Рішення № 137567369, 18.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/656/26

Провадження №2/338/808/26

18 червня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі: судді Куценка О. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

30 квітня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Усенко М. І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 7666263 від 15 жовтня 2019 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7666263, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4900 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші платежі у порядку й строки, визначені договором.

Позивач вказує, що кредитний договір укладено в електронній формі, шляхом підписання відповідачем договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 4900 грн шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку, зазначену відповідачем під час укладення договору.

Надалі відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, кредитні кошти, проценти за користування кредитом та інші платежі у визначені договором строки не сплатила, унаслідок чого утворилася заборгованість.

31 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 46-МЛ, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7666263 від 15 жовтня 2019 року.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14553 грн, з яких: 4900 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6615 грн - прострочена заборгованість за процентами; 588 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 2450 грн - заборгованість за штрафами/пенею. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо надходження кредитних коштів на рахунок банківської картки відповідача.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву, заяв, клопотань, доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також контррозрахунку заборгованості до суду не подала.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7666263.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 4900 грн. Строк кредитування, порядок повернення кредиту та сплати платежів визначено договором і графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Зі змісту договору вбачається, що кредитний договір укладено в електронній формі. Довідкою ТОВ «Мілоан» підтверджено, що відповідач була ідентифікована в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, а акцепт договору здійснено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором W45101.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем подано платіжне доручення щодо перерахування 4900 грн на користь відповідача на банківську картку № НОМЕР_1 .

Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , а на рахунок, до якого емітовано зазначену картку, було зараховано кошти в сумі 4900 грн у період з 15 жовтня 2019 року по 22 жовтня 2019 року, а саме 15 жовтня 2019 року.

Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4900 грн суд вважає доведеним належними та допустимими доказами.

31 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 46-МЛ, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7666263 від 15 жовтня 2019 року. Належність відповідача до переліку боржників, право вимоги за якими відступлено позивачу, підтверджується витягом з реєстру боржників.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором визначена позивачем у розмірі 14553 грн, з яких: 4900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6615 грн - заборгованість за процентами; 588 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту; 2450 грн - заборгованість за штрафами/пенею.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з укладенням і виконанням договору споживчого кредиту, отриманням відповідачем кредитних коштів, обов`язком їх повернення та сплати погоджених договором процентів за користування кредитом, а також переходом права вимоги до нового кредитора.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4900 грн, факт невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів, а також факт переходу до позивача права грошової вимоги за договором відступлення права вимоги.

Відповідач не подала до суду відзиву, не надала доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також не подала контррозрахунку заявленої позивачем заборгованості.

Разом з тим, неподання відповідачем відзиву та контррозрахунку не звільняє суд від обов`язку перевірити законність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми, оскільки судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, а суд при вирішенні спору має надати оцінку тому, чи підлягає заявлена грошова вимога судовому захисту саме в тому розмірі, в якому вона заявлена позивачем.

Щодо позовних вимог у частині стягнення тіла кредиту та процентів

Судом встановлено, що відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 4900 грн, однак у строки та порядку, передбачені договором, їх не повернула.

З огляду на це, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4900 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення процентів у розмірі 6615 грн, суд виходить з такого.

Проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за користування наданими кредитодавцем коштами, а не заходом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання. Право кредитодавця на одержання процентів прямо передбачене статтями 1048, 1054 ЦК України, а розмір і порядок їх сплати визначаються договором, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що умови щодо розміру процентної ставки, порядку її застосування, строку користування кредитом, орієнтовної загальної вартості кредиту та графіку платежів були визначені у кредитному договорі та додатках до нього. Відповідач, укладаючи договір в електронній формі, підтвердила прийняття його умов шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Наданими позивачем договором, графіком розрахунків, випискою з особового рахунку та відомістю про щоденні нарахування підтверджено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 6615 грн. Відповідач зазначений розрахунок не спростувала, доказів погашення процентів або іншого розміру заборгованості суду не надала.

Суд також бере до уваги, що заявлені позивачем проценти є саме процентами за користування кредитом, а не сумою відповідальності за порушення грошового зобов`язання та не неустойкою. На відміну від заявлених позивачем окремо штрафу/пені, проценти за користування кредитом є елементом плати за кредит, погодженим сторонами під час укладення договору.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 6615 грн є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення комісії за видачу кредиту

Позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією за видачу кредиту у розмірі 588 грн.

Суд критично оцінює зазначену вимогу з огляду на таке.

Відповідно до статті 1054 ЦК України змістом основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором є надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Натомість позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти.

Отже, надання кредиту є не окремою додатковою послугою кредитодавця, а виконанням ним власного основного обов`язку за кредитним договором. Покладення на споживача окремого обов`язку сплатити комісію саме за видачу кредиту фактично означає оплату споживачем дії, яка становить сутність основного обов`язку кредитодавця.

Позивач не довів, що за спірною комісією у розмірі 588 грн відповідачу була надана будь-яка самостійна додаткова або супутня послуга, відмінна від самого факту надання кредиту. Саме формулювання платежу як «комісія за видачу кредиту» свідчить, що цей платіж пов`язаний із діями кредитодавця щодо виконання ним основного обов`язку за договором.

Суд виходить із того, що плата за користування кредитом уже забезпечується процентами, погодженими сторонами. За таких обставин стягнення з відповідача додаткової комісії за видачу кредиту, без доведення надання окремої послуги, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог у частині стягнення штрафів/пені

Позивач просить стягнути з відповідача 2450 грн як заборгованість за штрафами/пенею.

Оцінюючи зазначену вимогу, суд виходить із того, що така сума за своєю правовою природою не є основним боргом та не є платою за користування кредитом, а заявлена саме у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою, штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стягнення неустойки можливе лише за умови доведення її правової підстави, розміру, періоду нарахування, бази нарахування, а також дотримання встановлених законом обмежень щодо відповідальності споживача за порушення зобов`язання.

З наданих позивачем матеріалів не вбачається належного, повного та зрозумілого розрахунку суми 2450 грн із зазначенням конкретного періоду її нарахування, виду відповідальності, ставки, бази нарахування та умов договору, на підставі яких ця сума визначена саме у такому розмірі.

Саме лише зазначення у виписці з особового рахунку підсумкової суми штрафів/пені не є достатнім доказом обґрунтованості такої вимоги, оскільки не дає суду можливості перевірити правильність, правомірність та співмірність заявленого до стягнення платежу.

Крім того, на час звернення позивача до суду та розгляду справи в Україні діє спеціальне правове регулювання щодо відповідальності позичальників за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами у період дії карантину COVID-19 та у період дії воєнного стану. Позивач не виокремив у розрахунку заборгованості періоди нарахування штрафних санкцій та не довів, що заявлена до стягнення сума штрафів/пені не охоплює нарахувань, які не підлягають стягненню в силу закону.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 2450 грн штрафів/пені є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню в загальному розмірі 11515 грн, з яких: 4900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6615 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14553 грн. Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 11515 грн.

Отже, позовні вимоги задоволені у розмірі 79,12 % від заявленої ціни позову: 11515 грн ? 100 % / 14553 грн = 79,12 %.

Позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 2662 грн 40 коп. ? 79,12 % = 2106 грн 61 коп.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

На підтвердження зазначених витрат позивач послався на договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений із АО «Апологет», та акт наданих послуг № Д/21553 від 14 квітня 2026 року.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, другої, третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Разом з тим, при вирішенні питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з іншої сторони, суд повинен виходити не лише з факту їх заявлення, але й з критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, ціною позову та значенням справи для сторін.

Суд враховує, що дана справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, правова позиція позивача є стандартною для цієї категорії справ, а обсяг доказів та характер спірних правовідносин не свідчать про підвищену складність справи або необхідність значного обсягу правничої роботи.

З огляду на викладене, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн завищеним та таким, що не повною мірою відповідає критеріям розумності, співмірності та необхідності. Враховуючи характер спору, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та типовість заявлених вимог, суд вважає розумним і співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково - у розмірі 79,12 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: 3000 грн * 79,12 % = 2373 грн 74 коп.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 4480 грн 35 коп., з яких: 2106 грн 61 коп. - судовий збір; 2373 грн 74 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 7666263 від 15 жовтня 2019 року у розмірі 11515 грн, з яких: 4900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6615 грн - проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати: зі сплати судового збору у розмірі 2106 грн 61 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2373 грн 74 коп.

Копію заочного рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлено і в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення чи виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 19 червня 2026 року.

Суддя: