Рішення № 137571075, 17.06.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1387/25

Провадження № 2/496/1247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») - Грибанов Д.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №100367079 від 07.12.2021 року у розмірі 24 012 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100367079. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 кредитного договору. Відповідно до п.2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Згідно п.1.1. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. кредитного договору. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтверджує, що умови договору зрозумілі та підтверджує, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану, а інформація надана кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. 16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 16.07.2024 року до договору факторингу №16072024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24012 грн., з яких: 7200 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15212 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1600 грн. - заборгованість за комісією. В разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалися нарахування жодних штрафних санкцій. ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №100367079 у розмірі 24012 грн. У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Адвокат Калінін С.К. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за надання професійної (правничої) допомоги в розмірі 6000 грн.

В обґрунтування відзиву зазначено, що до матеріалів справи було долучено платіжне доручення №36245038, згідно якого 07.12.2021 року, ТОВ «Мілоан» було здійснено грошовий переказ у розмірі 8000 грн. на картку № НОМЕР_1 . Так, з вказаного платіжного доручення неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних по здійсненій операції, а також, даних стосовно кредитного договору, за яким здійснювались перекази. Вказана квитанція не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів, а лише підтверджує проведення платежу в системі. У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, позивач не заявляв клопотання про витребування інформації про належність платіжної картки відповідачу та підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 8000 грн. Будь-яких даних відповідача у вказаному платіжному дорученні не міститься. Натомість, позивач не зазначав у позовній заяві про неможливість надання доказів зарахування кредитних коштів на картку позичальника, та відповідно, не заявляв до суду клопотання про витребування вказаних доказів. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено (не надано виписки за картковими рахунками) факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача (факт укладення договору кредиту) та наявність заборгованості на момент звернення до суду з позовом, у зв`язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають. Розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту не є доказами наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову. У позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які він не може подати разом з позовною заявою, не виконано обов`язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Разом із тим, позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів на підтвердження зарахування відповідачу кредитних коштів щодо укладеного кредитного договору. Матеріали справи не містять доказів від банківської установи про рух коштів (отримання коштів) по картках, які зазначені в платіжних документах. Отже, позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами. Крім цього, розрахунок заборгованості не містить даних про осіб, повноважних на його видання із зазначенням прізвища та посади, відповідальних за здійснення бухгалтерської операції і правильність її оформлення. Такий розрахунок заборгованості є текстовою роздруківкою даних у виді таблиці, повинен бути оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, можуть бути первинні документи, що оформлюються відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №254 від 18.06.2003 року, п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018 року.

В матеріалах справи наявний кредитний договір № 100367079 від 07.12.2021, в якому зазначено, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір. Згідно із п.6.1 кредитного договору, визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua. Водночас із п.10 кредитного договору вбачається відсутність електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Графік розрахунків, що є додатком № 1 до кредитного договору № 100367079 від 07.12.2021 також не містить електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Позивач не надав доказів укладення договору шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов договору, а надані докази є неналежними, недопустимими і недостовірними. Позивач не надав суду докази про отримання ОСОБА_1 листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, про здійснення входу останньою на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, а тому в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору в електронному вигляді. Позивачем не надано доказів, які б підвереджували, що саме відповідач була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідач була ознайомлена з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачці ОСОБА_1 . Матеріали справи містять копію договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, графік платежів, який є додатком до вказаного договору, і паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису. Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. В даному випадку позивачем подано паперові копії електронних доказів. Оригінали електронних доказів суду надані не були.

Позивач просить стягнути з відповідача 1600 грн. - заборгованість з комісії за кредитним договором №100367079 від 07.12.2021 року. Умовами кредитного договору передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 20 % від суми кредиту та дорівнює 1600 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1600 грн. є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежем, що свідчить про безпідставність заявлених в цій частині вимог які не підлягають задоволенню.

Крім того, сторони погодили строк кредитування - 28 днів та дату повернення кредиту - 04.01.2022 року. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Стосовно посилання на п.4.2. договору, згідно якого нараховують підвищені відсотки за користування кредитом поза межами строку дії договору, представник відповідача вважає неправомірною таку односторонню пролонгацію строку дії договору, а підвищені відсотки по суті штрафними санкціями, а не процентами за користування грошовими коштами. Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування, які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому, укладення такого договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

В матеріалах справи міститься витяг від 16.07.2024 року до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024 року. Вказаний витяг містить лише підпис представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», а підпис представника ТОВ «Мілоан» - відсутній. Зазначений витяг не містить реквізитів, які повинні бути відображені в оригіналі документу, зокрема відсутні підписи клієнта та відтиски печаток. Встановлені обставини свідчать, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу. Надані позивачем витяги з Реєстру боржників до договорів факторингу не містять підпису сторін фактору та клієнта, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договорами. Безпосередньо реєстрів боржників до договорів факторингу, з якого вбачалося би право вимоги за кредитними договорами, позивачем надано не було. Так, витяги з реєстрів боржників до договорів факторингу не підписано та не завірено печатками другої сторони. Фактично доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його керівником, що не є ідентичним копії оригінального документа. Відповідач у зв`язку із розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу (правову) допомоги в розмірі 6 000 грн., на виконання умов п. 2 додатку №1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 28.08.2025 укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери». Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги скріплений електронними підписами сторін.

Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Чечельницька А.О. надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що порядок укладення (підписання) договорів передбачає направлення електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі. Підписуючи електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором, позичальник засвідчує, що його ацепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з усіма без виключення умовами оферти. Сформовані таким чином електронні підписи накладаються на договір. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір позики є укладеним. На підписаний договір накладається кваліфікована електронна печатка товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу. Договір позики зберігається в електронному вигляді в особистому кабінеті позичальника, а також направляється позичальнику на електронну пошту. Також, укладаючи договори, позичальник засвідчив, що погоджується, що електронний підпис з одноразовим ідентифікатором є аналогом його власноручного підпису, а також усвідомлює правові наслідки такої згоди. У відповідності до умов кожного з договорів, їх підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договорів. Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Сторони узгодили розмір кредитів та позик, грошову одиницю, в якій надано кредити та позики, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договорів в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Враховуючи вище викладені факти, відповідач має в мережі інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою). На даній сторінці розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства, та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення. Так, у договорі оферти зазначено, що клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Порядок отримання кредитних коштів є наступним: вибирається сума коштів, яку позичальник бажає взяти у кредит та строк на який береться такий кредит; оформлюється заявка; обирається персональний логін і пароль для входу в особистий кабінет, при підписанні документів на телефонний номер клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який клієнт зобов`язаний ввести на веб- сторінці, електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи клієнта, при цьому, сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором; проводиться погодження та перевірка банківської карти; у разі прийняття рішення про отримання кредиту клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в особистому кабінеті, у разі згоди із запропонованими умовами кредитування, клієнт підписує індивідуальну частину договору за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора; отримуються кошти на розрахункову карту позичальника. Тобто, укладання угоди без заповнення заявки клієнтом є неможливим. Для укладення вищевказаного договору в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариства позичальником власноруч. Кредитний договір був укладений з позичальником в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала для підтвердження підписання договору. Відповідно до платіжного доручення 36245038, кредитні кошти в сумі 8000 грн. було перераховано на банківську карту № НОМЕР_1 . Стороною відповідача не надано суду і не представлено належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.

Як вбачається з розрахунку заборгованості №100367079 від 07.12.2021 року, відсотки нараховуються відповідно до умов кредитного договору №100367079, а саме відповідно п.п. 1.5.2, по 120 грн. в день. 01.15.2022 було здійснено оплату боргу - 800 грн. зараховано на погашення тіла кредиту. З 31.01.2022 відсотки нараховуються відповідно до п.п. 1.6., а саме по 360 грн. в день. Вищевказана оплата є підтвердженням визнання відповідачем заборгованості за кредитним договором. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачем висловлено не було. Таким чином, ТОВ «ФК«ЄАПБ» вважає, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу позику, а остання користувалася кредитними коштами, проте не виконала зобов`язання за договором, допустила заборгованість. Позивачем до позовної заяви надано саме витяг Договору факторингу та реєстр боржників за кредитним договором, оскільки реєстр боржників по кредитному договорі містить інформацію щодо заборгованості інших фізичних осіб, що є персональними даними та не підлягають розголошенню відповідно до законодавства. Водночас позивач разом з позовною заявою надав суду належним чином завірені копії документів, що свідчать про належні правові підстави для переходу права вимоги до відповідача. Крім того, ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 6 000 грн. є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, також, відсутній детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу, а отже, суд не має підстав для стягнення позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн., тобто в цій частині судових витрат необхідно відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позову просив справу розглянути за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 07.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит №100367079 (індивідуальна частина), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором S43376.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Типом кредиту є кредит.

Сторони укладеного договору погодили, що сума (загальний розмір) кредиту становить 8000 грн.; кредит надається загальним строком на 28 днів з 07.12.2021 року (дата надання кредиту). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 04.01.2022 року.

Комісія за надання кредиту:1600 грн., яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. договору).

Відповідно до п.п. 1.6. стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.п. 1.7. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього договору.

Відповідно до п.п. 2.2.3. проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору.

Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пунктом 2.3.1.2. передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в п.1.6. договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою передбаченою п.1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Додатками до договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту №100367079.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за укладеним договором виконало належним чином, що підтверджується платіжним дорученням №36245038, відповідно до якого, 07.12.2021 року грошові кошти у сумі 8000 грн. були перераховані на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 100367079.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 06.02.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 06.02.2026 року - НОМЕР_3 .

Саме такий номер телефону вказаний у кредитному договорі №100367079 від 07.12.2021 року, укладеному між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1

Виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань за укладеним договором підтверджується випискою за договором, виданою АТ КБ «ПриватБанк» за період з 07.12.2021 року по 10.12.2021 року, відповідно до якої, на картку, яка належить ОСОБА_1 07.12.2021 року надійшли грошові кошти у сумі 8000 грн.

ТОВ «Мілоан» надало відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №100367079, в яких, серед іншого. зазначено, що 15.01.2022 року ОСОБА_1 внесла грошові кошти в рахунок погашення кредиту у сумі 800 грн., 2808 грн., 800 грн.

16.07.2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) було укладено договір факторингу №16072024, пунктом 1.1. якого передбачено, що за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (комісія за надання кредиту і проценти за користування кредитом), неустойкою (штраф, пеня) та/або процентами за порушення грошового зобов`язання та іншими платежами згідно кредитних договорів, за наявності, право на одержання яких належить клієнту.

16.07.2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) було підписано акт прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №16072024 від 16.07.2024 року.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №100367079 у сумі 24012 грн., з яких: заборгованість на тілом кредиту - 7200 грн., заборгованість за відсотками - 15212 грн., заборгованість за комісією - 1600 грн., що підтверджується реєстром боржників від 16.07.2024 року. Реєстр містить підписи генеральних директорів та відтиски печаток ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ».

ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на рахунок ТОВ «Мілоан» грошові кошти у сумі 4 978 783,66 грн., призначення платежу: оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №16072024 від 16.07.2024 року, без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №366 від 19.07.2024 року.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч.1, ч.3 ст. 509 ЦК України).

У п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналізуючи вищевказані положення вбачається, що договір про споживчий кредит №100367079 від 07.12.2021 року було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч.1,2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). (ч.1 ст. 1078 ЦК України).

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч.1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Відповідно до пунктів 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75 (далі-Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Пункт 51 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Також п.52 Розділу 3 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п.53 Розділу 3 Положення).

Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів перерахування грошових коштів на рахунок відповідача спростовані наданими доказами.

Так, відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 06.02.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 06.02.2026 року - НОМЕР_3 .

Саме такий номер телефону вказаний у кредитному договорі №100367079 від 07.12.2021 року, укладеному між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Крім того, наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою за договором, виданою за період з 07.12.2021 року по 10.12.2021 року, підтверджується, що на вищевказану картку, яка належить ОСОБА_1 , 07.12.2021 року надійшли грошові кошти у сумі 8000 грн. Саме такий номер картки вказаний і у платіжному дорученні №36245038 від 07.12.2021 року, наданим первісним кредитором ТОВ «Мілоан».

Водночас, вказаною випискою підтверджується, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, здійснювала оплату товарів, перекази, тощо.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 року у справі №61-28582ск18).

Суд констатує, що лише виписки з особових рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному рахунку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором та договором позики.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» доведено належними, допустимими та достатніми доказами видачу ОСОБА_1 кредиту за договором №100367079 від 07.12.2021 року у сумі 8000 грн.

Доводи представника відповідача про те, що у п.10 кредитного договору вбачається відсутність електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки у лівому верхньому куті першої сторінки кредитного договору №100367079 міститься відмітка про те, що даний договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S43376, час: 07.12.2021 року, 18:59 год.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року по справі №127/33824/19 роз`яснив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Відповідачем не доведено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором S43376 не надсилався їй та не вводився нею під час підписання кредитного договору №100367079, враховуючи ту обставину, що суд встановив, що номер мобільного телефону, вказаний у кредитному договорі, дійсно належить позичальнику.

Суд погоджується з доводами представника позивача в частині того, що для укладення вищевказаного договору в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариства позичальником власноруч.

Суд вважає, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, тому суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо заперечень відповідача про стягнення заборгованості за комісією та відсотками у визначеному розмірі, слід зазначити наступне.

Під час укладення кредитного договору, сторони договору погодили сплату комісії у розмірі 1600 грн. та відсотків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд констатує, що ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, та будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами та комісією, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитні документи, погодила таким чином умови сплати процентів за користування кредитними коштами та комісію.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, пролонгацію кредитного договору, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, суд вважає, що стягнення заборгованості за комісією та відсотками у визначеному розмірі є правомірним, оскільки передбачені умовами укладеного кредитного договору.

Велика Палата Верховного суду у постанові віл 11.09.2018 року по справі №909/968/148 зазначила, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

У постанові Верховного суду у постанові віл 17.01.2020 року по справі №916/2286/16 вказано, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Представник відповідача зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження переходу до позивача права вимоги відповідно до договору факторингу, з цим суд не погоджується.

Так, в матеріалах справи наявні належним чином завірені: договір факторингу №16072024 від 16.07.2024 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», реєстр боржників та платіжна інструкція, яка підтверджує оплату за відступлення прав вимоги.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» документально підтвердило набуття права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №100367079 від 07.12.2021 року.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» (правонаступником є ТОВ «ФК «ЄАПБ») свої зобов`язання за договором про споживчий кредит №100367079 від 07.12.2021 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором.

В порушення вимог Закону, ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми в повному обсязі не повернула.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу, ОСОБА_1 не надала в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором №100367079 від 07.12.2021 року є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ»заборгованості у розмірі 24012 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції від 18.02.2025 року за подання даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., а тому на підставі ч.2 ст. 141 ЦПК України, вказані судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. стягненню з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на її користь не підлягають.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 525, 626-628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити: IBAN НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором про споживчий кредит №100367079 від 07.12.2021 року у розмірі 24 012 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити: IBAN НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») судові витрати у розмірі 3028 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя М.Л. Пасечник