Рішення № 137582137, 22.06.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №705/560/26

Номер провадження2/701/608/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - Маренюка В.Л.

за участю секретаря - Філіпчак Н.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Маньківка заяву по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пей Кредит", представника позивача: Вершинін Костянтин Валерійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставу своїх вимог спирається на те, що між ТОВ «Нова Пей Кредит», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, 24.02.2025 укладено публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка NovaPаy, шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 24.02.2025 року №447700.

За кредитним договором № 447700 ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 30 000 гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням №447700 від 24.02.2025 року.

Сторони погодили, що Договір та всі правочини (у тому числі підписання Заяв/Заяв про видачу траншу, договорів, угод, листів, повідомлень) вчиняються Сторонами або кожною Стороною окремо в електронній формі з використанням КЕП для Кредитодавця та ЕП OTP-паролем для Позичальника п. 12.1 Публічного договору.

Станом на 20.01.2026 року загальний розмір заборгованості Позичальника перед Кредитодавцем становить 41 778 гривень 29 копійок, а саме: - Основна заборгованість за кредитом - 29 928,29 гривень; - Основна заборгованість за відсотками (комісією) 10 500,00 гривень; - Основна заборгованість за штрафами 1 350,00 гривень., що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в своєму позові просив справу розглядати у його відсутності та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка направила до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі, не заперечував на часткове задоволення позовних вимог та просила відмовити в стягненні заборговності за штрафаи в сумі 1350грн. та зменшити розмір витрат на професійну правову допомогу до 500 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пей Кредит», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, 24.02.2025 укладено публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка NovaPаy, шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 24.02.2025 року №447700.

Підписана Позичальником заява містить всі істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір кредиту, процентну ставку за кредитом, строк користування кредитом.

Кредитний договір в редакції від 27.12.2024 року розміщений на сайті Позивача (https://novapay.credit/documents/publichniy-dogovir-pro-spozhivchiy-kredit/?document_id=700) 11-12-2024.

За кредитним договором № 447700 ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 30 000 гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням №447700 від 24.02.2025 року.

Сторони погодили, що Договір та всі правочини (у тому числі підписання Заяв/Заяв про видачу траншу, договорів, угод, листів, повідомлень) вчиняються Сторонами або кожною Стороною окремо в електронній формі з використанням КЕП для Кредитодавця та ЕП OTP-паролем для Позичальника п. 12.1 Публічного договору.

КЕП Кредитодавця та ЕП OTP-паролем Позичальника є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях п. 12.2. Публічного договору.

Пункт 12.4. Публічного договору визначає наступний порядок накладання Позичальником ЕП ОТР-паролем на електронний документ:

12.4.1. Кредитодавець генерує OTP-пароль і відправляє його Позичальнику на фінансовий номер мобільного телефону Позичальника із зазначенням інформації, яка буде ним підтверджуватися;

12.4.2. У разі згоди Позичальник передає отриманий OTP-пароль Кредитодавцю;

12.4.3. У разі якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається із фінансовим номером мобільного телефону Позичальника, вважається, що Позичальник прийняв запропоновані умови;

12.4.4. Сторони визнають ОТР-пароль електронним підписом Позичальника.

Перевірка ЕП, OTP-паролю та перевірка Позичальника здійснюється з використанням програмно-технічних засобів Кредитодавця. В разі негативного результату перевірки Кредитодавець відмовляє Позичальнику в прийманні електронного документа (у т.ч. Заяви/Заяви про видачу траншу) п. 12.5. Публічного договору.

Відповідно до п. 2.1. Публічного договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит шляхом видачі Траншів у межах ліміту кредитної лінії та в межах строку дії ліміту кредитної лінії відповідно до умов, що погоджені Сторонами у Договорі/Заяві.

Розмір Траншу узгоджується Сторонами шляхом подання Позичальником Заяви на видачу траншу Кредитодавцю, у якій вказується сума, строк та інші умови видачі та повернення Траншу п. 2.1.1. Публічного договору.

Умови укладеного між сторонами Договору

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у строки та відповідно до умов, що погоджені сторонами у заяві.

Згідно із п.2.2. Публічного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти у розмірі, що визначені у заяві, у порядку та строки, передбачені цим договором.

Позичальник зобов`язується до 25 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору місяця, здійснювати повернення кредиту відповідно до графіку погашення, визначеного у відповідному додатку до заяви та сплачувати нараховані Кредитодавцем проценти за користування кредитом, якщо інший строк поверненя Кредиту не буде визначено в заяві, що передбачено п.2.2.3.

Публічного договору. Графік погашення кредиту зазначений у Додатку № 1 до Заяви на приєднання.

Згідно з п. 4.2.2. Публічного договору кредитодавець має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитним кредитом (частиною) та/або процентами, а також в інших випадках передбачених п.3.4. цього Договору, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку.

Відповідно до п.3.5.3.1 Заяви на приєднання до Договору Позичальник зобов`язаний в строки обумовлені Договором, повернути Кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання.

