Ухвала суду № 137569268, 03.06.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

03.06.26 справа № 133/3841/23

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Пєтухової Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Даневської О.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Козятинський м`ясокомбінат» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області надійшла вказана позовна заява.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 30.11.2023 головуючим суддею у справі №133/3841/23 визначено суддю Щербу Н.Л.

Ухвалою від 04.12.2023 було відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

11.03.2025 ухвалою суду вказану цивільну справу прийнято до провадження судді Пєтухової Н.О., судове засідання призначено на 24.11.2025.

25.11.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, відкладено на 13.04.2026.

13.04.2026 у судове засідання участини справи не з`явились. Представник позивача подав до суду заяву у якій просив відкласти розгляд справи у зв`язку з його хворобою.

Розгляд справи відкладено до 03.06.2026.

03.06.2026 у судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з викладеним, суд вважає вказати на наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (частини 1, 2, пункт 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Цією нормою права визначено два випадки у яких суд залишає позовну заяву без розгляду:

1. Якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання;

2. Позивач не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Предметно зауважити, що у першому випадку законодавець не встановлює жодного зв`язку між повторною неявкою позивача у судове засідання та причинами таких дій.

Ця обставина свідчить про те, що у разі повторної неявки позивача у судове засідання, поважність причин такої неявки не має значення при вирішенні питання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Водночас слід зазначити, що згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, законом чітко визначено, що навіть у разі неявки учасника справи (яким є і позивач) у судове засідання з поважних причин, відкласти розгляд можливо лише один раз.

Це в чергове доводить те, що повторна неявка у судове засідання позивача має наслідком залишення позову без розгляду, незважаючи на причини з яких вона була допущена.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші)

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях наголошує на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 10.07.2017 у справі «Гінчо проти Португалії» Європейський суд з прав людини зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім цього суд враховує, що постановою Верховного Суду по справі № 310/12817/13 від 22.05.2019 викладено правову позицію з питання залишення позову без розгляду при повторній неявці позивача. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Також суд враховує постанову Верховного Суду від 21.09.2020 у справі № 658/1141/18, в якій вказано на те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20.09.2018 у справі № 756/8612/16-ц, від 24.10.2018 у справі № 569/347/16-ц, від 28.02.2019 у справі № 752/9188/13-ц, від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13, від 06.03.2019 у справі № 760/3301/13-ц, від 20.06.2019 у справі № 522/7428/15, від 26.09.2019 у справі № 295/19734/13-ц, від 07.10.2019 у справі № 612/403/16-ц, від 27.03.2020 у справі № 522/22303/14-ц, від 28.03.2023 у справі № 711/7486/19.

Окрім цього, суд бере до уваги, що представником позивача неодноразово подавались заяви про перенесення судового засідання при попередньому складі суду, та відсутність заяви про розгляд справи за їх відсутності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Козятинський м`ясокомбінат» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід залишити без розгляду у зв`язку з повторною неявкою у судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, який не подав заяви про розгляд справи за його відсутності з урахування того, що такі неявки перешкоджають розгляду справи.

Керуючись статтями 2, 3, 10, 58, пунктом 3 ч. 1 статті 257 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Козятинський м`ясокомбінат» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на підставі п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА