Рішення № 137576676, 22.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3356/26 2/335/2327/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,

за участю представника позивача - адвоката Цмокаленко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про зобов`язання нарахувати і сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на розмір заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив зобов?язати Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» нарахувати та сплатити до Пенсійного фонду України єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування із заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за лютий 2022 року, березень 2022 року, січень 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на таке.

Позивач з лютого 2022 року по 24.01.2024 року перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», та в подальшому був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу Законів про Працю України. При звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку, у зв`язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 року по справі № 335/2080/24 стягнуто з акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 8336,32 грн. (без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки виплат при звільненні за період з 24 січня 2024 р. по 23 лютого 2024 р. включно у розмірі 7479,12 грн. (без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів). В 2024 році ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії. При цьому він надав всі необхідні документи, у тому числі трудову книжку. Рішенням Управління ПФУ в Запорізькій області позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу на дату звернення. При цьому зазначено, що період роботи на Акціонерному товаристві «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до страхового стажу не зараховано за відсутністю сплати страхових внесків. В зазначений період позивач працював та отримував заробітну плату, про що свідчить запис в трудовій книжці та довідки про заробітну плату, з якої нараховувалися та утримувалися страхові внески відповідно до чинного законодавства. Сплата єдиного соціального внеску мала здійснюватися відповідачем на загальний фонд оплати праці по підприємству, однак відповідачем такі страхові внески сплачено не було, тим самим порушено права застрахованої особи. Сума заробітної плати, з якої має бути нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування складає 13686,26 грн., за період: лютий 2022 року, березень 2022 року, січень 2024 року.

АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» за звітній період лютий 2022, березень 2022 року, січень 2024 року не здійснювало виплату страхових внесків та не надало інформацію до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду щодо розміру нарахованого заробітку.

Оскільки обов`язок здійснювати відрахування страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та надання інформації щодо нарахованого заробітку покладено на відповідача та зважаючи на те, що він був роботодавцем позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою від 31.03.2026 було відкрите провадження у справі, її розгляд був визначений в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлені строки для подання письмових заяв по суті спору.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку представника в судове засідання чотири рази не забезпечив без повідомлення причин, заяв чи клопотань процесуального характеру не подав.

Судовий розгляд справи неодноразово відкладався через заміну представників позивача.

В судовому засіданні 10.06.2026 та 17.06.2026 представник позивача, адвокат Цмокаленко О.С., позовні вимоги підтримала, пославшись на факти і доводи, викладені у позовній заяві, та додані до неї докази. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Суд в порядку ст. ст. 244, 259, 263 ЦПК України оголосив про перехід до стаді\ї складання повного тексту рішення, оголошення якого було призначене на 12 год. 45 хв. 22.06.2026.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

Позивач з лютого 2022 року по 24.01.2024 року перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», та в подальшому був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу Законів про Працю України, що підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

При звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку, у зв`язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати.

Зокрема, відповідно до листа Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 23.02.2024 судом встановлено, що за зверненням ОСОБА_1 було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) на АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» у формі перевірки з питання оплати праці, в ході якого було встановлено, що перед позивачем існувала заборгованість з виплати заробітної плати на загальну суму 8378,66 грн., в тому числі: 3533,33 грн. за лютий 2022 року, 4093,72 грн. за березень 2022 року. Також позивачу була нарахована, але не виплачена компенсація за невикористану відпустку у розмірі 933,68 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 року по справі № 335/2080/24 стягнуто з акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 8336,32 грн. (без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки виплат при звільненні за період з 24 січня 2024 р. по 23 лютого 2024 р. включно у розмірі 7479,12 грн. (без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів).

З відповіді Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області на адвокатський запит адвоката Кари Ю.М. від 26.01.2026 судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.11.2025 є отримувачем базової соціальної допомоги.

Разом з цим до позову не було надано доказів на підтвердження того, що в 2024 році ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії, і що Рішенням Управління ПФУ в Запорізькій області позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу на дату звернення.

З витягу з Реєстру застрахованих осіб щодо індивідуальних відомостей про позивача як застраховану особу у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування судом встановлено, що у страхувальником з кодом ЄДРПОУ 00194122, яким є відповідач у цій справі, позивачу було нараховано такі доходи: у лютому 2022 року 6252,58 грн., у березні 2022 року 6500,00 грн., у січні 2024 року 933,68 грн. Водночас цим же витягом підтверджується, що у вказаних періодах відповідач не нарахував і не сплатив страхові внески у загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні.

Під час розгляду справи відповідач не надав доводі і доказів, які спростовували б вказані відомості, надані позивачем.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно із ст. 253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними джерелами коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування є внески роботодавців (роботодавців - фізичних осіб), працівників. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 254 КЗпП України в редакції на момент подання позову)

Виходячи із положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідач, як роботодавець є страхувальником, а у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», також є платником єдиного внеску, а позивач є застрахованою особою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавці нараховують єдиний внесок, зокрема на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Позивач, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, мав обґрунтовані сподівання згідно з умовами укладеного з відповідачем трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, на зарахування всього періоду його роботи у відповідача до страхового стажу.

В порушення наведених вище норм матеріального права, відповідач, як роботодавець позивачки, не сплатив єдиний внесок до бюджету з належних позивачу сум заробітної плати, тим самим позбавив останнього права на зарахування періоду роботи в товаристві у страховий стаж, а отже порушені права позивача підлягають судовому захисту.

Абзацем 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що роботодавці зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, роботодавці під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (Абзац другий частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Судом встановлено, що заробітна плата позивачу за лютий і березень 2022 року а також за січень 2024 року відповідачем не виплачувалася, а відповідне рішення суду про стягнення заборгованості з виплати вказаної заробітної плати залишається не виконаним: виконавче провадження № 75665899 з примусового виконання вказаного рішення суду не закінчене.

За таких обставин суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позову, а обраний позивачем спосіб захисту таким, що відповідає характеру порушеного права, і тому ефективним.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ч. 1, ч. 5 ст. 141 ЦПК України і виходить з того, що судовий збір у розмірі 1331,20 грн., від сплати якого позивач був звільнений судом в порядку ст. 8 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 4, 5, 12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про зобов`язання нарахувати і сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на розмір заробітної плати, - задовольнити.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122) нарахувати та сплатити у встановленому законом порядку та розмірі до Пенсійного фонду України єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування із заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , за лютий 2022 року, березень 2022 року, січень 2024 року.

Стягнути з «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122) в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.М. Мінаєв