Постанова № 137566380, 22.06.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2949/26

Провадження № 3/209/521/26

ПОСТАНОВА

іменем України

"22" червня 2026 р. м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Лобарчук О.О., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №657054 від 04.05.2026 року, 04.05.2026 року о 17.00 годині у м. Кам`янське по пр. Металургів, рухався транспортний засіб «Daewoo Lanos» д.з НОМЕР_2 білого кольору під керуванням ОСОБА_1 , який був зупинений за порушення правил дорожнього руху, при спілкуванні із останнім було встановлено, що він керує ТЗ без посвідчення водія. На ОСОБА_1 було складено постанову за ч.4 ст.126 КУпАП та запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я України, так як у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння рук, поведінка не відповідає дійсності та зіниці очей не реагували на світло. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та відносно нього було складено протокол за ч.3 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про причин и неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суддя зазначає, що згідно практики Європейського Суду з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003). Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.

Зважаючи на те, що до початку судового засідання від ОСОБА_1 заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а також на те, що відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, розгляд справи проводиться за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В судовому засіданні встановлено, що 04.05.2026 року на водія ОСОБА_1 по пр. Металургів у м. Кам`янське Дніпропетровської області складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху (ПДР) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Щодо кваліфікації діяння ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП суддя вважає за необхідне зазначити таке.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Частина 3 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані диспозиції норми ст. 130 КУпАП відображають саме суть правопорушення, з кваліфікуючими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення.

Відтак обов`язковою умовою настання відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП є повторність дій, двічі протягом року, без встановлення якої відсутній склад адміністративного правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Згідно з положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суддя розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення і згідно з КУпАП не повноважний виходити за його межі.

Розгляд протоколу про адміністративне правопорушення здійснюється виключно в межах пред`явленого особі обвинувачення за кваліфікацією, яка визначена працівником поліції та зазначена у протоколі, під час якого суддя встановлює наявність або відсутність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення, передбаченого конкретною частиною статті або статтею КУпАП.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти росії» та «Карелін проти росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 657054 дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст. 130 КУпАП, відповідальність за якою настає у випадку якщо особа двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак при цьому, викладаючи сутність вчиненого правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення, поліцейський не вказав про таку кваліфікуючу ознаку вчинення особою діяння, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як повторність - вчинення діяння двічі протягом року, що є кваліфікуючою ознакою, за наявності якої дії особи можуть кваліфікуватись за ч. 3 ст. 130 КУпАП. Як і також не вказано про одиничну повторність вчинення діяння, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Повторним відповідно до пункту 2 статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

До протоколу про адміністративне правопорушення на підтвердження кваліфікуючої ознаки «повторності» вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ст. 130 КУпАП, без зазначення цієї кваліфікуючої ознаки у протоколі не надано копії жодного рішення суду - постанов суду відповідно до якої ОСОБА_1 притягувався за ст.130 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми протиправними діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №657054 від 04 травня 2026 року;

-направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (огляд не проводився - відмова);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (огляд не проводився - відмова);

- відеозаписами на CD диску з нагрудної камери поліцейських.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що в даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини в законодавстві, який полягає в застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини в кримінальному процесуальному законодавстві.

Конституційний Суд України в пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 № 10-рп/2011 зазначив, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказав, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Суд у цій справі встановив доведений факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яке відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Така кваліфікуюча ознака як повторність (один раз чи двічі протягом року) взагалі не зазначена уповноваженою особою на складання протоколу, а тому суд не може змінювати зміст (фабулу) обвинувачення.

Враховуючи, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно статті 1 цього Кодексу, крім іншого, є запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, слід дійти висновку, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в протоколі, однак лише в частині зміни правової кваліфікації правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження.

З позиції Верховного Суду в постанові від 19 жовтня 2021 року по справі №552/2540/20 вбачається, що межі повноважень суду щодо перекваліфікації/зміни кваліфікації допускаються лише в бік покращення становища особи, зокрема, шляхом застосування закону про менш тяжке діяння. Закриття судом провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій, не узгоджується із завданнями судочинства. Відмова від переслідування особи за наявності в її діях ознак іншого караного діяння (менш тяжкого, ніж те, у якому їй пред`явлено звинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винного і створить умови для повторної віктимізації.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський Суд з прав людини у складі його Великої Палати, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Тому ОСОБА_1 необхідно притягнути до адміністративної відповідальності та застосувати щодо нього адміністративне стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати щодо нього штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір. Докази про наявність пільг для звільнення від сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 30, 33, 40-1, 130, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк - 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у вказаній ч.1 ст.130 КупАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: О.О.Лобарчук