Рішення № 137579325, 22.06.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/319/26

Провадження № 2/931/317/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Приходай Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

29.04.2026 року позивач через систему "Електронний суд" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що між ТзОВ «Укр кредит фінанс» та ТзОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року, згідно з яким ТзОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТзОВ «Укр кредит фінанс», в тому числі за кредитним договором № 0808-9678 від 28.09.2021 року.

Так, між ТОВ «Укр кредит фінанс», правонаступником якого є ТзОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_1 28.09.2021 року укладено кредитний договір № 0808-9678, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн, строк, на який надається кредит, - 70 календарних днів, проценти 1,20% в день, на строк до 06.12.2021 року.

ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 02.04.2026 в нього утворилась заборгованість у розмірі 12880 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 7000 грн та за відсотками 5880 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.

Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Новий Колектор" заборгованість за кредитним договором та судові витрати у справі у розмірі 2662,40 грн, і витрати на правничу допомогу - 6000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в кабінет Електронного суду. Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судовими повістками за його зареєстрованим місцем проживання відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що повернулись з відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній". Про поважні причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 28.09.2021 року укладено кредитний договір № 0808-9678, шляхом використання електронного підпису відповідно до вимог ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.26-32).

Відповідно до договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн, строк, на який надається кредит - 70 календарних днів, до 06.12.2021 року, відсотки за користування кредитом 1,20% в день.

Кредитний договір, додаток №1 до нього - графік платежів та паспорт кредиту зі сторони позичальника підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А887 (а.с. 31 на звороті, 32, 42).

Також позивачем додано до матеріалів справи копію паспорта відповідача та його фото (а.с. 43-45).

Факт отримання відповідачем коштів в розмірі 7000 грн підтверджується листом АТ "Універсалбанк" № БТ/Е-24013 від 06.06.2026 року та випискою по картці відповідача (а.с. 87-89).

Із розрахунку заборгованості ТзОВ «Укр кредит фінанс» за період з 28.09.2021 року по 26.12.2024 року вбачається, що за договором № 0808-9678 від 28.09.2021 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 12880 грн, відсотки нараховані з 28.09.2021 року по 06.12.2021 року включно (а.с. 53-67), що відповідає умовам укладеного між сторонами договору щодо строку кредитування та відсоткової ставки.

Між ТзОВ «Укр кредит фінанс» та ТзОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року, згідно із яким ТзОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТзОВ «Укр кредит фінанс». На виконання умов договору та реєстру боржників №1 до нього, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 0808-9678 від 28.09.2021 року, боржником за яким є ОСОБА_1 (а.с. 16-20, 51, 52).

Відповідно до довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 0808-9678 від 28.09.2021 року заборгованість ОСОБА_1 складає 12880 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5880 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.12).

З метою стягнення коштів за кредитним договором № 0808-9678 від 28.09.2021 року у примусовому порядку позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Нормами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України визначено, що підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

У відповідності до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши та оцінивши надані матеріали справи, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме: щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на дату звернення заборгованість по кредиту становить 12880 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн та відсотках в розмірі 5880 грн.

Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного кредитного договору отримав кредит, однак, в обумовлений договором строк його не повернув та не сплатив відсотки, доказів протилежного ним не подано, а тому позов підлягає до задоволення повністю.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Щодо вимог представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то судом встановлено наступне.

Згідно із ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві представник позивача зазначив розмір витрат на правничу допомогу - 6000 грн.

Представником позивача надано суду договір № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 року, укладений між ТОВ «Новий колектор» та АО «Верітас центр», додаткові угоди №4, №17, №19, №34/1, відповідно до яких АО "Лекс Верітас" є правонаступником АО «Верітас центр», а також вартість написання однієї позовної заяви становить 6000 грн, звіт про виконану роботу (а.с.15, 21-25).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При цьому, суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд звертає увагу, що ця справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача у судовому засіданні, не входить до категорії складних, не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правової позиції, тим більше для адвоката, який є представником ТзОВ «Новий колектор».

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачкою, в сумі 3500 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг і вимогам розумності та справедливості.

На підставі ст. ст. 207, 509, 513, 514, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 223, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронний цифровий підпис», суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" (адреса: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298 заборгованість за кредитним договором № 0808-9678 від 28.09.2021 року у розмірі 12880 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 7000 грн, 5880 грн - за відсотками за користування кредитом, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. і витрати на правничу допопомогу - 3500 (три тисячі п`ятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Приходай