Рішення № 137581215, 22.06.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/1123/25

Провадження № 2/535/96/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року

Котелевський районний суд Полтавської областіу складі за участі головуючого судді секретар судового засідання представника позивача представника відповідача Мальцева С.О. Білик Н.О. Миц І.В. адвоката - Сідько С.І.

Найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб):

позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»; місце знаходження: Київська область, м. Київ, просп. Берестейський, 65;

відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Котельва цивільну справу за позовом ПАТ «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

У С Т А Н О В И В:

19 листопада 2025 року АТ «СГ «ТАС» через свого представника Миц І.В. через систему Електронний суд звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на їх користь матеріальну шкоду в порядку суброгації у розмірі 75 754,28 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

У обґрунтування позову вказано, що АТ «СГ «ТАС» (приватне) укладено Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків Поліс №АТ/2491675 від 13.10.2022 по 12.10.2023 (надалі Договір страхування). Предметом Договору страхування є страхування транспортного засобу Ford Focus, д.н. НОМЕР_1 (надалі Застрахований ТЗ) (а.с. 6).

11.02.2023 року о 17 год 20 хв в с. В. Рублівка, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю Застрахованого ТЗ Ford Focus, д.н. НОМЕР_1 та трактора колісного Шифенг-240 В, без д.н., під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 02.03.2023 року (справа № 535/235/23) відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП (а.с. 7).

У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено ТЗ Ford Focus, д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується вказаною постановою.

Ураховуючи наявність Договору страхування, власник пошкодженого автомобіля - ТЗ Ford Focus, д.н. НОМЕР_1 звернувся до позивача з заявою про настання події (а.с. 8-9). З метою визначення вартості відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу було проведено його огляд, за результатами якого складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію № 02745/42 від 22.02.2023 року (а.с. 11-14).

Згідно з вказаної ремонтної калькуляції, вартість ремонту пошкодженого Ford Focus, д.н. НОМЕР_1 складає 50 000,00 грн.

На підставі отриманих документів, АТ «СГ «ТАС» (приватне) затверджено страховий акт 04167/42/923 від 01.03.2023 року на суму 50 000,00 грн., яка була виплачена, що підтверджується платіжною інструкцією № 321873 від 02.03.2023 року (а.с. 15-16).

Надалі власник пошкодженого ТЗ звернувся із заявою про доплату страхового відшкодування, у зв`язку з виявленими під час ремонту Ford Focus, д.н. НОМЕР_1 , прихованими пошкодженнями (а.с. 17).

Було проведено огляд транспортного засобу, за результатами якого складено акт огляду (дефектну відомість) та ремонтну калькуляцію № 02745_42 від 15.03.2023 року. Згідно з указаною ремонтною калькуляцією вартість відновлювального ремонту пошкодженого Ford Focus, д.н. НОМЕР_1 , становить 75 754,27 грн.

На підставі отриманих документів АТ «СГ «ТАС» (приватне) затверджено страховий акт № 05178/42/923 від 16.03.2023 року на суму 25 754,28 грн., яка була також виплачена, що підтверджується платіжною інструкцією № 325539 від 20.03.2023 року.

Таким чином, фактичні витрати позивача склали у розмірі 75 754,28 грн.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» «до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток».

Відповідно ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України «шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».

Згідно ч.1 ст. 993 Цивільного кодексу України «до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 108 Закону України «Про страхування» «1. Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. 2. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки».

Розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 75 754,28 грн.

Таким чином, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду в порядку суброгації у розмірі 75 754,28 грн.

Представник позивача - Миць І.В., яка діє на підставі довіреності від 30 квітня 2025 року (а.с. 5) у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить їх задоволити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача - адвокат Сідько С.І., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1422 від 21.03.2017 року (а.с. 47) у відкритому судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову. При цьому, представник відповідача - адвокат Сідько С.І. 24.12.2025 року надала до суду письмовий відзив на позов, у якому заперечують проти заявлених вимог та вважають їх безпідставними, незаконними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. У якості доказів підтвердження розміру заподіяної потерпілому по ДТП матеріальної шкоди та обґрунтування розміру виплати, стороною позивача надано ремонтні калькуляції № 02745 -42 від 22.02.2023 р., та № 02745 -42 від 15.03.2025 р. яка складається із розрахунків що не містять підпису та печатки фахівця в галузі оцінки пошкодженого майна, які б підтверджували дійсність, відповідність та правдивість фактів наведених в цій ремонтній калькуляції. У вищезазначеній ремонтній калькуляції перелічені також роботи та матеріали необхідні для проведення відновлювального ремонту автомобіля, де також включені вже робота спеціаліста. До того ж, акт огляду транспортного засобу від 14.02.2023, в якому також містяться відомості про додатковий огляд автомобіля 13.03.2023р. підписаний особою, яка його склала та власником пошкодженого транспортного засобу Ford Focus, д.н. НОМЕР_1 , без запрошення та присутності відповідача по справі. З огляду на вищевикладене, вважають , що сума регламентної виплати у розмірі 75 754,28 грн. є необґрунтованою та завищеною, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню (а.с. 43-55).

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, заслухавши пояснення сторін суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільний кодексом України.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (пункт 1.1).

Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування» (пункт 1.2 Закону № 1961-IV).

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (пункт 1.3 Закону № 1961-IV).

Позивач просить стягнути з відповідача, як з особи винної у завданні шкоди, завдані збитки в порядку суброгації та зазначає, що відповідач є завдавачем шкоди, тому у розумінні статей 993, 1166 ЦК України у нього виникло зобов`язання відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічні вимоги містить ст. 993 ЦК України, згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання чи утримування якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 вказано, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика. Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункти 70, 72 постанови).

Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПрАТ «СГ «ТАС» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі -Закон)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону).

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Учасники справи згідно з матеріалами справи мають декілька зобов`язань: договірне зобов`язання між позивачем і страховиком - за договором добровільного майнового страхування; деліктне зобов`язання між позивачем та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13, у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст.261, ст.262 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р., який був чинним на момент виникнення правовідносин сторін, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 р., страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

На підставі ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд зазначає, що у зв`язку із виплатою страхового відшкодування на користь страхувальника, до позивача перейшло право вимоги до відповідача в порядку суброгації у межах виплаченого страхового відшкодування.

Тобто, до ПрАТ «СГ «ТАС» перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 ЦК України - в порядку суброгації.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

При цьому, з приводу заперечень представника відповідача щодо розрахунку суми страхового відшкодування, то у такому випадку розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється згідно із умовами договору, вимогами спеціального законодавства і відповідачем не було доведено, а судом не установлено, що даний розрахунок такої суми здійснений із порушенням умов договору або правил спеціального законодавства., інших зворотних доказів суду не надано.

Таким чином, враховуючи, що факт дорожньо-транспортної пригоди мав місце внаслідок порушення відповідачем вимог Правил дорожнього руху, що підтверджено постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 02 березня 2023 року, яка набрала чинності 14.03.2023 року (а.с. 7), зазначена ДТП визнана страховим випадком і прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, проведено виплату потерпілій стороні, розмір збитків внаслідок ДТП підтверджено у ході розгляду справи, суд вважає вимоги позивача про стягнення шкоди в порядку суброгації обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛ И В:

Позов ПАТ «Страхова група «ТАС» (АТ «СГ «ТАС» (приватне)) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства«Страхова група «ТАС» (приватне) (Код ЄДРПОУ 30115243) 75 754,28 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) (Код ЄДРПОУ 30115243) 3 028,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.06.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ПАТ «Страхова група «ТАС» (АТ «СГ «ТАС» (приватне)), місце знаходження: 03117, м. Київ, просп. Берестейський,65, код ЄДРПОУ 30115243.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Головуючий суддя С.О. Мальцев