Вирок № 137577762, 22.06.2026, Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/1843/25

Провадження № 1-кп/451/45/26

ВИРОК

іменем України

22 червня 2026 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Радехів матеріали кримінального провадження № 12025140000000605 від 15.05.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стоянів Радехівського району Львівської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого в ППА «Хлібодар» на посаді тваринника та різноробочого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, під вартою перебував з 29.10.2025 по 31.10.2025

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, -

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення - прокурор ОСОБА_4

захисту - захисник ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

учасники провадження - потерпілий - цивільний позивач ОСОБА_6 ,

цивільний позивач ОСОБА_7 ,

представники потерпілого та цивільних позивачів

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 , потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_6 , цивільного позивача ОСОБА_7 , представника потерпілого та цивільних позивачів ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

Мотивувальна частина вироку:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Обвинувачений ОСОБА_3 - 15.05.2025 близько 00:20 год. керуючи автомобілем марки «Ауді 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по АДРЕСА_8, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який знаходився в горизонтальному положенні чи близькому до такого на проїзній частині смуги руху автомобіля ОСОБА_3 , спричинивши ОСОБА_10 тілесні ушкодження, внаслідок яких настала його смерть та після скоєння ДТП в порушення вимог Розділу 2 п. 2.10 а), б), в), г), д), е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, завідомо покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, поставивши потерпілого в небезпечний для життя стан, та залишивши останнього, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, без допомоги.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України, а саме завідомо залишив без допомоги особу, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження в наслідок іншого безпорадного стану, яку він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Пояснення обвинуваченого

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування вчиненого ним діяння, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи, на підставі яких стороною обвинувачення йому пред`явлено обвинувачення, лише заперечує факт вживання алкоголю до ДТП. Пояснив про обставини справи як викладено вище у вироку, а саме, що дійсно - 15.05.2025 близько 00:20 год. керуючи автомобілем марки «Ауді 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Ржищівська у селі Стоянів, Шептицького району, Львівської області до місця свого проживання, де проживає у цивільної дружини із двома малолітніми дітьми. На вулиці було темно, падав дощ, видимість була недостатньою, оскільки вулиця не освітлювалась, а він їхав на ближньому світлі. Проїжджаючи автомобілем 60-65-70 км\год поблизу будинку АДРЕСА_8 відчув, що ніби на щось наїхав, якийсь горб, після чого одразу зупинився, вийшов із автомобіля і побачив на дорозі людину, яка знаходилась в горизонтальному положенні на проїзній частині смуги руху його автомобіля; пізніше з`ясувалось це був потерпілий ОСОБА_10 . Злякавшись, він сів в салон автомобіля і поїхав до місця проживання своєї цивільної дружини. Приїхавши додому, розхвилювався, випив стакан горілки, приблизно 150 грам горілки і вирішив повернутися на місце пригоди назад, але коли повернувся, то на місці перебував свідок ОСОБА_11 , якого він запитав чи викликав швидку допомогу. Коли приїхала поліція, то він на їх пропозицію приймав участь в огляді місця події як понятий, однак щодо своєї причетності до ДТП нічого не розповідав, бо злякався. Через деякий час, а саме зранку був затриманий поліцейськими, оскільки зізнався. Алкоголь вживав після ДТП, оскільки сильно розхвилювався. У скоєному кається, просить його суворо не карати і не позбавляти волі, просить вибачення у батьків потерпілого і просить прийняти співчуття, а також просить врахувати, що розпочав відшкодовувати потерпілим моральну шкоду, також у нього на утриманні двоє малолітніх дітей, які потребують його допомоги. Просить не позбавляти його волі, оскільки має на утриманні двох малолітніх дітей і не зможе відшкодувати моральну шкоду батькам потерпілого, якщо буде засуджений до реальної міри покарання.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 (цивільний відповідач), заявлений цивільний позов визнав частково, просив врахувати, що потерпілий був в стані алкогольного сп`яніння. Пояснив, що буде відшкодовувати цивільний позов по мірі наявності в нього коштів, просить врахувати, що розпочав відшкодовувати потерпілим моральну шкоду, зокрема, перерахував по 20 000 грн. кожному; також в останньому слові повідомив, що батькам потерпілим перерахував ще по 5 000 грн. і як тільки продасть машину, то одразу перерахує виручені кошти на відшкодування моральної шкоди.

Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Крім визнання своє вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його вина у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України доводиться зібраними та дослідженими у справі доказами.

Пояснення потерпілого, цивільних позивачів

Так, потерпілий ( цивільний позивач) ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_10 був його сином. Вночі - 15.05.2025 близько 01 год йому повідомили, що його син ОСОБА_10 загинув. Він одразу поїхав на місце ДТП, де через деякий час дізнався, що обвинувачений ОСОБА_3 15.05.2025 близько 00:20 год. керуючи автомобілем марки «Ауді 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Ржищівська у селі Стоянів, Шептицького району, Львівської області та переїхав його сина, який лежав на дорозі біля обочини; причини наїзду на його сина він не знає. Коли він приїхав на місце ДТП, то обвинувачений був на місці в якості понятого і не розповідав, що саме він здійснив наїзд на його сина. Не заперечує, що ОСОБА_3 приходив до нього і його дружини після похорону і обіцяв поставити пам`ятник, однак вони самі бажають встановити своєму синові пам`ятник за кошти, які ними вказані у позовній заяві, тому від допомоги відмовились. Позов підтримує і просить його задовольнити з підстав, які зазначені в позові. Також зазначив, що ОСОБА_3 через свого захисника переказав на його ім`я 20 000 грн., які він отримав в рахунок моральної шкоди. Щодо призначення покарання, то просить суд призначити ОСОБА_3 максимальний строк, який передбачений ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі.

Так, цивільний позивач ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_10 був її сином. Вночі - 15.05.2025 близько 01 год вони із чоловіком дізнались про загибель сина в ДТП, а саме що обвинувачений ОСОБА_3 15.05.2025 близько 00:20 год. керуючи автомобілем марки «Ауді 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Ржищівська у селі Стоянів, Шептицького району, Львівської області та переїхав їхнього сина, який лежав на дорозі біля обочини; причини наїзду вона не знає. Не заперечує, що ОСОБА_3 приходив до неї і чоловіка після похорону і обіцяв поставити пам`ятник, однак вони самі бажають встановити своєму синові пам`ятник за кошти, які ними вказані у позовній заяві, тому від допомоги відмовились. Позов підтримує і просить його задовольнити. Також зазначила, що ОСОБА_3 через свого захисника переказав на її ім`я 20 000 грн., які вона отримала в рахунок моральної шкоди. Щодо призначення покарання, то просить суд призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

В судовому засіданні представник потерпілих, цивільних позивачів ОСОБА_9 в обгрунтуванння заявленого цивільного позову, покликався на обставини, які вказані в ньому. Просив позов задовольнити та стягнути із обвинуваченого (цивільного відповідача) на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (цивільних позивачів) по 232 000 грн кожному в рахунок моральної шкоди, оскільки відбулося часткове відшкодування. Щодо покарання, то просив призначити обвинуваченому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Представник потерпілого та цивільних позивачів - адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, разом з тим в судовому засіданні представник потерпілого та цивільних позивачів - адвокат ОСОБА_9 , потерпілий, цивільний позивач просили проводити розгляд справи без участі представника ОСОБА_8 .

Показання свідка

За клопотанням сторони захисту під час судового розгляду судом було допитано свідка ОСОБА_11 , який будучи приведений до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність в судовому засіданні 03.06.2026 суду показав, що 15.05.2025 близько 00:00 год. повертався із роботи та керуючи автомобілем, рухаючись ним по АДРЕСА_8 побачив на проїзній частині смуги руху свого автомобіля силует лежачої людини. Зупинивши автомобіль, він підійшов до людини, яка знаходилась в горизонтальному положенні, перевірив пульс і викликав швидку допомогу. В цю ніч падав дощ, дорога була мокра, через деякий час, після того як він викликав швидку до нього підійшов обвинувачений і запитав чи він викликав швидку; чи перебував обвинувачений в стані алкогольного сп`яніння, він не може сказати, оскільки останній поводив себе адекватно, запаху алкоголю від нього не було чутно і працівники поліції запропонували йому бути понятим, при цьому він нічого не говорив, що він причетний до ДТП. Коли він виявив на проїзній частині смуги руху свого автомобіля потерпілого, то інших людей, автомобілів він не бачив.

Позиція сторони обвинувачення

Сторона обвинувачення на доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України надала суду докази, які безпосередньо були дослідженні в судовому засіданні, а саме:

-заява ОСОБА_6 - батька загиблого ОСОБА_10 згідно якої, ОСОБА_6 просить притягнути до відповідальності ОСОБА_3 за залишення місця ДТП в якій загинув його син - ОСОБА_10 - 15.05.2025 близько 00.20 год у АДРЕСА_3 ( а.с. 3 т. 2);

-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.05.2025 зі схемою та фототаблицями до нього (а.с. 4-31 т. 2), згідно якого такий проведено слідчим ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_12 , за участі понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_3 та судово-медичного експерта і криміналіста. Місце дорожньо-транспортної пригоди АДРЕСА_8. Огляд розпочато о 03.25 год, закінчено о 04.30 год. Огляд здійснювався за наступних погодних умов: похмуро, опади дощу, +5 градусів. Напрямок проведення огляду: від автодороги Львів-Луцьк до буд. № 37. Вид події - наїзд на пішохода. Орієнтир для проведення вимірів: бетонний стовп воріт господарства № 37, межі проїжджої частини дороги. Оглядом установлено, що відомості про зміну обстановки - відсутні. Місцем дорожньо-транспортної пригоди є вулиця; п. 2 Елементи вулиці, дороги: ---------; п. 3 Проїзна частина: горизонтальна і пряма; п. 4 Вид та стан покриття (на момент ДТП та під час огляду): вид покриття асфальтне, мокре; п. 6 Дорожнє покриття загальною шириною 5,5 м, призначено для руху в двох напрямках; п. 7 Дорожня розмітка - немає; п. 8 До проїзної частини примикають узбіччя праворуч та ліворуч - трав`яне; п. 9 За тротуаром узбіччям розташовано праворуч і ліворуч - огорожі приватне господарство; п. 10 дорожній рух світлофором не регулюються; п. 11 Дорожні знаки в обох напрямках відсутні; п. 12 Умови освітлення світла- темна пора доби, не освітлюється; п. 13 Наявність приладів відеоспостереження - на будівлі № 37 виявлено камеру; п. 14 Загальна видимість - не проводилась; п. 15 Об`єкти, що обмежують оглядовість відсутні; 16 Наявність слідів, що свідчать про переміщення об`єктів на місці пригоди після ДТП до початку огляду відсутні; п. 20 Інші сліди на дорожньому покритті: не виявлено в умовах огляду; п. 22 Наявність відокремлених від транспортного засобу частин, деталей і інших об`єктів: на дорозі біля взуття на праву ногу виявлено фрагмент пластику темного кольору. Також виявлено фрагмент гумової покладки темного кольору; п. 25 Відомості про труп: Зі слів ОСОБА_6 , 1960 р.н. загиблим є його син ОСОБА_10 , 1986 р.н., проживав у АДРЕСА_4 , не одружений, дітей немає, на даний час не працював; Труп лежить на спині, на проїзній частині дороги. Руки закинуті до верху, ноги рівні. На трупі є одяг і куртка чорні на замок-блискавку, светр спортивний, чорно- сірий, чутболка чорна, штани-джинси синього кольору з чорним шкіряним ременем і пряшкою з металу сірого кольору, труси сірі, шкарпетка на лівій нозі синього кольору. Одяг на трупі ношений, розміщений правильно. Труп не рівномірно охолоджений. Трупне заклякання не виражене у всіх досліджуваних групах м`язів. Трупні плями фіолетові, острівнові, розташовані у задній проверні тіла, принатисканні бліднуть та відновлюють свій колір. Голова на дотик ціла. В правій тім`яно-скроневій ділянці є садно на фоні якого є рана. В лобній ділянці є садна. Очі закриті, зінці рівномірно розширені. Кістки носа на дотик цілі. Рот закритий, койми губ-синюшні. В ділянці верхньої губи - садно. Шия розвинута пропорційно тулобуу. Грудна клітка циліндрична при пальпації з патологічною рухомістю. Живіт на рівні країв реберних дуг. В лівій клубовій ділянці є садно. Верхні кінцівки на дотик цілі. На тильній поверхні лівої кисті є синець по фоні якого є садна. Ліва нижня кінцівка на дотик ціла, права з патологічною рухомістю. В ділянці промежини є манівна рана. Для більш детальнішого огляду у зв`язку із темною порою доби тіло скеровується з відділення у м. Радехів, Шептицького районного відділення ДСУ «Львівське обласне бюро судово-медичних експертиз»; п. 26 Вилучені речі і документи (спосіб їх ідентифікації): фрагмент пластику темного кольору; фрагмент гумової покладки темного кольору; пара взуття. Додатки до протоколу: схема ДТП, фототаблиця; п. 28 Застосування науково-технічних засобів: фотоапарат, ліхтарик, лампа, рулетка. Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди підписаний понятими та слідчим;

-протокол огляду місця події від 15.05.2025 із фототаблицею, згідно якого 15.05.2025 в період 06.45 год. - 07.00 год. старший слідчий СВ ВП № 1 Шептицького РВП ОСОБА_14 в присутності понятих та спеціаліста, за участю ОСОБА_15 , 1980 р.н. провели огляд місця події - території господарства в АДРЕСА_3 . Вхід на територію господарства здійснюється із проїзної частини вул. Ржищівська с. Стоянів Шептицького району. На території даного господарства розташоване підсобне приміщення поблизу якого знаходиться автомобіль марки «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 , який вилучено у ВП № 1 Шептицького РВП ГУ НП у Львііській області ( а.с. 32-43 т. 2);

