Рішення № 137570888, 22.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1336/26

Справа №754/17634/25

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 16 765,84 грн, та ухвалив за відсутності учасників справи таке рішення.

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", як новий кредитор за споживчим кредитним договором № 00-9692871 від 26.03.2024, звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 16 765,84 грн, яка складається з 5 720,00 грн заборгованості за тілом кредиту (включаючи 520,00 грн комісії) та 11 045,84 грн заборгованості за сумою відсотків.

В обгрунутвання позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти у розмірі 5 200,00 грн (з урахуванням комісії за надання кредиту 520,00 грн сума кредиту становить 5 720,00 грн), але не повернув кредит у встановлений строк та не сплатив проценти за користування кредитом. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" відступило право вимоги Позивачу, уклавши відповідний договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024, внаслідок чого до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідач відзив на позов не подав.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводитися.

Представник Позивача одночасно з позовом подав клопотання, в якому повідомив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності. Відповідач з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п`ятою - сьомою статті 279 ЦПК України, не звертався.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді, щ0о пвдтаерджується рекомендованим повідомленння про порштове відправлення.

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідача, Суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, інформацію було доведено до відома шляхом направлення повідомлення на відому електронну пошту (syter@ukr.net) та за відомим номером телефону Відповідача ( НОМЕР_1 ).

Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву (частина восьма статті 178, частина друга статті 191 ЦПК України).

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) за кредитним договором зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Закон України "Про споживче кредитування" визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері та встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1). Цей Закон також встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначається у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

26.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали кредитний договір № 00-9692871 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Перед підписанням договору Відповідач проходив електронну ідентифікацію. Первісний кредитор здійснив отримання ідентифікаційних даних Відповідача та їх верифікацію. Зазначені дії дозволили кредитодавцю однозначно встановити особу Відповідача, який пройшов процедуру реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі та отримав доступ до особистого кабінету.

Відповідач підписав договір про надання кредиту електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 02525 відповідно до умов договору, що відправлений на мобільний номер телефону НОМЕР_1 .

Згідно з умовами Кредитного договору № 00-9692871 від 26.03.2024, сторони домовилися про надання кредиту у національній валюті у вигляді кредитної лінії (пункт 1.1 Договору).

Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 5200.00 грн на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (пункт 2.8 Договору). Крім того, Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми Кредиту, що складає: 520,00 грн, яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.4 цього Договору (пункт 1.6 Кредитного договору).

Згідно з пунктами 1.3, 3.4 Договору строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний здійснити оплату Комісії за надання кредиту та повернути Суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: 21.03.2025.

У пункті 7.20 сторони погодили Графік платежів, в яклму встановлюються кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення Позичальником з повернення Кредиту, сплати процентів за користування кредитом та Комісії за надання кредиту, а також визначається загальна вартість Кредиту для Позичальника та реальна річна процентна ставка за договором про споживчий кредит, а саме: Кінцева дата платежу (усього): 21.03.2025. Кількість днів у розрахунковому періоді: 360. Загальна вартість Кредиту: 50 671,40 грн. Сума Кредиту за договором / погашення суми Кредиту: 5 200,00 грн. Проценти за користування Кредитом: 44 951,40 грн. Комісія за надання Кредиту: 520,00 грн. Реальна річна процентна ставка: 905,76 %. Також під графіком міститься примітка щодо періодичності: оплата процентів кожні 25 днів.

26.03.2024 Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, які були перераховані Відповідачу на рахунок з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 на виконання умов кредитного договору (номер транзакції 41146-56035-16214 від 26.03.2024), що підтверджується Інформаційною довідкою № 1289/10 від 30.10.2024, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН" (технологічним оператором платіжних послуг "Platon"), та додатком до неї. Зокрема, у вказаному Додатку під порядковим номером транзакції 5191 зафіксовано, що 26.03.2024 о 17:06:44 Відповідачу ( ОСОБА_1 ) за кредитним договором № 00-9692871 було перераховано суму в розмірі 5 200,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 (банк-емітент - FIRST UKRAINIAN INTERNATIONAL BANK, тобто АТ "ПУМБ"), код авторизації транзакції - 170774.

Суд, оцінюючи ці докази, враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 Закону України "Про платіжні послуги" від 30 червня 2021 року № 1591-IX після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Також у статті 46 цього Закону встановлено, що надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача. Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи. Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Тобто, зважаючи на наведені норми Закону України "Про платіжні послуги" у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Отже, довідка, видана фінансовою компанією (суб`єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг), яка має відповідну ліцензію, є належним доказом. Вона містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і позичальником, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції та повністю відповідає вимогам законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів. Така довідка у сукупності з електронним договором є належним первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки вона містить відомості про здійснену операцію.

Суд, ураховуючи принцип змагальності, бере до уваги також відсутність будь-яких заперечень щодо вказаних обставин зі сторони Відповідача, а також те, що укладенню договору передувала ідентифікація Відповідача, який самостійно вказав номер картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

У пунктах 15.15, 15.16 постанови від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21 Велика Палата Верховного Суду з посиланням на висновки постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 зауважила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від стандарту "достатність доказів", підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

При цьому Суд зауважує, що не визнає факт перерахування коштів доведеним лише через те, що про нього заявив Позивач. Ця обставина встановлюється судом як юридичний факт виключно на підставі оцінки поданих Позивачем доказів (договору та листа-підтвердження надавача платіжних послуг). Відповідач не надав банківської виписки з власного рахунку для спростування доказів Позивача, клопотання про витребування доказів не заявляв, тому Суд, застосовуючи стандарт вірогідності доказів (стандарт більшої переконливості), доходить висновку, що факт перерахування коштів є доведеним.

Отже первісний Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання. Натомість Відповідач, отримавши суму кредиту, порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк. Відповідно до матеріалів справи, Відповідач не здійснював жодних платежів на погашення заборгованості. Заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 5 200,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення процентів

Позивач також просить стягнути 11 045,84 грн відсотків, що нараховані за період з 26.03.2024 по 19.06.2024 (86 днів). Кредитор застосовував стандартну процентну ставку, за якою щоденне нарахування становило 128,44 грн (що відповідає 2,47% від 5 200,00 грн).

Перевіряючи правильність нарахування процентів, Суд встановив, що згідно з пунктом 1.4 Договору Позичальник зобов`язаний оплатити проценти за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії, розмір яких обчислюється у вигляді фіксованої процентної ставки (пункт 1.5 Договору).

Зокрема, у пункті 1.5.1 Договору визначено, що стандартна процента ставка складає 2,47% (два цілих 47 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).

Водночас згідно з пунктом 1.5.2. знижена процентна ставка становить 1,48 (один цілих 48 сотих)% від Суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається Позичальнику як заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (дати видачі кредиту) протягом Строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.

У разі здійснення Позичальником платежу не пізніше наступного дня за першою Періодичною Датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1. цього Договору, до Позичальника, як учасника Програми лояльності, застосовується індивідуальна знижка (Знижена процентна ставка) на Стандартну процентну ставку, яка зазначена у п.1.4.2. даного Договору. У випадку невиконання Позичальником умов для отримання від Кредитодавця індивідуальної знижки (застосування Зниженої процентної ставки), користування кредитом для Позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою, яка зазначена у п. 1.4.1. даного Договору. Позичальник погоджується, повнiстю розумiє та поiнформований, що у разi невикористання ним права на отримання знижки (невиконання умов Договору для отримання знижки) нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Стандартною процентною ставкою, при цьому застосування Стандартної процентної ставки без знижки, не є змiною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бiк погiршення для Позичальника, оскільки надання кредиту за даним Договором здійснюється саме на умовах Стандартної процентної ставки. Застосування Зниженої процентної ставки є проявом лояльності Кредитодавця до Позичальника та правом Кредитодавця, передбаченим умовами Програми лояльності, затвердженої та оприлюдненої Кредитодавцем на його Сайті за посиланням: https://treba.credit/finansovi-poslugy/#Action (пункт 1.5.3 Договору).

У разі невиконання Позичальником умови Програми лояльності щодо отримання знижки, тобто несплати Позичальником нарахованих процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1. цього Договору, за Зниженою процентною ставкою, Позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за Стандартною процентною ставкою, встановленою п.1.4.1. цього Договору (пункт 1.5.4).

Відповідно до пункту 1.4 Договору Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в Періодичну дату оплати процентів, а саме: на 20.04.2024, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування). Дата(и) повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та Комісії за надання кредиту зазначаються в графіку платежів, який міститься в пункт 7.20 цього Договору. У разі, якщо Позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за Періодичної дати оплати процентів, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином, а проценти за цим Договором продовжуватимуть нараховуватися згідно умов цього Договору. У разі, якщо Позичальник виконає у повному обсязі свої зобов`язання за цим Договором по сплаті нарахованих процентів на Періодичну дату оплати процентів та поверне повністю Суми кредиту не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати оплати процентів, то вважатиметься, що Позичальник повністю достроково погасив кредит.

Відповідач порушив умови Договору і не сплатив проценти вчасно, тому він втратив право на знижку. Відповідно до пункту 1.5.4 Договору Кредитор нараховував проценти за стандартною процентною ставкою (2,47% на день) починаючи від самої дати видачі кредиту.

Водночас Суд бере до уваги, що пунктом 5 розділу І Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п`ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %"

Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %", тобто починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- денна ставка не більше 1%.

Суд звертає увагу на те, що обидві вказані зміни - як щодо встановлення загального ліміту ставки в 1 %, так і щодо тимчасового передіного періоду та лімітів у 2,5 % та 1,5 %, були врегульовані єдиною законодавчою нормою: пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX.

Порядок застосування вказаних норм у часі визначений окремо.

Так, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX чітко визначено, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (зокрема, норма про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, та норма щодо тимчасового періоду) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Ураховуючи загальні принципи дії актів цивільного законодавства у часі, а також пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX норма частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону № 3498-IX) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після 24 грудня 2023 року. Також ця норма застосовується до договорів, що укладені раніше, якщо строк дії таких договорів було продовжено після набрання чинності цим Законом.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що з огляду на приписи частини третьої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони підлягає особливому правовому захисту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013). Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011).

З огляду на таку об`єктивну нерівність сторін у правовідносинах споживчого кредитування, під час застосування та тлумачення норм законодавства суди зобов`язані керуватися загальноправовим принципом, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23. Згідно з висновками Верховного Суду принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як in dubio pro persona або in dubio pro homine (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини". Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

У контексті спірних правовідносин цей принцип реалізується через імператив in dubio pro consumatore (принцип сприятливого тлумачення для споживача).

Суд бере до уваги, що в межах одного законодавчого акта (Закону № 3498-IX) існує загальне імперативне правило про обмеження максимальної денної процентної ставки в 1% поряд із тимчасовим дозволом на застосування ставки 2,5% та 1,5% (з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року). Одночасна наявність вказаних норм створює колізію норм права щодо тих кредитних договорів, що були укладені з 24.12.2023 по 19.08.2024.

Водночас під час запровадження обмежень процентної ставки пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX було визначено, що дія нових імперативних обмежень (зокрема щодо максимального розміру процентної ставки) поширюється навіть на ті договори про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом, у разі продовження строку їх дії.

З цього логічно випливає, що якщо законодавець визнав, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (зокрема, що максимальний розмір денної процентної ставки... не може перевищувати 1 %) застосовується також до раніше укладених договорів при їх пролонгації, то тим більше (a fortiori) ця імперативна норма є обов`язковою для застосування до нових договорів, укладених після набрання Законом чинності (починаючи з 24 грудня 2023 року).

Відповідно, здійснюючи системний аналіз наведених норм крізь призму принципу in dubio pro consumatore та керуючись необхідністю захисту інтересів слабшої сторони, Суд доходить висновку, що тимчасовий період (з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року), передбачений пунктом 17 Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", який було доповнено Законом № 3498-IX, нерозривно пов`язаний із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3498-IX.

За висновком суду поступове зниження процентної ставки до 2,5% та 1,5% було запроваджено для врегулювання правовідносин за договорами, які були укладені до 24 грудня 2023 року (тобто, до набрання чинності Законом № 3498-IX), але строк дії яких продовжувався після цієї дати. Такий перехідний механізм мав на меті дати фінансовим установам час на адаптацію діючих кредитних портфелів.

Натомість при укладенні нових договорів з 24.12.2023 фінансові установи зобов`язані дотримуватися імперативної вимоги частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", встановлюючи ставку не більше 1% на день.

Суд ураховує, що частинами п`ятою та шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас Суд зазначає, що станом на час розгляду цієї справи Верховний Суд ще не сформував єдиного правового висновку щодо застосування пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (в аспекті визначення максимального розміру процентів) до нових договорів про споживчий кредит, укладених у перехідний період - з 24.12.2023 по 19.08.2024.

За приписами частини першої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

З огляду на неоднозначність положень пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX та відсутність практики суду касаційної інстанції щодо його тлумачення, Суд, діючи з метою забезпечення та рівності громадян перед законом та керуючись імперативом сприятливого тлумачення для споживача (in dubio pro consumatore), вважає за доцільне врахувати існуючу практику судів апеляційної інстанції у подібних правовідносинах, яка є найбільш сприятливою для позичальника (споживача) (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 381/1523/25; постанова Київського апеляційного суду від 25.05.2026 у справі № 758/2266/25, постанова Київського апеляційного суду від 19.02.2026 у справі № 752/7161/25,постанова Київського апеляційного суду від 10.03.2026 у справі № 754/1976/25 та інші).

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" денна процентна ставка (далі - ДПС) розраховується у процентах за формулою, що наведена у частині четвертій статті 8 Закону, а саме:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t *100%, де:

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Відповідно до умов кредитного договору № 00-9692871 від 26.03.2024, укладеного з Відповідачем, загальний розмір кредиту (ЗРК) становить 5 200,00 грн. Строк кредитування (t) становить загалом 360 днів.

Згідно з умовами Договору, загальні витрати Позичальника за споживчим кредитом (за стандартною процентною ставкою) за весь строк кредитування складають 51 958,40 грн. До цих витрат включено тіло кредиту 5 200,00 грн, а також ЗВСК у розмірі 46 758,40 грн (яка включає комісію за надання кредиту в розмірі 520,00 грн та проценти).

Використовуючи формулу, наведену в частині четвертій статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", розрахунок денної процентної ставки (ДПС) за Договором Відповідача: ДПС = (46 758,40 грн / 5 200,00 грн) / 360 днів х 100 % = 2,50 %.

Отже, фактично розрахована та закладена кредитодавцем у Договорі денна процентна ставка становить 2,50 %, що прямо перевищує встановлений законом максимальний розмір (1 %).

Первісний кредитор не привів свою діяльність, умови укладених ним договорів у відповідність до вимог чинного законодавства в частині щоденної процентної ставки та продовжив після 25 грудня 2023 року нараховувати відсотки за договором відповідачу за щоденною ставкою, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

У справі, що розглядається, кредитний договір із Відповідачем був укладений 26.03.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX.

З огляду на викладене, пункт 17 Перехідних положень щодо дозволеної ставки 2,5 % та 1,5 % не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки це погіршує становище споживача. Правомірним є застосування виключно загальної норми - обмеження денної процентної ставки на рівні 1 %. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Тому Суд не бере до уваги розрахунок заборгованості процентів, наданий Позивачем, оскільки він ґрунтується на нікчемних умовах договору, та здійснює власний перерахунок в межах максимальної ставки 1 % на день. Нараховані проценти за законною ставкою 1 % на день становлять 4 472,00 грн (5 200,00 грн ? 1 % ? 86 днів).

Отже, Суд встановив, що загальний обсяг нарахованих за ставкою 1 % (що встановлена частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування") та непогашених процентів за заявлений період (86 днів) становить 4 472,00 грн, а залишок неповернутого тіла кредиту становить 5 200,00 грн.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту

Позивач просить стягнути комісію в розмірі 520,00 грн.

Суд вважає обґрунтованою вимогу Позивача про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 520,00 грн, що нарахована згідно з умовами Договору.

Суд ураховує, що Закон України "Про споживче кредитування" прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Вказаний Закон передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, а також Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24 та від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24.

Верховний Суд також наголошував, що нікчемними є положення договорів щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту, якщо кредитодавець не зазначив переліку додаткових та супутніх послуг, які надаються за таку комісію (постанови Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22).

Натомість у справі, що розглядається, до стягнення заявлено не щомісячну плату, а разову комісію за надання кредиту у розмірі 520,00 грн. Суд встановив, що зазначена сума була нарахована на підставі пункту 1.6 Договору.

Згідно з умовами Договору комісія нараховується одноразово в день видачі коштів. Відповідач був належним чином ознайомлений з розміром, базою розрахунку та порядком сплати цієї комісії ще до підписання правочинів, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту, у якому чітко зафіксовано суму комісії у розмірі 520,00 грн. Вказані документи Відповідач підписав за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора).

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24 підтвердив правомірність стягнення такої комісії, з огляду на те, що вона оплачується разово, позичальник був ознайомлений з цією умовою при підписанні договору, а її встановлення повністю відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

З огляду на наведене, а також те, що Відповідач не надав жодних доказів сплати вказаної суми, Суд виснував, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 520,00 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

У цій справі Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права на підставі Договору факторингу № 21102024-МК/Ейс, укладеного 21.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС".

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 (позиція № 3094) та Актом приймання-передачі, до Позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 00-9692871 від 26.03.2024. Відповідно до вказаного витягу з реєстру, станом на момент відступлення залишок по тілу кредиту становив 5 720,00 грн (включаючи комісію), а залишок по відсотках - 11 045,84 грн.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договору відступлення прав вимоги.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з мотивів та розрахунку, наведеного Судом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої, частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги частково на загальну суму 10 192,00 грн (де 5 200,00 грн - тіло кредиту, 4 472,00 грн - відсотки, 520,00 грн - комісія), тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 472,58 грн (2 422,40 грн х 10 192,00 грн / 16 765,84 грн).

Позивач просить відшкодувати 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав: договір про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; додаткову угоду № 25770794597 від 11.09.2025 до договору № 20/08/25-01 про надання правової допомоги від 20.08.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 на суму 7 000,00 грн, відповідно до якого Позивачу надані такі послуги: складання позовної заяви - 5 000,00 грн (2 год); вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника - 1 000,00 грн (2 год); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн (1 год); підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн (1 год).

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач не заперечував проти обсягу, складових, розміру правничої допомоги. Також він не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених вимог. З огляду на зазначене, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 4 255,32 грн (7 000,00 грн ? 10 192,00 грн / 16 765,84 грн).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" 5 200,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 4 472,00 грн заборгованості за сумою відсотків та 520,00 грн заборгованості зі сплати комісії, а також 1 472,58 грн судового збору та 4 255,32 грн витрат на професійну правничу допомогу. Загальна сума стягнення становить 15 919,90 грн.

У решті вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02090, Україна, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956, рахунок НОМЕР_3 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення, а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 22.06.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО