Постанова № 137570126, 22.06.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

22.06.2026

Справа № 482/1002/26

Номер провадження 3/482/335/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2026 року місто Нова Одеса

Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічула В.М., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Чернігова, понтонера відділення плавальних інженерних машин 3 взводу плавальних інженерних машин роти плавальних машин 2 інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , матроса, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

13.04.2026 року о 21 год. 00 хв., в умовах особливого періоду, в зоні виконання « НОМЕР_3 КМП» АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 був виявлений з ознаками алкогольного сп`яніння. Факт алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було підтверджено у КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», де у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння з результатом 2,07 проміле, а також вміст наркотичних речовин, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-20 КУпАП визнав частково, вказавши, що він дійсно перебував в стані алкогольного сп`яніння, але заперечив перебування його в стані наркотичного сп`яніння. Зазначив, що наркотичних засобів він не вживав та не вживає, а такий результат міг бути викликаний знеболювальними препаратами, які він вживає. Просив розстрочити йому сплату штрафу за вчинення адміністративного правопорушення строком на 2 місяці, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

-даними протоколу № 5025-77 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 13.04.2026 року о 21 год. 00 хв., в умовах особливого періоду, в зоні виконання « НОМЕР_3 КМП» АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 був виявлений з ознаками алкогольного сп`яніння. Факт алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було підтверджено у КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», де у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння з результатом 2,07 проміле, а також вміст наркотичних речовин, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП;

-даними виписного епікризу КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» історії хвороби ОСОБА_1 № 2907/653 від 15.04.2026 року, відповідно до якого тест на вміст наркотичних речовин від 13.04.2026 року виявлено трамадол, маріхуана, аналіз крові на алкоголь від 13.04.2026 року 2,07 г/л;

-даними письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

-іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП встановлено відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України як у добровільному порядку (за контрактом), так і за призовом.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан, дію якого, Указами Президента України було продовжено, та який діє по теперішній час.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме його перебування на території військової частини у стані алкогольного сп`яніння, суд вважає доведеною.

Щодо перебування ОСОБА_1 , одночасно в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, суд приймає до уваги надану правопорушником виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 462 від 26.05.2026 року КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» МОР, відповідно до якої: ОСОБА_1 тверезий; Screen Test негативний (амфетамін, маріхуана, морфін, бензодіазепін, метамфетамін, барбітурати) негативні, що ставить під сумнів вживання ОСОБА_1 маріхуани, та підтверджує його пояснення щодо вживання ним знеболювальних препаратів для полегшення болю, які можуть містити в собі синтетичні наркотичні знеболювальні засоби (опіоїди, трамадол).

Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішується питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Згідно до «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Системний аналіз норм статі 172-20 КУпАП, відповідальність за якою передбачає накладення стягнення у виді штрафу 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це адміністративне правопорушення є подібними кримінальним порушенням /обвинуваченням.

Кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборону подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Суд звертає увагу на те, що дані виписного епікризу КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» історії хвороби ОСОБА_1 № 2907/653 від 15.04.2026 року різняться з даними виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 462 від 26.05.2026 року КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» МОР.

Враховуючи вищевикладені суперечності, суддя фактично позбавлений можливості встановити факт вживання ОСОБА_1 наркотичних засобів, що саме по собі виключає можливість встановити наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення перебування в наркотичному стані.

Такі обґрунтовані сумніви, у відповідності до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З огляду на викладене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які б поза розумним сумнівом доводили перебування ОСОБА_1 13.04.2026 року на території військової частини одночасно в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, суд вважає доведеним лише стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , що не впливає на правильність кваліфікації його дій в порушення ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Враховуючи особу винного, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП) необхідним та достатнім для його виправлення буде застосування до ОСОБА_1 міри адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням положень ст. 304 КУпАП, згідно якої питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову, а тому, з урахуванням обставин, що ускладнюють для ОСОБА_1 виконання даної постанови, суд вважає за можливе розстрочити сплату адміністративного штрафу на 2 місяці щомісячним платежем у розмірі 8500,00 грн.

Відповідно до положень п. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 15, 33 - 35, 221, 252, 280, 283 - 285 КУпАП, суддя, -

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, який стягнути на користь держави, рахунок № UA398999980313010106000014468, КОД отримувача (ЄДРПОУ) 37992030, отримувач Миколаїв. ГУК/тг м. Нова Одеса/21081100, банк Казначейство України (ЕАП).

Розстрочити виплату штрафу строком на два місяці щомісячним платежем у розмірі 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) грн. із підтвердженням його оплати до кінця кожного місяця починаючи з дати набрання даною постановою законної сили і до повної сплати штрафу, з наданням суду оригіналів документів, що підтверджують таку сплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя В.М. Кічула