Рішення № 137575168, 22.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17410/25

Провадження № 2/344/1273/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Відповідач 17.10.2020 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МІЛОАН», ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту № 102283294. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 102283294 від 17.10.2020, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 102283294 від 17.10.2020 із Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та на підставі платіжного документа відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000,00 гривень.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого 26.01.2021 згідно умов Договору відступлення права вимоги №02Т Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 102283294 від 17.10.2020 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно останнім набуто права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, становить 23600,00 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000,00 гривень, заборгованість за відсотками становить 15600,00 гривень, заборгованість за комісійними винагородами становить 0 гривень, заборгованість за пенею становить 0 гривень.

У зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору №102283294 від 17.10.2020, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача направлено Повідомлення про відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 102283294 від 17.10.2020 у розмірі 23600,00 гривень, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень (а.с. 1-13).

20 жовтня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 надано до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якій вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнаються повністю. Відповідач зазначає, що у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажору) після введення воєнного стану згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 настали обставини непереборної сили (форс-мажор), тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у справі №344/17410/25 за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 91).

30 жовтня 2025 року представником позивача надано до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що 17.10.2020 ОСОБА_1 , діючи добровільно та усвідомлено, через Особистий кабінет на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» подав заявку на отримання кредиту № 102283294. Для підтвердження згоди на укладення договору на вказаний ним номер телефону було надіслано одноразовий ідентифікатор (SMS-код), введення якого засвідчило прийняття відповідачем умов кредитного договору, що зберігається в його Особистому кабінеті. У результаті чого 17.10.2020 ОСОБА_1 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності підписав Кредитний договір №102283294. Відповідно до умов кредитного договору, зокрема пункту 6.2 Договору про споживчий кредит № 102283294 від 17.10.2020 його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні Договору про споживчий кредит №102283294 від 17.10.2020.

Позивач звертає увагу суду, що номер телефону НОМЕР_1 та адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені в Кредитному договорі №102283294 від 17.10.2020, співпадають із контактними даними, вказаними відповідачем у шапці Відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості. Це підтверджує факт особистого внесення відповідачем зазначених даних під час укладення кредитного договору та є належним і беззаперечним доказом отримання ним від Товариства одноразового ідентифікатора та використання його ОСОБА_1 .

Відповідач мав час на роздуми або перевірку умов перед укладанням кредитного договору та є свідченням того, що ОСОБА_1 був належним чином проінформований, а умови були прозорими та зрозумілими, включаючи інформацію про процентну ставку, комісії, та інші фінансові аспекти.

Отже, Кредитний договір № 102283294 від 17.10.2020 укладено належним чином, у письмовій (електронній) формі, з дотриманням усіх вимог законодавства. Відповідач усвідомлено прийняв умови кредитування та підтвердив згоду шляхом введення одноразового ідентифікатора, що підтверджує його волевиявлення на укладення договору і прийняття всіх його умов.

Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором № 102283294 від 17.10.2020 виконав належним чином надавши Позичальнику у користування кредитні кошти, а Позичальник в свою чергу порушив умови кредитного договору, допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту та процентів за користування грошовими коштами, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, аргументуючи це тим, що існують форс мажорні (непереборні) обставин, які виникли у зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, тому просить відмовити у задоволені позовних вимог. Насамперед слід зазначити, що легальне визначення форс-мажорних обставин міститься в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР. Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Тобто можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну Торгово-промислова палата 28 лютого 2022 року розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія Російської Федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства. Однак, цілком зрозуміло, що такий лист не завжди буде правовим виправданням для невиконання взятих на себе зобов`язань. І лише в сукупності з іншими належними та допустимими доказами він може засвідчити існування форс-мажорних обставин і мати доказову силу в суді.

Позивач вважає, що форс-мажор як обставина непереборної сили підлягає доведенню та належному правовому підтвердженню сторонами у судовому процесі. Сам факт наявності таких надзвичайних і невідворотних подій не є автоматичною підставою для звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Отже, обставини, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, не підтверджені належними доказами та зводяться лише до загальновідомих фактів.

Позивач вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі (а.с. 63-71).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2025 року дану справу передано головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 53).

Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 54-55).

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про витребування доказів задоволено у повному обсязі (а.с. 99-101).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте до суду надано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, підтримує позовну заяву у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 60-61, 104-105).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 18 червня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» зареєстровано як юридична особа (а.с. 17).

17.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, укладено кредитний договір №102283294 (а.с. 16, 29-32, 74-89).

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, заборгованість за кредитним договором № 102283294 від 17.10.2020 становить 23600,00 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000,00 гривень, заборгованість за відсотками становить 15600,00 гривень, заборгованість за комісійними винагородами становить 0 гривень, заборгованість за пенею становить 0 гривень (а.с.19)

26 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», Новим Кредитором, був укладений договір відступлення прав вимоги № 02Т, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 102283294 від 17.10.2020 у загальному розмірі23600,00 гривень (а.с. 18, 21-28).

Згідно платіжного доручення № 24436716 від 17 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 8000,00 гривень (а.с. 37).

Позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення кредитної заборгованості, що залишилася без відповіді (а.с. 39).

Згідно платіжних інструкцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» плату за договором факторингу відступлення прав вимоги № 02Т від 26 січня 2021 року (а.с. 41).

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» затверджено загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (протокол №1600 від 11 листопада 2022 року) (а.с. 43-49).

Довідкою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та випискою з рахунку підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту, на яку зараховано 17.10.2020 кошти у розмірі 8000,00 гривень (а.с. 107-110).

Норми права, що підлягають застосуванню,

та висновки суду за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої-другої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою в тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги, правонаступництва.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачаться, що відповідачем доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 Цивільного кодексу України їх правомірність презюмується.

Отже, долучений до справи договір відступлення прав вимоги № 02Т від 26 січня 2021 року є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягає до виконання.

Враховуючи викладене, суд погоджується з тим, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 102283294 від 17.10.2020.

Стаття 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 102283294 від 17.10.2020 укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписав його, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором та без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір №102283294 від 17.10.2020 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зі змісту Відомостей про щоденні нарахування за договором № 102283294 від 17.10.2020 вбачається, що ОСОБА_1 не сплачував кошти за укладеним договором.

Як встановлено судом позикодавець, перерахувавши відповідачу грошові кошти, виконав умови договору № 102283294 від 17.10.2020, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконав у повному обсязі та має заборгованість перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 8000,00 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 15600,00 гривень.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За умовами кредитного договору № 102283294 від 17.10.2020 сторони погодили строк кредитування 29 днів з 17.10.2020 (пункт 1.3).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 15.11.2020 (пункт 1.4 договору).

Згідно пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 6960,00 гривень, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 2.2.2 договору визначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем нарахування кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3 договору.

Отже, виходячи з того, що строк кредитування за даним договором про споживчий кредит закінчився 16.11.2020, тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доказів про продовження строку дії договору позивачем не надано, а судом не встановлено.

Таким чином, проценти нараховуються за такою формулою: 8000,00 (тіло кредиту) *3,00% = 240,00 гривень - нарахований відсоток за день; 240,00 х 29 = 6960,00 гривень - нараховані відсотки з 17.10.2020 по 15.11.2020.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», відповідачем не сплачено проценти по кредиту.

Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 6960,00 гривень.

У задоволенні решти вимог про стягнення процентів слід відмовити.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які стали причиною для невиконання кредитних зобов`язань, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі N 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі N 913/785/17, від 25.01.2022 в справі N 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі N 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі N 910/15264/21).

Розпорядженням Торгово-промислової палати України, за підписом Президента Торгово-промислової палати України, від 25.02.2022 за № 3, встановлено, що тимчасово на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України.

Для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Таким чином, установлення форс-мажорних обставин проводиться в кожному конкретному випадку індивідуально по окремому зобов`язанню.

Для того, щоб отримати сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), слід довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, що сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника. Заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення заяви, достовірність викладених фактів, наданих документів, даних та доказів.

Тобто для отримання сертифікату Торгово-промислової палати повинен бути причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили та неможливістю виконати конкретні зобов`язання. Процедура розгляду заяви передбачена регламентом Торгово-промислової палати.

Адже сам по собі факт виникнення певної форс-мажорної обставини не звільняє від виконання зобов`язань.

Саме заявник у заяві до Торгово-промислової палати повинен доводити причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, що сторона не може виконати, та обставинами непереборної сили.

З відзиву на позовну заяву не вбачається, що відповідач звертався до Торгово-промислової палати з відповідною заявою.

Також відповідачем не надано доказів звернення і до позивача або позикодавця з будь-якими клопотаннями про порядок виконання, відстрочення чи розстрочення виконання зобов`язань тощо.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для такого звільнення від відповідальності, згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести наявність обставин непереборної сили, їхній надзвичайний характер, неможливість за таких умов запобігти завданню шкоди та причинний зв`язок між цими обставинами й понесеними збитками (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі №3-216гс15).

Крім того, суд враховує те, що кредитний договір № 102283294 був укладений 17.10.2020 зі строком виконання до 15.11.2020, що свідчить про те, що відповідач мав достатньо часу для належного виконання умов укладеного договору до введення на всій території України воєнного стану.

Таким чином, відповідачем, як стороною, яка посилається на форс-мажор як на підставу неможливості виконання зобов`язання, не довела, що форс-мажорні обставини, які перешкодили їй сплатити заборгованість за укладеним кредитним договором, мали надзвичайний і невідворотний характер саме для цього конкретного випадку.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Таким чином суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №102283294 від 17.10.2020 у загальному розмірі 14960,00 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 гривень, заборгованість за відсотками - 6960,00 гривень.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами першою-третьою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем про подачі позовної заяви сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 52).

Позовні вимоги задоволені частково на 63,39 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1535,56 гривень.

Щодо вимог про стягнення витрат за надання професійної (правничої) допомоги, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України ).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

З наданих до суду доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією акту про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29 липня 2025 року (а.с.15), копією детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги (а.с.20), копією договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року (а.с.33-35), копією додаткової угоди № 102283294 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року (а.с.36), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 42).

Судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої Європейський суд з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою.

Враховуючи реальний обсяг професійної правничої допомоги у суді, час, витрачений на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, тому дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 3 000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

На підставі викладеного, відповідно до статей 509, 526, 527, 530, 543, 553, 554, 610-612, 625, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором №102283294 від 17 жовтня 2020 року у розмірі 14960,00 гривень (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень нуль копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, судовий збір у розмірі 1535,56 гривень (одна тисяча п`ятсот тридцять п`ять гривень п`ятдесят шість копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112 м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 22 червня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.