Ухвала суду № 137581086, 18.06.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/3066/25

номер провадження 2-з/531/13/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючої судді Фисун Л.С.,

за участю секретаря судового засідання - Нагорної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка заяву представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Бурлак Маргарити Володимирівни про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

18 червня 2026 року від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Бурлак М.В. надійшла заява про забезпечення позову шляхом: заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_1 у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборони іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_1 у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлення графіку перебування неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_1 без присутності матері ОСОБА_2 , із 16:00 год п`ятниці до 08:00 год понеділка (або в інший час за взаємною згодою сторін), безперервно за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 особисто чотири рази на тиждень: з понеділка по четвер із 16:00 до 17:00 (або в інший час за взаємною згодою сторін) засобами мобільного зв`язку через мобільний телефон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивована тим, що у провадженні Карлівського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 531/3066/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивачки: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивачки: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

Підставами звернення до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини, серед іншого, є самовільна зміна матір`ю місця проживання неповнолітнього сина, без згоди батька та без урахування якнайкращих інтересів дитини, створення матір`ю перешкод батькові у спілкуванні з їх неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та участі у його вихованні, що призвело до розриву сталих сімейних зв`язків між батьком і дитиною.

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 2020 по 2025 рік за спільною згодою сторін постійно проживав разом із батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання у м. Карлівка Полтавської області. Зокрема із 12 листопада 2020 року по 05 лютого 2021 року дитина відвідувала заклад дошкільної освіти (Ясла-садок) № 1 Золотий ключик, при цьому приводив та забирав сина виключно батько. Мати відвідала заклад лише один раз у лютому 2021 року, після чого забрала дитину та дитина більше не відвідувала заклад освіти. Приблизно через місяць мати повернула дитину батькові, після чого син знову постійно проживав із батьком. При цьому батько жодним чином не перешкоджав матері у спілкуванні з дитиною та не обмежував її участь у вихованні сина. Будь-яких звернень матері до виконавчого комітету Карлівської міської ради від матері щодо порушення її прав чи неправомірних дій батька дитини не надходило.

У подальшому малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою батька ОСОБА_1 , протягом двох років навчався у Карлівському ліцеї № З Карлівської міської ради. Батько систематично відвідував батьківські збори, спілкувався з класним керівником та адміністрацією закладу, а також забезпечував явку дитини до ліцею та контролював повернення сина додому.

14.11.2025 року мати дитини повторно, без згоди батька, без будь-якого рішення та урахування якнайкращих інтересів дитини самочинно змінила місце проживання сина, не повідомивши позивача про нове місце його перебування.

Після самовільної зміни місця проживання дитини мати обмежила будь-яке спілкування батька із сином, не повідомила про нове місце проживання дитини, змінила номер телефону та позбавила батька можливості брати участь у вихованні сина. Через протиправні дії матері, яка тривалий час перешкоджає батькові у спілкуванні із сином, існує реальна загроза поступової втрати емоційного та психологічного зв`язку між дитиною та батьком.

Заява розглядається в порядку статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Згідно ст.150 ЦПК України різновидами забезпечення позову, окрім іншого, є: встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Нормою ст.152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно вимог п.4 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза не виконання та утруднення можливого рішення про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.

Із матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами, який стосуються місця проживання спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вирішенням якого позивач і відповідач звернулись до суду з позовами.

За змістом заяви про забезпечення позову вбачається про необхідність забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача за зустрічним позовом, яка є матір`ю дитини передавати батьку дитину та не чинити перешкоди в побаченнях, спілкуванні та проведенні часу з дитиною.

Згідно ст.ст.141, 153, 157 СК України, ст.ст.11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 СК України. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

За змістом ст.7 СК України, ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованою постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року, регулювання сімейних відносин, зокрема судами, має здійснюватися з максимально можливим та першочерговим урахуванням і забезпеченням інтересів дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути приділена найкращим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі Хант проти України (Hant v. Ukrainе, заява №31111/04, п.54).

Згідно практики ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (Mamchurv. Ukraine, заява №10383/09, п.100), від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» (M.S. v. Ukraine, заява №2091/13, п.76).

Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», №10383/09, §100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», №31111/04, §54).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати/батько, яка/який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько/мати не має права перешкоджати матері/батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Наведений у семи абзацах вище правовий висновок є сталою судовою практикою та знайшов своє відображення у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі №344/16653/16-ц, від 25 листопада 2020 року по справі №760/15413/19, від 17 травня 2021 року по справі №761/25101/20, від 15 вересня 2021 року по справі №752/6099/20, від 29 вересня 2021 у справі №490/1087/21, від 02 листопада 2022 року по справі №686/8535/20, від 22 червня 2022 року по справі №757/33742/19-ц, від 31 серпня 2022 року по справі №545/3933/21, від 14 грудня 2022 року по справі №757/33742/19-ц, від 25 січня 2023 року по справі №759/119/18, від 16 березня 2023 року по справі №520/13963/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №381/4019/18.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 вказано, що: «у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю. Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц. Зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин. Відповідач не навів у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про те, що зустрічі дитини із матір`ю без участі психолога, батька, можуть призвести до негативних наслідків для стану дитини. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини».

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про законність та правомірність поданої представником позивача за зустрічним позовом заяви про забезпечення позову. При цьому, із огляду на наявні в матеріалах справи докази, доведеним є і наявність у зустрічного позивача складнощів щодо його участі у спілкуванні, побаченні та вільному проведенні часу з сином, зумовленого припиненням шлюбу сторін, відсутністю згоди з питання визнання місця проживання спільної дитини. Будь-яких фактів та обставин негативного впливу зустрічного позивача на спільну дитину сторін, що унеможливлювало б його спілкування з сином, судом не встановлено. Разом з цим, із наданих доказів вбачається, що спільна дитина сторін певний час проживала разом з батьком.

Враховуючи викладені обставини, інтереси спільної дитини сторін, її теперішнє фактичне місце проживання, вік, потребу у спілкуванні та підтриманні психоемоційного зв`язку, контакту не тільки із матір`ю, а й з батьком задля забезпечення повноцінного та всебічного розвитку, належних умов життя та виховання дітей, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування дитини разом з батьком, а саме два рази на місяць із 16:00 години п`ятниці до 17:00 години неділі. При цьому, сторони мають бути зобов`язані передавати та повертати дитину один одному саме за місцем фактичного проживання дитини з матір`ю, що в першу чергу відповідатиме інтересам дитини з огляду на відстань між теперішнім місцем проживання сина з матір`ю та місцем проживання батька.

Також суд вважає за необхідне забезпечити спілкування дитини з батьком особисто чотири рази на тиждень: з понеділка по четвер із 16:00 до 17:00 (або в інший час за взаємною згодою сторін) засобами мобільного зв`язку через мобільний телефон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з цим, суд вважає, що встановлення графіку перебування спільної дитини з батьком із 16:00 кожної п`ятниці до 08.00 години понеділка зумовить надмірне психофізичне навантаження на дитину, внаслідок надмірно частого та тривалого перебування її щотижня у дорозі при переїзді з місця проживання матері до місця проживання батька і назад. Більш того, встановлення графіку перебування неповнолітньої дитини з батьком, запропонованого представником позивача за зустрічним позовом фактично створить ситуацію, коли матір дитини з якою вона проживає, буде бачитись з ним значно менше часу, ніж батько, оскільки дитина буде знаходитись з нею лише в робочі дні тижня, а у вихідні дні перебуватиме у батька, що є неприпустимим, а забезпечення позову не може бути інструментом обмеження прав одного із батьків на спілкування з дітьми, впливу на них та способом вирішення спору.

Щодо прохання встановити заборону ОСОБА_2 чи будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_1 у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із сином ОСОБА_3 , то ці вимоги не конкретизовані та не грунтуються на положеннях законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

За вказаних обставин суд вважає, що саме задля збереження і підтримання належного рівня психоемоційного зв`язку батька з дитиною, що буде відповідати інтересам і самої дитини, для чого і призначене забезпечення позову у такий спосіб по даній категорії справи, достатнім є встановлення саме наведеного і визначеного судом вище графіку участі батька у житті спільної дитини сторін, а також спілкування за допомогою засобів мобільного зв`язку на період розгляду даної цивільної справи та до набрання рішенням у цій справі законної сили.

З огляду на викладене, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 261, 353-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Бурлак Маргарити Володимирівни про забезпечення позову задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову по цивільній справі № 531/3066/25, але не довше ніж до набрання законної сили судовим рішенням у даній цивільній справі:

-встановити графік побачень ОСОБА_1 із дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 два рази на місяць із 16:00 години п`ятниці до 17:00 години неділі (або в інший час за взаємною згодою сторін), безперервно за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 чотири рази на тиждень: із понеділка по четвер із 16:00 до 17:00 (або в інший час за взаємною згодою сторін) засобами мобільного зв`язку через мобільний телефон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 повертати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно наведеного вище графіку за місцем фактичного проживання матері з дитиною.

В іншій частині заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Л.С. Фисун