Вирок № 137581754, 19.06.2026, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/213/26

Провадження №1-кп/549/28/26

ВИРОК

Іменем України

19 червня 2026 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

за участю: секретар судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи кримінальне провадження №22026170000000069 від 03.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народився та зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , одружений, освіта професійно-технічна, має на утриманні двох малолітніх дітей, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України,

установив:

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України за таких обставин.

28 червня 1996 року Верховною Радою України прийнято Основний Закон України - Конституцію України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

За приписами ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно з частиною 1 статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Декларацією Генеральної Асамблеї OOH №36/103 від 09.12.1981 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав, резолюціями №2734 (XXV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та №2131 (XX) від 21.12.1965, яка містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету, а також резолюцією №3314 (XXIX) від 14.12.1974, яка містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Починаючи з 20.02.2014, всупереч вищеназваним положенням норм міжнародного права та Конституції України, на території суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м.Севастополь, підрозділами збройних сил російської федерації (далі по тексту- зс рф) та іншими військовими формуваннями країни-агресора вчинено ряд дій, внаслідок чого здійснено окупацію частини території України - Автономної Республіки Крим і м.Севастополя із намаганням легітимізації указаних дій.

Також представниками влади і зс рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на решті території держави.

Так, вказаними особами організовувалися тa проводилися у березні - квітні 2014 року антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких відбулися у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях. Основною метою акцій було поширення сепаратистських проросійських гасел тa здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

У подальшому, 24.02.2022 приблизно o 05 години paнку, зс рф здійснили інтенсивні ракетно-бомбові тa артилерійські обстріли по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, перетнули державний кордон України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Херсонської областей та АР Крим, вторглися на територію суверенної держави Україна, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт проти України.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан iз 05 год 30 хв 24.02.2022.

Водночас, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України №65/2022 оголошено загальну мобілізацію, та зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-- підприємців організувати тa забезпечити в установленому порядку, зокрема, своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставку до місць здійснення служби.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України, строк дії воєнного стану та мобілізації в Україні неодноразово продовжувався, наведені заходи тривають на цей момент.

Відповідно до абз.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне, більш розширене, визначення поняття особливого періоду міститься і в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де в абз.5 ст.1 вказаного Закону зазначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Таким чином, враховуючи введення в Україні у встановленому законом порядку правового режиму воєнного стану, в розумінні Закону України «IIpo оборону» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні з 05 год 30 хв 24.02.2022 діє особливий період.

Водночас, згідно з пунктом 44 рішення Ради національної безпеки тa оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є, зокрема, боєздатні Збройні Сили України (далі за текстом- ЗСУ), та підготовлений і вмотивований військовий резерв.

Відповідно до абз.1 ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України», 3СУ - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Статтею 3 Закону визначено, що до структури ЗСУ відносяться, серед іншого, органи військового управління.

Згідно з ст.1 Закону України «Про оборону України» до органів військового управління відносяться, зокрема, центри комплектування та соціальної підтримки (далі за текстом - ТКЦ та СП), що територіально забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частинами 2, 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, а виконання військового обов`язку забезпечують районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Правовий статус і повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі - Положення).

Пунктом 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого: 1) ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним тa резервістам; 3) здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); 4) розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів нa відповідній території; 5)здійснюють заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку у людських і транспортних ресурсах тa інше.

Водночас, ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» також визначено, що, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов громадян на військову службу під час мобілізації aбо залучення громадян до виконання обов`язків зa посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Абзац 3 статті 1 названого Закону надає визначення поняттю мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Згідно з абз.1 ч.1 та ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, а під час мобілізації- до військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів, проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

В сукупності викладеного, беручи до уваги дотепер триваючу широкомасштабну збройну агресію рф проти України, дії територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо забезпечення призову військовозобов`язаних до військових формувань, які забезпечують захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, є вкрай важливим елементом та необхідним механізмом для захисту Вітчизни.

Водночас , у грудні 2024 року (більш точну дату органом досудового розслідування нe встановлено) у обвинуваченого ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що діяльність зі здійснення мобілізаційних заходів викликає широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу до Збройних Сил України, через мережу Інтернет, використовуючи власний мобільний телефон з карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_1 , який пристосований для обміну голосовими, текстовими повідомленнями тa медіафайлами, під акаунтом, який зареєстрований під мережевим ім`ям « ОСОБА_5 », приєднався до публічного чату «ІНФОРМАЦІЯ_6)» в месенджері «Viber».

Публічний чат «ІНФОРМАЦІЯ_6)» в месенджері «Viber» використовується для збору, накопичування, публікацій, трансляцій інформаційних повідомлень з відомостями про дату, час та місця проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ТЦК та СП, місця розташування блок-постів ТЦК та СП, військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, долучених до цієї діяльності, з метою перешкоджання проведенню мобілізації в особливий період, у тому числі врученню громадянам повісток про виклик до ТЦК та СП тощо, шляхом завчасного оповіщення, попередження, інформаційного розташування повідомлення користувачів тa учасників цього тематично чату, який нараховує 3776 осіб, про дату, час та місця мобільних, тимчасових блок-постів, перебування спільних мобільних груп військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 i співробітників Головного управління Національної поліції в Полтавській області, військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, залучених до проведення мобілізаційних заходів.

З метою маскування своєї протиправної діяльності, направленої на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, маючи бажання уникнути викриття, учасники публічного чату «ІНФОРМАЦІЯ_6)», у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 , при розміщенні повідомлень про місця перебування спільних мобільних груп, військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 і співробітників ГУНП в Полтавській області вживають заходи конспірації, використовуючи для позначення розташування вказаних осіб умовні слова, зокрема, « Зелені », «Сині» тa інші символи (емодзі) зеленого кольору.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , використовуючи власний мобільний телефон з карткою оператора мобільного зв`язку IIpAT «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_1 , що прив`язаний до облікованого запису «ОСОБА_5» у публічному чаті загальнодоступної «Viber»-спільноти під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6)», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у виді перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань у формі зриву мобілізаційних заходів, будучі обізнаним про дію на території України з 24.02.2022 особливого періоду у зв`язку з військовою агресією рф проти України, поширював інформацію про місця проведення таких мобілізаційних заходів, що знизило їхню ефективність на території Гребінківської територіальної громади за таких обставин.

З метою досягнення свого злочинного умислу, направленого нa перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, обвинувачений ОСОБА_4 , 01.04.2025, o 12 год 02 хв, володіючи інформацією стосовно переміщення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 в напрямку «Пам`ятника загиблим при визволенні Гребінки радянським воїнам», розташованому на перетині вул.Жовтнева та вул.Миру, перебуваючи у м.Гребінка Лубенського району Полтавської області, використовуючи власний мобільний телефон з карткою оператора мобільного зв`язку до ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_1 , що прив`язаний до облікованого запису «ОСОБА_5» у публічному чаті загальнодоступної «Viber»-спільноти під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6)», умисно опублікував текстове повідомлення такого змісту: «Тцк до танка».

У цій публікації обвинуваченим ОСОБА_4 зазначено факт переміщення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , які здійснювали заходи щодо оповіщення та розшуку військовозобов`язаних в м.Гребінка та рухалися в напрямку «Пам`ятника загиблим при визволенні Гребінки радянським воїнам», розташованому на перетині вул.Жовтнева та вул.Миру в м.Гребінка Лубенського району Полтавської області.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, володіючи інформацією стосовно перебування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу «Пам`ятника загиблим при визволенні Гребінки радянським воїнам», розташованому на перетині вул.Жовтнева та вул.Миру, обвинувачений ОСОБА_4 , 07.04.2025, об 11 год 29 хв, з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, діючи повторно, перебуваючи у м.Гребінка Лубенського району Полтавської області, використовуючи власний мобільний телефон з карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_1 , що прив`язаний до облікованого запису «ОСОБА_5» у публічному чаті Загальнодоступної «Viber»-спільноти під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6)», умисно опублікував текстове повідомлення такого змісту: «Тцк біля танка».

У цій публікації обвинуваченим ОСОБА_4 зазначено місце перебування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , які здійснювали заходи щодо оповіщення та розшуку військовозобов`язаних в м.Гребінка, а саме: здійснення відповідних заходів поблизу «Пам`ятника загиблим при визволенні Гребінки радянським воїнам», розташованому на перетині вул.Жовтнева та вул.Миру в м.Гребінка Лубенського району Полтавської області.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, володіючи інформацією стосовно перебування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 на території скверу біля «Пам`ятного знаку на честь воїнів-визволителів Гребінківського району від нацистів», розташованого по вул.Миру у м.Гребінка, обвинувачений ОСОБА_4 , 07.09.2025, o 09 год 01 хв, з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, діючи повторно, перебуваючи у м.Гребінка Лубенського району Полтавської області, використовуючи власний мобільний телефон з карткою оператора мобільного зв`язку ПpAT «ВФ Україна» з номером НОМЕР_1 , що прив`язаний до облікованого запису «ОСОБА_5» у публічному чаті загальнодоступної «Viber»-спільноти під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6)», умисно опублікував текстове повідомлення наступного змісту: «Дастер городище тцк, по парку шастають».

У цій публікації обвинуваченим ОСОБА_4 зазначено місце перебування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , які здійснювали заходи щодо оповіщення та розшуку військовозобов`язаних в м.Гребінка, а саме: проведення відповідних заходів на території скверу біля «Пам`ятного знаку на честь воїнів визволителів Гребінківського району від нацистів», розташованого по вул.Миру, між вул.Фрунзе та вул.Чкалова в м.Гребінка Лубенського району Полтавської області.

Також, продовжуючи свою злочинну діяльність, володіючи інформацією стосовно перебування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 на автозаправочній станції «BVS», розташованій по пров.Пирятинський, 32-Б в м.Гребінка, обвинувачений ОСОБА_4 , 16.10.2025, об 11 год 03 хв, з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого нa перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, діючи повторно, перебуваючи у м.Гребінка Лубенського району Полтавської області, використовуючи власний мобільний телефон з карткою оператора мобільного зв`язку до ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_1 , що прив`язаний до облікованого запису «ОСОБА_5» загальнодоступної «Viber»-спільноти у публічному чаті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6)», умисно опублікував текстове повідомлення наступного змісту: «ТЦК заправка бвс».

У цій публікації обвинуваченим ОСОБА_4 зазначено місце перебування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , які здійснювали заходи щодо оповіщення та розшуку військовозобов`язаних на автозаправочній станції «BVS», розташованій за адресою: пров.Пирятинський, 32-Б в м.Гребінка Лубенського району Полтавської області.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, володіючи інформацією стосовно переміщення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_2 в напрямку магазину «Bipa», розташованому по вул.Городищенська, 82-Б, обвинувачений ОСОБА_4 , 06.11.2025 об 09 год 28 хв, з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, діючи повторно, перебуваючи у м.Гребінка Лубенського району Полтавської області, використовуючи власний мобільний телефон з карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_1 , що прив`язаний до облікованого запису «ОСОБА_5» у публічному чаті загальнодоступної «Viber»-спільноти під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6)», умисно опублікував текстове повідомлення наступного змісту: «Зелені на міні вені в сторону вери».

У цій публікації ОСОБА_4 зазначено факт переміщення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , які здійснювали заходи щодо оповіщення та розшуку військовозобов`язаних та рухалися вулицею в напрямку будинку АДРЕСА_3 .

Продовжуючи свою злочинну діяльність, володіючи інформацією стосовно розташування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 на виїзді з м.Гребінка в сторону с.Загребелля, обвинувачений ОСОБА_4 , 14.02.2026, o 13 год 30 хв, з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, діючи повторно, перебуваючи у м.Гребінка Лубенського району Полтавської області, використовуючи власний мобільний телефон з карткою оператора мобільного зв`язку IIpAT «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_1 , що прив`язаний до облікованого запису «ОСОБА_5» у публічному чаті загальнодоступної «Viber»-спільноти під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6)», умисно опублікував текстове повідомлення такого змісту: «На Загребеля тцк».

У цій публікації обвинуваченим ОСОБА_4 зазначено місце розташування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , які здійснювали заходи щодо оповіщення тa розшуку військовозобов`язаних нa території Гребінківської територіальної громади, а саме: поблизу виїзду з м.Гребінка в с.Загребелля Лубенського району Полтавської області.

Зазначена інформація, викладена ОСОБА_4 у публічному, загальнодоступному чаті «ІНФОРМАЦІЯ_6)» в месенджері «Viber», призводить до зростання напруження y суспільстві, уникнення військовозобов`язаними особами спілкування із представниками ТЦК та СП, зменшення кількості мобілізаційних ресурсів (військовозобов`язаних), які прибувають до ТЦК та СП та можуть бути сплановані до призову під час мобілізації, що, у свою чергу, ставить під загрозу терміни та обсяги виконання заходів комплектування військово-організаційних структур ЗСУ, а також формування стійких передумов для подальшої відмови громадян від виконання своїх конституційних обов`язків в особливий період.

Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , 17.03.2026, близько 12 год 15 хв, на прохання свого знайомого ОСОБА_7 на автомобілі Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що на праві власності належить останньому, прибув за адресою: АДРЕСА_4 , де зустрівся з раніше знайомими йому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

На прохання останніх ОСОБА_4 погодився відвезти їх до районного збірного пункту військовозобов`язаних, розгорнутого на базі ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з ОСОБА_9 , який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та перебував у приміщенні вказаного збірного пункту.

Приблизно о 13 год 15 хв ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_4 на автомобілі Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , прибули до районного збірного пункту військовозобов`язаних, розгорнутого на базі ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , та припаркували автомобіль біля в`їзду на територію збірного пункту.

Покинувши салон автомобіля ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , переслідуючи мету зустрічі зі своїм знайомим ОСОБА_9 , направилися пішки до приміщення збірного пункту військовозобов`язаних, а обвинувачений ОСОБА_4 залишився в салоні автомобіля.

Зайшовши до будівлі районного збірного пункту військовозобов`язаних, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , близько 13 год 22 хв між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з однієї сторони та військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 з іншої сторони виник словесний конфлікт на грунті заборони військовослужбовцю ОСОБА_9 виходити за межі збірного пункту.

Під час цього конфлікту, приблизно o 13 год 25 хв, до приміщення районного збірного пункту військовозобов`язаних, розгорнутого на базі ІНФОРМАЦІЯ_5 зайшов обвинувачений ОСОБА_4 ..

Розуміючи факт подальшої відправки мобілізованого ОСОБА_9 до місця несення служби, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, розуміючи дію на території України особливого періоду з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у виді зриву мобілізаційного плану ІНФОРМАЦІЯ_2 , користуючись наявною конфліктною ситуацією між ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до некерованої обстановки в середині збірного пункту, обвинувачений ОСОБА_4 пройшов до вхідних дверей в кімнату, в якій перебував військовослужбовець ОСОБА_9 ,

Розуміючи, що перебуває в приміщенні режимного об`єкту, в якому встановлений порядок пропуску та перебування, наявність заборони ОСОБА_9 самовільно залишати територію збірного пункту, як військовослужбовцю, нa якого поширюються вимоги військової дисципліни та Статутів Збройних Сил України, діючи всупереч законим вимогам військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачений ОСОБА_4 самовільно супроводив військовослужбовця ОСОБА_9 до виходу з будівлі та близько 13 год 27 хв вивів його на двір.

Продовжуючи доведення свого злочинного умислу до кінця, бажаючи перешкодити законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 в особливий період, діючи повторно, ОСОБА_4 , перебуваючи разом з військовослужбовцем ОСОБА_9 на подвір`ї районного збірного пункту військовозобов`язаних, розгорнутого на базі ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_5 , не реагуючи на законні вимоги представників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо зупинки своїх неправомірних дій, супроводив та вивів ОСОБА_9 за паркан, посадив до салону автомобіля Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та повіз в невідомому напрямку.

Від`їхавши приблизно 1,5 км від районного збірного пункту на вказаному автомобілі, в салоні якого перебував військовослужбовець ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_4 не впорався з керуванням та з`їхав з дороги. Після зупинки автомобіля та відсутності можливості продовжувати на ньому далі рух, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 покинули салон автомобіля, та розійшлися по своїх справах.

Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Сам ОСОБА_4 вину свою визнав повністю, фактичні обставини не оспорює, щиро кається. Суду показав, що реєструвався у публічному чаті "ІНФОРМАЦІЯ_6") в месенджері "Viber" з мобільного телефону НОМЕР_1 , опубліковував у ньому вказані в обвинувальному акті тестові повідомлення щодо місць, де перебували працівники ТЦК, які здійснювали оповіщення військовозобов`язаних. До частини таких текстових повідомлень додавав фото місцевості. Мобільний телефон менша дитина випустила у вириту для проведення водопровідних робіт яму, в якій була вода. Дат, інших деталей на цей момент не пам`ятає. Усвідомлював, що його дії є неправомірними і передбачають юридичну відповідальність, жалкує про вчинене.

Щодо подій, які сталися 17 березня 2026 року показав, що його знайомі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебували в стані сильного алкогольного сп`яніння, попросили відвести його до свого знайомого. Вони приїхали до приміщення районного збірного пункту в с.Харсіки, де знаходився їх знайомий ОСОБА_9 .. Коли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли з автомобіля, він побачив у них лом та молоток. Останні сказали, що все вирішать, і пішли до приміщення. Далі почув крики, між останніми та працівниками РТЦК виник конфлікт.

Він вийшов з автомобіля, зайшов до приміщення, а саме до кімнати, де перебував ОСОБА_9 .. Сказав, йому, щоб він йшов за ним. Вийшовши за паркан вони сіли в автомобіль. В цей момент йому зателефонував ОСОБА_8 який сказав, щоб вони тікали. Після цього він поїхав, через деякий час зупинився на обочині, оскільки не знав місцевості. У багнюці на місці зупинки автомобіль застряг. Він пішов по гуглкартам в напрямку населеного пункту, де проживає, а ОСОБА_9 в іншому невідомому йому напрямку. Інших деталей не пам`ятає.

Розумів, що перебуває в приміщенні режимного об`єкту, де встановлений порядок пропуску та перебування, усвідомлював, що його дії є неправомірними і передбачають юридичну відповідальність, жалкує про вчинене.

Беручи до уваги те, що показання обвинуваченого відповідають викладеним в обвинувальному акті фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення, які іншими учасниками судового провадження також не оспорюються, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч.3 ст.349 КПК України суд вважає доведеним поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_4 ..

При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

За приписами ч.2 ст.62 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання", суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо).

ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, негативних характеристик за місцем проживання не надано, має на утриманні двох малолітніх дітей, висловлював щирий жаль із приводу вчиненого, критично ставиться до своїх дій і усвідомлює їх протиправність, готовий нести відповідальність згідно із законом.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, на підставі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання, є вчинення злочину повторно.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого, який щиро розкаявся у скоєному і активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, думку сторони обвинувачення про звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе при призначенні покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.114-1 КК України без відбування покарання, проте в умовах здійснення контролю за його поведінкою, звільнивши його від відбування цього покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням відповідних обов`язків.

Захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, який застосований ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 01.04.2026 щодо молотка з дерев`яною рукояткою, металевого ломику чорного кольору, ножа в піхвах чорного кольору, підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази у справі: молоток з дерев`яною рукояткою, металевий ломик чорного кольору, ніж в піхвах чорного кольору - знищити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 368, 370 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, поклавши згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 01.04.2026 щодо молотка з дерев`яною рукояткою, металевого ломику чорного кольору, ножа в піхвах чорного кольору.

Після набрання вироком суду законної сили речові докази: молоток з дерев`яною рукояткою, металевий ломик чорного кольору, ніж в піхвах чорного кольору - знищити.

Вирок може бути оскаржений, з урахуванням обмежень, передбачених ч.2 ст.394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Чорнухинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1