-протокол проведення слідчого експерименту від 04.07.2025 в період 00.15 год - 00.58 год з диском та стенограмою відеозапису проведення слідчого експерименту, згідно якого учасники слідчої дії прибули на місце проведення слідчого експерименту: вулиця Ржищівська в с. Стоянів, Шептицького району, Львівської області. На цей момент: темна пора доби, опади дощу, дорожне покриття мокре, ділянка дороги у місці ДТП- освітлюється, дорожня розмітка відсутня. На вказаному місці, начальником ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_16 , який проводив слідчий експеримент, учасникам слідчої дії роз?яснено суть кримінального провадження, яке розслідується, після чого свідку (водію автомобіля Ауді) ОСОБА_17 - роз?яснено його права та обов?язки. Присутній адвокат, який представляє інтереси свідка ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , заявив, що свої права та обов?язки знає, роз?яснювати такі не потрібно. Присутньому потерпілому ОСОБА_6 теж роз`яснено права та обов`язки. Запрошеним понятим ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , роз?яснено їх права та обв?язки, повідомлено їх роль у слідчі дії. Повідомлено, що для технічної допомоги у проведенні слідчої дії задіяні слідчі: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . Учасникам повідомлено мету слідчого експерименту - встановлення об?єктивної видимості елементів дороги в умовах ДТП з робочого місця водія автомобіля «Audi 80», р.н. НОМЕР_2 - учасника ДТП; встановлення видимості пішохода, який перебуватиме на проїзній частині дороги в горизонтальному положенні. В якості пішохода буде використовуватися манекен людини на який буде одіто одяг за кольором схожий на одяг потерпілого ОСОБА_10 . Два варіанти при яких встановлюватиметься видимість: 1) опади дощу і вимкнене вуличне освітлення (варіант водія ОСОБА_18 ) і 2) опади дощу та увімкнене вуличне освітлення (встановлено згідно зібраних доказів під час досудового розслідування). Після цього свідку (водія автомобіля «Audi 80», р.н. НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 запропоновано зорієнтуватися у дорожній обстановці і повідомити про обставини ДТП - учасником якої він був. На дану пропозицію ОСОБА_24 відповів: їхав з роботи; падав дощ; на стовпах нічого не світилося; почув, що на щось наїхав; зупинився; побачив, що то людина. Швидкість руху керованого ним автомобіля - 60 км/год. Світло фар - ближнє Зустрічних автомобілів не було, позаду ТЗ теж не було. В автомобілі був сам. Після наїзду зупинився, побачив що то людина, злякався, сів в автомобіль та поїхав ним додому, після чого повернувся на місце ДТП де вже був інший автомобіль, водій якого викликав швидку медичну допомогу. Після розповіді свідка, йому поставлено запитання чи може він розташувати пішохода у місці наїзду. У відповідь ОСОБА_25 повідомив, що може та пройшовши по дорозі вказав приблизне місце розташування місця наїзду. Проведеними замірами встановлено, що дане місце відносно початку воріт господарства АДРЕСА_3 знаходиться на відстані 45,4 м. Учасникам роз?яснено, що оскільки водій ОСОБА_25 не бачив як розташовувався пішохід в момент наїзду на нього, для розташування буде використано судово- медичні дані розтину тіла ОСОБА_10 з яких вбачається, що тіло розташовувалося діагонально і контакт прийшовся на стегно і живіт, тобто тіло лежало на спині. Далі у вказаному вище місці наїзду було розташовано манекен людини. По траєкторії руху до місця наїзду відзначено одну ділянку 16,7 м. (відстань яку долає автомобіля за 1 с. при швидкості 60 км/год). При цьому ОСОБА_25 запропоновано виставити свій автомобіль відносно меж проїзної частини дороги. Замірами встановлено, що край лівого борту до правого краю дороги - 3,3 м. Автомобіль виставлено на початок 1-ї ділянки. Від адвоката надійшло зауваження, що вуличне освітлення увімкнене, а тому при таких умовах ОСОБА_24 не буде приймати участь у встановленні видимості. Поняті, що почергово займали місце водія повідомили: видно обличчя та тіло людини, яка лежить. При вимкненому вуличному освітленні: ОСОБА_25 - видно обличчя, тіло видно слабо; Поняті - тіло на дорозі видно добре. Автомобіль було переміщено на початок ділянки № 2. (33,3 м. від місця наїзду). При вимкненому вуличному освітленні: ОСОБА_25 - видно біле п?ятно, ймовірно обличчя; Поняті - тіла не видно, видно біле п?ятно. При увімкненому вуличному освітленні: ОСОБА_25 - відмовився дивитися; Поняті - ледь-ледь лице видно; видно лице. Самого тіла не видно. Автомобіль було переміщено до заду на 0,5с. (8,35 м.), тобто посередині між 2 та 3 ділянками. При увімкненому вуличному освітленні: ОСОБА_25 - відмовився дивитися; Поняті - майже нічого не видно, треба приглядатися; не видно нічого. При вимкненому вуличному освітленні: ОСОБА_25 - не видно. Поняті - не видно нічого. Далі проводився експеримент по встановленню видимості елементів дороги при вимкненому вуличному освітленні: статист в темному одязі з білим аркушем паперу віддався правим краєм дороги від місця розташування автомобіля. Поняті з робочого місця водія автомобіля спостерігали за статистом і коли видимість цього аркушу паперу була розмивчастою та «зливалася» спостерігачами було подано звуковий сигнал, яким зупинено статиста з аркушем паперу. Проведеними замірами від передньої частини автомобіля, з якого вели спостереження, до місця зупинки статиста відстань склала - 31,3 м., що і є об?єктивною видимістю елементів дороги при вимкненому вуличному освітленні. В аналогічний спосіб проводився експеримент при увімкненому вуличному освітленні. Свідок та поняті з робочого місця водія автомобіля спостерігали за статистом і коли видимість цього аркушу паперу була розмивчастою та «зливалася» спостерігачами було подано звуковий сигнал, яким зупинено статиста з аркушем паперу. Проведеними замірами від передньої частини автомобіля, з якого вели спостереження, до місця зупинки статиста відстань склала - 47,6 м., що і є об?єктивною видимістю елементів дороги при увімкненому вуличному освітленні. Таратула підвів підсумок слідчого експерименту: встановлено об?єктивну видимість елементів дороги та лежачого пішохода при двох варіантах освітлення дороги. Детальніше відображено у відеозаписі. На запитання до учасників СЕ чи мають зауваження, запитання або доповнення до слідчої дії, від адвоката ОСОБА_5 поступило зауваження: манекен підібрано неправильно, лівосторонній, то слідчий експеримент він та його довіритель підписувати не будуть. У відповідь ОСОБА_26 пояснив, що тіло пішохода у вигляді манекену на слідчій дії розташовували згідно судово-медичних даних наїзду, обличчя людини не заховаєш, сам потерпілий пішохід був без шапки, голова була відкрита і він є лисим. Дана обставина була підтримана потерпілими. Інших зауважень ні від кого не надходило. На цьому проведення слідчої дії було завершено ( а.с. 44-49 т. 2);

-висновок експерта № СЕ-19/114-25/11869-ІТ від 09.07.2025, згідно якого: 1. На момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля Audi 80 (номерний знак НОМЕР_1 ) знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. 2. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля Audi 80 (номерний знак НОМЕР_1 ) знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. 3. На момент огляду система зовнішнього освітлення досліджуваного автомобіля Audi 80 (номерний знак НОМЕР_1 ) знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. 4. Так як на момент огляду досліджувані системи автомобіля знаходяться в працездатному стані та можуть виконувати функції передбачені конструкцією, то дане запитання втрачає технічний зміст. 5. Так як на момент огляду досліджувані системи автомобіля знаходяться працездатному стані та можуть виконувати функції передбачені конструкцією, то дане запитання втрачає технічний зміст (а.с. 51-56 т. 2);

-висновок експерта № СЕ-19/114-25/17153-ІТ від 19.09.2025, згідно якого - 1. В даній дорожній ситуації, при наданих на дослідження вихідних даних, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Audi 80 (номерний знак НОМЕР_2 ) повинен був керуватись вимогами п. 12.2., 12.3., 12.4. та 12.9.6). Правил дорожного руху. 2. Порівнюючи фактичну швидкість руху автомобіля Audi 80 (номерний НОМЕР_2 ), яка становить 60 км/год. (згідно наданих на дослідження вихідних даних) з допустимою швидкістю руху по умові видимості елементів дороги з робочого місця водія, яка знаходиться в межах 62...74 км/год. бачимо, що вона відповідала допустимій швидкості руху по видимості елементів проїзної частини дороги з робочого місця водія. 3. 3 технічної точки зору, при наданих на дослідження вихідних даних, в обстановці місця дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Audi 80 (номерний знак НОМЕР_3 ) був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу із заданого моменту виникнення небезпеки для руху. 4. В даній дорожній ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, при наданих на дослідження вихідних даних, порівнюючи фактичні дії водія ОСОБА_3 керуючого автомобілем Audi 80 (номерний знак НОМЕР_2 ), з необхідними його діями у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, в умовах коли обрана вказаним водієм швидкість руху його автомобіля відповідала допустимій швидкості руху по видимості елементів проїзної частини дороги з робочого місця водія та вказаний водій був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу з моменту виникнення небезпеки для руху, з технічної точки зору немає підстав стверджувати, що його дії суперечили вимогам п. 12.2. та 12.3. Правил дорожного руху, при цьому, у діях вказаного водія вбачається суперечність вимогам п. 12.4. та 12.9.б). Правил дорожнього руху, однак вказана невідповідність дій водія з технічної точки зору не знаходиться у причинному зв' язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 58-62 т. 2);

-тестування на алкоголь від 15.05.2025, згідно якого проведений тест на алкоголь ОСОБА_3 - 15.05.2025 о 06.13 показав результат - 0,42 % ( а.с. 152 т. 1);

-розписка, згідно якої ОСОБА_3 15.05.2025 о 06.35 отримав скерування в наркологічний диспансер на предмет можливого виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння ( а.с. 153 т.1);

-висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 57 від 15.05.2025, згідно якого ОСОБА_3 - 15.05.2025 о 06.55 год перебуває у стані алкогольного сп`яніння ( а.с. 154 т. 1);

-акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 57 від 15.05.2025, згідно якого ОСОБА_3 - 15.05.2025 о 06.55 год перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат - 0, 249 %, обстеження через 20 хв. - 0,221 % ( а.с. 155-157 т. 1);

-протокол відібрання біологічних зразків для проведення експертиз від 15.05.2025, згідно якого 15.05.2025 о 07.10 год у ОСОБА_3 відібрано зразки його крові і сечі для проведення токсикологічної експертизи ( а.с. 158 т. 1);

-висновок експерта № 1371/2025-т від 22.05.2025, згідно якого - при судово -токсикологічній експертизі речового (-их) доказу (-ів) - крові та сечі гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , методом газо-рідинної хроматографії виявлено етиловий спир в кількості: в сечі - 0,80% (проміле), не виявлено: метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів. В крові методом газо-річнинної хроматографії не виявлено: етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів ( а.с. 159 т.1)

-висновок експерта від 17.06.2025 № 20250414050300014 за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 , згідно якого - При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 виявлені наступні ушкодження: садно в лівій тім?яній ділянці; садно на фоні якого є рана в правій лобно-скронево-тім?яній ділянці; синець та садна на спинці носу; садно на підборідді справа; садна на тильній поверхні правої кисті; групу лінійних саден в лівій клубовій ділянці; обширну рану на передній поверхні лівого стегна з переходом на промежину; рану та перелом правого стегна; деформація грудної клітки, крововиливи в підшкірно-жирову клітковину та м?язи грудної клітки, розрив міжреберних м?язів правої половини грудної клітки, крововиливи в м?язи спини; переломи лівої ключиці, переломи грудної кістки (груднини), переломи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12-го правих та лівих ребер по трьох-чотирьох анатомічних лініях тулуба, перелом грудного відділу хребта, розриви основних елементів коренів обох легень, розриви серця та великих судин основи серця, облямуючі крововиливи під плевру обох легенів, з крововиливом в плевральну порожнину - гемоторакс 1,7 л рідкої темної крові, а також розчавлення селезінки, розриви капсули обох часток печінки з крововиливом в черевну порожнину - гемоперітонеум 1 л рідкої, темної крові. Виявлені при проведені судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_10 тілесні ушкодження характерні для тупої травми, могли утворитися в короткому проміжку часу та в швидкій послідовності незадовго до настання смерті в результаті дорожньо-транспортної пригоди, не виключено, що утворилися внаслідок переїзду, коли потерпілий перебував в горизонтальному положені чи близькому до такого. Тупа поєднана травма тіла, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки на момент спричинення та перебуває в причинному зв?язку з настанням смерті гр. ОСОБА_27 . 2. Причиною смерті гр. ОСОБА_10 є поєднана травма (політравма) яка проявилася травмою голови: раною, саднами, синцями на обличчі; травмою грудної клітки яка проявилася деформацією грудної клітки, крововиливами в підшкірно-жирову клітковину та м?язи грудної клітки, розривами міжреберних м?язів правої половини грудної клітки, крововиливами в м?язи спини; переломомлівої ключиці, переломи грудної кістки (груднини), переломами ребер по багатьох анатомічних лініях, перелом грудного відділу хребта, розривом основних елементів коренів обох легень, розривом серця та великих судин основи серця, облямуючими крововиливами під плевру обох легенів, з крововиливом в плевральну порожнину; травмою черевної порожнини яка проявилась ушкодженнями селезінки, печінки з крововиливами в черевну порожнину, раною лівого стегна та перелом правого стегна з підшкірним крововиливом, що привело в сукупності до гострої крововтрати з розвитком травматичного (геморагічного) шоку і стало причиною смерті. Враховуючи розвиток трупних змін, слід вважати, що смерть гр. ОСОБА_10 могла настати біля однієї доби до моменту проведення судово-медичної експертизи його трупа в морзі.6. При судово-токсикологічній експертизі крові трупа гр. ОСОБА_10 , виявлено етиловий спирт в кількості: в крові - 5,20% (проміле), Вказана концентрація етанолу в крові відповідає сильному ступеню алкогольного сп?янінні у живих осіб. Кров від трупа ОСОБА_10 , 1986 р.н., відноситься до групи А, з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. (а.с. 194-197 т. 1);

-копія посвідчення водія, згідно якої ОСОБА_3 , отримав посвідчення водія 03.02.2023 та мав право керувати т\з категорії С - вантажними автомобілями (а.с. 63 т. 2);

-копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу згідно якого, автомобіль марки «Ауді 80» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 1991 р.в. належить ОСОБА_28 (а.с. 169 т. 1).

Також судом досліджені процесуальні документи на підтвердження правомірності проведення слідчих дій під час досудового розслідування, надані стороною обвинувачення:

- ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.10.2025, згідно якої ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 29.11.2025 із визначенням застави в сумі 60 560 грн. ( а.с. 166 т. 1, 80-82 т.2);

- повідомлення про звільнення ОСОБА_3 - 31.10.2025 з-під варти після внесення застави від 31.10.2025 ( а.с. 167 т. 1);

- постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15.05.2025, згідно якої автомобіль марки «Ауді 80» р.н.з. НОМЕР_1 визнаний речовим доказом та переданий на зберігання на територію автостоянки за адресою: м. Радехів, вул. Транзитна, 5А Львівської області ( а.с. 168 т. 1);

- квитанція про отримання на зберігання речових доказів - автомобіль марки «Ауді 80» р.н.з. НОМЕР_1 , номер книги обліку речових доказів - 168; порядковий номер - 59 ( а.с. 170-171 т.1);

- постанова про визнання предметів речовими доказами, згідно якої пару взуття та одяг з трупа ОСОБА_10 визнано речовим доказом та переданий на зберігання до ВП № 1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області ( а.с. 172 т. 1);

- ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 16.05.2025 про накладення арешту на автомобіль марки «Ауді 80» р.н.з. НОМЕР_1 ( а.с. 173 т.1);

- довідка про витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.2 - № СЕ-19/114-25/11869-ІТ від 09.07.2025, що становить 4 457,00 грн. ( а.с. 50 т. 2);

- довідка про витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.1 - № СЕ-19/114-25/17153-ІТ від 19.09.2025, що становить 4 457,00 грн.; довідка про витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.1 - № СЕ-19/114-25/11871-ІТ від 10.07.2025, що становить 6685,50 грн. ( а.с. 57, 57а т. 2)

Крім цього, стороною захисту долучені до матеріалів кримінального провадження та судом досліджені:

- копія постанови судді Радехівського районного суду Львівської області від 12.01.2026 згідно якої ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення - за ч. 4 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки; - за ч. 5 ст. 126 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно застосовано до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок( а.с. 174-182 т. 1);

- копія постанови про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України від 21.10.2025, згідно якої кримінальне провадження № 12025140000000605 від 15.05.2025 в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 -1 КК України; також в даній постанові про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яка набрала законної сили є посилання на висновок експерта № СЕ-19/114-25/11871-ІТ згідно якого: « З висновку експерта № CE-19/114-25/11871-ІТ, проведеної інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин і механізму ДТП вбачається: в даній дорожній ситуації, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Audi 80 (номерний знак НОМЕР_4 ) повинен був керуватись вимогами п. 12.2., 12.3., 12.4. та 12.9.6). Правил дорожнього руху. Порівнюючи фактичну швидкість руху автомобіля Audi 80 (номерний знак НОМЕР_4 ), яка становить 60 км/год. (згідно наданих на дослідження вихідних даних) з допустимою швидкістю руху по умові видимості елементів дороги з робочого місця водія, яка знаходиться в межах 62... 74 км/год, бачимо, що вона відповідала допустимій швидкості руху по видимості елементів проїзної частини дороги з робочого місця водія. З технічної точки зору, при наданих на дослідження вихідних даних, в обстановці місця дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Audi 80 (номерний знак НОМЕР_5 ) був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу із заданого моменту виникнення небезпеки для руху. В даній дорожній ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, при наданих на дослідження вихідних даних, порівнюючи фактичні дії водія ОСОБА_3 керуючого автомобілем Audi 80 (номерний знак НОМЕР_4 ), з необхідними його діями у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, в умовах коли обрана вказаним водієм швидкість руху його автомобіля відповідала допустимій швидкості руху по видимості елементів проїзної частини дороги з робочого місця водія та вказаний водій був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу з моменту виникнення небезпеки для руху, з технічної точки зору немає підстав стверджувати, що його дії суперечили вимогам п. 12.2. та 12.3. Правил дорожнього руху, при цьому, у діях вказаного водія вбачається суперечність вимогам п. 12.4. та 12.9.6). Правил дорожнього руху, однак вказана невідповідність дій водія з технічної точки зору не знаходиться у причинному зв?язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.» ( а.с. 184-189 т. 1)

- копії квитанцій та чеків про переказ коштів від 04.03.2026, згідно яких платник - захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 переказав, а отримувач цивільний позивач ОСОБА_7 , отримувач потерпілий ( цивільний позивач) ОСОБА_6 отримали в рахунок моральної шкоди за цивільним позовом по 20 000 грн. кожний (а.с. 198-202);

Крім того, у судовому засіданні були досліджені докази, які надані стороною обвинувачення та захисту, що характеризують особу обвинуваченого: копія паспорта громадянина України; копія картки платника податків; копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон; вимога про судимість обвинуваченого, згідно якої ОСОБА_3 згідно ст. 89 КК України раніше не судимий; довідки, видані 19.06.2025 та 25.06.2025 КНП «Радехівська центральна районна лікарня», згідно яких ОСОБА_3 за медичною допомогою до лікаря - нарколога та лікаря-психіатра не звертався; довідки - характеристики, видані директором ППА «Хлібодар» від 19.01.2026, згідно яких обвинувачений працює в ППА «Хлібодар» на посаді тваринника та різноробочого з 27.10.2021 по даний час, зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник; копія свідоцтва про хворобу № 1565 від 09.10.2018 згідно якого, ОСОБА_3 на підставі статті 38-а графи 1 Розкладу хвороб не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Крім цього, цивільними позивачами долучені до матеріалів кримінального провадження та судом досліджені:

-цивільний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, згідно якого позивачі просять стягнути із обвинуваченого моральну шкоду в розмірі по 252 000 грн. на кожного ( а.с. 18-24 т.1);

-копії паспортів та карток платників податків цивільних позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ( а.с. 28-33 т.1);

-копія повідомлення про ДТП, заяви про виплату страхового відшкодування ( а.с. 33 зв.- 34зв. т. 1);

- копія постанови про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України від 21.10.2025, згідно якої кримінальне провадження № 12025140000000605 від 15.05.2025 в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 -1 КК України ( а.с. 35-37 т. 1);

-копія свідоцтва про народження ОСОБА_10 , довідка від 18.12.2017 про безпосередню участь ОСОБА_10 в АТО в період 2014-2017 р.р. та довідка від 28.04.2022 про участь ОСОБА_10 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф ( а.с. 38-39 т. 1 )

-копія відповіді начальника Залізничного відділу ДРАЦС у місті Львові від 28.05.2025 про те, що у ОСОБА_10 відсутній запис про шлюб та народження дітей ( а.с. 40 т. 1 );

-копія перевірки поліса № 223546323 на а\б «Ауді 80» р.н.з. НОМЕР_1 ( а.с.40 зв. т. 1);

Позиція сторони захисту

Сторона захисту не оспорювала обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України. Водночас, сторона захисту вважає, що в цьому кримінальному провадженні наявні обставини, які є підставою для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України при призначенні покарання. Свою позицію адвокат аргументує тим, що пом`якшуючими обставинами є визнання ОСОБА_3 своєї вини, щире розкаяння у вчиненні даного кримінального правопорушення, часткове відшкодування моральної шкоди; вважає, що дані пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення. Не погоджується із позицією прокурора щодо відсутності у діях обвинуваченого щирого каяття; зазначає, що на досудовому слідстві обвинувачений не визнавав вини, бо сторона обвинувачення кваліфікувала дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 286-1 КК України і 6 разів проводили слідчі експерименти при цьому не взмозі були довести вину за ст. 286-1 КК України, після чого закрили кримінальне провадження в частині за ч. 3 ст. 286-1 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 -1 КК України і до суду скерували обвинувальний акт за ст. 135 ч.1 КК України; за даною статтею в судовому засіданні обвинувачений вину визнав, розкаявся, просив пробачення у потерпілих, розпочав процес відшкодування моральної шкоди.

Також просить виключити ОСОБА_3 обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки як було встановлено в судовому засіданні при допиті обвинуваченого та згідно постанови судді Радехівського районного суду Львівської області від 12.01.2026, яка набрала законної сили - ОСОБА_3 - 15.05.2025 о 00 год. 20 хв. в АДРЕСА_3 вживав алкоголь, а саме горілку, після дорожньо-транспортної пригоди з його участю, до проведення особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.10 «Є» ПДР України. Такими діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Просить врахувати молодий вік обвинуваченого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, досудову доповідь, його позитивну характеристику, який працює і будучи на волі буде мати змогу відшкодувати потерпілим моральну шкоду.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав про те, що розмір моральної шкоди є завищеним.

Мотиви суду та оцінка доказів у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 135 КК України, яке суд вважає доведеним

Безпосередньо дослідивши усі докази подані під час судового розгляду, надавши оцінку їм з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, заслухавши доводи сторони обвинувачення, позицію потерпілого, цивільних позивачів, представника потерпілого і цивільних позивачів, сторони захисту та самого обвинуваченого, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

Такого висновку суд дійшов, враховуючи таке.

Скоєне обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України, відноситься до кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи.

Обвинувачений ОСОБА_3 порушивши вимоги Розділу 2 п. 2.10 а), б), в), г), д), е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 - завідомо залишив без допомоги потерпілого, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якого він сам поставив в небезпечний для життя стан.

Під час судового розгляду є повністю доведеним той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Ауді 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги Розділу 2 п. 2.10 а), б), в), г), д), е) Правил дорожнього руху, зокрема згідно даного пункту - У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:- a) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; a) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; a) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; a) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я; a) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; a) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;

На підставі висновку експерта від 09.07.2025 № СЕ-19/114-25/11869-ІТ - 1. На момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля Audi 80 (номерний знак НОМЕР_1 ) знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. 2. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля Audi 80 (номерний знак НОМЕР_1 ) знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. 3. На момент огляду система зовнішнього освітлення досліджуваного автомобіля Audi 80 (номерний знак НОМЕР_1 ) знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією.

Також, в постанові про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яка набрала законної сили є посилання на висновок експерта № СЕ-19/114-25/11871-ІТ згідно якого: «в даній дорожній ситуації, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Audi 80 (номерний знак НОМЕР_4 ) повинен був керуватись вимогами п. 12.2., 12.3., 12.4. та 12.9.6). Правил дорожнього руху. Порівнюючи фактичну швидкість руху автомобіля Audi 80 (номерний знак НОМЕР_4 ), яка становить 60 км/год. (згідно наданих на дослідження вихідних даних) з допустимою швидкістю руху по умові видимості елементів дороги з робочого місця водія, яка знаходиться в межах 62... 74 км/год, бачимо, що вона відповідала допустимій швидкості руху по видимості елементів проїзної частини дороги з робочого місця водія. З технічної точки зору, при наданих на дослідження вихідних даних, в обстановці місця дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Audi 80 (номерний знак НОМЕР_5 ) був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу із заданого моменту виникнення небезпеки для руху. В даній дорожній ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, при наданих на дослідження вихідних даних, порівнюючи фактичні дії водія ОСОБА_3 керуючого автомобілем Audi 80 (номерний знак НОМЕР_4 ), з необхідними його діями у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, в умовах коли обрана вказаним водієм швидкість руху його автомобіля відповідала допустимій швидкості руху по видимості елементів проїзної частини дороги з робочого місця водія та вказаний водій був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу з моменту виникнення небезпеки для руху, з технічної точки зору немає підстав стверджувати, що його дії суперечили вимогам п. 12.2. та 12.3. Правил дорожнього руху, при цьому, у діях вказаного водія вбачається суперечність вимогам п. 12.4. та 12.9.6). Правил дорожнього руху, однак вказана невідповідність дій водія з технічної точки зору не знаходиться у причинному зв?язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди».

У ході судового розгляду справи суд встановив і, що відповідає формулюванню обвинувачення, яке суд вважає доведеним: час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення.

Сторона захисту не оспорює факту керування обвинуваченим ОСОБА_3 транспортним засобом, однак оспорює обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння, що в свою чергу підтверджено результатом медичного огляду, який проводився 15.05.2025 о 06.55, згідно якого ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння та постановою суду від 12.01.2026, згідно якої алкоголь вживав після ДТП, а саме 15.05.2026 о 00.20.

Відтак, суд вважає не доведеним факт перебування обвинуваченого ОСОБА_3 в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Отже, у ході судового розгляду суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 - 15.05.2025 близько 00:20 год. керуючи автомобілем марки «Ауді 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по АДРЕСА_8, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який знаходився в горизонтальному положенні чи близькому до такого на проїзній частині смуги руху автомобіля ОСОБА_3 , спричинивши ОСОБА_10 тілесні ушкодження, внаслідок яких настала його смерть та після скоєння ДТП в порушення вимог Розділу 2 п. 2.10 а), б), в), г), д), е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, завідомо покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, поставивши потерпілого в небезпечний для життя стан, та залишивши останнього, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, без допомоги.

Відтак, оцінюючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться в об`єктивному взаємозв`язку з пред`явленим обвинуваченням, нічим не спростовані, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Подані допустимі та належні докази у своїй сукупності з урахуванням досліджених та перевірених усіх обставини цього кримінального провадження, які мають істотне значення для правильного та об`єктивного вирішення справи, в повній мірі дозволили суду встановити обставини вчинення кримінального правопорушення відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Суд у цьому кримінальному провадженні виконав обов`язок всебічного і неупередженого дослідження всіх обставин справи, та дійшов переконання, що версія обвинувачення поза розумним сумнівом пояснює всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Обставин, доказів, які б суперечили версії обвинувачення, чи свідчили б про можливість іншої версії інкримінованої події, що є підставою для розумного сумніву в доведеності вини обвинуваченого, суд не встановив.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18. 01.1978 та «Коробов проти України» від 21.10.2011, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відтак, кваліфікація за ч. 1 ст. 135 КК України є вірною, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, тобто обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України.

Вирішення судом питання про призначення покарання

Згідно ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають врахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

До критеріїв, які мають стати основою визначення покарання, співрозмірного зі злочином, слід віднести також суспільну небезпечність вчинюваного обвинуваченим злочину, адже Конституція України та закони України покликані охороняти не лише конкретного громадянина, а й суспільство в цілому, в той час, як людина, її життя та здоров`я є найвищою соціальною цінністю.

Відтак, належна кримінально-правова охорона життя людини є важливим завданням держави, успішне виконання якого значною мірою залежить від правильного застосування кримінального закону до особи, яка вчинила злочини проти життя та здоров`я особи, та повинна нести справедливе покарання.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» регламентовано, що досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Абзацом 2 п. 2 вищевказаної постанови визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.66, ст.67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.03.2018 року по справі № 761/34674/15.

Під час судового розгляду судом проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 після вчинення кримінального правопорушення, рівень суспільної небезпеки обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а покарання - є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених та для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Значення заходу примусу для досягнення його мети визначається, зокрема, його суворістю, при цьому, захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу і об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, яке знайшло прояв у тому, що обвинувачений негативно оцінює свою злочинну поведінку, усвідомлює протиправний характер своїх дій, а також вибачився перед батьками потерпілого ( просив прийняти його вибачення і співчуття); часткове добровільне відшкодування моральної шкоди батькам потерпілого, що свідчить про те, що обвинувачений розпочав вчиняти активні дії, спрямовані на одержання потерпілим батькам певної міри сатисфакції за заподіяну шкоду; готовий понести покарання; зокрема про часткове добровільне відшкодування заподіяної моральної шкоди у суді повідомив потерпілий і цивільний позивач.

Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого. Так, у вищевказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом`якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У ході судового розгляду кримінального провадження, обвинувачений визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, що свідчить про певну позитивну зміну позиції обвинуваченого після вчинення злочину - усвідомлення протиправності своїх дій, готовність нести відповідальність і сприяння встановленню істини у справі. Суд вважає, що визнання вини обвинуваченим є проявом внутрішнього каяття і певного рівня моральної оцінки власної поведінки, навіть якщо воно не завжди супроводжується глибоким щирим розкаянням. У правозастосовній практиці Верховного Суду підкреслюється, що для визнання вини як пом`якшуючих обставин не має значення стадія процесу - головне, щоб вони були реальними і відображеними у матеріалах провадження, тобто в ході судового розгляду визнання вини було добровільним, послідовним та узгоджується з іншими доказами у справі. Суд оцінює поведінку особи у сукупності: визнання вини, надання правдивих показань, вибачення перед батьками потерпілого, прагнення відшкодувати збитки - як ознаки позитивної постзлочинної поведінки.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. Із врахуванням того, що обвинувачений добровільно частково відшкодував потерпілим завдану моральну шкоду, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України визнає таке часткове відшкодування шкоди, як пом`якшуючу покарання обставину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Так, згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред`явленого обвинувачення за ч. 1 ст. 135 КК України інкримінував ОСОБА_3 обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 не визнав факту вживання спиртних напоїв до вчинення злочину, а також перебування у стані алкогольного сп`яніння під час його вчинення.

Такі самі показання він давав під час проведених за його участі слідчих дій, а також працівникам патрульної поліції, які склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 502283 від 03.11.2025 за ч.4 ст.130 КУпАП за те, що він вживав алкоголь (горілку) після дорожньо-транспортної пригоди з його участю (а.с.176, 184-189 т. 1).

Ця обставина встановлена постановою судді Радехівського районного суду Львівської області від 12.01.2026, яка набрала законної сили і згідно якої, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення - за ч. 4 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки; - за ч. 5 ст. 126 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно застосовано до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

За змістом вказаної постанови встановлено, що ОСОБА_3 - 15.05.2025 о 00 год. 20 хв. в АДРЕСА_3 вживав алкоголь, а саме горілку, після дорожньо-транспортної пригоди з його участю, до проведення особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.10 «Є» ПДР України; такими діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП; протилежного суду не надано. Отже, суд критично оцінює покликання сторони обвинувачення на таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки така у даному випадку відсутня і не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи, тому таку суд виключає.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра і нарколога не перебуває, не одружений, однак проживає в цивільному шлюбі із жінкою та зі слів останнього має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем праці, має постійне місце проживання, за станом здоров`я виключений із військового обліку, свою вину в скоєнні правопорушення визнав у повному обсязі, кається в скоєному.

Суд також враховує досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_3 від 02.02.2026, за висновком органу з питань пробації виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства. Ризик небезпеки для суспільства та ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній (по даній категорії справ - найнижчий ризик).

Така позиція органу пробації відповідає матеріалам кримінального провадження. Доказів на її спростування суду не надано. Враховуючи це суд бере до уваги при призначенні покарання інформацію, яка характеризує особу обвинуваченого, наведену у висновку органу пробації, оскільки враховуючи характер вчиненого злочину, обставини за яких його було вчинено, часткове добровільне відшкодування обвинуваченим моральної шкоди батькам потерпілого та дані про особу обвинуваченого, у досудовій доповіді наведено належну оцінку ризиків.

Враховуючи наведене, суд, за сукупності обставин вчиненого злочину, ступеню його тяжкості, обставин, які пом`якшують покарання, даних про особу винуватого, визнає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання здійсненню ним нових злочинів, а також враховує характер вчинених дій обвинуваченого та вважає можливим призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 135 КК України .

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Виходячи зі змісту ст. 75 КК України, її положення застосовуються лише у тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.

Також згідно із п.9 ППВС України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

З урахуванням викладеного, вирішуючи питання про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставин за яких воно було вчинено, в тому числі, передумови та причини ДТП (згідно матеріалів справи та висновку експертизи потерпілий ОСОБА_10 перебував у сильному ступені алкогольного сп?яніння - 5,20 % проміле та знаходився в горизонтальному положені на проїзній частині дороги), під час якого було скоєно кримінальне правопорушення, поведінку обвинуваченого, який брав участь в усіх слідчих діях, не заперечував проти своєї причетності до подій, після похорону прийшов до батьків потерпілого і обіцяв поставити пам`ятник, однак вони відмовились, під час судового розгляду, добровільно частково відшкодував моральну шкоду батькам потерпілого по 20 000 кожному та зобов`язався в подальшому відшкодувати решту суми (моральну шкоду), в судовому засіданні просив вибачення у потерпілих та просив прийняти його співчуття.

Суд зазначає, що врахування тяжкості, ступеня суспільної небезпеки злочину, як підстави для посилення кримінальної відповідальності поза зв`язком з іншими конкретними обставинами справи й даними про особу винного не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов`язкову умову справедливості кримінальної відповідальності.

Відтак, суд також враховує дані про особу обвинуваченого, який згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, молодий вік обвинуваченого ( 29 років), офіційно працює, позитивну характеристику з місця праці та проживання ( а.с. 136 зв. т. 1 - досудова доповідь від 02.02.2026), визнав свою вину так як причетний до подій, що мали місце 15.05.2025, жалкує про те, що так відбулось, настали негативні наслідки для потерпілого, послідовно і в повному обсязі надав показання суду щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, попросив вибачення в батьків потерпілого під час судового розгляду, не допускав зловживання правом на захист та не перешкоджав встановленню усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Суд також враховує досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_3 від 02.02.2026, за висновком органу з питань пробації виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства. Ризик небезпеки для суспільства та ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній (по даній категорії справ - найнижчий ризик).

Суд не залишає поза увагою думку потерпілого, позивача та їх представника щодо реальної міри покарання для обвинуваченого, однак суд зазначає, що думка потерпілих може враховуватись судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною для суду, а за конкретних обставин у цьому кримінальному провадженні, на переконання суду, така позиція потерпілого та позивача пов`язана з їх негативним відношенням до обвинуваченого, який залишив без допомоги їхнього сина ОСОБА_10 , який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, а також те, що обвинувачений, як вони це сприймають, не проявив моральності, повністю не відшкодував завданої їм моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК України.

На думку суду, застосування звільнення від покарання з випробуванням у даному випадку, є більш дієвим заходом впливу на обвинуваченого, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_3 та запобігання останнім нових злочинів, оскільки перебуваючи під наглядом уповноваженого органу з питань пробації, він відчуватиме відповідний тиск відповідальності, при цьому залишаючись соціально адаптованою особою, відповідно зменшивши ймовірний тягар його утримання у місцях позбавлення волі, а також зможе в подальшому відшкодувати моральну шкоду батькам потерпілого.

Щодо пред`явленого цивільного позову

24.11.2025 від представника цивільних позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_8 надійшла позовна заява про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, заява обгрунтована тим, що 15.05.2025 близько 00:20 год. по АДРЕСА_3 , відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Audi 80», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті наїзду ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди. Після скоєння ДТП в порушення вимог Розділу 2 п. 2.10 а), б), в), г), д), е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, ОСОБА_3 , завідомо покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, поставивши потерпілого в небезпечний для життя стан, та залишивши останнього, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, без допомоги. За фактом ДТП, 15.05.2025 були внесені відомості до ЄРДР № 12025140000000605 за ч.2 ст. 286 КК України. В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, матері загиблого, ОСОБА_7 (далі - Цивільний Позивач 1), батьку загиблого, ОСОБА_6 (далі - Цивільний Позивач 2), разом Цивільні Позивачі, було завдано шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок Цивільного Відповідача, у розмірі та з підстав викладених нижче. Станом на дату ДТП (15.05.2025) цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Audi 80», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дії якого загинув гр. ОСОБА_10 , була застрахована у ПАТ "УТСК", відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 223546323 (чинного на дату ДТП), що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. 22.05.2025 представник позивачів повідомив ПАТ "УТСК" про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявою на виплату страхового відшкодування. Серед заявлених Позивачем до відшкодування вимог, містились: 48'000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3. ст.27 Закону №1961-IV, належної Цивільному Позивачу 1; 48 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3. ст.27 Закону №1961-IV, належної Цивільному Позивачу 2. Проте, сума відшкодування моральної шкоди (96 000,00 грн), яку має здійснити Страховик є значно меншою, ніж та фактична, яку було завдано Цивільним позивачам. Саме тому Цивільні Позивачі прийняли рішення про звернення в суд з позовом до водія транспортного засобу «Audi 80», д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, за відшкодуванням решти розміру заподіяної шкоди. Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187 ЦКУкраїни, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди. У даній справі, встановлено, що ДТП, внаслідок якої Цивільним Позивачам завдано шкоди, сталася за участю автомобіля марки «Audi 80», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . З матеріалів справи вбачається те, що: - смерть потерпілого настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - вказаний факт жодною із сторін не заперечується; - потерпілий являється сином Цивільних Позивачів - вказаний факт підтверджується свідоцтвом про народження Потерпілого; - потерпілий постійно проживав разом з Цивільними Позивачами (с. Стоянів) - вказаний факт підтверджується постановою про закриття кримінального провадження; - водій з часу ДТП і по сьогодні ні матеріально, ні морально навіть не намагався допомогти Цивільним Позивачам ; - потерпілий на дату ДТП одружений не був, дітей не мав, вказаний факт підтверджується відповіддю Залізничного ВДРАЦС у м. Львові; - Цивільний Відповідач, на час ДТП, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння - вказаний факт підтверджується висновком лікаря та постановою про закриття кримінального провадження. Щодо глибини та тривалості душевних страждань: смерть сина є надзвичайно травматичною подією, яка спричинила глибокі та тривалі душевні страждання для ОСОБА_7 та ОСОБА_30 (батька потерпілого). Втрата дитини, призводить до нестерпного горя, відчуття порожнечі та безпорадності. Ці страждання не є тимчасовими і триватимуть протягом усього її життя; - щодо зруйнованих сімейних зв`язків та позбавлення підтримки: загибель сина зруйнувала усталені сімейні зв`язки та позбавила їх значної підтримки, як матеріальної (фінансова допомога, допомога по господарству), так і нематеріальної (емоційна підтримка, турбота, моральна опора, спілкування). Втрата годувальника та джерела підтримки для непрацездатної особи є критичною; - щодо порушення нормального життєвого укладу: смерть сина кардинально змінила нормальний життєвий уклад, вони втратили звичний ритм життя, відчувають самотність, їм доводиться адаптуватися до нових умов існування без сина, що є надзвичайно складним у їх віці; - щодо зміни соціального статусу та життєвих планів: втрата сина призвела до зміни їх соціального статусу та зруйнувала будь-які життєві плани, пов`язані з ним. Вони втратили можливість розраховувати на його допомогу та підтримку в майбутньому, що погіршує їх якість життя та відчуття безпеки. Також для цивільних позивачів потерпілий, ОСОБА_10 , завжди був прикладом сили, відваги та незламності духу. У період із 2014 по 2017 рік ОСОБА_10 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, виконував завдання з її забезпечення, а також здійснював заходи із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Після повернення він проживав разом із батьками, які надавали йому підтримку та допомогу у складний період реабілітації. Його мужність, самопожертва та незламна позиція назавжди залишили глибокий слід у серцях рідних та всіх, хто знав його особисто. Враховуючи те, що, після смерті потерпілого, цивільні позивачі в майбутньому позбавлені будь-якої підтримки і допомоги від загиблого, а також те, що смерть потерпілого повністю змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, позивачі у своїй позовній заяві оцінили мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 300 000,00 грн кожному, який був визначений з урахуванням того матеріального (фінансова підтримка, допомога по господарству, по роботі, тощо) та нематеріального (емоційна підтримка та турбота, моральна підтримка та опора, соціальні зв`язки та спілкування, тощо) блага, яке надавав потерпілий та міг надати в майбутньому. Проте, враховуючи частку моральної шкоди, яка буде відшкодована за рахунок страховика (по 48 000,00 грн), то решта суми моральної шкоди завданої цивільним позивачам внаслідок смерті їх сина в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить 252 000,00 грн кожному. Просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 252 000,00 грн. 3. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 252 000,00 грн (а.с. 18-24).

Відзиву на позовну заяву цивільних позивачів від цивільного відповідача не надходило.

Суд, заслухавши думку цивільних позивачів, цивільного відповідача та інших учасників, давши належну оцінку зібраним доказам з точки зору їх належності та допустимості, дійшов переконливого висновку, що цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Враховуючи викладене, суд застосовує вимоги ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, як видно із копії паспорта серії НОМЕР_6 , виданого Радехівським РВ УМВС України у Львівській області 19 липня 1997 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 (а.с.28-30 т.1.).

Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_8 , виданого Радехівським РВ УМВС України у Львівській області 05 вересня 2003 року - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 , (а.с.31-33 т.1).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 (а.с.38 зворот т.1.).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть потерпілого серії НОМЕР_11 ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Місце смерті: Україна, Львівська область, Шептицький (Радехівський) район, с. Стоянів (а.с.38 т.1.).

Згідно копії Довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності та суверенітету та територіальної цілісності України від 18.12.2017, така видана сержанту м/с ОСОБА_10 та підтверджує безпосередню участь особи в антитерористичній операції (захисті незалежності та суверенітету України) на території Донецької та Луганської областей у 5 окремих періодах протягом 2014-2017 років. Підстави: Накази командира в/ч пп НОМЕР_12 та в/ч НОМЕР_13 (а.с.39 т.1.).

Відповідно до копії Довідки в/ч НОМЕР_14 від 28.04.2022 (№ 4007/3141), така видана: сержанту ОСОБА_10 та підтверджує, що з 27.03.2022 по дату видачі довідки ОСОБА_10 брав безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії РФ, перебуваючи безпосередньо в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області. Підстава: Бойове розпорядження командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » №313/ОКП/70т від 23.03.2022 (а.с.39 зворот т.1.).

Згідно повідомлення Залізничного відділу ДРАЦС у м. Львові від 28.05.2025 (№ 480/33.22-16) за результатами перевірки відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що актовий запис про шлюб ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відсутній. Також у реєстрах не виявлено актових записів про народження у нього дітей (а.с.40 т.1.).

Відповідно до Витягу про перевірку чинності поліса внутрішнього страхування Поліс №223546323 є діючим станом на 15.05.2025, Страховик: ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (ПрАТ «УТСК» / UTICO), код ЄДРПОУ 22945712, м. Київ. Об`єкт страхування: Легковий автомобіль марки Audi 80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип двигуна від 1601 до 2000 куб. см., VIN-код: НОМЕР_15 (а.с.40 зворот т.1).

Відповідно до копії повідомлення про ДТП вих. № 4222 від 22.05.2025 до ПрАТ «УТСК» від імені АО «Автопоміч» в інтересах клієнтів ОСОБА_6 та ОСОБА_31 направлено офіційне сповіщення страхової компанії про настання страхового випадку ДТП 15.05.2025 о 00:20 в с. Стоянів, де водій ОСОБА_3 на автомобілі Audi 80 р.н. НОМЕР_1 вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який від отриманих телесних ушкоджень помер на місці (а.с.33 зворот т.1).

Згідно копії заяви ОСОБА_6 (цивільного позивача) на виплату страхового відшкодування від 22.05.2025 останній просить виплатити страхове відшкодування, пов`язане із моральною шкодою, заподіяною смертю сина, у розмірі 48 000,00 грн, що становить 1/2 частки, що належить батькові потерпілого (а.с.34 т.1.).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_7 (цивільного позивача) на виплату страхового відшкодування від 22.05.2025 остання просить виплатити свою частку страхового відшкодування за моральну шкоду в розмірі 48 000,00 грн, що становить 1/2 частки, що належить мамі потерпілого (а.с.34 зв т.1.).

Згідно копії Постанови про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального провопорушення передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України від 21.10.2025 кримінальне провадження за фактом ДТП закрили щодо водія ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Матеріали щодо водія ОСОБА_3 виділено в окреме провадження та направилено до ВнП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівської області для притягнення його до адміністративної відповідальності в частині керування ТЗ у стані алкогольного сп`яніння, перевищення допустимої швидкості руху в населеному пункті без посвідчення водія відповідної категорії. Із змісту постанови вбачається, що експертизою встановлено, що водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду шляхом екстреного гальмування. Його дії не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП. Дії потерпілого: Загиблий пішохід перебував у стані алкогольного сп`яніння (5,2%) та лежав на проїжджій частині у темну пору доби під час дощу (а.с.35-37 т.1.).

Як видно із долучених документів на підтвердження добровільного відшкодування шкоди обвинуваченим, згідно копії Чеку переказу коштів ТОВ «НоваПей» (внутрішній номер 4000128955, ВН 11373) від 04.03.2026 (час: 13:01:31) та відповідної Квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №4203746059 (ідентифікатор переказу/КНП: 122761949924), згідно з якими представником обвинуваченого - ОСОБА_5 було здійснено миттєвий переказ коштів у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) на ім`я потерпілої ОСОБА_7 (а.с.199 т.1.).

Відповідно до копії Чеку переказу коштів ТОВ «НоваПей» від 04.03.2026 (час: 13:04:13) та Квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №4203748930 (ідентифікатор переказу/КНП: 122761956373), згідно з якими представником обвинуваченого - ОСОБА_5 було здійснено миттєвий переказ коштів у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) на ім`я потерпілого ОСОБА_6 (а.с.201-202 т.1.).

Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода зокрема полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як видно із змісту цивільного позову та пояснень цивільних позивачів, останні визначили загальну суму заподіяної моральної шкоди по 300 000,00 грн кожному.

Частиною 2 ст.1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Як було встановлено судом, ДТП відбулося за обставин, коли автомобіль наїхав на пішохода ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння (5,2%) та лежав на проїжджій частині у темну пору доби під час дощу, водій (цивільний відповідач) ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду шляхом екстреного гальмування. Його дії не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.

Відповідно до пункту 4.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід; в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину; г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження; ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху; д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

Перебування пішохода у стані алкогольного сп`яніння на проїзній частині є грубим порушенням Правил дорожнього руху (ПДР України).

Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини третьої статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Так, предметом цивільного позову є відшкодування моральної шкоди, при якій вина потерпілого враховується.

Отже, зважаючи на те, що, ДТП відбулося за грубої необережності потерпілого пішохода - ОСОБА_10 , який перебував на проїздній частині в стані алкогольного сп`яніння (5,2%), а цивільний відповідач ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду, шляхом екстреного гальмування, розмір відшкодування моральної шкоди слід зменшити, проте із врахуванням наявності в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 135 ККУ.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду послідовно вказує, що перебування потерпілого у стані сп`яніння на дорозі є прикладом грубої необережності, що вимагає пропорційного зменшення виплат.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654 св 18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702 св 18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195 св 18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216 св 18); від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775 св 20) від 07 жовтня 2020 року у справі № 285/4223/17 (провадження № 61-39056 св 18); від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20 (провадження № 61-11129 св 21).

Водночас, залишення цивільним відповідачем ОСОБА_3 місця ДТП є кримінальним правопорушенням, що обгрунтовує глибину моральних страждань батьків загиблого.

Вини водія - цивільного відповідача ОСОБА_3 в самому факті смерті потерпілого немає, проте цивільна відповідальність ОСОБА_3 , за заподіяння смерті, настає через те, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України), та те, що особиста вина цивільного відповідача перед батьками полягає в його подальшій протиправній поведінці - залишення місця пригоди.

З урахуванням наведеного, заявлена потерпілими загальна сума моральної шкоди по 300 000,00 грн є надмірною для вказаної події, та має бути зменшеною до 200 000,00 грн на кожного, оскільки за вказаних обставин суд розмежовує моральні страждання від втрати сина та страждання від поведінки водія.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Згідно зі ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Так, як встановлено в судовому засіданні, згідно копії заяви ОСОБА_6 (цивільного позивача) та ОСОБА_7 (цивільного позивача) на виплату страхового відшкодування від 22.05.2025 останні звернулися із заявами на страхові виплати, пов`язані із моральною шкодою, заподіяною смертю сина, у розмірі по 48 000,00 грн, що належить батькові та матері потерпілого. Стороною потерпілих у поданому цивільному позові зменшено суму заявленої моральної шкоди в розмірі по 300000,00 на 48 000,00 грн.

Отже, встановлений судом розмір моральної шкоди на кожного потерпілого по 200 000,00 грн слід зменшити на 48 000,00 грн.

Крім того, сторонами визнається відшкодування цивільним відповідачем ОСОБА_3 частини моральної шкоди цивільним позивачам в розмірі по 20 000 грн.

Суд, оцінюючи чек переказу коштів від 04.03.2026; квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №4203746059; чек переказу коштів від 04.03.2026; квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №4203748930 встановив, що представником обвинуваченого - ОСОБА_5 було здійснено миттєвий переказ коштів у розмірі по 20 000,00 грн на ім`я кожного потерпілого (а.с.199-202 т.1.).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що факт відправлення коштів у загальній сумі 40 000,00 грн є доведеним та визнає вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 як добровільне (часткове) відшкодування завданої моральної шкоди потерпілим, тому розмір моральної шкоди з урахуванням зменшенння розміру моральної шкоди та відшкодованих страхових виплат на кожного потерпілого, слід стягнути враховуючи добровільне (часткове) відшкодування моральної шкоди потерпілим.

Отже, суд приходить до висновку, що цивільний позов є підставним та підлягає частковому задоволенню, та з обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь потерпілих-цивільних позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 моральну шкоду на загальну суму по 132 000,00 грн кожному.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження

Арешт накладений на автомобіль марки «Ауді 80» р.н.з. НОМЕР_1 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 16.05.2025 слід скасувати відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.

Щодо речових доказів

Питання речових доказів у справі необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Щодо процесуальних витрат

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченого на підставі ст.124 КПК України.

Щодо запобіжного заходу

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили слід залишити попередній заставу.

Вирішуючи питання про внесену заставу, суд приходить до наступного.

В ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.10.2025 - ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 29.11.2025 із визначенням застави в сумі 60 560 грн. Згідно повідомлення начальника ДУ «ЛУВП (№19)» про звільнення ОСОБА_3 - 31.10.2025 з-під варти після внесення застави заставодавцем ОСОБА_32 звільнений ОСОБА_3 .

Тому, згідно з ч. 4 ст.202 КПК України обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, покладені обов`язки закінчились 29.11.2025.

Відповідно до статті 182 КПК України з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 р. № 15, передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

В силу вимог статті 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Під час перебування під заставою ОСОБА_3 умови запобіжного заходу не порушував, внесена застава в дохід держави не зверталась.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе після вступу вироку в законну силу повернути грошові кошти в розмірі 60 560,00 грн. заставодавцю ОСОБА_33 .

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, ч. 5 ст. 615 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 3 місяці.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній заставу.

Після набрання вироком законної сили доручити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Львівській області грошові кошти в розмірі 60 560, 00 гривень (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), які були внесені за обвинуваченого ОСОБА_3 в якості застави на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.10.2025, повернути заставодавцю ОСОБА_33 .

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 16.05.2025 - скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , (РНОКПП - НОМЕР_16 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_7 , (РНОКПП: НОМЕР_9 ) адреса: АДРЕСА_5 моральну шкоду в розмірі 132 000,00 (сто тридцять дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , (РНОКПП - НОМЕР_16 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_6 , (РНОКПП: НОМЕР_17 ), адреса: АДРЕСА_6 моральну шкоду в розмірі 132 000,00 (сто тридцять дві тисячі) гривень.

В іншій частині стягнення моральної шкоди відмовити.

Речовий доказ - 1) автомобіль марки «AUDI 80» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який зберігається на території автостоянки за адресою: м. Радехів, вул. Транзитна, 5а Львівська область та згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15.05.2025 визнаний речовим доказом, після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_28 - АДРЕСА_7 ; 2) пару взуття та одяг з трупа ОСОБА_10 , які згідно постанови про визнання предметів речовими доказами визнані речовими доказами та зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області - знищити.

Стягнути із ОСОБА_3 процесуальні витрати судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/11869-ІТ від 09.07.2025 у розмірі 4457 гривень 00 копійок, судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/11871-ІТ від 10.07.2025 у розмірі 6685 гривень 50 копійок, судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-25/17153-ІТ від 19.09.2025 у розмірі 4457 гривень 00 копійок на загальну суму 15 599 гривень 50 копійок в користь держави.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Радехівський районний суд Львівської області.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Вирок ухвалено в одному примірнику в нарадчій кімнаті - 22.06.2026.

Головуючий суддяОСОБА_34