Відповідно до п. 3.4. Публічного договору Кредитодавець має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми Кредиту/Траншу в повному обсязі, сплати процентів за його користування, комісії та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку коли Позичальник затримав сплату частину Кредиту/Траншу щонайменше на один календарний місяць відповідно до умов цього Договору.

Позичальник порушив графік повернення споживчого кредиту та сплати процентів, своєчасно не сплачував платежі за кредитним договором, чим допустив їх прострочення на понад один календарний місяць.

Виконання Позичальником вимоги Кредитодавця щодо дострокового повернення суми Кредиту/Траншу, належних до сплати процентів, комісії та інших платежів відповідно до умов цього Договору повинно бути здійснено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу. Сторони домовились, що датою одержання Позичальником повідомлення від Кредитодавця із вимогою дострокового повернення суми Кредиту/Траншу, буде вважатись, зокрема, п`ятий календарний день з дати направлення Кредитодавцем Позичальнику такого повідомлення засобами поштового зв`язку на адресу місця реєстрації, що зазначена Позичальником у Заяві/Заяві про видачу траншу. Датою направлення Кредитодавцем Позичальнику повідомлення з вимогою про дострокове погашення Кредиту/Траншу вважається дата, зазначена оператором поштового зв`язку на квитанції (іншому документі, що надається відділом поштового зв`язку), яка надається Кредитодавцю відділенням поштового зв`язку при відправленні зазначеного повідомлення п. 3.4.1. Публічного договору.

На виконання вказаних вище умов Публічного договору Кредитодавець 11.12.2025 направив Позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту (вих. № 11-12/2025/6 від 11.12.2025 поштовим відправленням за № 0505520519976.

Позичальник станом на день подання цього позову не виконав вимогу та не повернув достроково суму кредиту та процентів за його користування.

Станом на 20.01.2026 року загальний розмір заборгованості Позичальника перед Кредитодавцем становить 41 778 (сорок одну тисячу сімсот сімдесят вісім) гривень 29 копійок, а саме:- Основна заборгованість за кредитом - 29 928,29 гривень; - Основна заборгованість за відсотками (комісією) 10 500,00 гривень; - Основна заборгованість за штрафами 1 350,00 гривень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо Позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, керуючись ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 3 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У преамбулі Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, тобто його норми є спеціальними, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту.

Пунктом 6 Розділу IV Закону про споживче кредитування передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX (далі Закон № 3498-IX), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023, відтак 30 день після набрання чинності є 23.01.2024.

Таким чином, на договори про споживчий кредит, що укладенні починаючи з 24.01.2024, не поширюється норма щодо звільнення споживачів від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, Відповідач в порушення кредитного договору та умов чинного законодавства, станом на день подання позову не повернув Позивачу заборгованість за кредитним договором в розмірі 41 778 (сорок одну тисячу сімсот сімдесят вісім) гривень 29 копійок.

Заходи досудового врегулювання спору: вимога вих. № 11-12/2025/6 від 11.12.2025.

Заходи забезпечення доказів або позову до подання цієї заяви Позивачем не здійснювалися.

Щодо вимоги про стягнення із відповідача заборгованість за штрафами в сумі 1350,00 гривень, Суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Водночас, відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Так, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який діє і на теперішній період.

За приписами частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Вимоги позивача про застосування ст. 625 ЦК України заявлені за період, який стосується періоду дії в країні воєнного стану.

Таким чином, з огляду на наведені вище норми, відповідача слід звільнити щодо сплати заборгованості за штрафами в сумі 1350,00 гривень, на період дії воєнного стану.

В зв`язку з розглядом даної справи в суді Позивач просить стягнути з відповідача наступні витрати: сплачений судовий збір в сумі, саме 3328,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Для подання даної позовної заяви Позивач звернувся за правовою допомогою до Адвоката Вершиніна К.В.та було укладено договір про надання правничої допомоги № б/н від 03.06.2021 року, згідно якого витрати на правничу допомогу складають 7000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Постановою від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 ВС висловив наступну позицію: «Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта».

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, за змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

22.06.2026р. від відповідачки надійшла заява про фактичне часткове визнання позовних вимог позивача з клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами до 500 грн.

Згідно вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі дотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Даючи оцінку зазначеним вище аргументам, враховуючи, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та неминучості адвокатських витрат, дотримуючись принципу співмірності, суд враховує їх з огляду на складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість судового провадження та кількість їх, приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу є дещо завищеними та підлягають зменшенню до 2000 гривень.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність у задоволенні заявлених вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача.

Керуючись, ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 524, 525, 526, 533, 536, 610, 611, 625, 629, 1049,1050ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» (03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, оф. 1307, ідентифікаційний код 40055034) заборгованість за договором кредиту у розмірі 40 428,29 грн. (сорок тисяч чотириста двадцять вісім гривень 29 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» (03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, оф. 1307, ідентифікаційний код 40055034) судові витрати в сумі 3328 грн. 00 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

В решті частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя В.Л. Маренюк