхом письмового повідомлення, не пізніше ніж за 10 днів перед виїздом.

Зобов`язати матір ОСОБА_2 повідомити заклад та місце проживання і терміни лікування у разі потреби повезти дітей на лікування за кордон, для надання відповідного нотаріального дозволу від батька ОСОБА_1 ».

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву, якою просить провести судове засідання у його відсутність, без технічної фіксації, задоволивши його позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_2 надала суду заяву, якою позовні вимоги не визнає, справу просить розглядати у її відсутність, взявши до уваги поданий нею відзив на позов. Зокрема, зазначивши, що позов вважає необґрунтованим та таким що не відповідає фактичним обставинам справи. Між сторонами вже існує погоджений графік спілкування з дітьми, затверджений службою у справах дітей і позивачем не доведено системності та умислу з її боку у перешкоджанні спілкуваню.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області до суду не з`явилася, попередньо надавши висновок про умови проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та проведення судового засідання у їх відсутність.

Крім того, інформація щодо всіх судових справ Вінницького районного суду Вінницької області є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, зі сторони їх належності, достатності та допустимості, дійшов до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.01.2015 у Виконкомі Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницькій області, актовий запис №38, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований шлюб, який в подальшому рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2025 року був розірваний (а.с.9, 12).

В період шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 10-11).

Відповідно до довідки від 06.05.2025 року Вінницького ВДВС у Вінницькому районі ЦМУ МЮ (м. Київ) зазначено, що від ОСОБА_2 заява та виконавчий документ № 128/110/25 стосовно стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надходили (а.с.19).

ОСОБА_1 має статус УБД про що ним надано відповідне посвідчення (а.с.20).

ОСОБА_1 сплачував аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей (а.с.21).

На підтвердження обставин, викладених у позові, ОСОБА_1 надано пояснення від 26.02.2025 з якого вбачається, що коли він відвідував дітей за адресою їх проживання: АДРЕСА_1 , то останніх не було дома, що було зафіксовано працівником поліції (а.с.13-15, 16-18).

З Висновку від 12.06.2026 року за № 01-13/289 щодо умов проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що діти проживають в належних умовах, мають окремі кімнаті та речі для дозвілля; умови проживання є задовільними та відповідають їх віковим потребам; сім`я характеризується позитивно та скарг не надходило; зі слів матері батько у 2025 році відвідував дітей 4 рази, окрім аліментів іншої участі в житті дітей не бере.

Рішенням № 75 від 27.03.2025 року ВК Уланівської сільської ради затверджено висновок щодо доцільності визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 з матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.59, 60-61).

Рішенням № 186 від 15.07.2025 року ВК Уланівської сільської ради затверджено індивідуальний графік побачень батька ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.90, 91).

ОСОБА_2 надано пояснювальну записку від 12.09.2025 до Органу опіки та піклування про порушення ОСОБА_1 графіку побачень з дітьми (а.с.94).

На підставу своїх заперечень відповідачкою також надано копію ухвали суду від 08.09.2025 (справа № 128/3188/25) про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Вінницької РДА про скасування усиновлення (а.с. 95) та копію постанови суду від 24.07.2025 та від 25.03.2025 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.96-97,67).

Водночас ОСОБА_2 подала суду копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2025 року з виконання рішення суду за № 128/110/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13.01.2025, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 72-73, 78-81); копію розрахунку заборгованості по ВП № НОМЕР_1 (а.с.77); копію рішення суду від 14.08.2023 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи орган опіки та піклування Вінницької районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про усиновлення дитини (а.с.74-76); копію заборонного припису стосовно кривдника від 23.12.2024 стосовно ОСОБА_1 (а.с.62-63).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дітей, інтереси яких превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.(постанова Верховного Суду від 28.12.2024 у справі № 561/474/24).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Окрім прав батьків щодо дітей, діти також мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до положень статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За змістом статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано доказів перевірку щодо дотримання службовими особами Уланівської сільської ради норм Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" щодо недопущення дискримінації та норм законодавства щодо захисту дітей від домашнього насильства при затверджені індивідуальних графіків побачень батька з дитиною та доцільності визначення місця проживання дітей з матір`ю.

У частині першій статті 158 СК України зазначено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини 1, 2 статті 159 СК України).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21), від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20 (провадження № 61-7951св22).

Визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.

Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, як регулярні особисті спілкування, та необхідність визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суд повинен враховувати усю сукупність обставин конкретної справи, зокрема суд має врахувати, у першу чергу інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини також неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Мати, яка проживає разом з дитиною/дітьми, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з ними та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Суд встановив, що сторони у справі не дійшли згоди щодо визначення способу участі батька у спілкуванні з їхніми неповнолітніми дітьми та їх вихованні.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив визначити спосіб участі батька у вихованні дітей, зокрема, шляхом встановлення визначеного ним графіка побачень з дітьми у його присутності.

Як вбачається із матеріалів справи Рішенням № 186 від 15.07.2025 року ВК Уланівської сільської ради затверджено індивідуальний графік побачень батька ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , що, на думку суду, є сприятливим для дітей та їх батька.

Визначений графік зустрічей батька із дітьми, встановлений рішенням органу опіки та піклування відповідає об`єктивним обставинам справи, враховує якнайкращі інтереси як дітей, так і батьків, забезпечує участь батька у процесі спілкування та виховання дітей, спрямований на збереження зв`язків між сторонами та існування систематичного психоемоційного контакту, а відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159, 164, 166 Сімейного Кодексу України, статтями 7, 10, 76, 81, 133, 244-245, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні - відмовити.

Роз`яснити сторонам, що при зустрічах з дитиною не потрібно травмувати дитячу психіку, не з`ясовувати стосунки в присутності дітей, не налаштовувати дітей один проти одного, не втягувати дітей у конфлікт лояльності.

Роз`яснити, що дитина повинна розвиватися фізично, морально та духовно, а не перетворюватися на предмет маніпуляції між батьками та їх родичами.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення виготовлено 22.06.2026.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО