Рішення № 137566878, 26.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/15730/25

Номер провадження2/205/464/26

Справа № 205/15730/25

Провадження № 2/205/464/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Волошенко Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначив, що 04.02.2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2975220348, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. 07.10.2016 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передає (відступає), а АТ «Таскомбанк» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 15.05.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру прав вимоги до Договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача та ОСОБА_1 у розмірі 29 535,75 грн., з яких: 12 451 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту, 1,98 грн. - загальна заборгованість по відсоткам, 17 082,77 грн. - загальна заборгованість по комісії. Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 2975220348 від 04.02.2021 року.

Далі зазначає, що 05.02.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2638104777/628554, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. 09.12.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 09122021, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 09.12.2021 року до договору факторингу № 09122021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 16 000 грн., з яких: 4 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 000 грн. - сума заборгованості за відсотками. Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 2638104777/628554 від 05.02.2021 року.

На підставі викладеного, представник позивача звертається до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за:

- кредитним договором 2975220348 від 04.02.2021 року у розмірі 29 535,75 грн., з яких: 12 451 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту, 1,98 грн. - загальна заборгованість по відсоткам, 17 082,77 грн. - загальна заборгованість по комісії;

- кредитним договором № 2638104777/628554 від 05.02.2021 року у розмірі 16 000 грн., з яких: 4 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 000 грн. - сума заборгованості за відсотками, а всього стягнути заборгованість за кредитними договорами у розмірі 45 535,75 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позову просив розгляд справи провести за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується судовим повідомленням, яке повернулося на адресу суду із підписом відповідача, а також конвертом, який разом із судовою повісткою повернувся до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив не подав, будь-яких заяв від нього не надходило.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення по справі на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04.02.2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2975220348, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.

07.10.2016 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передає (відступає), а АТ «Таскомбанк» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників, у тому числі і до ОСОБА_1

15.05.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача та ОСОБА_1 у розмірі 29 535,75 грн., з яких: 12 451 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту, 1,98 грн. - загальна заборгованість по відсоткам, 17 082,77 грн. - загальна заборгованість по комісії.

Представником позивача також надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2975220348 від 04.02.2021 року, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 29 535,75 грн., з яких: 12 451 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту, 1,98 грн. - загальна заборгованість по відсоткам, 17 082,77 грн. - загальна заборгованість по комісії.

Матеріалами справи також підтверджено, що 05.02.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2638104777/628554, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.

09.12.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 09122021, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 09.12.2021 року до договору факторингу № 09122021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 16 000 грн., з яких: 4 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 000 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Представником позивача також надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2638104777/628554 від 05.02.2021 року, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 16 000 грн., з яких: 4 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 000 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Поняття договору факторингу закріплено у ст. 1077 ЦК України.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов`язанні визначено у ст. 513 ЦК України, згідно вимог якої правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду по справі № 465/646/11 (Постанова від 31.10.2018 року) зазначила, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Враховуючи надані суду докази, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаними договорами.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання договорів в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що між сторонами по справі було укладено кредитні договори у електронній формі та погоджені всі їх істотні умови.

Матеріали справи свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі № 127/33824/19, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Суд також приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010, відповідно до якої ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно із вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідач, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що вказані договори він не укладав або доказів погашення ним зазначеної заборгованості.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, оскільки відповідачем до цього часу отримані грошові кошти за вказаним договором повернуті не були, суд вважає можливим захистити право позивача шляхом стягнення з відповідача на його користь заборгованості за вказаним договором у загальному розмірі 45 535,75 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 3 028 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 15-16, 526, 598-599, 610, 612, 626, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) заборгованість за:

- кредитним договором № 2975220348 від 04.02.2021 року у розмірі 29 535,75 грн., з яких: 12 451 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту, 1,98 грн. - загальна заборгованість по відсоткам, 17 082,77 грн. - загальна заборгованість по комісії;

- кредитним договором № 2638104777/628554 від 05.02.2021 року у розмірі 16 000 грн., з яких: 4 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 000 грн. - сума заборгованості за відсотками, а всього стягнути заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 45 535,75 грн. (сорок п`ять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) гривень 75 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) судовий збір у розмірі 3 028 грн. (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Федотова В.М.