Рішення № 137582779, 05.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026 Справа №607/290/25 Провадження №2-о/607/94/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

присяжних Алілуйка С.М.

Гринди В.П.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

за участю сторін:

представника заявника, адвоката Кибало С.О.,

представника особи щодо якої вирішується питання стосовно визнання недієздатною ОСОБА_1 адвоката Сампари Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами окремого позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кибало Андрій Ярославович, заінтересовані особи: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна над недієздатною та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Представник ОСОБА_2 адвокат Кибало А.Я. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, заінтересовані особи: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (далі також УСП ТМР), ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), із заявою про: 1) визнання ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною; 2) встановлення над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіки та призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною.

В обґрунтування заяви представник заявника адвокат Кибало А.Я. зазначив, що

ОСОБА_1 є рідною сестрою заявника, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , страждає на психічне захворювання та є особою з інвалідністю з дитинства І групи, встановленої довічно. У зв`язку з цим вона потребує постійного стороннього догляду. Представник заявника вказує, що внаслідок свого захворювання ОСОБА_1 не може повноцінно висловлювати свої думки, її мовлення є малозрозумілим, вона не здатна самостійно одягатися, готувати їжу, усвідомлювати обставини, що відбуваються навколо неї, а також належним чином оцінювати власні дії та дії оточуючих осіб. Крім того, на зміну обстановки вона реагує неадекватно, позбавлена ініціативності, є інертною та наївною, легко розгублюється за зміни обставин, потребує постійного нагляду і догляду, а за несприятливих умов її поведінка може набувати асоціального характеру. Таким чином, на думку заявника, у зв`язку з тим, що

ОСОБА_1 не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, а також потребує постійного стороннього догляду, вона підлягає визнанню недієздатною із встановленням над нею опіки.

У заяві також зазначено, що заявник має можливість піклуватися про свою сестру, створювати для неї належні побутові умови, забезпечувати догляд та лікування. Мати заявника та ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також є особою з інвалідністю, потребує стороннього догляду та постійно проживає в Литовській Республіці, де перебуває під опікою соціальних служб. При цьому вона не заперечує проти призначення її сина опікуном над дочкою.

2. Стислий зміст заперечень на заяву

Заінтересовані особи: УСП ТМР, ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїм правом на заперечення, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), не скористалися.

Від в/ч НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення, в яких висловлено прохання відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на те, що заявник є військовослужбовцем та на цей час проходить військову службу, а тому призначення його опікуном над недієздатною особою може призвести до звільнення з військової служби та неможливості виконувати закріплений у Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни. Також в/ч НОМЕР_1 зазначає, що матір заявника ОСОБА_3 має інвалідність, однак неможливо встановити рівень втрати її працездатності й, відповідно, оцінити її здатність здійснювати опіку за своєю дочкою. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, що ОСОБА_3 постійно проживає за кордоном та не може здійснювати опіку над ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять документів про лікування ОСОБА_1 у 2024 та 2025 роках, що не дозволяє встановити стан її захворювання на дату розгляду справи в суді, встановити чи захворювання має стійкий та незворотний характер.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня

2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами окремого провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 травня

2025 року призначено у цивільній справі судово-психіатричну експертизу.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня

2025 року провадження у цивільній справі №607/290/25 за заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кибало Андрій Ярославович, заінтересована особа: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна над недієздатною поновлено. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.101).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня

2025 року залучено до участі у справі № 607/290/25 як заінтересованих осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 та в/ч НОМЕР_1 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2025 року направлено цивільну справу № 607/290/25 до органу опіки та піклування УСП ТМР.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 адвокат Кибало А.Я. заяву підтримав у повному обсязі з мотивів, які у ній були зазначені.

Представник особи щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна ОСОБА_1 адвокат Сампара Н.М. щодо задоволення заяви загалом не заперечила.

Заінтересовані особи: УСП ТМР, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в/ч НОМЕР_1 у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

У паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданому ОСОБА_3 , міститься відмітка про прийняття її на консульський облік у Посольстві України в Литовській Республіці (а.с. 10).

01 жовтня 2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видано посвідчення про інвалідність серії НОМЕР_3 , Клайпедським ІІІ територіальним відділом, яке діє безстроково, рівень особливих потреб: середні потреби (а.с. 14 16).

Відповідно до витягу зі свідоцтва про смерть № 1715 від 03 листопада 2023 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану міської ради м. Клайпеда, ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , особистий код: НОМЕР_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Клайпеда, Литва С43.9 (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Матвіївці Шумського району Тернопільської області народився ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , актовий запис № 19, батьками якого вказані: ОСОБА_5 (батько) та ОСОБА_3 (мати) (а.с. 17), паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , у паспорті стоїть відмітка про прийняття на консульський облік у посольстві України в Литовській Республіці (а.с. 12, 13). ОСОБА_2 присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 (а.с. 9).

Відповідно до застосунку Резерв+, ОСОБА_2 є військовослужбовцем, номер в реєстрі Оберіг: 260720210640867100026 (а.с. 123).

Згідно з довідками в/ч НОМЕР_1 від 09 вересня 2024 року, № 1884/43 від 21 жовтня 2025 року №1884/43/2741 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в в/ч НОМЕР_1 з 13 липня 2024 року по теперішній час (а.с. 124, 148).

ІНФОРМАЦІЯ_7 у місті Одеса народилася ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 , актовий запис № 1136, батьками якої вказані: ОСОБА_5 (батько) та ОСОБА_3 (мати) (а.с. 18), паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_9 , у паспорті стоїть відмітка про прийняття на консульський облік у посольстві України в Литовській Республіці (а.с. 11).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, серії АВ № 1068203 від 07 серпня 2018 року, виданої психоневрологічною МСЕК, ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом з дитинства, з першою групою, підгрупою «Б», довічно (а.с. 8, 18, 19).

Як вказано у виписках із медичної карти стаціонарного хворого № 9172 від 23 липня

2023 року (6 психіатричне відділення); № 8174 від 04 липня 2023 року (5 психіатричне відділення); № 06888 від 17 серпня 2019 року (4 психіатричне відділення); медичної карти амбулаторного хворого; акту № 640/1 огляду медико-соціальною експертизою від 07 серпня

2018 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: параноїдна шизофренія, безперервний перебіг, стабільний дефект за змішаним типом F-20.0. Початкові катаракти, макулодистрофія обох очей (а.с. 80 88).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №509 від 19 червня 2025 року:

1) ОСОБА_1 виявляє ознаки параноїдної шизофренії, безперервний перебіг, стабільний дефект за змішаним типом; 2) це захворювання має стійкий та незворотний характер; 3) ОСОБА_1 хворіє на психічний розлад, що позбавляє її здатності розуміти, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 96 98).

Як вказано у витязі з протоколу № 2 засідання опікунської ради від 24 лютого 2026 року № 3 радою не погоджено кандидатуру ОСОБА_2 як опікуна рідної сестри ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю І групи, підгрупи «Б», з дитинства довічно, оскільки вона проживає разом із матір`ю в Литві. З наданих матеріалів не було встановлено, що ОСОБА_3 за станом здоров`я не може здійснювати опіку щодо дочки ОСОБА_1 (а.с. 164).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України). Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина друга); судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя); при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята).

Згідно із вимогами частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

2.2. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає у порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

За частиною першою статті 296 ЦПК України заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім`ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу (частина перша статті 298 ЦПК України).

Вимоги щодо рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною передбачено статтею 300 ЦПК України.

2.3. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі

ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 39 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (частина перша); порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Главою 2 розділу IV ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (частина третя статті 297 ЦПК України). Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу (частина перша статті 298

ЦПК України).

Як було зазначено, у матеріалах справи наявні докази про хронічний, стійкий психічний розлад у ОСОБА_1 внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Відтак, судом було призначено судово-психіатричну експертизу. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 509 від 19 червня 2025 року: 1) ОСОБА_1 виявляє ознаки параноїдної шизофренії, безперервний перебіг, стабільний дефект за змішаним типом;

2) це захворювання має стійкий та незворотний характер; 3) ОСОБА_1 хворіє на психічний розлад, що позбавляє її здатності розуміти, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи наведене, суд вважає, що є достатні підстави для визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатною.

2.4. Відповідно до частини першої статті 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. За частиною першою статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статті 60 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Пунктом 2.1. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26 травня

1999 року (далі Правила) передбачено, що опіка установлюється, зокрема, над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Пунктом 2.4 Правил визначено, що опіка встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Згідно з пунктом 3.1. Правил для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Пунктом 3.3. Правил визначено, що документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, є: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Частиною першою статті 300 ЦПК України визначено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Такий висновок сформульований у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року (справа № 736/1508/17), від 23 листопада 2021 року

(справа № 751/9572/19), від 28 лютого 2024 року (справа № 372/3474/21), від 24 липня 2024 року (справа № 727/597/24).

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року (справа № 336/5652/18) зазначив, що відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року, справа № 341/1526/23).

Згідно з витягом з протоколу № 2 засідання опікунської ради від 24 лютого 2026 року № 3, опікунська рада не погодила кандидатуру ОСОБА_2 на призначення опікуном рідної сестри ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю І групи, підгрупи «Б», з дитинства, довічно, оскільки вона проживає з матір`ю у Литві. Наявні в матеріалах справи докази не дають можливості зробити однозначний висновок щодо неможливості здійснення нею опіки над дочкою ОСОБА_1 .

Відсутність подання про призначення заявника опікуном обмежує суд у праві призначення ОСОБА_2 опікуном, враховуючи імперативність приписів закону, зокрема частини першої статті 300 ЦПК України, та передбачає можливість передачі під опіку органу опіки та піклування Управління соціальної політики Тернопільської міської ради.

Крім цього, матеріали справи не містять аналізу відносин, які склались у заявника з ОСОБА_1 , не доведено фізичну можливість заявника виконувати опікунські обов`язки з врахуванням його працевлаштованості, не надано доказів на підтвердження стану його здоров`я для виконання ним опікунських функцій, не надано відомостей щодо наявності/відсутності у нього судимостей, не підтверджено належний рівень матеріального забезпечення. Також до матеріалів не долучено будь-якого доказу, що ОСОБА_2 проживає (проживав) разом з

ОСОБА_1 та здійснює (здійснював) догляд за останньою, актів обстеження житлово-побутових умов до матеріалів справи не долучено.

Окрему увагу суд звертає на статус заявника як особи, яка є військовослужбовцем.

Верховний Суд, у цьому аспекті сформулював правові позиції, відповідно до яких саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи, яка є військовозобов`язаною, в умовах воєнного стану має належно з`ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, ураховуючи закріплений у статті 65 Конституції України обов`язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, з урахуванням усіх обставин, у тому числі, здатності виконання функцій опікуна недієздатної особи іншими особами, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого призначення (див. постанови від 28 травня 2025 року, справа № 641/7190/23, від 23 липня 2025 року, справа №279/3630/24)

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 13 липня 2024 року.

Оцінюючи вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що з огляду на дію правового режиму воєнного стану та пріоритет виконання конституційного обов`язку із захисту України, суду не доведено належними, допустимими та достатніми доказами об`єктивної необхідності та доцільності призначення опікуном саме ОСОБА_2 , а також не доведено, що лише заявник може виконувати обов`язки опікуна.

Статтею 65 ЦК України передбачено, що до встановлення опіки або піклувальника і призначення опіки чи піклувальника, опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

З огляду на відмову в призначенні ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_1 , Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, як орган опіки і піклування має здійснювати опіку над недієздатною ОСОБА_1 до призначення іншого опікуна.

2.5. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша третя статті 89 ЦПК України).

За змістом частини сьомої, восьмої статті 300 ЦПК України, у рішенні суду про визнання особи недієздатною, слід визначити строк його дії, який не може перевищити двох років. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України» від 30 травня 2013 року (заява № 18389/03) Страсбурзький суд констатував порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, оскільки відсутність у заявниці можливості безпосередньо вимагати поновлення своєї цивільної дієздатності призвела до того, що це питання не розглядалося судами; відсутність судового розгляду цього питання, яка серйозно вплинула на численні аспекти життя заявниці, не можна виправдати легітимними цілями, що лежать в основі обмеження доступу до суду осіб, визнаних недієздатними, що спонукало Суд до висновку про те, що ситуація, в якій опинилася заявниця, призвела до відмови їй у правосудді щодо можливості забезпечення перегляду її цивільної дієздатності (§ 40).

Це спричинило зміни у національному законодавстві у частині визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки.

Так, частинами шостою та сьомою статті 300 ЦПК України встановлено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду заяви

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що заява підлягає частковому задоволенню. Так, ОСОБА_1 слід визнати недієздатною, адже вона внаслідок психічного захворювання не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Водночас у частині призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_1 , з огляду на встановлені обставини цієї справи, необхідно відмовити. Тимчасово покласти обов`язки опікуна над недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на УСП ТМР, як орган опіки та піклування, до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до частини другої статті 299 ЦПК України судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Таким чином, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 244, 258 259, 263 265, 268, 273, 293 300, 352 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кибало Андрій Ярославович, заінтересовані особи: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна над недієздатною задовольнити частково.

2. Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатною та встановити над нею опіку.

3. Тимчасово покласти обов`язки опікуна над недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, як орган опіки та піклування, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством.

4. Строк дії рішення про визнання недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити у 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про призначення його опікуном ОСОБА_1 відмовити.

6. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на рахунок держави.

7. Роз`яснити опікуну, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного в рішенні.

8. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

9. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

10. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

11. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

12. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 05 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи:

Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 03195636, адреса місцезнаходження: вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_10 , адреса місцезнаходження: м. Кам`янка-Бузька, Львівський район, Львівська область.

Головуючий суддя Присяжні: Т. І. Якімець В.П. Гринда С.М. Алілуйко