Рішення № 137572049, 22.06.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 947/513/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Спічака Вадима Олексійовича,

за участю:

секретаря судового засідання Пірожок Владислава Юрійовича

представника позивача Косової Наталії Вікторівни (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ХАЙНТЕРС», юридична адреса: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 73Д, оф. №1, 2, код ЄДРПОУ: 42820301 до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з вищезазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 96 565.68 грн. (дев`яносто шість тисяч п`ятсот шістдесят п`ять гривен 68 копійок), стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 64 377,12 грн. (шістдесят чотири тисячі триста сімдесят сім гривень 12 копійок.). Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 107295,20 грн. (сто сім тисяч двісті дев`яносто п`ять гривень 20 копійок). Визначити питання розподілу та повернення судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ХАНТЕРС» (місцезнаходження: 03189, м.Київ, Голосіївський р-н., вул. Юлії Здановської, 73-Д.кв. (офіс) №1, №2, код ЄДРПОУ 42820301) судові витрати у розмірі 4023 грн. 57 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайн Хантерс» під час здійснення господарської діяльності встановлено факт незбереження товарно-матеріальних цінностей, а саме, грошових коштів в касі магазину "OKWINE", в розмірі 268 238 грн.02 коп., за місцем розташування господарської одиниці: АДРЕСА_4 .

09.01.2024 року на підставі Наказу №09/01/24, та №09/01/24/1 винесеного ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» «Про проведення інвентаризації», було проведено інвентаризацію залишків грошових коштів, та товарів в місці фактичного проведення діяльності Товариства, з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 09.01.2024р.. Інвентаризація проводилася в присутності матеріально відповідальних осіб, працівників магазину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , керуючого магазину, та представників правоохоронних органів. Станом на час проведення інвентаризації ОСОБА_6 не перебувала на роботі, проте була повідомлена про необхідність прибуття за місцем її роботи, керівником маркету в телефонному режимі, на час проведення інвентаризації матеріальних цінностей (грошових коштів).

Позивач зазначає, що за результатами проведеної інвентаризації встановлено недостачу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та продуктів харчування на суму 25 494,91 грн., а також грошових коштів у касі магазину на суму 268 238 грн. 02 коп.., що підтверджується Актом про проведення інвентаризації, наявними ЗЕД звітами (фіскальними чеками), відомістю по рахунку 303 за 01.05.2023 - 09.01.2024 рік з якої можна відслідкувати зростання нестачі грошових коштів у касі.

Відповідно до ЗЕД звіту (фіскальному чеку) від 07.01.2024 року на кінець робочого дня готівка у сейфі магазину наявна у сумі 274 152,32 грн., та ця ж сума зазначена при відкритті касової зміни 08.01.2024 р.

Відповідно до інформації по рахунку 303 за період 01.05.2023 по 09.01.2024р. станом на 08.01.2024 р. залишок коштів в касі магазину складав 276 891,12 грн.

Відповідно до Акту №1 від 09.01.2024 року «про результати інвентаризації наявних грошових коштів в касі магазину» підсумок фактичної наявності коштів склав 8 654,30 грн. А за обліковими даними рахувалася 276 890,32 грн. сума коштів. Позивач зазначає, що нестача грошових коштів склала 268 328,02 грн. 00 коп.

В результаті завданої шкоди починаючи з 10.01.2024 року працівники не з`являлись на роботі, та не відповідали на телефонні дзвінки.

15 січня 2024 року Позивачем прийнято наказ про проведення службового розслідування причин недостачі товарів на суму 25 494,91 грн., а також відсутності залишків грошових коштів у касі у сумі 268 238 грн.02 коп. у магазині, за адресою розташування АДРЕСА_5 .

На думку позивача саме ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 як матеріально відповідальні особи своїми умисними діями заподіяли матеріальну шкоду Товариству.

У зв`язку з вище встановленими обставами Позивачем наказом № УПТХ0000006-3700302870 від 25.01.2024р. припинено трудовий договір ОСОБА_3 , Наказом №УПГХ0000007 -3678308080 від 25.01.2024р. припинено трудовий договір ОСОБА_2 , Наказом №УПТХ 0000004-3691706960 від 29.01.2024р. припинено трудовий договір ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст. 41 КЗпП України.

Позивач зазначає, що відповідачі, працюючи в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_4 починаючи з травня 2023 року по січень 2024 року умисно приховували факт нестачі грошових коштів (готівкової виручки) у касі магазину. В цей час Відповідачі були матеріально відповідальними особами, що підтверджується підписаним Договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність кожним. Відповідно до якого, Відповідачі мали вчасно повідомити про виявлення будь-яких розбіжностей недостачі товарно-матеріальних цінностей в тому числі і грошових коштів. Останні мали повідомити керівника маркету у разі встановлення розбіжностей в наявності матеріальних цінностей.

Позивачем вказано у позові, що відповідачі, умисно протягом часу, під час кожної інкасації здавали уповноваженим представникам банку не в повному обсязі суму торгівельної виручки, ніби залишаючи в касі магазину суму коштів яка відповідала б інформації до ЗЕД-Звітів (фіскальних чеків з відображенням суми на кінець дня). При цьому, в документах було відображено, що в касі магазину залишалася значно більші суми готівкових коштів ніж передавалася при інкасації. Також, варто врахувати, що на Товаристві було установлено ліміт залишку готівкових коштів в касі магазину з 01.01.2023 року у розмірі 12 592,80 грн., що було затверджено Наказом ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» №0101/23 від 01.01.2023 року «Про встановлення ліміту залишку готівки в касі». Зазначений розмір ліміту грошових коштів в касі розрахований з врахуванням п.50 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. №148. Таким чином працівниками магазину недотримано встановлені Позивачем обмеження щодо залишків грошових коштів в касі магазину. Також, факт не збереження матеріальних цінностей, умисного приховування Відповідачами відсутності грошових коштів, підтверджується ще тим, що, Відповідачі двічі на місяць надавали Позивачу для звіряння ЗЕД-Звіти (фіскальні чеки), відповідно до яких дані щодо сум залишку грошових коштів було відображено відповідно до начеб то наявних грошових коштів в касі за місцем їх роботи, та по факту як стало відомо сума грошових коштів в касі магазину була відсутня

Позивач зазначає, що не міг вчасно встановити факт відсутності грошових коштів в касі магазину, проте Сам факт того що, залишок грошових коштів в касі магазину весь час зростав, що підтверджувалося наданими звітами, а Відповідачі відображали в Х-звітах (фіскальних чеках) не великі суми грошових коштів торгівельної виручки, які передавалися працівникам банку при кожній інкасації, викликав підозру Позивача щодо порушення ведення касової дисципліни та умисного приховування нестачі грошових коштів у касі магазину за місцем їх роботи.

Оскільки Відповідачі відповідно до обов`язків проводили розрахунки з відвідувачами магазину, тож мали дотримуватися касової дисципліни, а від так були матеріально відповідальними особами, що підтверджується Договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Та відповідно до умов договору у разі виявлення відсутності та/або будь-яких розбіжностей щодо наявності переданих їм матеріальних цінностей, мали повідомити про встановлені причини їх відсутності Позивача. Проте приховування факту нестачі грошових коштів призвів до не забезпечення збереження ввірених їм матеріальних цінностей.

Позивачем розраховано розмір суми завданої шкоди Товариству враховуючи кількість змін та разів коли кожен Відповідач здавав інкасацію грошових коштів, коли перебував в робочій зміні: за травень 2023 по січень 2024 рр. ОСОБА_4 40 разів здано грошових коштів при інкасації працівникам банку; ОСОБА_5 - 24 разів здано грошових коштів при інкасації працівникам банку; ОСОБА_6 36 разів здано грошових коштів при інкасації працівникам банку.

Виходячи з наявних даних, відповідач розрахував відповідальність за недостачу грошових коштів в касі пропорційно до кількості днів проведених інкасацій грошових коштів з каси магазину у відпрацьованих змінах кожним із Відповідачів, зазначав, що інші працівники ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) не працювали безпосередньо у магазині, де було виявлено нестачу коштів, не мали доступу до каси, сейфу, охоронної системи, були залучені Позивачем тільки в якості інвентаризаційної комісії.

Також представник позивача зазначала, що попередня інвентаризація інвентаризації наявних коштів у магазині була проведена 10 березня 2023 року, про що будо складено акт як доказ належного стану каси, на підтвердження наростаючої та системної нестачі грошових коштів за адресою маркету під час роботи Відповідачів як доказ надано до позовної заяви (відомість) по бухгалтерському рахунку 303 за період з травня 2023 року по 09.01.2024 року, та Довідку руху грошових коштів у касі магазину АДРЕСА_4 , за період 01.05.2023 -11.01.2024 з розрахунком наростаючої нестачі, з якої вбачається поступове та безперервне зростання облікового залишку готівкових коштів у касі магазину, з одночасною відсутністю фактичної готівки, що було встановлено під час інвентаризації 09.01.2024 року, відсутність будь-яких коригувальних або виправних бухгалтерських операцій, які б свідчили про технічну або арифметичну помилку.

Таким чином, Позивач вважає за необхідне звернутися до Суду щодо відшкодування завданої шкоди працівниками Товариству у вигляді розкрадання, приховування факту нестачі грошових коштів під час їх роботи в магазині, що і призвело до не забезпечення збереження ввірених їм матеріальних цінностей.

Стислий виклад позиції відповідачів

Відповідачі позов не визнали, заперечували проти його задоволення, зазначили, що твердження позову не відповідають реальним обставинам справи, і з доводів позивача, викладених у позовній заяві, не вбачається які ж саме трудові обов`язки порушили відповідачі, які винні дії чи бездіяльність вони вчинили, та чим вказне підтверджується.

Представником позивачів було зазначено, що у Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 було витребувано інформацію щодо результатів розгляду кримінального провадження 12034162160000036, і згідно відповіді на запит вбачається, що в рамках кримінального провадження 12024162160000036 за правовою кваліфікацією ч.4 ст. 191 ККУ здійснюється досудове слідство, обвинувальний акт в рамках кримінального провадження 12034162160000036 не складався, справа до суду не передана, а отже до кримінальної відповідальності з постановленням обвинувального вироку не притягнуто жодної особи, позивачем не доведено, що рамках кримінального провадження притягнуто відповідачів до кримінальної відповідальності, а тому казати саме про їх вину передчасно взагалі.

Крім того, зазначено, що в магазині за адресою АДРЕСА_5 працювали, окрім відповідачів, керуюча магазином ОСОБА_10 , оператором магазину ОСОБА_11 , сомельє магазину ОСОБА_12 , які також є особами з повною матеріальною відповідальністю, мають ключі від магазину, де немає сейфу, та мають код від сигналізації, але до них позови не пред`явлені.

Позивачем не наведено жодних діянь відповідачів, що свідчили б про неналежне виконання посадових обов`язків, оскільки не вказано конкретного трудового обов`язку, порушеного відповідачаами ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , перебуваючи на посаді продавця, закріпленого у відповідній посадовій інструкції, не вказано та не підтверджено будь-якими доказами дані про час, місце, обставини порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями кожним відповідачем чи недбайливого ставлення до товару, що призвело до наслідків у вигляді незбереження товарно-матеріальних цінностей. З огляду на вищевикладене вбачається, що кожен із відповідачів був наділений індивідуальними трудовими обов`язками в силу посади, котру займав, однак позивачем не розмежовано конкретних діянь (дії чи бездіяльності) кожного, які мають ознаки неналежного їх виконання у певний період часу за певних обставин.

Представник відповідачів просив взяти до уваги ту обставину, що роботодавцем не в повній мірі були створені належні умови для збереження схоронності переданих товарноматеріальних цінностей, відеоспостереження в магазині було встановлено самостійно, сейфу не було, ключі та код від сигналізацїї були у всіх співробітників, отже доступ до товарів та грошових коштів, що перебували в магази був у всіх співробітників в будь-який час та ніяк не контролювався.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року було закрите підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом

ТОВ «Вайн Хантерс» здійснює господарську діяльність за адресою: Одеська область, с. Лиманка, вул. Жемчужна, ж/м Дружний, буд. 1, приміщення № 4. Зазначене приміщення використовується позивачем на підставі договору суборенди № 07/03-СО від 07.03.2023 року.

При здійснені господарської діяльності Товариства за адресою розташування магазину магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", послуги інкасації надавалися відповідно до Договору між ТА «Державний ощадний банк України» (далі Установа Банку) та ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» укладеного про надання послуг з інкасації коштів та згідно Додатку 1 до цього Договору. За умовами цього договору було визначено календарні дні та час проведення інкасації, а саме вівторок, четвер, неділя з 9:00-12:00 години дня.

Наказом ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» №0101/23 від 01.01.2023 року «Про встановлення ліміту залишку готівки в касі» було установлено ліміт залишку готівкових коштів в касі магазину з 01.01.2023 року у розмірі 12592,80 грн., як зазначає позивач, розрахований з врахуванням п.50 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. №148.

12.05.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Вайн Хантерс» був укладений трудовий договір, згідно до якого працівник прийнятий на роботу продавця продовольчих товарів в крамниці OKWINE за адресою м. Одеса вул. Перлинна, буд 1 починаючи з 15.05.2023 року. Крім того цієї ж дати між сторонами був укладений договір про повну індивідуально матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_1 брала на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй матеріальних цінностей. Згідно до Наказу ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» № УПТХ №0000064-МЮ03540 від 15.05.2023 р. ОСОБА_1 прийнято на роботу з 15.05.2023 року на посаду Продавець продовольчих товарів. Відповідно до Наказу ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» № УПТX0000057-M003540 від 31.10.2023 року звільнено ОСОБА_16 за власним бажанням.

09.11.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Вайн Хантерс» був укладений трудовий договір, згідно до якого працівник прийнятий на роботу продавця продовольчих товарів в крамниці «OKWINE» за адресою м. Одеса вул. Перлинна, буд 1. 09.11.2023 року між сторонами був укладений договір про повну індивідуально матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_1 брала на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй матеріальних цінностей. Відповідно до наказу № УПТХ00000004-3691706960 від 29.01.2024 року звільнено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 41 КЗпП України.

23.03.2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Вайн Хантерс» був укладений трудовий договір, згідно до якого працівник прийнятий на посаду продавця продовольчих товарів в крамниці OKWINE за адресою АДРЕСА_5 починаючи з 24.03.2023 року. 23.03.2023 року між сторонами був укладений договір про повну індивідуально матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_2 брала на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй матеріальних цінностей. Згідно до Наказу ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» № УПТХ №0000033-3678308080 від 24.03.2023 р. ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду Продавець продовольчих товарів. Відповідно до наказу № УПТХ00000007-3678308080 від 25.01.2024 року звільнено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 41 КЗпП України.

03.10.2022 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Вайн Хантерс» був укладений трудовий договір, згідно до якого працівник прийнятий на посаду продавця продовольчих товарів в магазині OKWINE за адресою АДРЕСА_5 з 04.10.2022 року. 03.10.2022 року між сторонами був укладений договір про повну індивідуально матеріальну відповідальність, згідно до якого ОСОБА_3 брав на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених йому матеріальних цінностей. Згідно до Наказу ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» № УПТХ №0000048-3700302870 від 04.10.2022р. ОСОБА_3 прийнято на роботу на посаду Продавець продовольчих товарів. Відповідно до наказу № УПТ 00000006-3700302870 від 25.01.2024 року звільнено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до ЗЕД звіту (фіскальному чеку) від 07.01.2024 року на кінець робочого дня готівка у сейфі магазину наявна у сумі 274 152,32 грн., та ця ж сума зазначена при відкритті касової зміни 08.01.2024 р. Відповідно до інформації по рахунку 303 за період 01.05.2023 по 09.01.2024р. станом на 08.01.2024 р. залишок коштів в касі магазину складав 276 891,12 грн.

09.01.2024 року на підставі Наказу №09/01/24, та №09/01/24/1, винесеного ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» «Про проведення інвентаризації», було проведено інвентаризацію залишків грошових коштів та товарів в місці фактичного проведення діяльності Товариства, з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 09.01.2024р.. Інвентаризація проводилася в присутності працівників магазину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , керуючого магазину, представників правоохоронних органів.

Відповідно до Акта про проведення інвентаризації за результатами проведеної інвентаризації встановлено недостачу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та продуктів харчування на суму 25 494,91 грн., а також грошових коштів у касі магазину на суму 268 238 грн. 02 коп,

Відповідно до Акту №1 від 09.01.2024 року «Про результати інвентаризації наявних грошових коштів в касі магазину» підсумок фактичної наявності коштів склав 8 654,30 грн. Сума залишку коштів згідно до 303 рахунку складає 276 891,12 грн., за обліковими даними -276 890,32 грн.

Таким чином, за підрахунками позивача, була встановлена нестача грошових коштів у розмірі 268 328,02 грн.

15 січня 2024 року Позивачем прийнято наказ про проведення службового розслідування причин недостачі товарів на суму 25 494,91 грн., а також відсутності залишків грошових коштів у касі у сумі 268 238 грн. 02 коп. у магазині, за результатами проведення службового розслідування було складено Акт від 15.01.2024 № 09/10, відповідно до змісту якого нестача коштів в касі магазину виникла внаслідок умисного приховування факту нестачі грошових коштів (готівкової виручки) працівниками магазину, що в свою чергу призвело до незабезпечення збереження ввірених матеріальних цінностей Товариства матеріально відповідальними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 .

19 січня 2024р. Листом за Вих. № 19/01-1 було повідомлено ОСОБА_1 , листом Вих. № 19/01-3 повідомлено ОСОБА_2 , листом Вих.№ 19/01-2 повідомлено ОСОБА_3 про відсутність підставі щодо звільнення за власним бажанням, та наявність законних підстав для звільнення за ч.2 ст. 41 КЗПП Відповідачів у зв`язку недовір`ям через незбереження матеріальних цінностей матеріально відповідальними особами.

Позивачем наказом № УПТХ0000006-3700302870 від 25.01.2024р. припинено трудовий договір ОСОБА_3 , Наказом №УПТХ0000007 -3678308080 від 25.01.2024р. припинено трудовий договір ОСОБА_17 , Наказом №УПТХ 0000004-3691706960 від 29.01.2024р. припинено трудовий договір ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст. 41 КЗпП України.

З відповіді на адвокатський запит за вх.№ 049-Ч від 10.07.2025 року ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області повідомлено, що в рамках кримінального провадження № 12024162160000036 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України здійснюється досудове розслідування, на вказаний час жодній особі не повідомлено про підозру, обвинувальний акт до суду спрямовано не було.

Відповіддю на адвокатський запит № 19/05/-25 від 19.05.2025 року повідомлено, що ТОВ «Вайн Хантерс» не передбачено укладення колективного договору про повну матеріальну відповідальність, товариством передбачено підписання індивідуального договору про повну матеріальну відповідальність при прийнятті на роботу.

Відповідно до Договору № 556-М ТОВ «Вайн Хантерс» від 21.12.2019 р. є замовником послуг з пусконалагоджувальних робіт пожежної сигналізації з підключенням на пункт централізованої охорони.

Норми права, які застосував суд та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови що така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю працівника).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт перший статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Перелік вказаних посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність має бути затверджений в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Проте чинною наразі є постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня1977 року № 447/24. Зазначеною постановою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва.

Договір про повну матеріальну відповідальність можна укладати у письмовій форму тільки з працівниками визначених категорій. Договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з особами, які не включені до Переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсним. (Постанова ВС від 29 червня 2021 року, справа № 686/12599/17, провадження № 61-46213св18)

Сам по собі факт укладання з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена у правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-16цс12 від 25 квітня 2012 року, за яким договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не вказані, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди, підстав відступати від яких касаційний суд не встановив.

Згідно вказаного переліку посад і робіт посада «продавець» відноситься до категорії працівників, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність (Роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовки до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації).

За змістом статті 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах та між ними було укладено договори про повну матеріальну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 Договору про повну матеріальну відповідальність відповідачі, які були продавцями продовольчих товарів ТОВ «Вайн Хантерс» прийняли на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених їй підприємством матеріальних цінностей, і у зв`язку з викладеним зобов`язується: дбайливо ставитися до переданих їй на зберігання або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства й вживати заходів до попередження збитків; своєчасно попереджати керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують збереженню ввірених їй матеріальних цінностей; вести облік, складати та передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених їй матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених їй матеріальних цінностей. Пунктом 3 Договору передбачено, що у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначених розмірів збитків, заподіяних підприємству, та їх відшкодування відбувається відповідно до чинного законодавства.

Таким чином судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є матеріально відповідальними особами ТОВ «Вайн Хантерс», і при вирішенні даної справи ключовим питанням є встановлення наявності вини зазначених осіб у спричиненні шкоди позивачу.

Суд звертає увагу, що перед виявленням нестачі грошових коштів 09.01.2024 року у розмірі 268 328,02 грн., відповідно до ЗЕД звіту (фіскальному чеку) від 07.01.2024 року на кінець робочого дня готівка у сейфі магазину наявна у сумі 274 152,32 грн., та ця ж сума зазначена при відкритті касової зміни 08.01.2024 р.

При прийнятті зміни після комісією ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС» у скдаді Голови комісії ОСОБА_18 , членів комісії ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , проведено інвентаризацію, та результатами перевірки встановлено недостачу товарів на суму 25494,91 грн., а також відсутності залишків грошових коштів у касі у сумі 268 238 грн.02 коп..

Враховуючи вищевикладені обставини, на думку суду доведеним є факт заподіяння шкоди позивачу, і відповідальними за нестачу грошових коштів у магазині, що була виявлена 09.01.2024 року є особи, з якими було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, і після робочої зміни яких, тобто 08.01.2024 року, було виявлено нестачу. Будь-яких інших доказів, що шкода могла бути завдана з інших причин, як і доказів, що нестача товарів відбулася з вини інших осіб, надано не було.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачі не оспорювали факт, встановлений Актом інвентаризації щодо недостачі товару та грошових коштів, в частині щодо суми збитку, при цьому зазначали, що позивачем не доведено, що нестача у магазині виникла саме з їх вини.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (далі постанова) суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності. Згідно з п. 16 вказаної постанови розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом встановлено, що шкода підприємству, установі, організації заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або працівника та інших осіб.

При цьому, позивачем, не зважаючи на питання суду хто ж саме з відповідачів перебував на зміні 08.01.2024 року, приймав касу вранці 08.01.2024 р., закривав касу ввечері 08.01.2024 р., так і не було надано жодних доказів, а тому суд позбавлений можливості встановити які саме матеріально відповідальні особи, в тому числі з відповідачів, перебували у магазині та здійснювали свої обов`язки у магазині саме у робочу зміну з 08.01.2024 року 09-12-53 та до виявлення нестачі 09.01.2024 року, хто саме з працівників передавав, і хто приймав касу 08.01.2024 року 09-12-53, та хто саме з працівників мав доступ до каси. Крім того, представником позивача у судовому засіданні 16.10.2025 року було пояснено усно, що відповідачка ОСОБА_1 не перебувала на зміні 08.01.2024 року.

Натомість суд вважає, що стягнення з відповідачів розміру збитків пропорційно до кількості днів проведених інкасацій грошових коштів з каси магазину у відпрацьованих змінах, починаючи з травня 2023 року по день виявлення недостачі, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів вини усіх продавців (відповідачів) у виявленій недостачі, оскільки відповідно до ЗЕД звіту (фіскальному чеку) від 07.01.2024 року на кінець робочого дня готівка у сейфі магазину була наявна у сумі 274 152,32 грн., та ця ж сума зазначена 08.01.2024 р., що підтверджується відповідним Фіскальним звітом за 08.01.2024 року, що спростовує аргументи позивача щодо завдання ними шкоди.

Сам факт здійснення працівниками трудових обов`язків у магазині при наявності укладених договорів про повну матеріальну відповідальність, не може бути підставою для покладення на усіх продавців магазину відповідальності за нестачу грошових коштів та товарів пропорційно до кількості днів проведених інкасацій грошових коштів з каси магазину та відпрацьованих змін, за умови, що вранці 08.01.2024 року було документально встановлено відсутність нестачі, що підтверджується службовим чеком від 08.01.2024 року 09-12-53 (а.с. 69), і належних та допустимих доказів виникнення недостачі саме з травня 2023 року надано не було.

Натомість аргументи позивача щодо поступового та безперервного зростання облікового залишку готівкових коштів у касі магазину також не можуть бути доказом вини усіх відповідачів (продавців магазину), оскільки ТОВ «Вайн Хантерс» не було надано суду доказів на підтвердження факту належного ознайомлення відповідачів з Наказами № 0101/23 та 0101/24, якими встановлювався ліміт залишку готівки в касі, та їх обізнаність про відповідні ліміти, враховуючи, що перевищення ліміту залишку готівки у касі відбувалось достатньо тривалий час, залишки готівки у касі відображались у звітності, та ані з боку керівника магазину ОСОБА_18 , бухгалтера, чи самого керівництва Товариства жодних зауважень з цього питання не здійснювалось.

Враховуючи вищевикладене, суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до відповідачів, оскільки позивачем не було надано достатніх та належних доказів, які б вказували на завдання саме ними шкоди Товариству.

Висновок про те, як слід здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору:

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 81, 89, 263 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ХАЙНТЕРС», юридична адреса: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 73Д, оф. №1, 2, код ЄДРПОУ: 42820301 до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2026 року.

Суддя Спічак В.О.