Ухвала суду № 137580703, 22.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/22989/25

Провадження № 2-ві/369/30/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Задорожного Олександра Вікторовича про відвід головуючого судді Янченка А.В. від участі у цивільній справі № 369/22989/25 за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Труфанова Діана Олександрівна, стягувач ОСОБА_1 на дії та бездіяльність органу примусового виконання, -

в с т а н о в и в:

у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області під головуванням судді Янченка А.В. перебуває цивільна справа № 369/22989/25 за скаргою ОСОБА_2 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач - ОСОБА_1 .

До суду надійшла заява представника стягувача - адвоката Задорожного О.В. про відвід головуючого судді Янченка А.В. від розгляду вказаної справи.

В обґрунтування заяви про відвід заявник посилається на обставини, які, на його думку, викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності головуючого судді. Зокрема, заявник зазначає, що під час судового засідання 09 червня 2026 року суддя Янченко А.В. запропонував представнику стягувача оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду про відмову в задоволенні попередньої заяви про відвід. За твердженням заявника, після того як представник стягувача звернув увагу на те, що така ухвала відповідно до положень ЦПК України не підлягає окремому апеляційному оскарженню, головуючий повторно запропонував подати апеляційну скаргу, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, не конкретизувавши відповідних рішень. На думку заявника, такі дії та висловлювання судді могли свідчити про негативне ставлення до представника сторони та створювати враження упередженості. Крім того, у заяві вказано, що під час розгляду поданого адвокатом Задорожним О.В. клопотання суддя наполіг на його повному оголошенні в судовому засіданні, а також вимагав наведення конкретних положень законодавства, на які посилається сторона. Заявник вважає такі дії необґрунтованими з огляду на те, що зміст клопотання був викладений письмово та містив відповідне правове обґрунтування. Також заявник звертає увагу на те, що під час обговорення зазначеного клопотання головуючий акцентував увагу на допущеній у ньому неточності в назві Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки у тексті клопотання було зазначено «Про судоустрій та статус суддів». На переконання заявника, така неточність мала характер очевидної описки та не впливала на зміст поданого клопотання, а тому надмірна увага суду до зазначеної обставини свідчить про надмірний формалізм та створює враження необ`єктивного ставлення до представника сторони.

У заяві про відвід зазначено, що сукупність наведених обставин, а саме поведінка судді під час судового засідання, його реакція на доводи представника сторони та спосіб здійснення процесуального керівництва розглядом справи, на думку заявника, породжують обґрунтовані сумніви щодо безсторонності та об`єктивності головуючого судді.

На підтвердження своєї позиції заявник посилається на положення пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Мироненко і Мартиненко проти України», «Мікалефф проти Мальти», «Михайлова проти України», а також на Бангалорські принципи поведінки суддів, висновки Консультативної ради європейських суддів, рішення Вищої ради правосуддя та правові позиції Верховного Суду щодо необхідності забезпечення не лише фактичної неупередженості суду, але й відсутності обґрунтованих сумнівів у такій неупередженості з точки зору стороннього спостерігача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 року вирішення питання про відвід судді Янченка А.В. передано судді Лапченко О.М.

Згідно ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Положеннями ст. 36 ЦПК України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як передбачено вимогами ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Отже, за умовами ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Разом із тим, слід зазначити, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 Конвенції, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

З системного аналізу вказаних положень вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

У сторони можуть виникати сумніви в упередженості та об`єктивності судді лише в зв`язку із наявністю сформованої суспільної думки про факт недовіри до суду як суспільного явища, однак суддя повинен керуватися виключно законом, відновлювати довіру до суду, та, в разі подання заяви про відвід, вирішити його, виходячи з оцінки підстав відводу, яким оперує сторона, а не задовольняти його лише за умови наявності необґрунтованих сумнів та з метою уникнення оскарження рішення в подальшому.

Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні. Відповідно до положень національного законодавства, зокрема, вимогами ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд вважає, що наведені у заяві доводи не свідчать про існування обставин, які об`єктивно можуть поставити під сумнів безсторонність судді Янченка А.В., а фактично зводяться до незгоди представника стягувача із процесуальними діями головуючого під час судового розгляду справи.

Наведені у заяві обставини не містять відомостей про наявність передбачених статтею 36 ЦПК України підстав, які виключають участь судді у розгляді справи. Зокрема, матеріали заяви не свідчать про існування родинних чи інших особистих зв`язків судді з учасниками процесу, його прямої чи опосередкованої заінтересованості у результаті розгляду справи, участі у справі в іншому процесуальному статусі або будь-яких інших об`єктивно встановлених обставин, які могли б викликати обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості та об`єктивності.

Натомість усі доводи заяви ґрунтуються виключно на суб`єктивному тлумаченні представником стягувача окремих висловлювань та процесуальних дій головуючого під час судового засідання. При цьому твердження про нібито «саркастичність», «помсту» є виключно оціночними судженнями заявника.

Суд звертає увагу, що здійснення головуючим процесуального керівництва судовим засіданням, надання учасникам процесу роз`яснень щодо процесуальних прав, уточнення змісту поданих заяв та клопотань, з`ясування правових підстав заявлених вимог, а також звернення уваги учасників процесу на неточності чи недоліки поданих документів належать до процесуальних повноважень суду та самі по собі не можуть свідчити про упередженість судді.

Посилання заявника на те, що головуючий запропонував оскаржити відповідну ухвалу, не свідчить про наявність будь-якої заінтересованості судді у результатах розгляду справи. Навіть за умови незгоди представника сторони з такими висловлюваннями вони не свідчать про формування суддею наперед визначеної позиції щодо предмета спору чи прав та обов`язків його учасників.

Так само не можуть бути підставою для відводу обставини, пов`язані із вимогою головуючого оголосити зміст поданого клопотання або уточнити правові норми, на які посилається сторона. Зазначені дії стосуються виключно порядку здійснення судового розгляду та реалізації судом своїх процесуальних повноважень щодо забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Незгода учасника процесу із способом ведення судового засідання, оцінкою суддею процесуальних документів чи його окремими висловлюваннями не може автоматично свідчити про відсутність безсторонності судді. Інше означало б можливість використання інституту відводу як способу реагування на будь-які процесуальні дії суду, які не відповідають очікуванням учасника процесу, що суперечило б самому призначенню цього інституту.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність судді презюмується, доки не буде доведено інше. При цьому вирішальним є не особисте сприйняття сторони, а наявність об`єктивних фактів, які могли б викликати у розумного та неупередженого спостерігача обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

Заявником не наведено жодних об`єктивних даних, які б свідчили про особисту заінтересованість судді Янченка А.В. у результатах розгляду справи, його прихильність до будь-якого учасника процесу чи наявність обставин, здатних вплинути на незалежність та неупередженість судового розгляду.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи заяви ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті представником стягувача процесуальної поведінки головуючого та не містять належного фактичного підґрунтя для висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України обставин, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

У зв`язку з цим заява про відвід судді Янченка А.В. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Задорожного Олександра Вікторовича про відвід головуючого судді Янченка А.В. від участі у цивільній справі № 369/22989/25 за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Труфанова Діана Олександрівна, стягувач ОСОБА_1 на дії та бездіяльність органу примусового виконання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - О.М. Лапченко