Рішення № 137567878, 22.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3047/26

провадження № 2/619/1937/26

Рішення

іменем України

22 червня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №619/3047/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представник позивача: Наваренко В.Г.,

представниця відповідача: Головко В.В.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» 05.05.2026 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 47383,93 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 09.02.2022 ОСОБА_1 та АТ «ОТП БАНК» уклали кредитний договір № 2038961362, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби з фіксованою ставкою 28.80% за користування кредитом, розмір кредиту 24656,00 грн. 21.06.2024 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача, а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором №2038961362 від 09.02.2022. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 21.06.2024 загальний розмір заборгованості становить 47383,93 грн, яка складається з: тіла кредиту у розмірі 24656,00 грн; заборгованості по відсоткам за користування кредитом 16780,16 грн; комісії 5947,77 грн.

Представниця відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надав належних і допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу та виникнення заборгованості. Наданий розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи і не підтверджує рух коштів, а меморіальний ордер не доводить факту зарахування коштів на рахунок відповідача. На думку сторони відповідача, належним доказом можуть бути лише первинні бухгалтерські документи, зокрема банківські виписки, оформлені відповідно до вимог законодавства. Крім того, представниця відповідача зазначила, що позивач не довів належним чином перехід права вимоги за кредитним договором, не надав доказів повідомлення боржника про відступлення права вимоги та документів, які підтверджують оплату за договорами факторингу. Також вказала на пропуск позивачем строку позовної давності.

Представником позивача надано відзив на позовну заяву, у якому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що надані позивачем виписки по рахунку, сформовані програмним забезпеченням первісного кредитора, є належними доказами видачі кредитних коштів та наявності заборгованості відповідача. Заборгованість відповідача підтверджується сукупністю наданих доказів, а саме: кредитним договором, виписками по рахунку та розрахунком заборгованості, складеним на підставі цих документів. Також представник позивача зазначив, що кредитор довів факт надання кредитних коштів відповідачу, тоді як доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань не надано. Вказав, що навіть у разі незгоди з наданим розрахунком заборгованості це не може бути підставою для повної відмови у позові, оскільки суд має можливість визначити розмір заборгованості на підставі наявних у справі доказів.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 06.05.2026 судом було направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування (проживання) відповідача та 19.05.2026 отримано відповідь.

Ухвалою суду від 20.05.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 22.06.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представниця відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

ОСОБА_1 було підписано заяву-приєднання (акцепт) №25/02/2038961362 від 09.02.2022 до оферти щодо укладання договору добровільного страхування життя (а.с. 13) та анкету-заяву на отримання кредиту/опитувальний лист, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефону, електронну адресу, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід (а.с. 20-21)

09.02.2022 ОСОБА_1 та АТ «ОТП БАНК» уклали кредитний договір № 2038961362, відповідно до умов якого, загальний розмір кредиту 24656,00 грн; дата остаточного повернення кредиту 09.02.2025; строк кредитування 36 місяців; фіксована процентна ставка у розмірі 28,80% річних (а.с. 6-10) та було підписано графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (а.с. 14-15).

Крім того, ОСОБА_1 09.09.2022 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 11-12) та було підписано додаток №1 до паспорту споживчого кредиту від 09.02.2022, у яких зазначені умови кредитування (а.с. 18-19).

Свої зобов`язання за договором АТ «ОТП БАНК» виконало у повному обсязі, про що свідчать меморіальні ордери №14390038 від 09.02.2022 на суму 23000,00 грн та №14390039 від 09.02.2022 на суму 1656,00 грн про перерахування коштів відповідачу.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

21.06.2024 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №21/06/24, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача, а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором №2038961362 від 09.02.2022 (а.с. 27-32).

На підставі акту приймання-передачі реєстру боржників від 21.06.2024 за договором факторингу №21/06/24 від 21.06.2024 клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами п. 8.3. Договору факторингу №21/06/24 від 21.06.2024, реєстр боржників №1 (а.с. 36).

За відомостями з Реєстру боржників №1 до договору факторингу №21/06/24 від 21.06.2024, до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право вимоги за Договором №2038961362 від 09.02.2022, укладеним з ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості становить 47383,93 грн (а.с. 34-35).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як передбачено статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 21.06.2024 загальний розмір заборгованості становить 47383,93 грн, яка складається з: тіла кредиту у розмірі 24656,00 грн; заборгованості по відсоткам за користування кредитом 16780,16 грн; комісії 5947,77 грн (а.с. 38).

При цьому відповідачем не надано власного контррозрахунку заборгованості та не наведено конкретних заперечень щодо порядку її обчислення, а тому наведені заперечення мають загальний характер та не спростовують розрахунок, поданий позивачем.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 5947,77 грн, з огляду на те, що умова кредитного договору №2038961362 від 09.02.2022 про покладання обов`язку зі сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною.

Як передбачено кредитним договором №2038961362 від 09.02.2022, комісія за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, у розмірі 0,85% від суми кредиту.

Так, відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Установлено, що умовами кредитного договору передбачена необхідність сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Як передбачено ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними (п. 32.8 постанови у справі №496/3134/19).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Колегія суддів ВП ВС у п. 25 постанови по справі №363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 450/126/20 сформулював правовий висновок про те, що розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.

Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.

Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством. Касові операції виконуються відповідно до інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду.

Позикодавець не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договорів щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату.

Суд зазначає, що суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 41436,16 грн.

Суд не приймає доводи представника відповідача щодо недоведення отримання кредиту належними доказами, з огляду на таке.

Так, за умовами п. 3.1 Кредитного договору, банк надає кредит безготівково, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку, емітовану банком на ім`я позичальника або шляхом видачі готівкою суми кредиту позичальнику через касу банку.

Суд зазначає, що Меморіальні ордери №14390038 та №14390039 від 09.02.2022 свідчать про отримання готівкою суми кредиту позичальником ОСОБА_1 через касу банку.

Крім того, Верховним Судом України в постанові від 24.02.2016 за № 6-50цс16 наголошувалося, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Крім того, тягар доказування факту неотримання грошових коштів у даній категорії справ покладається саме на відповідача, який останнім не виконано, натомість під час укладення договору факторингу законодавчо не передбачений обов`язок фактора (позивача у справі) вимагати у клієнта документів про перерахування коштів за кредитним договором. Отже, у позивача, який набув право вимоги на підставі договору факторингу, відсутній вказаний процесуальний обов`язок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягають задоволенню частково, в розмірі 87,45%, то розмір сплаченого ними судового збору (3328,00 грн) при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 2910,34 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір № 24-02/26 від 24.02.2026 про надання правничої допомоги (а.с. 39-40), акт №1 приймання-передачі виконаних робіт від 26.03.2026, згідно якого вартість надання первинної консультації складає 1000,00 грн за 0,5 години, правовий аналіз документів 4000,00 грн за дві години, підготовка та подання позовної заяви 4200,00 грн за 2,1 годину) (зворот а.с. 40), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого 23.10.2018 адвокату Руденку К.В. (а.с. 41), платіжна інструкція № 1365 від 30.03.2026 на суму 9200,00 грн (а.с. 44).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, яка не є складною та є однотипною для адвоката, розглядалася у спрощеному позовному провадженні, представник участі у судових засідання не приймав, що не потребує значного витрачання часу адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), а також ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 09.02.2022 у розмірі 41436,16 грн (сорок одна тисяча чотириста тридцять шість гривень 16 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2910,34 грн (дві тисячі дев`ятсот десять гривень 34 копійки) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).

Надіслати учасникам справи копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко