Рішення № 137566091, 22.06.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 711/9848/25

Провадження № 2/712/1057/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Загвойської О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Стрийської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Стрийської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач є батьком їх спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їх спільна дитина народилась, коли відповідач перебував у Чехії, де він проживає та працює і досі, живе своїм життям та не приймає участі у житті дитини. Усі витрати по вихованню та утриманню дитини позивач несе самостійно. Оскільки відповідач не надавав жодної матеріальної підтримки по утриманню дитини, позивач звернулась до Чорнобаївського районного суду Черкаської області, яким 05.04.2023 видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільної доньки ОСОБА_4 , однак аліменти відповідач не сплачує, заборгованість по їх сплаті станом на момент звернення до суду із цим позовом складає 98 788 грн.

Відповідач повністю самоусунувся від батьківських обов`язків та уникає спілкування, протягом трьох років не бере жодної участі у вихованні дитини. На даний час дитина проживає з позивачем та її чоловіком ОСОБА_5 , які разом забезпечують належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.

А тому, посилаючись на приписи ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, а також практику Верховного Суду щодо позбавлення батьківських прав, просить позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_4 .

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Третя особа Орган опіки та піклування Стрийської міської радиправом на подання пояснень щодо позову також не скористався.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.10.2025 вищезазначену цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалами Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.02.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та у Органу опіки та піклування в особі Стрийської міської ради.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті, а також задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Загвойська О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримати та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, а також не заперечували щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 повторно в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку - шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду із зазначенням підстав її повернення оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою», що в контексті положень п. 1, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК України суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи із повідомлення відповідача шляхом направлення смс-повідомлення (доставлено 14.11.2025, 07.01.2026, 09.02.2026, 09.03.2026, 07.04.2026 та 21.05.2026), а також шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті суду.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування Стрийської міської ради Скрицька Н.Б. до суду не з`явилась, натомість скерувала до суду 12.06.2026 (надійшло 15.06.2026) клопотання, у якому просить проводити судове засідання за відсутності представника третьої особи.

У зв`язку з вищевказаною обставиною, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.06.2026 справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, повідомленого у встановленому законом порядку про день, час та місце розгляду справи, який не з`явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки та не подав відзиву проти позову, та зі згоди представника позивача щодо такого порядку розгляду справи.

Заслухавши думку позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 13.08.2021 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1453.

Під час перебування у шлюбі у сторін народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 127.

Заочним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.05.2023 у справі № 709/286/23 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розірвано.

Судовим наказом Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.04.2023 у справі № 709/285/23 стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання їх спільної доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку починаючи із 17.03.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Аліменти на утримання їх спільної доньки відповідачем не сплачуються, у зв`язку із чим у останнього наявна заборгованість перед позивачем станом на 09.09.2025 у розмірі 98 788 грн 07 коп., що вбачається із розрахунку заборгованості за виконавчим провадженням № НОМЕР_4.

Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із матір`ю - позивачем у справі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий» від 20.08.2025 № 1318.

Із відповіді на адвокатський запит, наданою КНП «Чорнобаївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Чорнобаївської селищної ради № 257 від 06.10.2025, вбачається, що дитина проживала з мамою за адресою: АДРЕСА_2 за медичною допомогою зверталась завжди своєчасно, за весь час перебування дитини під наглядом лікаря педіатра з дитиною на прийом до лікаря приходила тільки мама.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики на ОСОБА_4 . Іркліївського закладу дошкільної освіти «Веселка», дитина виховується у родині, що складається із матері, її чоловіка (вітчима) та молодшого брата. Вихованням дитини займається мама та її чоловік. Батько дитини участі у її вихованні не приймає.

Згідно із листом № 19.4.1/14302-26 від 24.02.2026, наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на виконання ухвали суду від 05.02.2026, відомостей щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період із 22.02.2022 до 20.10.2025 в базі даних не виявлено.

Судом також досліджено висновок органу опіки та піклування Стрийської міської ради № 119 від 16.04.2026, підготовлений на виконання ухвали суду від 05.02.2026 та з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини. Згідно із вказаним висновком питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 неодноразово розглядалось на засіданні комісії. Останній про дату та час засідання повідомлявся через соціальні мережі, на що повідомив, що не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав та наголосив, що не буде сплачувати аліменти на дитину, що свідчить про його байдуже ставлення до долі доньки. Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зазначені факти як окремо так і у сукупності можна розцінювати як ухилення ОСОБА_3 від виховання дитини та свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками, а тому комісія вважає за доцільне позбавити його батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 .

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 пояснив, що є хрещеним батьком другої дитини позивачки. Йому відомо, що малолітня ОСОБА_4 сприймає теперішнього чоловіка позивачки ОСОБА_5 як свого батька. З відповідачем ОСОБА_3 свідок особисто не знайомий, ніколи його не бачив, у тому числі на сімейних подіях за участю позивачки та дитини.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що є хрещеною матір`ю малолітньої ОСОБА_4 . Відповідача ОСОБА_3 вона не бачила тривалий час, зі слів позивачки їй відомо, що він виїхав до Чехії. Свідок зазначила, що відповідач не був присутній навіть на хрещенні дитини восени 2022 року. Їй не відомо про надання відповідачем будь-якої матеріальної чи іншої допомоги дитині. Також свідок пояснила, що дитина фактично знає як батька лише теперішнього чоловіка позивачки ОСОБА_5 .

Допитаний як свідок ОСОБА_10 повідомив, що був присутній на хрестинах та дні народження дитини, однак відповідача ОСОБА_3 на цих подіях жодного разу не бачив. Зі слів позивачки свідку відомо, що відповідач не бере участі в утриманні дитини та не надає допомоги на її забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, а також в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Також у ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із ч. 2 та 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

За положенням ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 цієї ж статті - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у справі № 459/3411/18 в постанові від 29.09.2021 вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Надані позивачем письмові докази, показання свідків в цілому підтверджують обставини того, що відповідач протягом тривалого часу не проживає разом із донькою, не бере повсякденної участі у її вихованні, а основний тягар забезпечення належних умов життя, навчання, медичного догляду та розвитку дитини несе позивач.

Зокрема суд бере до уваги, що зі змісту психолого-педагогічної характеристики, інформації із лікарського закладу, а також показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що відповідач фактично усунувся від безпосередньої участі у житті дитини, не підтримує з нею належного та регулярного спілкування, не цікавиться належною мірою станом її здоров`я, навчанням та повсякденними потребами.

Водночас для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, самого лише встановлення факту неналежного виконання батьківських обов`язків недостатньо. Необхідним є встановлення саме винної поведінки батька, його свідомого, тривалого, стійкого та фактично остаточного ухилення від виконання батьківських обов`язків, а також того, що збереження правового зв`язку дитини з батьком суперечить якнайкращим інтересам дитини, завдає їй шкоди або створює реальну загрозу її розвитку та благополуччю.

Проте у цій справі встановлені обставини свідчать не лише про неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків, а про його тривале, свідоме та винне самоусунення від виховання і утримання дитини.

Зокрема, суд ураховує, що відповідач протягом тривалого часу фактично не бере участі у житті дитини: не проживає разом із нею, не забезпечує її утримання, не цікавиться станом її здоров`я, розвитком, вихованням, повсякденними потребами, не підтримує належного спілкування та не виявляє реального інтересу до її життя. Зазначені обставини підтверджуються сукупністю письмових доказів, зокрема інформацією закладу охорони здоров`я, психолого-педагогічною характеристикою, розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, висновком органу опіки та піклування, а також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків.

Наявність судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_4 та заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 09.09.2025 у розмірі 98 788 грн 07 коп. свідчать про тривале невиконання відповідачем одного з основних батьківських обов`язків матеріального утримання дитини. При цьому відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження поважності причин несплати аліментів, надання дитині іншої матеріальної допомоги або вчинення дій, спрямованих на участь у її вихованні та забезпеченні.

Суд також бере до уваги надану позивачкою копію переписки у месенджері, зі змісту якої вбачається, що відповідач фактично пов`язував свою відмову від дитини з відмовою позивачки від отримання аліментів, пропонуючи, щоб позивачка відмовилась від аліментів, а він, у свою чергу, відмовиться від «малої». Такий зміст спілкування свідчить не про тимчасові труднощі у виконанні батьківських обов`язків, а про усвідомлене ставлення відповідача до дитини як до об`єкта домовленостей з колишньою дружиною, що є несумісним із принципом найкращого забезпечення інтересів дитини.

Додатково суд враховує висновок органу опіки та піклування Стрийської міської ради № 119 від 16.04.2026, згідно з яким питання про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 неодноразово розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Із висновку вбачається, що відповідач повідомлявся про дату та час засідання через соціальні мережі, на що повідомив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав та наголосив, що не буде сплачувати аліменти на дитину. Така позиція відповідача, оцінена судом у сукупності з іншими доказами, свідчить про його байдуже ставлення до долі дитини, свідоме нехтування батьківськими обов`язками та відсутність наміру змінити свою поведінку.

Після фактичного припинення сімейних відносин між сторонами дитина проживає разом із матір`ю, її чоловіком ОСОБА_5 та молодшим братом. З матеріалів справи та показань свідків вбачається, що саме мати та її теперішній чоловік забезпечують дитині належні умови для проживання, виховання, розвитку та догляду. Малолітня ОСОБА_4 фактично сприймає ОСОБА_5 як батька, що свідчить про сформованість у дитини сталого сімейного середовища, у якому вона отримує необхідну турботу, підтримку та відчуття безпеки.

При цьому суд виходить із того, що сам по собі факт проживання дитини в новій сім`ї матері не є самостійною підставою для позбавлення біологічного батька батьківських прав. Однак у сукупності з тривалим самоусуненням відповідача від виконання батьківських обов`язків, несплатою аліментів, відсутністю інтересу до дитини, фактичною згодою на позбавлення батьківських прав та заявленим небажанням утримувати дитину ця обставина має значення для оцінки найкращих інтересів малолітньої ОСОБА_4 .

Суд вважає, що у цій справі встановлені не поодинокі чи тимчасові прояви неналежного виконання батьківських обов`язків, а тривала, послідовна і свідома поведінка відповідача, спрямована на фактичне усунення від виховання та утримання дитини. Відповідач, будучи обізнаним про існування дитини, про наявність судового наказу щодо стягнення аліментів та про розгляд питання щодо позбавлення його батьківських прав, не вчинив жодних дій, які б свідчили про бажання виконувати батьківські обов`язки, відновити контакт із дитиною та брати участь у її вихованні.

За таких обставин суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , а його поведінка має винний, свідомий, тривалий та стійкий характер. Збереження формального правового зв`язку між відповідачем і дитиною за відсутності будь-якого реального батьківського піклування з його боку не відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки не забезпечує ні належного виховання, ані матеріальної підтримки та емоційного зв`язку з батьком.

Водночас позбавлення відповідача батьківських прав не припиняє його обов`язку щодо утримання дитини, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи, висновок органу опіки та піклування, показання свідків, письмові докази, тривале невиконання відповідачем батьківських обов`язків, відсутність належного спілкування з дитиною та фактичне небажання відповідача брати участь у її житті, суд доходить висновку про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати у справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в розмірі 1 211 грн 20 коп.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову вказані судові витрати необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Стрийської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.06.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Стрийської міської ради, ЄДРПОУ 35424237, адреса: вул. Шевченка, 71, м. Стрий, Стрийський р-н, Львівська обл.

Суддя В.О. Пономар