Рішення № 137580494, 19.06.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/271/25

Провадження № 2/362/421/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛ АГРО» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузь О.М. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати припиненим договір оренди земельної ділянки площею 4,7901 га (кадастровий номер 3221482100:04:004:0003), укладений 10.10.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ "СКЛ АГРО", зареєстрований у Державному реєстрі речових прав за №17723538 від 24.11.2016 року, у зв`язку із закінченням строку дії та систематичним порушенням умов договору щодо сплати орендної плати. Стягнути з ТОВ "СКЛ АГРО" на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі, яка складає 25410 грн., судові витрати у розмірі 2422 грн. та витрати, пов`язані з правовою допомогою в сумі що складає 20000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ "СКЛ АГРО" укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,7901 га цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тетіївської міської ради (колишня Дібровської сільської ради Васильківського району) Білоцерківського району Київської області. Умовами договору передбачено, що термін дії договору становить 7 років, за користування земельною ділянкою орендар вносить орендодавцеві щомісячний платіж в сумі 8470 грн. не пізніше 31 грудня кожного року. Після припинення дії договору орендар впродовж 10 днів після закінчення строку дії договору, повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому одержав в оренду. Укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки діяв до 10.10.2023 року. Від відповідача не надходило повідомлення про продовження терміну дії договору оренди. Таким чином, орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків, а у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з відповідачем на новий строк, а тому договір оренди є припиненим станом на 10.10.2023 року. ТОВ "СКЛ АГРО" в період з 2016 року по 2023 рік систематично не сплачувало орендну плату за користування земельної ділянки, що є підставою для розірвання договору.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу строку протягом п`яти днів з дня її отримання для усунення недоліків позову (а.с. 37-39).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (а.с. 68).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2025 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Кузя О.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с. 79-80).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с 90-91).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Кузь О.М. в судове заідання не з`явилися, повідомлялися належним чином, просили проводити розгляд справи у їх відсутності.

Представник ТОВ «СКЛ АГРО» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але конверти повертаються з відміткою «адресат відсутній» (а.с.84, 85, 96, 102), клопотань з процесуальних питань до суду не надходили.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Для належного повідомлення відповідача, відповідно до ч. 11 статті 128 ЦПК України, розміщено оголошення на сайті «Судової влади» та надіслано електронне повідомлення, проте документ адресату доставлено не було, відзиву, пояснень, клопотань чи заяв до суду подано не було.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, отриманих пояснень третьої особи, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідност. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 06.07.2004 року належить земельна ділянка кадастровий номер 3221482100:04:004:0003 площею 4,790 га, розташована в Київській області, Васильківський район, Дібровській сільській раді, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 23-26, 44-45).

10.10.2016 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «СКЛ АГРО» (Орендар) укладено договір оренди (а.с. 27-31).

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка належить орендодавцю на праві власності.

В оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3221482100:04:004:0003, місце розташування Дібровська сільська рада Васильківський район Київська обл., розмір земельної ділянки 4,7901 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 2 договору).

Договір укладений на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За користування земельною ділянкою орендар вносить орендодавцеві щорічний платіж в грошовій формі в розмірі 8470 грн. не пізніше 31 грудня кожного року (п. 6, п. 7 договору).

Пунктом 11 договору визначено, що у разі несплати чи несвоєчасної сплати орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду. У разі припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку протягом 10-ти днів після закінчення строку дії договору за актом її передачі-приймання (п. 17, п. 22 договору).

В силу п. 33 договору визначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 34, п. 35 договору).

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2025 року державни реєстратором здійснено державну реєстрацію договору оренди землі від 10.10.2016 року, номер запису про інше речове право: 17723538 від 24.11.2016 року (а.с. 44-45).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом

Згідно ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

За змістом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Як визначено в ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі"визначено, що істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пункт д) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Зі змісту наведених положень законодавства випливає, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки) Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 14.06.2022 у справі № 923/614/21, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ст. 34 Закону України «Про оренду землі» визначено, що в разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Указані приписи кореспондують з ч. 1 ст. 785 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин справи, і наведених норм права, суд дійшов до висновку, що систематичне невиконання відповідачем обов`язків за договором оренди землі, яке полягає в несплаті орендної плати за 2023 - 2025 роки, порушує права позивача, як власника земельних ділянок, а тому договір оренди земельної ділянки від 10.10.2016 року підлягає визнанню припиненим, з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 25 410,00 грн.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач зазначає, що компенсації підлягають витрати на професійну правничу допомогу, які полягають в гонорарі адвоката за представництво в суді, послуги надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складання процесуальних документів, витрати на збір доказів, вартість послуг помічника адвоката, витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання, інші види правової допомоги другій стороні. Понесені витрати на правову допомогу складають 20 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі №756/2114/17 від 13.02.2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого вст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що витрати в розмірі 4000,00 грн. відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечатимуть принципу розподілу таких витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись Законом України «Про оренду землі», статтями 526, 629, 759, 762, 792 ЦК України, статтями 4, 12, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛ АГРО» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, стягнення заборгованості задовольнити.

Визнати припиненим договір оренди земельної ділянки площею 4,7901 га (кадастровий номер 3221482100:04:004:0003), укладений 10.10.2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ АГРО", зареєстрований у Державному реєстрі речових прав за №17723538 від 24.11.2016 року, у зв`язку із закінченням строку дії та систематичним порушенням умов договору щодо сплати орендної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ АГРО" на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 25410 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ АГРО" на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2422 грн. та витрати, пов`язані з правовою допомогою в розмірі 4000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЛ АГРО", код ЄДРПОУ 40741464, адреса: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 69.

Текст рішення складено 19.06.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко