Ухвала суду № 137570263, 01.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ 02892528

490/3907/26

н\п 1-кс/490/1945/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернігів, раніше судимого, який перебуває на посаді гранатометника 3 відділення 3 взводу 3 роти військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченог, ч. 1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №12026152020000594 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 121 КК України.

28.04.2026 року ОСОБА_4 було затримано та 29.04.2026 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 121 КК України.

Згідно вказаного повідомлення встановлено, , що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 проходячи військову службу на посаді гранатометника 3 відділення 3 взводу 3 роти військової частини НОМЕР_1 , відповідно до ст. 68 Конституції України ОСОБА_7 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно вимог ст. 11, 16, 127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548- XIV, ОСОБА_4 зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Положеннями ст. ст. 3, 27 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до положень ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948, кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність.

Разом з цим солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, всупереч зазначених вимог законодавства та суспільних норм моралі вчинив тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин:

Зокрема, 28.04.2026 приблизно о 16:00 год. (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де разом із ОСОБА_8 вживав алкогольні напої.

У цей час до кімнати вказаної квартири увійшов потерпілий ОСОБА_9 , який також проживає за вказаною адресою. На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розпочалася словесна сварка, під час якої остання, як власниця квартири почала вимагати від ОСОБА_9 висилитися із вказаної квартири.

У цей момент у ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та спостерігав за конфліктом, виник раптовий злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , з яким раніше не був знайомим.

Реалізовуючи свій злочинний намір, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю іншої особи та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , перебуваючи в кімнаті вказаної квартири, підійшов до ОСОБА_9 та наніс останньому удар кулаком правої руки в область обличчя. Від отриманого удару потерпілий ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав на підлогу.

Надалі ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з єдиним умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, скориставшись тим, що потерпілий перебуває на підлозі та не може чинити ефективного опору, наніс ОСОБА_9 не менше одного удару в область обличчя, після чого взяв кухонний ніж та, застосовуючи його як знаряддя злочину, наніс ОСОБА_9 один удар в область грудної клітини зліва.

В результаті вказаних умисних протиправних ОСОБА_4 , заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тілесне ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани грудної клітини зліва, що супроводжувалося лівобічним посттравматичним гемопневматораксом, що відповідно до Інструкції, затвердженої Наказом МОЗ від 17 січня 1995 року № 6 відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння. Після спричинення тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_9 госпіталізовано до КНП ММР «Миколаївської лікарні швидкої медичної допомоги».

Слідчий звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з погодженим із прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування. В обґрунтування клопотання вказав, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Підозра є обґрунтованою, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, є ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти вказаним ризикам не зможе обрання більш м`якого запобіжного заходу

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити.

Підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків. Просили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 121 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Підозра є обґрунтованою, підтверджується наступними зібраними матеріалами кримінального провадження:

Протоколом огляду місця події від 28.04.2026;

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину;

Протоколом допиту потерпілого, ОСОБА_9 від 28.04.2026;

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.04.2026 за участю потерпілого ОСОБА_9 ;

Речовими доказами у кримінальному провадженні;

Іншими матеріалами кримінального провадження.

За такого, оскільки на теперішній час існують три ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, їх існування в сукупності дозволяє дійти висновку про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не є достатнім для їх запобігання.

З урахуванням викладеного, тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним в інкримінованому правопорушенні, особи підозрюваного, вважаю доведеною наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти вказаним ризикам шляхом обрання більш м`яких запобіжних заходів не вбачається можливим.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, є доведеною наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким неможливо шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу, вважаю необхідним клопотання слідчого задовольнити та обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

Керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання- задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 червня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів.

Повний текст ухвали оголошено 05 травня 2026 року о 11 год. 20 хв.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_11