Рішення № 137578252, 08.06.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/1007/25

Провадження № 2/602/101/2026

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2026 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді - Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

розглянувши в письмовомупровадженні в судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженоювідповідальністю «Фінансова Компанія «Процент», представник позивача РУДЕНКО Костянтин Васильович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Процент») Руденко К. В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 6749 від 06 лютого 2024 року в розмірі 48800.00грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6749 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 5 000.00грн строком на 365 днів (до 05 лютого 2025 року) шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,4 % від суми кредиту за кожен день користування (876.00 % річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписанням такого електронним підписом з одноразовим ідентифікатором згідно з Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість 48800.00грн, з яких: 5 000.00 грн кредит, 43800.00грн - проценти.

А тому, представник позивача просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором в розмірі 48800.00 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 422, 40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000.00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав частково.

05 червня 2026 року відповідач ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення у справі згідно з яких позовні вимоги визнав лише в межах дійсно отриманого тіла кредиту та законно нарахованих відсотків, що разом становить 6000.00 грн. В задоволенні решти позовних вимог на суму 42800.00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 10000.00 грн просить відмовити. Зазначив, що твердження позивача щодо укладення кредитного договору строком на 365 днів (до 05 лютого 2025 року) з періодичністю платежів кожні 20 днів є завідомо неправдивими. У п.1.4 Договору міститься чіткий графік розрахунку, де визначено: Дата видачі 06 лютого 2024 року, Дата платежу 26 лютого 2024 року, сума кредиту 5000.00 грн, нараховані відсотки 2400.00 грн, разом до сплати 7400.00 грн. Вважає, що фактично погоджений сторонами строк кредитування становив 20 днів.

Також посилається на ту обставину, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, а тому заборгованість за процентами у розмірі 43800.00 грн є необґрунтованою і до задоволення не підлягає.

Щодо витрат за надання правничої допомоги в сумі 10 000 грн, вважає такі необґрунтованими та не співмірними.

Від представника ТОВ «ФК «Процент» 09 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення. У своїх поясненнях представник позивача стверджує що кредитний договір укладено у електронній формі відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо нарахування позивачем відсотків повідомляє, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 6749 від 06 лютого 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» (торгова марка «PROCENT») (далі Позивач, Товариство) та ОСОБА_2 (далі Відповідач/Позичальник), Відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 365 днів (до 05 лютого 2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,4 % від суми кредиту за кожен день користування (876.00% річних).

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно). Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Пунктом 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21 серпня 2024 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить: - 5 000,00 грн - заборгованість за кредитом; - 43800,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 06 лютого 2024 року по 05 лютого 2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,4 % за кожен день користування кредитом (876,00% річних) та Графіку платежів.

В укладеному Кредитному договорі між відповідачем та кредитором встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом. Заявлену суму витрат на правову допомогу в розмірі 10000.00 грн вважає правомірною. Підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

06 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №6749 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника 517951 й кваліфікованого електронного підпису (КЕП) товариства.

За змістом кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000.00грн строком на 365 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,4 % від суми кредиту за кожен день користування (876.00 % річних), а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в строки, визначені цим договором.

ТОВ «ФК «Процент» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Елаєнс» від 13 жовтня 2025 року.

Також відповідно до листа АТ «УніверсалБанк» №БТ/Е-12026 від 05 квітня 2026 року, на ім`я ОСОБА_2 емітовано банківську картку № НОМЕР_2 . Номер телефону, на який відправлялася інформація про підтвердження здійснення операцій за вказаною платіжною карткою в період з 06 лютого 2024 року по 11 лютого 2024 року зазначено НОМЕР_3 . В анкетних даних знаходяться номери НОМЕР_4 , НОМЕР_3 На картковий рахунок відповідача 06 лютого 2024 року надійшло нарахування коштів у сумі 5000.00 грн, що також підтверджується випискою по картці за період з 06 лютого 2024 року по 11 лютого 2024 року.

Згідно детального розрахунку ТОВ «ФК «Процент» станом на 13 жовтня 2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 6479 від 06 лютого 2024 року становить 48 800, 00грн, з яких: 5 000.00грн - кредит, 43 800.00грн - проценти.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отож будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від: 09.09.2020 в справі №732/670/19, 23.03.2020 (справа №404/502/18), 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передавання своїх прав іншій особі за правочином.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази суд визнає належними, допустимими, достовірними й достатніми, оскільки такі містять інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Судом встановлено, що між сторонами 06 лютого 2024 року укладено кредитний договір № 6749 шляхом підписання відповідачем такого за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника 517951 й кваліфікованого електронного підпису (КЕП) товариства.

ОСОБА_2 , підписавши електронний договір ознайомився з його текстом, змістом й погодився з запропонованими йому умовами користування кредитними коштами, в тому числі розміром та порядком нарахування процентів.

ТОВ «ФК «Процент» довело факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів на умовах визначених у договорі, що підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Елаєнс» від 13 жовтня 2025 року, випискою по картці за період з 06 лютого 2024 року по 11 лютого 2024 року.

Відповідачем суду не надано належних й допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості або причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Водночас 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, та яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

В силу вимог п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Таким чином, починаючи з 25 грудня 2023 року (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

Заразом надавачі фінансових послуг, яким зокрема є позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Проте, позивач, незважаючи на те, що кредитний договір № 6749 від 06 лютого 2024 року укладено після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ не привів свою діяльність, а також умови укладеного ним договору відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і продовжив після 23 квітня 2024 та 20 серпня 2024 року нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2,4 % в день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначеної законодавством.

Зазначені вище дії кредитора безумовно порушували права відповідача, а положення кредитного договору в частині нарахування з 23 квітня 2024 року та 20 серпня 2024 року щоденної відсоткової ставки в розмірі 2,4 % в день значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1,5% та 1 % та були несправедливими, а тому вирішуючи даний спір такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Суд погоджується із умовами кредитного договору щодо нарахування відповідачу за період з 06 лютого 2024 року до 22 квітня 2024 року відсотків за користування кредитом (5 000.00грн) в розмірі 2,4 % в день, які становлять 9240.00 грн (5000/100 х 2,4 х 77).

Однак, починаючи з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 1.5 %, починаючи з 21 серпня 2024 року щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 1% за відсутності домовленості сторін про менший розмір відсотків.

Тому за період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року за ставкою 1,5 % розмір відсотків за кредитом становить 9000.00 грн, відповідно розрахунку (5000/100х1,5 х 120);

За період з 21 серпня 2024 року по 05 лютого 2025 року за ставкою 1,0 % становить 8450.00грн, відповідно розрахунку (5000/100 х 1 х 169).

Враховуючи викладене вище, правильна сума заборгованості відповідача перед позивачем по нарахованим відсоткам становитиме 26690.00 грн.

З огляду на що суд вважає, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 6749 від 06 лютого 2024 року становить 31690.00 грн, з яких: 5 000.00 грн тіло кредиту; 26690.00 грн - відсотки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Як вбачається з договору про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року, укладеного між виконавцем Руденко К.В. й замовником ТОВ «ФК «Процент», виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, передбачені договором, а замовник прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 73 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року адвокат Руденко К. В. підготував позовну заяву про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 6749 від 06 лютого 2024 року та клопотання про витребування доказів; склав адвокатський запит про витребування доказів за даним кредитним договором на загальну суму 10 000 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.

Однак суд вважає необґрунтованими та неспівмірними понесені представником позивача витрати на правничу допомогу, оскільки такі витрати не відповідають критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру. Зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, кваліфікацію адвоката, суд вважає, що вони не вимагали від останнього значних зусиль та часу.

Тож надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Процент».

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 3596 від 16 жовтня 2025 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1456,20 грн (64.94% з 2 422,40 грн).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 137,141,258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

У х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місце знаходження: 03124, бульв. Вацлава Гавела, 4, м.Київ, ЄДРПОУ 41466388), представник позивача РУДЕНКО Костянтин Васильович (місце знаходження: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (мешканця: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканця: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місце знаходження: 03124, бульв. Вацлава Гавела, 4, м.Київ, ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за кредитним договором №6749 від 06 лютого 2024 року в розмірі 31690 (тридцять одна тисяча шістсот дев`яносто) грн 00 коп, з яких: заборгованість за кредитом 5000.00 грн, заборгованість за відсотками 26690.00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканця: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місце знаходження: 03124, бульв. Вацлава Гавела, 4, м.Київ, ЄДРПОУ 41466388), сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1456 (одна тисяча чотириста п`ятдесят шість) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканця: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місце знаходження: 03124, бульв. Вацлава Гавела, 4, м.Київ, ЄДРПОУ 41466388), судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. ХОЛЯВА