Рішення № 137570361, 16.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1010/2026 Справа № 945/1836/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач, ТОВ «Коллект Центр», в особі свого представника, звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Договором позики №4730702 від 03.06.2021 року в сумі 39170,00 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 03.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №4730702, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачці кредит в розмірі 5000,00 грн, шляхом переказу на картковий рахунок позичальника. Умовами Договору передбачено, що позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 1320,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, який здійснив дії на укладення договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання за Договором, надавши відповідачці кредитні кошти. Відповідачка всупереч умов Договору грошові кошти не повернула, проценти за користування кредитом не сплачує.

16.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 16/12-2021-43, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Договором позики №4730702 від 03.06.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Договором позики №4730702 від 03.06.2021 року.

Станом на час звернення до суду з вказаним позовом заборгованість за договором відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачується, у зв`язку із чим у відповідачки обліковується прострочена заборгованість у розмірі 39170,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33820,00 грн; заборгованість за комісіями - 350,00 грн.

За такого, враховуючи невиконання відповідачкою своїх зобов`язань по сплаті кредитних коштів за Договором про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року, позивач просить задовольнити позовні вимоги, а також стягнути судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу у сумі 13 000,00 грн.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28.08.2025 року дану цивільну справу направлено за підсудністю до Інгульського районного суду м.Миколаєва.

Ухвалою Інгульського районного суду м.Миколаєва від 07.10.2025 року дану цивільну справу направлено до Центрального районного суду м.Миколаєва за підсудністю на підставі ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 року дану справу передано на розгляд судді ОСОБА_2.

Ухвалою судді від 29.10.2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розпорядженням №152 від 09.02.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя №101/0/15-26 від 22 січня 2026 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Центрального районного суду м.Миколаєва у зв`язку з поданням заяви про відставку", наказу голови Центрального районного суду м.Миколаєва №4-0с/тр від 22 січня 2026 року про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_2.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва Гуденко О.А. від 12.02.2026 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Коллект Центр», позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Відповідачка повідомлена про відкриття провадження, відповідно до ч.10 ст. 187 ЦПК України, шляхом надання оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, будь-яких заяв та клопотань від неї не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подала.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідачка не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

03.06.2021 року, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 подала Анкету-заяву на кредит №4730702, в якій Товариством прийнято рішення про погодження наступних умов кредитування по заяві №4730702: замовлена сума: 5 000,00 грн; замовлений строк: 30 днів; погоджена сума: 5 000,00 грн; погоджений строк: 30 днів; комісія за надання: 7,00% одноразово; ставка процентів:0,88% за кожен день користування.

На підставі вищевказаної Анкети-заяви, 03.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір про споживчий кредит №4730702 (індивідальна частина) (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, кредитодавець зобов?язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов?язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов?язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно п.1.2. кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту 03.06.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 03.07.2021.

Відповідно до п.п. 1.5.-1.5.2. кредитного договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають запальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 1670,00 грн в грошовому виразі та 3,076.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 6670,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Комісія за надання кредиту: 350.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 1320.00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

За п.1.6 кредитного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

За змістом п. 6.3. Договору, Позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.

Аналогічні умови кредитування зазначені в Паспорті споживчого кредиту №4730702, що є Додатком №2 до Договору про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 р., з якими ОСОБА_1 ознайомилася 13.06.2021 року.

Факт перерахування на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 кредитних коштів підтверджується квитанцією «LIQPAY» №1666338905 про видачу 5000,00 грн 03.06.2021 року за договором №4730702.

За такого, Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року, надавши позичальниці кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами кредитного договору.

16.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №16/12-2021-43 від 16.12.2021 року до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року у сумі 21670,00 грн, з яких 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16320,00 грн - заборгованість по процентам; 350,00 грн - заборгованість по комісії.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників.

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023 року до Договору Факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, складеного між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал», Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників, відповідно до якого Фактор прийняв право вимоги по Боржниках кількістю 207307.

Згідно з Витягом з Додатку №3 (реєстр боржників) до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, підписаного уповноваженими представниками ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал», до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року (порядковий номер в реєстрі 32426) на загальну суму заборгованості 39170,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 33820,00 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами; 350,00 грн - суму заборгованості за нарахованими комісіями.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договору факторингу №16/12-2021-43 від 16.12.2021 року та Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих договорів.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року перейшло до ТОВ «Коллект Центр», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту нею суму позики.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України " Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України " Про електронну комерцію).

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В., відповідачка ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептувала підписавши 03.06.2021 року аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «R21744» направленого на вказаною нею в Анкеті-заяві номер телефону НОМЕР_2 відповідний договір.

Згідно із пунктом 6.1. кредитного договору №4730702 від 03.06.2021 року, цей Кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. кредитного договору).

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. кредитного договору).

Таким чином, встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачкою укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подала Анкету-заяву на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявниця використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договір про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 03.06.2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан» Договір про споживчий кредит №4730702, який підписаний в електронній формі відповідачкою, відповідно до якого останній надано кредит у сумі 5000,00 грн на умовах повернення, строковості та платності.

