Рішення № 137582775, 27.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2026 Справа №607/7386/25 Провадження №2/607/1621/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

09 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі також АТ КБ «Приватбанк») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 червня 2016 року (далі також Договір) у розмірі 53 667,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що 01 червня 2016 року ОСОБА_1 власноручно підписала Анкету-заяву та приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг. На підставі цієї заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено до 44 000 грн. Позичальнику видавалися неодноразово кредитні картки. Представник позивача посилається на те, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувалася картою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 42 % річних, з якими клієнт погодилася.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що далі у процесі користування рахунком 18 жовтня 2021 року відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (копія додається до позовної заяви), на підставі якої отримано додаткову кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії - 09/25, тип Універсальна. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» від 13 грудня 2019 року № 151 (чинної на день підписання).

Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, але в процесі користування кредитним рахунком

ОСОБА_1 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим утворилася вказана заборгованість.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2025 року прийнято заяву представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Савіхіної Анастасії Миколаївни про зменшення позовних вимог у цивільній справі № 607/7386/25, а саме: про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 червня

2016 року в сумі 38 063,86 грн.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак представник подав клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі; щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова

від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку (том 1, а.с. 104).

Крім того, 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту для карток: «Універсальна», «Універсальна Gold», які передбачають різні відсоткові ставки для таких карт (том 1, а.с. 128 131).

Також, 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (том 1, а.с. 105 127).

Відповідно до підписаних документів тип кредиту: відновлювана кредитна лінія.

Сума/ліміт кредиту 200 000 грн (для карт «Універсальна») 200 000 грн (для карт «Універсальна Gold»). Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією. Мета отримання кредиту споживчі цілі. Процентна ставка: 42,0 % річних для карт «Універсальна»; 40,8 % річних для карт «Універсальна Gold». Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту: 84,0 % річних для карт «Універсальна»; 81,6 % річних для карт «Універсальна Gold». Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,0 % для карт «Універсальна»; 60,0 % річних для карт «Універсальна Gold».

Позивачем долучено витяг з «Умов та правил надання банківських послуг»

(том 1, а.с. 132 207).

Як вбачається з долученої банком виписки за Договором з 06 квітня 2018 року по 17 березня 2025 року позичальник ОСОБА_1 активно користувалася наданими у кредит коштами, що вбачається із руху коштів по конкретному банківському рахунку, записів про деталі операції, їх суму та залишок після операції, зокрема: усього витрат: 267 431,06 грн, усього надходжень: 213 763,09 грн, баланс на кінець періоду: 53 667,97 грн (том 1, а.с. 79 103).

Як зазначено в розрахунку заборгованості за Договором станом на 31 серпня 2019 року, сума заборгованості становить 7 211,37 грн, з яких: 6 893,16 грн заборгованість за тілом кредиту; 318,21 грн заборгованість за нарахованими відсотками (том 1, а.с. 42 49, том 2, а.с. 30 32).

У розрахунку заборгованості за Договором станом на 12 березня 2025 року зазначено, що сума заборгованості становить 53 667,97 грн, з яких: 43 953,08 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 714,89 грн заборгованість за нарахованими відсотками (том 1, а.с. 50 78).

Розрахунком заборгованості за Договором станом на 08 травня 2025 року визначено, що сума заборгованості становить 38 063,86 грн, з яких: 28 348,97 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 714,89 грн заборгованість за нарахованими відсотками (том 2, а.с. 33 42).

Наведене свідчить про те, що відповідач активувала вказану картку, знімала та поповнювала її баланс, що дає суду право вважати, що остання погоджувалася з умовами банківських послуг та процентними ставками встановлених банком.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі

ЦК України). Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне у електронній формі.

Відповідно до Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженого Постановою Національного банку України від 13 грудня 2019 року № 151 (чинної на день підписання; далі Положення), воно розроблено відповідно до ЦК України, Законів України «Про Національний банк України», «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» і визначає порядок застосування особливого виду власноручного підпису цифрового власноручного підпису клієнтами банків фізичними особами під час підписання документів.

Згідно з Положенням електронний сенсорний пристрій електронний пристрій із сенсорним екраном, на якому особа може створити власноручний підпис (підпункт 1 пункту 3); цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом (підпункт 5 пункту 3); цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису в разі дотримання норм цього Положення (пункт 6).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV.

Відповідно до статті 5 цього Закону електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII.

Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом у судовому засіданні, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні Договору між позивачем та відповідачем, підписання інших документів у електронній формі.

2.2. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)»

(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року

№ 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладенні між сторонами цієї справи кредитного договору було дотримано його письмової форми.

2.3. Згідно із частиною першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи АТ КБ «ПриватБанк»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

2.4. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було нараховано відсотки відповідно до умов, погоджених сторонами для відповідних типів карток, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками за рахунком. Позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача кредиту ОСОБА_1 .

Тож надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, та підписання відповідачем договору. Водночас ОСОБА_1 зазначені обставини жодним чином не спростовувала; будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів від позивача та користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідач суду не надала.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що оскільки ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, які їй були надані АТ КБ «ПриватБанк», відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі. Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість на загальну суму 38 063,86 грн, з яких: 28 348,97 грн заборгованість за основним зобовязанням; 9 714,89 грн заборгованість за нарахованими відсотками.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи той факт, що позов задоволено повністю, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № BOJ69B495N від 19 березня 2025 року (том 1, а.с. 219), з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у означеному розмірі.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 78, 141, 223, 244, 247, 258 268, 273 274,

280 289, 352 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 червня 2016 року у розмірі 38 063 (тридцять вісім тисяч шістдесят три) гривні 86 копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

4. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

9. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

10. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

11. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

12. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 квітня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець