Рішення № 137576521, 22.06.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Cправа 333/2405/26

Провадження №2/333/2934/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді Круглікової А.В.,

при секретарі судового засідання Єрмоленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13

до відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) заборгованості за кредитним договором в сумі 42 984,71 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що 10.10.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою укладено договір кредитної лінії № 451195781 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. На виконання вказаного кредитного договору відповідачці надано кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн. Перший транш за договором в сумі 3000 грн. 00 коп. отримала одразу після укладення договору, строком до 13.12.2021 р. Проте, в подальшому відповідачка збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту склала 22 000,00 грн. Право вимоги за вказаним вище договором позивач отримав на підставі договору факторингу від 10.07.2025 № 10/07/25-Е. Як вказує позивач, відповідачка прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого, за останньою обліковується заборгованість по тілу кредиту у сумі 11 108,60 грн. та заборгованість по несплаченим процентам у сумі 31 876,11 грн. Враховуючи добровільну не сплату відповідачкою вказаної вище заборгованості, позивач просить суд позов задовольнити стягнути з відповідачки заборгованість за основним боргом та відсотками за користування кредитом у сумі 42 984,71 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка в судові засідання жодного разу не з`явилася, причини неявки суд не повідомила, про судові засідання повідомлялася шляхом направлення судових повісток на зареєстровану адресу проживання.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного вище Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, 10.10.2021 ОСОБА_1 на підставі заяви на отримання грошових коштів в кредит на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного кредитного договору, що акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію») укладено договір кредитної лінії №451195781 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», на виконання умов якого відповідачка отримала кредит від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн. 00 коп. Перший транш за договором в сумі 3000 грн. 00 коп. надається одразу після укладення договору та має бути повернено до 13.12.2021 р. В подальшому ОСОБА_1 збільшив суму кредиту до 22 000,00 грн. Відповідно до п 1.7. договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 13.12.2021 р. Згідно з п. 1.9. за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 460,00 % річних, що становить 1,26 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним. 1.9.3. Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 % процентів річних, що становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи слідує, що право вимоги за вказаним вище кредитним договором позивач отримав на підставі договору факторингу від 10.07.2025 №10/07/25-Е.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка прийняті на себе зобов`язання зі сплати основного боргу та відсотків за користування коштами за наведеним вище договором кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого за останньою обліковується заборгованість в сумі 42 984,71 грн., з яких: 11 108,60 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 876,11 грн. сума заборгованості за відсотками.

Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачка суду не надала, як і не надала доказів щодо належного виконання прийнятих на себе зобов`язань, встановлених умовами кредитного договору.

А тому, позивач вправі вимагати повернення суми кредиту в розмірі 11 108,60 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 876,11 грн. сума заборгованості за відсотками.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 11 108,60 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 876,11 грн. заборгованість за відсотками, за наведеним вище кредитним договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, розглянувши вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., суд дійшов до висновку про їх задоволення, виходячи з такого.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25771240864 до договору від 01.09.2025 р., акт прийому-передачі наданих послуг згідно з договором №20/08/25-01 від 20.08.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору на надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 р.

Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» протии України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Від відповідачки не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно не співмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 910/13071/19.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 2 662, 40 грн. покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-274, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) 11 108 (одинадцять тисяч сто вісім) грн. 60 коп. - заборгованості за основним боргом, 31 876 (тридцять одну тисячу вісімсот сімдесят шість) грн. 11 коп. - заборгованості з процентів за користування кредитом, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова