Постанова № 137580771, 22.06.2026, Миронівський районний суд Київської області

22.06.2026 Єдиний унікальний № 371/704/26

провадження № 3/371/213/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Миронівка

Суддя Миронівського районного суду Київської області Геліч Т.В., розглянувши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення від 13 квітня 2026 року №173/32-00-23-11, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , головного виконавчого директора ПРАТ «МХП», юридична адреса підприємства: 08801, Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відносно ОСОБА_1 13 квітня 2026 року головним державним інспектором відділу контрольованих операцій управління трансфертного ціноутворення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ОСОБА_2 складено протокол № 173/32-00-23-11, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу: Актом від 05.03.2026 №144/32-00-23-09/25412361 «Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «МХП» (код ЄДРПОУ 25412361) з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій з експорту сільськогосподарських культур та продукції переробки олійних культур з контрагентами-нерезидентами Scylla Capital Limited (Британські Віргінські острови) за звітні 2015-2018 роки та MHP Food Trading L.L.C. (Об`єднані Арабські Емірати) за звітні 2020-2021 роки, було порушено пп. 134.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.1 п. 140.5 ст. 140, пп. 39.1.1, 39.1.2, 39.1.3 п. 39.1, пп. 39.3.3.3 пп. 39.3.3 п. 39.3 та абз. 3 пп. 39.3.2.3 пп. 39.3.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, детально зміст порушення викладений у акті перевірки, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 115 667 372,13 грн., в тому числі: 2015 рік 17 159 713,89 грн., 2016 рік 42 857 022,04 грн., 2017 рік 40 883 828,37 грн., 2018 рік 12 467991,63 грн., 2020 рік 2 298 816,20 грн., за що встановлена адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.

Від представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Свербиус Н.В. надійшли письмові пояснення в яких, вона просить, розгляд справи провести за відсутності представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, посилаючись на ті обставини, що підставою притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність у його діях складу правопорушення, у протоколі зазначено, що Косюк Ю.А., як керівник, вчинив правопорушення, однак жодних доказів, які б підтверджували статус Косюка Ю.А., як головного виконавчого директора ПрАТ «МХП» не надано. Крім того, ОСОБА_1 з 15 жовтня 2022 року не був відповідальною особою за ведення бухгалтерського та податкового обліку, та як наслідок, не може відповідати за порушення податкового та іншого законодавства, допущені посадовими особами ПрАТ «МХП», що насамперед стосується порядку подання податкової звітності, а саме відомостей про виплачені доходи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.163-1КУпАП передбачена за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Як доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП разом вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення, витяг з бази даних Податкових розрахунків за листопад 2025 року та акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «МХП» (код за ЄДРПОУ 25412361) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 26.12.2025 № 989/32-00-04-03-01-01/25412361.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є керівником ПРАТ «МХП» та до його обовязків входило повідомлення про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків до контролючих органів не надано.

Надані суду докази, не є достатніми за стандартом доказування «поза розумним сумнівом», які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює, не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується устатті 251 КУпАП.

Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Таким чином, суд погоджується із доводами строни захисту, про недоведеність вини ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст.247 КУпАП, підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33-35, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністратвине правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного терміну з дня винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Тетяна ГЕЛІЧ