Рішення № 137573556, 10.06.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1373/26

Провадження № 2/577/1052/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Кузнєцовій О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, третя особа: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сусліна Тетяна Сергіївна про встановлення факту належності документа, факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку частку (пай) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та просить встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Новофедорівка Сакського району АР Крим, заповіту, посвідченого 03.05.1994 року Кошарівською сільською радою Конотопського району Сумської області за реєстровим номером 52 від імені ОСОБА_3 , встановити факт, що вона фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Новофедорівка Сакського району АР Крим, встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Новофедорівка Сакського району АР Крим, Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0133441, виготовленого на підставі розпорядження голови Конотопської райдержадміністрації від 26.11.1996 року № 344-р, виданого на ім`я ОСОБА_3 та визнати за нею, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Новофедорівка Сакського району АР Крим, право на земельну частку (пай) площею 3,51 умовних кадастрових гектари в КСП «ім. Кірова», належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0133441, виготовленого на підставі розпорядження голови Конотопської райдержадміністрації від 26.11.1996 року № 344-р. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в АРК Крим померла ОСОБА_2 , її постійним місцем проживання було с. Кошари Конотопського району Сумської області. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, до складу якої входило і право на земельну частку (пай), площею 3,51 умовних кадастрових гектарів в КСП «ім. Кірова», яка належала померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0133441, виготовленого на підставі розпорядження голови Конотопської райдержадміністрації від 26.11.1996 року № 344-р. Вона є спадкоємцем за заповітом після її смерті, спадщину прийняла, оскільки після відкриття спадщини вступила в управління та володіння спадковим майном, розпорядилась особистими речами померлої, а тому фактично прийняла спадщину. На даний час постало питання оформлення успадкованого, але не оформленого майна. В ході огляду приватним нотаріусом наданих нею документів нотаріус повідомила, що оформлення спадщини та видача свідоцтва про право на спадщину неможливе, оскільки у неї відсутній Сертифікат на земельну частку (пай) та через розбіжності в написанні прізвища померлої, у зв`язку з викладеними обставинами вона вимушена була звернутися до суду.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с. 45).

Відповідач Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просить справу розглянути без участі представника, при розгляді справи покладається на розсуд суду (а.с. 34).

Третя особа приватний нотаріус Конотопської районної нотаріальної контори Сусліна Т.С. в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, проти позовних вимог не заперечує, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду (а.с. 27).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Ч. 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, що респондується з відповідною позицією Верховного Суду України, викладеною у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де вказано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, а встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом та законом.

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємна).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Конотопським РВ УМВС України в Сумській області 13.06.2000 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Дубовичі Кролевецького району Сумської області (а.с. 15, 16).

Згідно копії довідки № 03-07.4/27 від 03.02.2026 року, виданої старостою Кошарівського старостинського округу Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем за заповітом на все майно померлої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 спадщину прийняла, так як на протязі півроку з часу відкриття спадщини вступила в фактичне управління майном померлої, розпоряджалась її особистими речами. Відомостей про інших спадкоємців сільська рада не має. Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно. Від імені ОСОБА_3 секретарем виконкому Кошарівської сільської ради посвідчено заповіт 03.05.1994 року за реєстровим № 52. Заповіт на день смерті ОСОБА_3 не змінений і не скасований. Заборони на майно померлої по Попівській сільській раді не зареєстровано (а.с. 6).

З копії довідки № 03-09.4/36 від 07.11.2025 року, виданої старостою Кошарівського старостинського округу Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області вбачається, що ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно проживала в АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 83924428 від 21.01.2026 року приватним нотаріусом Конотопської районної нотаріальної контори Сусліною Т.С. проведена підготовка до видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкодавцем якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

З копії заповіту, посвідченого старостою Кошарівського старостинського округу Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 03.05.1994 року вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження, що все своє майно в тому числі жилий будинок, будівлі, що до нього прилягають, а також все те на що вона за законом буде мати право на день моєї смерті заповіла ОСОБА_1 , що мешкає в с. Кошари Конотопського району Сумської області (а.с. 10).

Згідної листа Держгеокадасту Головного управління Держгеокадасту у Сумській області № 496/36-25 від 23.05.2025 року вбачається, що в результаті перевірки Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Конотопською районною Державною адміністрацією членам КСП «ім. Кірова» встановлено, що було виготовлено сертифікат серії СМ № 0133441 на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Конотопської райдержадміністрації від 26.11.1996 року № 344-р на земельну частку (пай) в КСП «ім. Кірова», розміром 3,51 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 10 635 грн., зареєстрований у Книзі реєстрації від 20.02.1997 року за № 441 та не був отриманий, про що свідчить відсутність підпису в колонці «Підпис власника сертифіката на земельну частку (пай)». В результаті перевірки реєстру других (архівних) примірників державних актів встановлено, що Державні акти на право приватної власності на землю громадян на ім`я ОСОБА_3 у відділі № 1 не обліковуються (а.с. 12).

Згідно копії Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0133441 вбачається, що ОСОБА_3 належить право на земельну частку (пай) розміром 3,51 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Кірова» (а.с. 13).

З роз`яснення приватного нотаріуса Конотопського міського нотаріального округу Сусліної Т.С. № 11/01-16 від 21.01.2026 року вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась. В ході вивчення поданих заявником документів для оформлення спадщини на спадкове майно було встановлено, що Сертифікат на земельну частку (пай) серії СМ № 0133441 від 20.02.1997 року відсутній та виданий на ім`я ОСОБА_3 . Також в заповіті, посвідченому секретарем Кошарівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 03.05.1994 року за р.№52, прізвище зазначене ОСОБА_5 , тому видати свідоцтво про право на спадщину на вказане спадкове майно немає можливості. Заявник має право звернутися до суду з відповідною заявою про встановлення факту належності документу, майна та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на нього (а.с. 14).

Згідно копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00058814246 від 04.06.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Новофедорівка Сакського району Автономна Республіка Крим, актовий запис № 25 (а.с 46).

Пленумом Верховного Суду України у п. 24 Постанови від 16.04. 2004 року № 7 «Про Практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних спорів» визначено, що сертифікати про право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта про право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і вразі його смерті успадкування права на земельну частку (пай) здійснюється за нормами ЦК України, зокрема, коли особа із різних причин не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Враховуючи, що померла за життя була включена в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай), розміром 3,51 умовних кадастрових гектар, то вона набула право, яке позивач може успадкувати після її смерті.

Ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Також, відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як ч. 2 ст. 1220 ЦК України, так і ст. 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною п`ятою Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, за змістом указаних норм відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно з ст. 529 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Ст. 548 ЦК Української РСР 1963 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Ст. 551 ЦК Української РСР 1963 року передбачено, що якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (ст. 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (ст.549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно ст. 525 ЦК Української РСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в ст. 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК Української РСР 1963 року місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст. 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно із пунктом 5.9 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець може відмовитися від права на обов`язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз`яснено і він не претендує на одержання обов`язкової частки у спадщині.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Тому враховуючи, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, в тому числі на земельну частку (пай), яка належала померлому ОСОБА_3 , спадкоємцем за заповітом є позивач, однак сертифікат на право на земельну частку (пай) відсутній, і вказана обставина перешкоджає позивачу оформити спадщину в нотаріальній конторі,

Таким чином, враховуючи, що позивач отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку в нотаріальній конторі не може, інші спадкоємці своєчасно не звернулися з заявою про прийняття спадщини, а також з урахуванням того, що відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечує, і будь-яких доказів на спростування обставин, зазначених у позові не надано, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними і підлягають задоволенню. Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права власності на земельну ділянку не порушує права та законні інтереси інших осіб.

Керуючись ст. 392, 1225, 1268 ЦК України, ст. 12, 76-81, 89, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт. Новофедорівка Сакського району Автономна Республіка Крим, заповіту, посвідченого 03 травня 1994 року Кошарівською сільською радою Конотопського району Сумської області за реєстровим номером 52 від імені ОСОБА_3 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт. Новофедорівка Сакського району Автономна Республіка Крим.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт. Новофедорівка Сакського району Автономна Республіка Крим, Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0133441, виготовленого на підставі розпорядження голови Конотопської райдержадміністрації від 26 листопада 1996 року № 344-р,. виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт. Новофедорівка Сакського району Автономна Республіка Крим, право на земельну частку (пай) площею 3,51 умовних кадастрових гектари в КСП «ім. Кірова», належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0133441, виготовленого на підставі розпорядження голови Конотопської райдержадміністрації від 26 листопада 1996 року № 344-р.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області, с. Попівка Конотопського району Сумської області, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ: 43944660.

Третя особа: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сусліна Тетяна Сергіївна, м. Конотоп Сумської області, вул. Сарнавська, 3/3.

Суддя Буток Т. А.