Рішення № 137579389, 16.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9153/26

Провадження № 2/161/5137/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.,

за участю секретаря Мельник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2026 року ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.05.2023 ТзОВ «Аванс Кредит» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання фінансового кредиту №07747-05/2023, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 15 000 грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, однак не виконала своїх зобов`язань належним чином.

Право вимоги за цим кредитним договором перейшло від ТзОВ «Аванс Кредит» до ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (на підставі договору факторингу №19102023 від 19.10.2023).

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 122 460 грн, з них: 15 000 грн - тіло кредиту, 107 460 грн - проценти за користування кредитом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на неї судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

В травні 2026 року відповідач через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому визнала вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 15 000 грн. В іншій частині позовні вимоги заперечила.

Позивач не надав доказів укладення кредитного договору. Наявність на паперових роздруківках набору символів «W8538» не є належним та допустимим електронним доказом.

Нарахування процентів поза межами 359-денного строку кредитування є незаконним. Нарахування процентів протягом 2024 року за процентною ставкою 1,99 % в день не відповідає приписам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Умови кредитного договору є несправедливими, оскільки проценти нараховані надмірно, з використанням скрутного матеріального становища споживача.

Позивач не надав доказів направлення відповідачу письмового повідомлення про зміну кредитора разом із доказами відступлення права вимоги.

III.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників судового процесу відсутні.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІV.Фактичні обставини справи

13.05.2023 ТзОВ «Аванс Кредит» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання фінансового кредиту №07747-05/2023, за умовами якого (пункт 1.1) кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 15 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 9 зворот-12).

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:

- сума кредиту - 15 000 грн (п. 1.1);

- мета отримання кредиту: на власні потреби позичальника (п. 1.2);

- строк кредитування - 360 днів (п. 1.2);

- дата надання кредиту - 13.05.2023 (п. 1.2);

- дата повернення кредиту - 06.05.2024 (п. 1.2);

- процентна ставка - 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 договору (п. 1.4.1);

- позичальник зобов`язується сплачувати проценти - кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору (п. 1.5);

- кредит надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-4521, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п. 1.6).

13.05.2023 ТзОВ «Аванс Кредит» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15 000 грн (довідка №3466_250630125429 від 30.06.2025, а.с. 12 зворот).

19.10.2023 ТзОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (фактор) уклали договір факторингу №19102023 (а.с. 14-16), на підставі якого (п.п. 1.1, 1.2) до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №07747-05/2023 від 13.05.2023 (акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 19.10.2023, а.с. 17, платіжна інструкція №73067 від 19.10.2023, а.с. 17, витяг з реєстру боржників від 19.10.2023, а.с. 16 зворот).

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 122 460 грн, з них: 15 000 грн - тіло кредиту, 107 460 грн - проценти за користування кредитом (дані позовної заяви, а.с. 2-6, розрахунок заборгованості, а.с. 13, 18).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подала.

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

ТзОВ «Аванс Кредит» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронному вигляді договір про надання фінансового кредиту №07747-05/2023 від 13.05.2023, який за правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.

На підставі цього кредитного договору відповідач отримала кредит в сумі 15 000 грн, взяла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користуванням ним, однак не виконала їх.

В подальшому право вимоги за кредитним договором на підставі правочину факторингу перейшло від ТзОВ «Аванс Кредит» до ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». В зв`язку з цим у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення тіла кредиту в розмірі 15 000 грн та сплати процентів за користування кредитом.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, суд виходить з таких міркувань.

Позивач нарахував проценти за користування кредитом за весь період кредитування з 13.05.2023 до 06.05.2024 (360 днів) за процентною ставкою 1,99 % в день.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір укладений до набрання чинності цими змінами.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: протягом перших 120 днів - 2,5 %, та протягом наступних 120 днів - 1,5 %, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Оскільки кредитний договір укладений до набрання чинності цими змінами та продовжив свою дію після набрання ними чинності, то проценти за користування кредитом за період з 22.04.2024 до 06.05.2024 (15 календарних днів) необхідно розраховувати за процентною ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом.

За розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, які підлягають до стягнення, становить 106 357,50 грн (15 000 грн х 1,99 % х 345 днів (з 13.05.2023 до 21.04.2024) + 15 000 грн х 1,5 % х 15 днів (з 22.04.2024 до 06.05.2024).

Суд не приймає аргументи відповідача:

- про неукладеність кредитного договору. Останній підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W8538». Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19);

- про неповідомлення її позивачем (фактором) про відступлення прав вимоги за кредитним договором. З огляду на приписи ст.ст. 517, 518 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №278/1679/13);

- про надмірний розмір процентів. Проценти за користування кредитом нараховувалися позивачем на процентною ставкою в розмірі 1,99 % в день, що було передбачено умовами кредитного договору. Суд врахував нормативні обмеження щодо застосування процентної ставки, передбачені для перехідного періоду згідно з п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Проценти є платою заправомірне користування кредитом.

В статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

- про посилання на постанову Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20. В зазначеній постанові Верховний Суд не робив тих висновків, про які вказує відповідач.

На інші заперечення відповідача суд дав відповідь у своїх висновках по суті спорі.

Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 15 000 грн та процентів за користування кредитом в розмірі 106 357,50 грн слід задовольнити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

VI.Судові витрати

Щодо судового збору

Суд задовольнив позовні вимоги в розмірі 121 357,50 грн, що становить 99,10 % від заявлених вимог в розмірі 122 460 грн. Отже, позивачу повинен бути компенсований судовий збір в розмірі 2 638,44 грн (2 662,40 грн х 99,10 %).

Відповідач визнав позовні вимоги в розмірі 15 000 грн, що становить 12,36 % від задоволених позовних вимог в розмірі 30 831,48 грн.

Враховуючи приписи ст. 142 ЦПК України, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (виходячи із розміру задоволених позовних вимог, що визнані відповідачем), в розмірі 163,06 грн (2 638,44 грн х 12,36 % х 50 %).

Враховуючи результат вирішення спору та обставину часткового визнання позову відповідачем, керуючись ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 475,38 грн (2 638,44 грн х 12,36 % х 50 % + 2 638,44 грн х 87,64 %).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач заявив до стягнення 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг №766 від 10.04.2026, детальний опис наданих послуг від 10.04.2026, ордер на надання правничої допомоги, довіреність (а.с. 20 -21).

Обсяг правничої допомоги: надання усної консультації - 30 хв., ознайомлення із матеріалами кредитної справи - 2 год., погодження правової позиції клієнта - 30 хв., складення позовної заяви - 3 год. 30 хв.

Відповідач заявила про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, просила в їх задоволенні відмовити.

Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою у спорі про стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв`язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №07747-05/2023 від 13.05.2023 в розмірі 121 357,50 грн (сто двадцять одна тисяча триста п`ятдесят сім гривень, 50 копійок), з них: 15 000 грн - тіло кредиту, 106 357,50 грн - проценти за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2 475,38 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з державного бюджету судовий збір в розмірі 163,06 грн (сто шістдесят три гривні, 06 копійок), сплачений згідно платіжної інструкції №21142 від 07.04.2026 в загальному розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, поверх 4; код в ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного рішення суду - 16.06.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін