Рішення № 137577484, 22.06.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/11757/25

Провадження № 2/727/2012/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

Короткий зміст позовної заяви та її доводи

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 20.01.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №3529190, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 12000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», які розміщені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Сторони цього договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника.

Вказав, що позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

26.08.2021 було укладено договір № 26082021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3529190.

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3529190.

Таким чином вказав, що позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором № 3529190.

Вказав, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №3529190 від 20.01.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 36080,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 12000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 24080,00 грн.

А тому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним оговором розмірі 36080,00 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійнуправничу допомогу в сумі 13000 грн.

Рух справи в суді

Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 16.03.2026 року позовну заяву передано для розгляду за підсудністю Шевченківському районному суду м. Чернівці.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 25 травня2026 року клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про витребування доказів задоволено та клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково.

Аргументи учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутності та задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату і час судового засідання, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило. У відзиві від 28.04.2026 р. зазначила, що позивач не довів належними та допустимими доказами ані факт укладення спірного кредитного договору саме відповідачем, ані заявлений до стягнення розмір заборгованості. Хоча матеріали справи містять відомості про підписання графіка платежів одноразовим ідентифікатором А964811 20.01.2021 о 05:57:51 та перерахування 12000,00 грн за транзакцією creditplus-13879230 на картку НОМЕР_1 , позивач не надав оригіналу електронного договору з метаданими, логів реєстрації та входу до особистого кабінету, відомостей про IP-адресу, пристрій, браузер, доказів генерації, надсилання та доставки ОТР-пароля, а також доказів того, хто саме прив`язував банківську картку та фактично розпорядився кредитними коштами. За таких обставин «формальний збіг анкетних даних та реквізитів не підміняє доказування автора електронного акцепту», а паперові копії електронних документів не можуть замінити їх оригіналів. Також посилається на те, що у спірний період фактичний контроль над телефоном, банківською карткою та пов`язаними сервісами мав співмешканець ОСОБА_2 , контактний номер якого НОМЕР_2 був зазначений у документах, як додатковий. Часовий збіг підписання документів о 05:57:51, надходження коштів о 05:58:07 та їх подальшого майже негайного зняття готівкою, а також відомості банківської виписки й наявність кримінального провадження № 12025263020001039 за фактом шахрайських дій, на думку відповідача, підтверджують, що саме інша особа фактично користувалася рахунком та кредитними коштами. У зв`язку з цим відповідач, посилаючись на статтю 1051 ЦК України, оспорює факт одержання нею позикових коштів. Окремо відповідач заперечує проти розміру заявленої заборгованості, вказуючи на суперечності між поданими позивачем документами. Так, графік платежів передбачав повернення кредиту 09.02.2021 із процентами у сумі 4 332,00 грн та загальною сумою зобов`язання 16332,00 грн, однак внутрішня картка обліку вже з першого дня містить щоденні нарахування по 228,00 грн, а після 09.02.2021 такі нарахування продовжуються й надалі. Водночас, картка обліку відображає кінцеву суму 35852,00 грн, тоді як факторинговий реєстр і позовні вимоги ґрунтуються на сумі 36080,00 грн, а різниця між цими документами позивачем не пояснена. Відповідач наголошує, що позивач не довів правову природу заявлених до стягнення 24080,00 грн процентів після спливу 20-денного строку кредитування та не усунув сумнівів щодо обсягу права вимоги, яке перейшло до нового кредитора за договором факторингу. Крім того, відповідач заявила про застосування позовної давності та заперечила проти покладення на неї судових витрат у заявленому позивачем розмірі. Тому просила суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», застосувати позовну давність, судові витрати покласти на позивача, а у разі вирішення питання про витрати на правничу допомогу - зменшити їх до розумного і співмірного розміру.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд

Судом встановлено, що 20.01.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №3529190 про надання споживчого кредиту (а.с.115-118).

Порядок надання фінансових послуг ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» встановлюють Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (нова редакція), затверджені наказом № 53-ОД від 19.01.2020р. (а.с. 141-148), ознайомившись з якими та інформацією на Веб-сайті, Клієнт, відповідно до п.14.2. розділу 14. Зазначених Правил, погоджується, що отримав від Товариства в повній мірі достовірну інформацію, яка може бути не обхідною для прийняття рішення щодо отримання Кредиту.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Авентус Україна» надає відповідачу кредит в розмірі 12000,00 грн (п.п. 1.2, 1.3). Строк кредиту 20 днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 договору (п.1.4). Тип процентної ставки фіксована (п.1.5). Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку надання кредиту, вказаного в п.1.4 договору, якщо споживач не виконав умов для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася авто пролонгація, відповідно до п.4.3 договору (1.5.1). Знижена процентна ставка 1,805% в день (п.1.5.2). Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 (п.2.1).

Згідно з п. 3.1 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Водночас, відповідно до п. 4.1 Договору строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2 (підпункти 4.2.1 - 4.2.4) Договору, або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (п. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.

Споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.2.2 договору.

Згідно п.4.2.2 пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пункті 4.3 цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті (п.4.2.4).

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2.2- 4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених п. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому п. 4.2. Договору (п. 4.3.2 Договору).

Відповідно до п.5.4 кредитного договору, споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.

Згідно п. 9.2 кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А964811.

Аналогічні умови містяться у паспорті споживчого кредиту та є підписаними відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А964811 (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2-2-a6491ef0-d818-11f0-8c29-c74ebc5b93f3.pdf»).

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати суму кредиту - 12000 гривень, проценти за користування кредитом - 4332,00 гривень (зв.а.с.118).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, ТОВ «Авентус Україна» підтверджує, що ОСОБА_1 , з якою було укладено договір про надання споживчого кредиту №3529190 від 20.01.2021 року, ідентифікована товариством. Договір зі сторони товариства було підписано аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобом копіювання зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному між сторонами договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, та накладено на договір кваліфіковану електронну печатку товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу. Договір зі сторони клієнта було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на веб-сайті товариства та направлено клієнту на її номер мобільного телефону, який повідомлений клієнтом в ІКС Товариства та вказаний в договорі: одноразовий ідентифікатор - А964811, час відправки - 05 год. 57 хв. 20.01.2021 року, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_4 (а.с.84).

LOG-файл укладення електронного договору №3529190 від 20.01.2021 р. в ТОВ Авентус Україна містить інформацію про дії клієнта в ІТС товариства щодо укладення договору за 20.01.2021 р., а саме: реєстрація на сайті, надання згоди на обробку персональних даних перед укладенням договору 08.08.2020 13.17 год; введення смс-коду надісланого товариством на номер телефону для підтвердження згоди 08.08.2020 13.17; відправлення клієнтом заявки на отримання кредиту за договором №3529190 - 20.01.2021 05.56 год; прийняття товариством рішення про видачу кредиту - 05.57 год.; надіслання товариством клієнту смс-повідомлення з кодом М989717 для підтвердження прийняття оферти - 05.57 год.; ведення клієнтом смс-коду М989717, акцептування оферти товариства, підписання та укладення договору - 05.57 год.; відправлення товариством коштів клієнту та примірнику договору - 05.58 год. (а.с. 69).

Також згідно з інформацією з облікової картки клієнта, що підтверджує надсилання одноразовго ідентифікатора згідно смс повідомлення клієнту для підписання договору, а також повідомлення про направлення кредитних коштів згідно кредитного договору на номер телефону НОМЕР_4 20.01.2021 о 05.57 год було направлено ідентифікатор А964811 та о 05.58 год на номер телефону НОМЕР_4 направлено сповіщення, що за договором №3529190 відправлено 12000 грн., дата погашення 09.02.2021 р. (доступне продовження) (а.с. 70).

Згідно довідки ТОВ ФК «Вей Фор Пей» №6152-ВП від 07.11.2025 року, між ТОВ ФК «Вей Фор Пей» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено угоду на переказ коштів №ВП-2000417-1 від 20.04.17. Відповідно до вказаного договору було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів, зокрема: 20.01.2021 року на суму 12000 гривень, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 026208, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus13879230 (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2-2-abe28810-d818-11f0-8d5b-435e9c674ab9.pdf»).

Відповідно до відповіді з АТ «А-Банк» від 03.06.2026 року (а.с.98-100, 105-106), в АТ «А-Банк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_5 , номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону за період з 20.01.2021 по 26.01.2021 та знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . В результаті аналізу операцій, здійснених по карті, виявлена операція 20.01.2021 року по надходженню грошових коштів в сумі 12000 грн.

На підтвердження заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надано Картку обліку Договору (розрахунок заборгованості) по Кредитному договору №3529190 від 20.01.2021 року, що складена ТзОВ «Авентус Україна» за період з 20.01.2021 по 25.08.2021 року (надалі - Розрахунок заборгованості) (а.с. 50-54).

Як вбачається із Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 проценти нараховувались з 20.01.2021 по 08.02.2021 року, ОСОБА_1 09.02.2021 здійснено проплату в сумі 1000 грн., яку зараховано в оплату оплату процентів. В подальшому, 10.02.2021 р. - 12.02.2021 р. нараховувались проценти в сумі 228,00 грн. в день, та з 14.02.2021 р. по 10.05.2021 р.

Відповідно до вищевказаного розрахунку, із врахуванням проведених ОСОБА_1 часткових погашень боргу, заборгованість останньої перед Товариством згідно із Розрахунком заборгованості становить 35852,00 грн.

На виконання ухвали суду ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надано повний поденний розрахунок заборгованості (а.с. 121-126), згідно з яким проценти нараховувались з 20.01.2021 по 08.02.2021 року, ОСОБА_1 09.02.2021 здійснено проплату в сумі 1000 грн., яку зараховано в оплату оплату процентів. В подальшому, 10.02.2021 р. - 10.05.2021 р. нараховувались проценти в сумі 228,00 грн. в день. Із врахуванням проведених ОСОБА_1 часткових погашень боргу, заборгованість останньої перед Товариством згідно із Розрахунком заборгованості становить 36080,00 грн.

На виконання ухвали суду ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надали детальний розрахунок (а.с. 149-175), з якого встановлено, що за договором №3529190 від 20.01.2021 року надано 12000 грн., проценти нараховувались з 20.01.2021 по 08.02.2021 року, 09.02.2021 здійснено проплату в сумі 1000 грн., яку зараховано в оплату оплату процентів. В подальшому, 10.02.2021 р. - 11.02.2021 р. нараховувались проценти в сумі 228,00 грн. в день. Із врахуванням проведених ОСОБА_1 часткових погашень боргу, заборгованість останньої перед Товариством згідно із Розрахунком заборгованості становить 36080,00 грн. Ні ТОВ ФК «ЄАПБ», ні ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» нарахування процентів не здійнювалось.

В подальшому, 26 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладений договір факторингу № 26082021 (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2-2-60ca97f0-d818-11f0-be90-b133e5b95baa.pdf»).

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №3529190 від 20.01.2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 .

Згідно з витягом реєстру боржників до договору факторингу № 26082021, заборгованість за Договором №3529190 від 20.01.2021 становить 36080,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 24080,00 грн. (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «D0E5BAF1F2F020F1EAE0ED20C0E2E5EDF22DAAC0CFC120B932363038323032312E706466»).

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2777161 (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2-2-6ed03940-d818-11f0-919b-071d9e44da23.pdf»), 20 грудня 2024 року було укладено додаткову угоду №1 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 р. (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2-2-74c222a0-d818-11f0-b99e-3deffb4b5d1c.pdf»).

Згідно з витягом реєстру боржників до договору факторингу №23/05/24, заборгованість за Договором №3529190 від 20.01.2021 становить 36080,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 24080,00 грн. (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2-2-89738770-d818-11f0-afa0-6d1be98a7c1d.pdf»).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, що оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитні договори не були би укладені, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Отже, відповідач ОСОБА_1 уклала з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» електронний договір №3529190 від 20.01.2021 та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовими ідентифікаторами А964811, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачем по справі долучено до матеріалів витяг з ЄРДР від 17.12.2025 р., згідно з яким ОСОБА_1 повідомила, що співмешканець ОСОБА_2 шляхом зловживання довірою заволодів її грошовими коштами в сумі близько 71000 грн. (а.с. 23), однак суд зазначає, що на даний час в матеріалах справи відсутні інші відомості чи відбулося здійснення спірних банківських операцій з волевиявлення позивача, або внаслідок дій інших осіб. Яким саме чином відбулось шахрайство, а отже як наслідок оформлення кредиту без дозволу ОСОБА_1 , письмові докази сторони відповідача не містять, що спростовує, викладені доводи у відзиві на позов стосовно оформлення від її імені кредиту без її дозволу (шахрайство).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вирок суду, яким встановлено вину іншої особи у використанні коштів за кредитним договором, укладеним ОСОБА_1 з кредитною установою, у матеріалах справи відсутній.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не свідчить про те, що кошти використані не відповідачем, а іншою особою.

Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, зокрема розрахунком заборгованості та наявністю в ньому платежу у розмірі 1000 грн. в рахунок погашення заборгованості підтверджує фактичне отримання кредитних коштів ОСОБА_1 за виданим кредитом та користування ними.

Отже, факт укладення відповідачем кредитного договору та факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦКУкраїни).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст.1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 .

Що стосується нарахування та стягнення відсотків за договором №3529190 від 20.01.2021 р., необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.1.4. договору строк кредиту 20 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 договору.

Таким чином, згідно умов кредитного договору дата повернення кредиту 09.02.2021 року, про що зазначено в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору № 3529190, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору № 3529190, до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до п.4.2 Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Відповідно до п. 4.3.1. Договору № 3529190, сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору.

Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Таким чином, з 20.01.2021 по 08.02.2021 (20 днів, первісний строк кредитування згідно п. 1.4 договору) здійснювалися нарахування процентів у розмірі 1,90% в день, що становить 4560 грн. 09.02.2021 нарахування не здійснювалося, так як дана дата відповідно до п. 3.2. Договору є датою повернення кредиту.

З 10.02.2021 в порядку автопролонгації, у зв`язку з сплатою відповідачем 1000 грн. здійснювалися нарахування у розмірі 1,90% в день відповідно до п. 1.5. та 4.3.1. Договору № 3529190.

Умовами пункту 4.3 договору сторони погодили механізм автопролонгації строку кредиту. Автопролонгація відбувається автоматично в силу умов укладеного договору у випадку наявності непогашеної заборгованості на дату закінчення строку кредиту та не потребує вчинення позичальником будь-яких додаткових дій чи оформлення окремих документів.

Суд приходить до висновку, що строк кредитування скінчився саме 10.05.2021 року, 90 днів після виконаної останньої проплати відповідачем.

Таким чином, нарахування позивачем процентів за користування кредитом у розмірі 1,90 % на день за період з 20.01.2021 по 08.02.2021 у сумі 4560 грн та за період з 10.02.2021 по 10.05.2021 у сумі 20 520 грн відповідає умовам договору, а загальний розмір нарахованих процентів становить 25 080 грн.

Разом з тим, у позовній заяві позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами станом на дату відступлення права вимоги у розмірі 24080,00 грн, тобто у меншому розмірі, ніж фактично нарахована сума процентів, чим позивач скористався належним йому диспозитивним правом щодо визначення обсягу заявлених позовних вимог. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами саме у заявленому позивачем розмірі 24080,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161 гс19) зазначено, що: "визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду".

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Разом з тим, відповідач заперечуючи щодо правильності нарахування суми заборгованості не надала власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які б підтверджували повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, та які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №3529190 від 20.01.2021 р. в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, зокрема сплатити заборгованість у розмірі 36080,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 12000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 24080,00 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові від 14.06.2023 року по справі №755/13805/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

В свою чергу, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (стаття 264 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договір був укладений 20.01.2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020 року, який тривав до 30.06.2023 року.

Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Крім того, 24.02.2022 року згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який Указами Президента України неодноразово продовжувався і діє на даний час.

Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» і внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.19, який зокрема передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені ст.ст.257-259 ЦК України.

Отже, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦК України продовжуються на строк його дії.

За змістом п.2 Закону України №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Тобто, з 04.09.2025 року раніше прийняті законодавчі акти не застосовуються в частинах, що суперечать цьому Закону.

Тобто, загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії карантину на усій території України та правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму, однак поновлено перебіг позовної давності з 04.09.2025 року. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії карантину та воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Отже, оскільки позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею ЦК України, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Висновки за результатами судового розгляду

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №3529190 від 20.01.2021 р. в розмірі 36080,00 грн., задовольнивши позовні вимоги.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

ТОВ «Факторинг Партнерс» в позовній заяві просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000 грн.

В обґрунтування даної суми до позовної заяви додано: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2-2-9abc93f0-d818-11f0-915f-1b5399c43b68.pdf»); прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» щодо вартості послуг (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2-2-9dcbf6d0-d818-11f0-9073-3b34867dbc05.pdf»); заявку на надання юридичної допомоги №401 від 03.11.2025 року (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2-2-a0b3ad70-d818-11f0-b339-a3af7fd1cb8a.pdf») та витяг з Акту №23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року, де визначено обсяг наданих послуг та їх вартість, а саме: надання усної консультації (2 години на загальну вартість 4000 грн.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 години загальною вартістю 9000 грн.) (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою «2-2-a3b92540-d818-11f0-8207-e3e08affbb6b.pdf»).

Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали цивільної справи, враховуючи принципи розумності, співмірності й нескладності справи, а також те, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядалася у спрощеному провадженні, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «Факторинг Партнерс» адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в даній справі зводилося до складання позовної заяви, не вимагало від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, враховуючи клопотання іншої сторони щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що позов задоволено судом в повному обсязі з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 512, 516, 517, 526, 527, 530, 626, 628, 638, 1048, 1054, 1056, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором №3529190 від 20.01.2021 р. в розмірі 36080 (тридцять шість тисяч вісімдесят) гривень 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 12000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 24080,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) судові витратипо сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

В задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

З повним рішення суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 22 червня 2026 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: