Рішення № 137567573, 19.06.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/736/26

Провадження № 2/385/396/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Коллект Центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 2109553055228 від 05.04.2021 в розмірі 37937,46 грн та судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та 13000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Стислий виклад позиції сторін

позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.04.2021 між ОСОБА_1 (позичальник) та ТОВ Служба миттєвого кредитування був укладений Договір№ 2109553055228, відповідно до умов якого позикодавець надав ОСОБА_1 кредит в сумі 2200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 (один) рік.Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована. Банк виконав свої зобов`язання за Кредитним договором. Відповідачка умови договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВ"Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109553055228.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109553055228.

Таким чином ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача за договором № 2109553055228.

Відповідачка не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого заборгованість відповідачки за Договором № 2109553055228становить 37937,46 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 2200,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 35737,46 грн.

ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором - не подала, хоча в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 14.05.2026 вважається їйврученою 02.06.2026. Відповідно, ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 08.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

12.05.2026 позивачем подано заяву щодо усунення недоліків.

Ухвалою від 14.05.2026відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Коллект Центр» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідачки ОСОБА_1 , встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів, мотиви суду

05.04.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ Служба миттєвого кредитування з заявою анкетою для отримання кредиту (а.с. 11), яка підписана нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором Q8.

05.04.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ Служба миттєвого кредитування був укладений Договір про надання фінансових послуг № 2109553055228, за умовами якого кредитор надав ОСОБА_1 кредит в сумі 2200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту; у разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п. 1.3).Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів за фактичний строк користування кредитом (п. 1.4.2). Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 (один) рік

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Q8та містить відомості про адресу позичальниці ОСОБА_1 ,її паспортні дані, РНОКПП, номер телефону НОМЕР_1 , адресу електронної пошти.

На переконання суду така інформація могла бути надана виключно відповідачкою при укладенні договору.

Пунктом 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено,якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором,визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір № 2109553055228 від 05.04.2021 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Q8, чим підтверджено укладання між нею та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» такого правочину, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону, договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Позивачем надано довідку щодо порядку та хронології дій щодо укладання електронного договору ОСОБА_1 , щодо її ідентифікації в ІТС первісного кредитора, в якій позичальником зазначено, в тому числі номер картки для перерахування коштів НОМЕР_2 (а.с. 13).

Вказаними доказами суд вважає доведеним укладення кредитного договору з відповідачкою та умови такого.

Також, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Q8 та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, інші умови (а.с. 14-15).

Водночас суд бере до уваги паспорт споживчого кредиту лише як доказ виконання первісним кредитором переддоговірного обов`язку, що визначений Законом України Про споживче кредитування, оскільки такий, як це передбачено ст.7Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит, а отже такий є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Проте у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його зміст, що відповідає висновку об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеному в постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

Також суд не бере до уваги Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ Служба миттєвого кредитування (а.с. 60-64), оскільки такі не підписані відповідачкою ОСОБА_1 , а отже позивач не довів, що саме з такими правилами ознайомилась відповідачка при укладенні кредитного договору.

З довідки від 16.12.2025, виданої ТОВ ФК Вей Фор Пей на запит ТОВ Служба миттєвого кредитування, ТОВ ФК Вей Фор Пей здійснило переказ коштів на карту № НОМЕР_2 05.04.2021 о 18:40 за договором 2109553055228 в сумі 2200 грн (а.с. 16).

З наведеного також вбачається, що реквізити електронного платіжного засобу, вказані відповідачем у заяві-анкеті на укладення договору про надання фінансових послуг від 05.04.2021 співпадають з реквізитами банківської картки, на яку було перераховано кошти.

Даний доказ підтверджує переказ первісним кредитором коштів відповідачці на виконання обов`язку за договором про надання кредиту.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до пункту 10 Постанови Правління Національного банку України Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит) від 3 листопада 2021 року №113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

З наведеного слідує, що з боку позивача порушень не відбулося та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.

Позивач як фінансова установа, не є банком, та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач не отримував кредитних коштів. І якщо такі кошти кредитодавцями мали бути перераховані на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом може бути виписка по картковому рахунку, з якої можливо встановити відсутність або наявність певної банківської операції. І якщо сторона заперечує отримання коштів і має можливість подати такі докази, то тягар доказування таких обставин покладається саме на цю сторону.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21, від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19).

Відповідачка факту надання коштів в кредит не спростувала.

01.12.2021 було укладено договір факторингу № 1-12 (а.с. 23-25), відповідно до якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109553055228, з врахуванням реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 (а.с. 29-31) та витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 (а.с. 33).

Згідно акту приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 1-12 від 31.03.2021 (а.с. 32) ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв реєстр боржників, після чого, з урахуванням умов договору факторингу, перейшли до фактора права вимоги до боржників.

З платіжного доручення № 307600018 вбачається, що ТОВ Вердикт Капітал сплатило на користь ТОВ «Служба миттєвого кредитування» 5535543,12 грн в рахунок сплати права вимоги згідно договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 (а.с. 28).

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» договором № 10-01/2023 (а.с. 34-36) відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржників, в тому числі, згідно реєстру боржників (а.с. 42-45) та витягу з реєстру боржників (а.с. 48) за договором № 2109553055228.

Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 (а.с. 40-41) зобов`язання ТОВ «Коллект Центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал», в тому числі за договором № 10-01/2023 припиняються в повному обсязі.

З акту прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 та акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором № 10-01/2023(а.с. 46, 47) вбачається, що права вимоги від первісного кредитора перейшли до нового кредитора ТОВ Коллект Центр.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Коллект Центр» є новим кредитором у зобов`язанні з відповідачем ОСОБА_1 за договором № 2109553055228.

З розрахунків заборгованості, що виконані:

- ТОВ Служба миттєвого кредитування за період з 05.04.2021 по 30.11.2021 (а.с. 18-19) вбачається, що відповідачка вносила кошти на погашення заборгованості за процентами - 05.05.2021 двічі по440,00 грн та 10.05.2021 440,00 грн, заборгованість на 30.11.2021 становить 20421,06 грн;

- ТОВ Вердикт Капітал за період з 01.12.2021 по 04.04.2022, станом на 10.01.2023 (а.с. 21) вбачається, що продовжено нарахування процентів та загалом нараховано за цей період 21092,50 грн процентів, загалом -35737,46 грн заборгованості за процентами, загальна сума заборгованості за кредитом становить 37937,46 грн;

ТОВ Коллект Центр за період з 10.01.2023 по 08.01.2026 (а.с. 22) вбачається що даним кредитором додаткова заборгованість не нараховувалась та становить 37937,46 грн.

Суд звертає увагу, що згідно з п.1.2 кредитного договору, кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до договору та є невід`ємною його частиною. Крім того суд бере до уваги розмір процентної ставки, що встановлений п. 1.4. договору.

Згідно з п.1.3 договору, орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту.

Пунктом 1.4.1 договору визначено, що нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.

Пунктом 1.4.2 договору встановлено, що в разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік (п.1.9).

На підставі наведеного, зважаючи на принцип свободи договору, передбаченого статтями6,627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили орієнтовний строк повернення кредиту у 16 днів, а також граничний строк кредитування в 1 рік.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що кредитодавець правомірно нарахував заборгованість по процентам в межах строку кредитування (1 рік) та на підставі умов кредитного договору.

Суд перевірив розрахунок заборгованості та погоджується з таким, оскільки такий відповідає умовам договору.

Підсумовуючи наведене суд вважає правильним задоволити позовні вимоги ТОВ Коллект Центр в повному обсязі, оскільки такі доведені належними та допустимими доказами.

Суд не в змозі надати оцінку аргументам відповідачки, оскільки вона відзиву, заперечень проти розрахунку чи контррозрахунку не подала.

Розподіл судових витрат

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн, які відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 гривень.

За ч. 1, 2ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 13000,00 грн подав договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с. 52-54), що укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», в якому визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору; прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", де визначена вартість усіх видів послуг (а.с. 56-57); заявку на надання юридичної допомоги № 640 від 02.03.2026 на суму 13000,00 грн та витяг з акту № 20 від 31.03.2026 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026, згідно з якими АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» погодили надання таких послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації (2 год) - 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 год) - 9000 грн (а.с. 66).

Суд враховує, що компенсації підлягають не тільки вже понесені стороною витрати, а і витрати, які вона має здійснити у майбутньому в силу досягнутих домовленостей з адвокатом.

Таким чином суд вважає, що позивач довів розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідачка клопотань щодо зменшення витрат на правничу допомогу не подавала.

Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд керується постановоюВПВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, де Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

141.У частині третійстатті 141 ЦПК Українивизначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

[…] 144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьоюстатті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

На підставі ч. 3ст. 141 ЦПК України, ураховуючи критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета позову адвокатських витрат суд вважає правильним присудити позивачу витрати на правничу допомогу частково - в розмірі 5000,00 грн, стягнувши такі з відповідачки.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд.3, оф.306) заборгованість за Договором про надання фінансових послуг № 2109553055228 від 05.04.2021в розмірі 37937,46грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту, 2200,00 грн, заборгованість за процентами 35737,46 грн, 2662,40 грн сплаченого судового збору та 5000,00 грн витрат на надання правничої допомоги, а всього 45599 (сорок п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 86 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 19.06.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 19.06.2026