Ухвала суду № 137570700, 22.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13305/26

Провадження №: 2/752/11572/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

22.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кирильчук І. А.,

при секретарі Сінчук І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» - Клюска Руслана Валерійовича про закриття провадження у справі та повернення суми сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

18 травня 2026 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за період з жовтня 2024 р. по березень 2026 року у розмірі 5027,40 грн з кожного; інфляційний збиток за прострочення оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за період з жовтня 2024 р. по березень 2026 р. з урахуванням індексів інфляції з грудня 2024 р. по квітень 2026 р. у розмірі 353,19 грн з кожного; три проценти річних за прострочення оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за період з жовтня 2024 р. по березень 2026 р., розраховані на 11.05.2026, у розмірі 114,875 грн з кожного; пеню за прострочення оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за період з грудня 2024 р. по березень 2026 р., розраховану на 11.05.2026, у розмірі 923,955 грн з кожного; в порядку розподілу судових витрат у справі 1664 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн з кожного.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито позовне провадження в указаній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи, встановлено відповідні строки.

15 червня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява вх. № 42499/26 представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» - Клюска Руслана Валерійовича про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку із відмовою позивача від позову.

Також представник позивача просить повернути Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією №620E-B5ET-CM30-KP76 від 13.05.2026 у сумі 1664 грн. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» в порядку розподілу судових витрат у справі витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн з кожного та 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією №620E-B5ET-CM30-KP76 від 13.05.2026 у сумі 832 грн з кожного.

Заява обґрунтована тим, що після подання позивачем позовної заяви та відкриття 02.06.2026 провадження у справі, відповідачем-1 здійснено 12.06.2026 оплату основної суми боргу у розмірі 12838,84 грн, а саме заборгованості з оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за період з жовтня 2024 р. по березень 2026 р. у розмірі 10054,80 грн., інфляційного збитку за прострочення оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за період з жовтня 2024 р. по березень 2026 р. з урахуванням індексів інфляції з грудня 2024 р. по квітень 2026 р. у розмірі 706,38 грн. та трьох процентів річних за прострочення оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за період з жовтня 2024 р. по березень 2026 р., розрахованих на 11.05.2026, у розмірі 229,75 грн. та пені за прострочення оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, за період з грудня 2024 р. по березень 2026 р., розрахованої на 11.05.2026, у розмірі 1847,91 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1.707828141.1 від 12.06.2026.

У зв`язку із повним погашенням основної суми боргу, інфляційного збитку, трьох процентів річних та пені, вимоги позивача фактично задоволені відповідачами до ухвалення судового рішення, що є підставою для відмови від позову та стягнення з відповідачів судових витрат понесених позивачем у суді першої інстанції. Як було заявлено позивачем у позові, у даній справі позивач несе витрати на професійну правничу допомогу, що надається йому АБ «ІГОРЯ ОВЧАРЕНКА «РАЦІОНАЛЬНІ ПРАВОВІ РІШЕННЯ»» згідно із договором про надання правничої допомоги №66 від 02.04.2025 та наведено розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги.

Згідно із п. 2.5 договору про надання правничої допомоги №66 від 02.04.2025 послуги з правничої допомоги а також відшкодування понесених при їх наданні витрат здійснюється позивачем протягом дев`яноста календарних днів з дати вступу у законну силу рішення, постанови чи ухвали суду, якими завершується розгляд відповідної справи судом.

Крім того, у позовній заяві позивач заявив, що докази витрат позивача на надання професійної правничої допомоги у даній справі будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у цій справі. За фактом надання позивачу послуг з правничої допомоги, що полягала у написанні позовної заяви, позивачем та АБ «ІГОРЯ ОВЧАРЕНКА «РАЦІОНАЛЬНІ ПРАВОВІ РІШЕННЯ»» складено акт №21 від 11.05.2026 на суму 8000 грн. (4 год * 2000 грн./год).

Вивчивши зміст заяви позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина третя статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.

Закриття провадження у справі - це форма завершення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно із пунктом першим частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу , позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Виходячи з положень частин першої-третьої, п`ятої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» - Клюско Руслан Валерійович, діючи в межах повноважень та в інтересах позивача, подав заяву про відмову від позову, у зв`язку зі сплатою відповідачами заборгованості, яка є предметом позову.

При визначених обставинах відмова позивача від позову не протирічить закону, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому наявні підстави прийняти у позивача відмову від позову, що є підставою для закриття провадження у справі.

Підстав для неприйняття відмови від позовних вимог судом не встановлено.

Судом роз`яснюється, що за правилом частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо вирішення питання про повернення судового збору

Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.

Відтак, положення частини третьої статті 142 ЦПК України, на яку посилається представник позивача як на підставу для стягнення судових витрат, застосовується лише у разі, коли позивач відмовився від позову, а причиною є задоволення вимог відповідачем.

Подібні за змістом правові викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 688/3712/19, провадження № 61-6211св20, від 08 липня 2020 року у справі № 688/3320/19, провадження № 61-6830св20, від 24 липня 2020 року у справі № 688/3361/19, провадження № 61-6828св20, від 09 липня 2020 року у справі № 688/3556/19, провадження № 61-7919св20, від 23 липня 2020 року у справі № 688/3708/19, провадження № 61-6758св20, від 11 січня 2021 року у справі № 688/3359/19, провадження № 61-6973св20.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 погасила заборгованість 12 червня 2026 року (позов подано 18 травня 2026 року) та 02 червня 2026 року (провадження відкрито ухвалою від 02 червня 2026 року), тобто після відкриття провадження у справі, що стало наслідком подання стороною позивача заяви про відмову від позову, внаслідок задоволення вимог відповідачем-1.

З огляду на викладене, положення частини третьої статті 142 ЦПК України, на яку посилається представник позивача як на підставу для стягнення судових витрат, підлягають застосуванню у вказаній справі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Згідно положень ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Статтею 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на викладене, з Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією №620E-B5ET-CM30-KP76 від 13.05.2026 у сумі 1664 грн, а з із відповідачів слід стягнути судовий збір у розмірі 832,00 грн. з кожного.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У той же час, частина третя статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року (справа №640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім цього, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір № 66 від 02 квітня 2025 року про надання правничої допомоги; ордер № 1771220; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та акт надання послуги № 21 від 11 травня 2026 року, відповідно до якого вартість послуг адвоката за підготовку і подання даної позовної заяви становить 8000,00 грн.

Згідно з частиною п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьої-п`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої увалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьої-п`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно сказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. ( правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 201 року у справі № 873/137/21).

У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги складність справи та об`єм виконаних саме адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи предмет позову, до якого входила одна вимога майнового характеру, ціну позову - 12 838,84 грн, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та задоволення відповідачами вимог після пред`явлення позову до суду, суд вважає можливим стягнути з кожного із відповідачів на користь позивача по 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу

На думку суду, вказаний розмір витрат на правничу допомогу співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Керуючись статями 13, 137, 141, 142,206, 211, 223, 255, 256, 261, 353-355 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Прийняти відмову представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» - Клюска Руслана Валерійовича від позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Повернути Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця`з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією №620E-B5ET-CM30-KP76 від 13.05.2026 у сумі 1664 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська фортеця» (код ЄДРПОУ 36791839, адреса: м. Київ, вул. Голосіївська, 13) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн з кожного та судовий збір у розмірі 832 грн з кожного.

Повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала складена 22 червня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук