Ухвала суду № 137580713, 22.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4743/25

Провадження №2/369/3414/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі судді Янченка А.В., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Янченка А.В. від участі у цивільній справі № 369/4743/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. перебуває вказана цивільна справа.

У судовому засіданні 18.06.2026 року оголошено перерву, для забезпечення процесуальної можливості відповідача ОСОБА_1 підготувати письмову мотивовану заяву про відвід головуючого судді Янченка А.В.

19.06.2026 року судом зареєстрована заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Янченка А.В.

Заяву обґрунтовано тим, що у ході судового розгляду виникли обставини, що викликають об`єктивний сумнів у неупередженості та безсторонності судді Янченка Андрія Володимировича (далі - Янченко А.В.), а також свідчать про його грубу професійну некомпетентність та порушення норм суддівської етики.

Під час розгляду заперечень відповідача на клопотання позивача про витребування банківської таємниці, на думку заявника, суддя Янченко А. В. проігнорував грубі порушення позивачем ст. 83, 84 ЦПК України (пропуск строків та відсутність доказів вжиття заходів самостійного отримання доказів). Замість надання правової оцінки цим фактам, суддя розпочав агресивний допит відповідача, запитуючи, чому останній сам не надає докази. Це є прямим порушенням принципу змагальності та рівності сторін (ст. 12, 81 ЦПК), оскільки суд фактично намагався створити доказову базу для позивача за рахунок відповідача.

Манера ведення засідання суддею свідчить про наявність у нього заздалегідь сформованого рішення, де судове засідання є лише формальністю. Суддя демонструє відверту прихильність до позиції фінансової установи, що викликає обґрунтовані сумніви у його незалежності.

Все це викликає, обґрунтовані сумніви в упередженості та об`єктивності головуючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В.

На підставі наведеного, заявник відвести головуючого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В. у справі № 369/4743/25.

Вивчивши подану заяву щодо відводу головуючого судді Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи № 369/4743/25, суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до положень ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після сплину вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строк, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

За ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року у справі № 5-15п12).

З огляду на підстави заявленого відводу, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на дії вчинені суддею, що не може свідчити про необ`єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними ст. 36 ЦПК України.

Посилання заявника на те, що суд проігнорував грубі порушення позивачем ст. 83, 84 ЦПК України, почавши під час розгляду клопотання позивача про витребування доказів ставити питання відповідача є помилковими, оскільки суд під час розгляду заяв та клопотань учасників справи, суд не позбавлений можливості ставити питання учасниками справи враховуючи змагальність та диспозитивність судового процесу.

Незгода відповідача із запитаннями головуючого судді під час розгляду клопотання позивача про витребування доказів не є підставою судді.

Агресивна поведінка суду під час судового розгляду не підтверджена жодними доказами, а є суб`єктивною думкою відповідача та особливістю суб`єктивного сприйняття відповідачем судового процесу.

Керуючись ст. ст. 36, 40 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Вважати заявлений відвід судді Янченку А.В. необґрунтованим.

Передати заяву про відвід судді для розгляду іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено: 22.06.2026 року.

Суддя А.В. Янченко