Договір позики є дійсними, у судовому порядку не оскаржувався.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання за Договором про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року, у зв`язку з чим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ТОВ «Коллект Центр», до якого перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , про стягнення з останньої заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн.

Щодо стягнення суми заборгованості за процентами.

Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення (розрахунку), складеними первісним кредитором ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року складає 21670,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн; заборгованість по процентам - 16320,00 грн; заборгованість по комісії - 350,00 грн.

З приводу наведеного розрахунку суд зазначає таке.

Згідно вказаних вище відомостей первісним позивачем нарахування відсотків здійснювалося в період з 03.06.2021 року по 03.07.2021 року (строк кредитування) у відповідності до п.1.5.2. Договору позики, а саме в загальній сумі 1320,00 грн (по 44 грн) за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожень день строку користування кредитом.

В подальшому в період з 04.07.2021 року по 01.09.2021 року (60 днів) первісним кредитором проценти нараховувалися у відповідності до п.п.1.6., 2.3.1.2. Договору позики, а саме в загальній сумі 15000,00 грн, за ставкою 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожень день строку користування кредитом.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром нарахованих первісним кредитором відсотків, виходячи з наступного.

Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено умови пролонгація строку кредитування, а саме: продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

Пролонгація на пільгових умовах:

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці, а саме: строк продовження 3 дні - максимальний розмір комісії 3.00% від поточного залишку кредиту; строк продовження 7 днів - максимальний розмір комісії 5.00% від поточного залишку кредиту; строк продовження 15 днів - максимальний розмір комісії 10.00% від поточного залишку кредиту

Відповідно до п.2.3.1.2. кредитного договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Отже, виходячи з умов вищевказаного пункту, первісним кредитором продовжено строк кредитування ще на 60 днів в зв`язку з пролонгацією ОСОБА_1 строку кредитування.

Однак, суд зазначає, що докази вчинення ОСОБА_1 дій передбачених п.2.3. Договору позики для продовження строку кредитування матеріали справи не містять.

З наданих позивачем відомостей про щоденні нарахування та погашення, складеними первісним кредитором ТОВ «Мілоан» не вбачається, що відповідачкою 03.07.2021 року (кінцева дата строку кредитування) сплачено комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно п. 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.

Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проєкт договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.

Отже, виходячи з умов договору та тієї обставини, що доказів пролонгація строку кредиту за ініціативою ОСОБА_1 , відповідно до п.2.3. Договору, до матеріалів справи не додано, останій день (30-ий день) нарахування процентів становить 03.07.2021 року.

За такого, суд зазначає, що нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою у період з 04.07.2021 р. по 01.09.2021 р. є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку, передбаченого п. 1.3 Договору.

Станом на 03.07.2021 року розмір нарахованих процентів складав 1320,00 грн, які і слід стягнути з відповідачки.

Крім того, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Вердикт Капітал» також здійснювалося нарахування з дня отримання ним права вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №4730702 від 03.06.2021 року, а саме: ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 16.12.2021 року по 23.02.2022 року нараховано процентів у сумі 17500,00 грн.

Разом з тим, як встановлено судом вище, попередні кредитори ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», мали право стягувати заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами лише у межах погодженого сторонами строку кредитування (з 03.06.2021 року по 03.07.2021 року).

При цьому, після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак у цій справі таких позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» не заявило, а, тому, вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача нарахованих після спливу строку кредитування відсотків є необґрунтованими.

При цьому позивач не заявляв вимоги про стягнення відсотків, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦПК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на зазначене, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» по несплаченим процентам складає 1320,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту.

Судом встановлено, що в Договорі про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року, сторони правочину погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 350,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово. (п.1.5.1. Договору).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Договором про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Відтак, оскільки відповідачкою прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами Договору про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року та враховуючи неправомірне нарахування комісії за надання кредиту та процентів поза строком кредитування, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» щодо стягнення з відповідачки заборгованості за вказаним вище Договором у розмірі 6670,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту та 1320,00 грн - заборгованість за процентами та 350 грн комісії за надання кредиту. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити, в зв`язку з їх безпідставністю.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0545910001 від 12.08.2025 року.

За такого, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: у сумі 412, 42 грн(6670/ 39170 х 2422,40).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивач у позові просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №198 від 01.07.2025 р., відповідно до якої сторони погодили надання правових послуг на загальну сумі 13 000,00 грн та витяг з акту №12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 року, яким сторони погодили надання правових послуг Адвокатського об`єднання у відповідності до заявки на надання юридичної допомоги.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 року у справі №642/716/22.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 13000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідачки становить надмірний тягар для останньої, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки, повинен становити 2 000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За такого, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованість за Договором про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року у сумі 6320,00 грн та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 390,85 грн і витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит №4730702 від 03.06.2021 року у сумі 6 670,00 грн (шість тисяч шістсот сімдесят гривень 00 копійок), з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1320,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 350,00 грн одноразової комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на судовий збір у сумі 412, 42 грн (чотириста дванадцять гривень 42 копійки) та витрати на правову допомогу у сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306 код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А. Гуденко