Рішення № 137576162, 22.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8219/26

Провадження № 2/643/5992/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Броницької М.В.,

за участю секретаря судових засідань Старина С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» в особі представника Ланового Євгена Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором № 4245360 від 02.12.2020 в розмірі 61 056,00 грн, сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 02.12.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4245360. Оформлення кредиту відбулося онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» направив відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов Кредитного договору № 4245360 від 02.12.2020, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному сайті Товариства. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та інші платежі відповідно до умов договору. Відповідно до умов Кредитного договору у якості підтвердження підписання Договору (вчинення електронного правочину), надання кредиту позичальнику надсилаються кошти на електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, відповідач уклав Кредитний договір № 4245360 від 02.12.2020 із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 9 000,00 грн.

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 29/10-2025.

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «СОЛВЕНТІС» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 4245360 від 02.12.2020.

Оскільки відповідач взяті на себе за зазначеним вище кредитним договором не виконував, заборгованість відповідача перед новим кредитором становить 61 056,00 грн, з яких 9 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 52 056,00 грн - заборгованість за відсотками.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 24.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Скерована повторно на адресу відповідача судова повістка з відміткою «адресат відсутній» за 16.06.2026 повернулася на адресу суду.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Таким чином, відповідачу надавався строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву, проте своїм право на подачу відзиву відповідач не скористався.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04.11.1950, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 22.06.2026 постановлено провести заочний розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідно до частини другої ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно норми ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши кожен наявний у матеріалах справи доказ на предмет його належності, допустимості, достовірності, а усі докази в сукупності та взаємозв`язку - на предмет їх достатності, суд встановив відповідні обставини, які вказують на характер кредитно-факторингових правовідносин між сторонами, врегламентованих відповідними цивільно-правовими нормами, які підлягають застосуванню.

Судом встановлено, що 02.12.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4245360 (а.с. 54-58). Оформлення кредиту відбулося онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» направив відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов Кредитного договору № 4245360 від 02.12.2020, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному сайті Товариства. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та інші платежі відповідно до умов договору. Відповідно до умов Кредитного договору у якості підтвердження підписання Договору (вчинення електронного правочину), надання кредиту позичальнику надсилаються кошти на електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

До укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) споживачу була надана уся необхідна інформація, викладена в Паспорті споживчого кредиту, підписаного споживачем (а.с. 21-24).

Відповідно до Довідки від 02.11.2024, виданої ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», підтверджується успішне проведення платежу в системі з наступними деталями операції: дата платежу 02.12.2020; сума платежу 9 000,00 грн; номер картки: НОМЕР_1 ; банк отримувача: JSC CB PRIVATBANK (а.с. 80).

Тобто відповідач уклав Кредитний договір № 4245360 від 02.12.2020 із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та отримав на свій картковий рахунок кредитні кошти в сумі 9 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка відповідно до наявного у матеріалах детального (щоденного) розрахунку станом на 29.10.2025 становила 62 190,00 грн (а.с. 43-46).

Пунктом 2.1.7 Кредитного договору встановлювалося, що кредитодавець має право укладати з будь-якою третьою особою договір відступлення/купівлі-продажу права вимоги та/або інші договори, пов`язані з наданням послуг з виконання зобов`язань/сплати Заборгованості (п. 2.14 Правил надання кредиту ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», розміщених на сайті кредитодавця http://alexcredit.ua) за Договором без згоди Позичальника.

Судом встановлено, що кредитодавець скористався належним йому правом на відступлення права вимоги та в подальшому 29.10.2025 та уклав Договір факторингу № 29/10-2025 з ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (а.с. 64-70).

Згідно п. 2.1.3 договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору відповідного Реєстру прав вимог та повідомлення боржників про факт відступлення прав вимоги в порядку, передбаченому цим договором, після чого фактор стає кредитором про відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний в паперовому вигляді сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) Договір, Реєстр прав вимог, а також повідомлення боржників про факт відступлення прав вимоги підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

У матеріалах справи наявний Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025, за яким ідентифікується контрагент ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором № 4245360 від 02.12.2020, сума заборгованості якого перед кредитодавцем становить 61 056,00 грн, з яких 9 000,00 грн заборгованість за тілом; 52 056,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 41).

Встановлено, що в подальшому, а саме 31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «СОЛВЕНТІС» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025, згідно умов якого відбулося повторне відступлення права вимоги за Кредитним договором № 4245360 від 02.12.2020 (а.с. 71-78).

Згідно п. 2.1.3 договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору відповідного Реєстру прав вимог та повідомлення боржників про факт відступлення прав вимоги в порядку, передбаченому цим договором, після чого фактор стає кредитором про відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний в паперовому вигляді сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) Договір, Реєстр прав вимог, а також повідомлення боржників про факт відступлення прав вимоги підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

У матеріалах справи наявний Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025, за яким ідентифікується контрагент ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором № 4245360 від 02.12.2020, сума заборгованості якого перед кредитодавцем становить 61 056,00 грн, з яких 9 000,00 грн заборгованість за тілом; 52 056,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 42).

Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» набула права вимоги до відповідача за кредитним договором на всю суму заборгованості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» 03.09.2015 (надалі Закон), який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Ураховуючи диспозитивність цивільного судочинства та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що зроблені позивачем розрахунки заборгованості є обґрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку про те, що шляхом між сторонами існують правовідносини в сфері кредитування.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання по наданню відповідачу суми кредиту на узгоджених умовах. Відповідач як позичальник зі своєї сторони взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту на узгоджених умовах не виконав, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 61 056,00 грн.

Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що права та законні інтереси ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» були порушені, з метою їх відновлення позивач звернуся в суд, доводи позивача знаходять своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами, доводами відповідача не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) від 02.06.2014 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

В матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2026, укладений між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та Адвокатським об`єднанням «КОНСТРАКТІВ ЛОЙАРЗ» (а.с. 48-53); Додаткова угода № 4245360 від 27.03.2026 до Договору про надання правової допомоги (а.с. 79); Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням «КОНСТРАКТІВ ЛОЙАРЗ», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 47) на підставі Договору про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2026; Акт надання послуг № 4245360 на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026 на загальну суму 6 000,00 грн (а.с. 38); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 27).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Дана законодавча норма відображена у висновку, сформованому Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, який в продовження виснував наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.05.2026 у справі № 911/969/24, за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, яка підлягає розподілу між сторонами, відсутні правові підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат.

В матеріалах справи відсутня позиція відповідача щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, документи на підтвердження вказаних витрат подані суду.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідачів на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн (а.с. 15).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 263-267, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за Кредитним договором № 4245360 від 02.12.2020 у розмірі 61 056 (шістдесят одна тисяча п`ятдесят шість) гривень 00 копійок, з яких: з яких 9 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 52 056,00 грн - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» сплачений за подання позову судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 04052, місто Київ, вул. Глибочицька, буд. 29-31;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя М.В. Броницька