Рішення № 137573890, 18.06.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5466/26

Провадження № 2/750/2961/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді - Григор`єва Р.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР - ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 81916016 від 10.12.2024 у розмірі 20 193,56 грн, а також судових витрат, а саме: 2 662,40 грн. судового збору та 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.12.2024 між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР - ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 81916016, за умовами якого Відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн зі сплатою процентів, комісії та інших платежів, передбачених договором.

Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 20 193,56 грн, яка складається з: 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 13 593,56 грн - прострочена заборгованість за процентами; 600,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 2 000,00 грн - прострочена заборгованість за штрафами.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.05.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.05.2026 представником відповідача ОСОБА_2 на адресу суду направлено клопотання про продовження строку для подання відзиву.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.05.2026 заяву представника відповідача було задоволено та продовжено відповідачу ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву у цивільній справі за позовом ТОВ ФК «ТАЙГЕР - ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до 15.06.2026 включно.

11.06.2026 представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4000, 00 грн, 1000, 00 грн. витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги та витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. На переконання представника відповідача вимоги в частині стягнення з Відповідача процентів за користування кредитом та штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки з 17.01.2024 Відповідач має статус учасника бойових дій, приймав участь у заходах із забезпечення оборони України та на нього поширюються пільги, передбачені ч. 5 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» під час дії особливого періоду, які полягають у ненарахуванні штрафних санкцій, процентів за користування кредитом. Зазначає, що розрахунок заборгованості по процентах Позивача, складений з порушенням вимог ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому не є належним і допустимим доказом. За підрахунками представника відповідача розмір процентів за користування кредитом становить 1624, 47 грн. Вважає, що надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування - це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, тому така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, яка замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця. Тому, оскільки положення Кредитного договору від 10.12.2024 про сплату позичальником комісії за надання кредиту є нікчемними, позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 600, 00 грн. є необгрунтованою. На думку представника відповідача є можливим стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі в сумі 1000, 00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій позовній заяві просив здійснювати судовий розгляд за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання Відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , його представник в судове засідання не з`явилися, але подали відзив на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 17.01.2024 № 1\II\XXVI\20 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій. На підставі цього рішення йому видане посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 05.02.2024.

10.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір про споживчий кредит № 81916016.

Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 Договору (далі-кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів, сплатити Комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки\терміни, що визначені Договором Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000,00 грн; загальний строк надання кредиту - 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів з 10.12.2024; дата надання кредиту - 10.12.2024, остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів та комісії за умови дотримання Графіку платежів - 05.12.2025.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 14 232, 00 грн. в грошовому виразі та 2654, 66 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 18232, 00 грн. Денна процентна ставка становить 0, 99 %.

Згідно з п.п. 1.5.1 Договору пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 0,8 % в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.п. 2.2.3 Договору. База для нарахування процентів: 4000,00 грн.

Згідно з п.п. 2.2.3 Договору пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8 % за один день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом (30 календарних днів з 10.12.2024 по 09.01.2025). Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96 % за один день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду (330 календарних днів з 10.01.2025 по 05.12.2025).

Відповідно до п.2.1 Договору Кредитні кошти надаються Позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки ТОВ ФК «ТАЙГЕР - ФІНАНС» вих. № 1648\1 від 09.03.2026, ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 81916016 від 10.12.2024 ідентифікований ТОВ ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС». Акцепт (Договір) підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором ToUZ3YOV, який відправлений йому 10.12.2024 о 16:22:45 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 .

Факт зарахування Відповідачеві коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім», із якого вбачається, що 10.12.2024 о 16:23 год. була здійснена успішна транзакція № 1523973319 у розмірі 4000,00 грн на картку № НОМЕР_4 . Факт отримання кредитних коштів в сумі 4000,00 грн. визнається Відповідачем.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

(ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що укладений між сторонами в електронній формі кредитний договір підписаний 10.12.2024 о 16:22:45 год. ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором ToUZ3YOV, тому має силу договору, укладеного в письмовій формі й підписаного сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». За цим договором, Позивач свої зобов`язання щодо надання кредиту виконав, а Відповідач отримав кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн. Належних та допустимих доказів повернення Відповідачем тіла кредиту в повному обсязі матеріали справи не містять. Відповідач позов у частині стягнення тіла кредиту визнав. Таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позовні вимоги в частині стягнення 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 13 593,56 грн., представник відповідача у відзиві на позов посилається на те, що з 17.01.2024 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, приймав участь у заходах із забезпечення оборони України та на нього поширюються пільги, передбачені ч. 5 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» під час дії особливого періоду, які полягають у ненарахуванні йому штрафних санкцій, процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захисту військовослужбовців та членів їх сімей» сфера дії цього закону поширюється в тому числі і на військовослужбовців інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

За змістом ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі

№ 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2024 року у справі

№ 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) дійшов висновку, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли особу від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду лише у зв`язку з наявністю статусу учасника бойових дій.

Із наданих Відповідачем доказів вбачається лише факт надання йому статусу учасника бойових дій на підставі рішення від 17.01.2024

№ 1/ІІ/ХХVI/20 та видачі посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 05.02.2024.

Водночас належних та допустимих доказів того, що станом на дату укладення договору про споживчий кредит № 81916016 від 10.12.2024 відповідач проходив військову службу як військовослужбовець, на якого поширюється дія частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Сам факт проходження служби в органах Національної поліції України та наявність статусу учасника бойових дій не є тотожними поняттю військовослужбовця у розумінні зазначеного Закону та не породжують автоматичного права на звільнення від нарахування процентів і штрафних санкцій за кредитними зобов`язаннями.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до Відповідача пільг, передбачених частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому заперечення Відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Суд також не погоджується з доводами Відповідача щодо неправильності розрахунку процентів за користування кредитом та їх розміру, який, на думку Відповідача, має становити 1624, 47 грн., з огляду на таке.

Із розрахунку заборгованості ТОВ ФК «ТАЙГЕР -ФІНАНС» вбачається, що за користування кредитними коштами з 10.12.2024 по 09.01.2025 нараховувалася пільгова відсоткова ставка у розмірі 0, 8 % в день, з 10.01.2025 по 04.12.2025 нараховувалася стандартна процентна ставка в розмірі 0, 96 % в день.

Таким чином, з 10.12.2024 по 09.01.2025 заборгованість по процентах становить 960, 00 грн. та нараховувалася за відсотковою ставкою 0, 8% в день за 30 днів на тіло кредиту 4000, 00 грн. (4000, 00 грн. х 0, 8%= 32,00 грн. х 30 днів = 960, 00 грн.); з 10.01.2025 по 04.12.2025 заборгованість по процентах становить 12633, 60 грн. та нараховувалася за відсотковою ставкою 0, 96 % в день за 329 днів на тіло кредиту 4000, 00 грн. (4000, 00 грн. х 0, 96 %= 38,40 грн. х 329 днів=12633, 60 грн.).

Відповідно загальний розмір заборгованості за процентами становить 13593, 60 грн. (960, 00 грн. + 12633,60 грн.), що узгоджується з розрахунком Позивача і саме такий розмір процентів за користування кредитом підлягає стягнення з Відповідача.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2000, 00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Загальновідомим є той факт, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Судом установлено, що штрафні санкції, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит № 81916016 від 10.12.2024, нараховані після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Отже вимоги про стягнення з Відповідача на користь позивача штрафу, є безпідставними.

Щодо сплати комісії в розмірі 600,00 грн., суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що встановлення комісій за дії банку чи фінансової установи, які становлять виконання власних договірних обов`язків кредитодавця, суперечить законодавству про захист прав споживачів.

Надання кредитних коштів є основним предметом кредитного договору та безпосереднім обов`язком кредитодавця відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України. Тому така дія не може розглядатися як самостійна додаткова послуга, що надається за окрему плату.

Отже відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення комісії.

Щодо стягнення з Відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000, 00 грн, то слід зазначити наступне.

На підтвердження понесених Позивачем витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 0207 від 02.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та АО «Апологет», акт № 1648 наданих послуг та інші документи, що підтверджують надання адвокатом відповідних послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані такі витрати з розглядом справи; чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; значення справи для сторін; складність справи; поведінку сторін під час судового розгляду; інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд повинен оцінювати не лише факт їх понесення, а й розумність та співмірність таких витрат з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у яких наголошено, що зобов`язання між адвокатом і клієнтом не є безумовно обов`язковими для суду під час вирішення питання про компенсацію судових витрат за рахунок іншої сторони.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Lavents v. Latvia», «Ніколова проти Болгарії», «Єчюс проти Литви», «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» сформулював правову позицію, відповідно до якої компенсації підлягають лише ті витрати, які були фактичними, неминучими та розумними за своїм розміром.

З акту № 1648 наданих послуг вбачається, що адвокатом виконано такі роботи: усна консультація клієнта; ознайомлення з кредитною справою; узгодження правової позиції; складання позовної заяви.

Загальна тривалість виконаних робіт визначена Позивачем у 6 годин 30 хвилин.

Разом з тим суд враховує, що дана справа належить до категорії малозначних справ. Предметом розгляду є стягнення заборгованості за типовим договором споживчого кредиту. Розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення значної кількості судових засідань, без допиту свідків, без призначення експертиз та без здійснення інших складних процесуальних дій.

Окремо суд бере до уваги ціну позову, яка становить 20 193,56 грн. Водночас заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу у сумі 8 000 грн фактично складають майже 40 % від ціни позову, що свідчить про їх непропорційність предмету спору. Також суд враховує, що фактично позов задоволено на 87,12 % (17 593,56 грн із 20 193,56 грн), а тому навіть за принципом пропорційності 8 000,00 грн. не підлягають автоматичному стягненню в повному обсязі.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності, і вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Відповідача, у сумі 3 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір сплачений Позивачем в розмірі 2662,40 грн. Позов судом задоволено частково, а саме на 87,12%. Тому, пропорційно до задоволених позовних вимог, з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 2319, 48 грн (2662,40 грн. х 87,12%) на відшкодування судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР - ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР -ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_6 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) заборгованість за кредитним договором № 81916016 від 10.12.2024 у розмірі 17 593 (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн 56 коп., яка складається з: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 593, 56 грн - заборгованість по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР -ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса:79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_6 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) суму сплаченого судового збору в розмірі 2319 (дві тисячі триста дев`ятнадцять) грн. 48 коп. та 3000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 22 червня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Р.Г. Григор`єв