Рішення № 137565628, 18.06.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1259/26

Номер провадження 2-о/555/94/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Мельничук Н. В.

при секретарі Кравчук С. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа: Березнівська міська рада Рівненського району Рівненської області про встановлення факту проживання у визначеному місці, -

В С Т А Н О В И В:

І.Стислий виклад позиції заявника.

ОСОБА_1 в обґрунтування вимог заяви вказує, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Друхів Березнівського району Рівненської області. Відповідно до довідки Березнівської міської ради №215 від 29.04.2026 року ОСОБА_1 дійсно з 26.04.1986 року по даний час згідно даних погосподарських книг с.Друхів обліковується як житель с.Друхів Березнівського району Рівненської області. Дана територія до 01.01.2015 року була включена в перелік радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС (ІV зона).

Відповідно до диплому НОМЕР_1 від 01.07.1989 року заявниця навчалася в Рівненському середньому професійно-технічному училищі №15 з 01.09.1988 року по 01.07.1989 року.

Згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 06.07.1989 року заявниця працювала з 03.07.1989 по 12.09.1994 року в Рівненському виробничому об`єднанні «Хлібопром». Хоча заявниця і навчалася та працювала в м.Рівне, однак постійно в м.Рівне вона не проживала. Кожного дня на навчання та на роботу заявниця їздила автобусом. Літні та зимові канікули проводила вдома за місцем проживання. В період роботи заявниця народила дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно картки профілактичних щеплень вбачається, що дитина отримувала щеплення в Друхівській амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Тому в період часу з 01.09.1988 по 12.09.1994 року заявниця постійно проживала в с.Друхів Березнівського району Рівненської області. Даний факт можуть підтвердити свідки.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон України №796-XII від 28.02.1991 ).

Згідно із ч.3 ст.65 Закону України №796-XII від 28.02.1991, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Встановлення факту проживання в с.Городище Березнівського району Рівненської області в період з 01.09.1988 року по 12.09.1994 року заявниці потрібно для того, щоб мати пільги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

12 травня 2026 року заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з"явилась, представник заявника- адвокат Оніщук М.А. подала до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без участі заявника та представника , заявлені вимоги підтримує повністю.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, не заперечує щодо задоволення заявлених вимог.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення процесуальних дій, в тому числі забезпечення позову, забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Друхів Березнівського району Рівненської області. Відповідно до довідки Березнівської міської ради №215 від 29.04.2026 року ОСОБА_1 дійсно з 26.04.1986 року по даний час згідно даних погосподарських книг с.Друхів обліковується як житель с.Друхів Березнівського району Рівненської області. Дана територія до 01.01.2015 року була включена в перелік радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС (ІV зона).

Відповідно до диплому НОМЕР_1 від 01.07.1989 року заявниця навчалася в Рівненському середньому професійно-технічному училищі №15 з 01.09.1988 року по 01.07.1989 року.

Згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 06.07.1989 року заявниця працювала з 03.07.1989 по 12.09.1994 року в Рівненському виробничому об`єднанні «Хлібопром». Хоча заявниця і навчалася та працювала в м.Рівне, однак постійно в м.Рівне вона не проживала. Кожного дня на навчання та на роботу заявниця їздила автобусом. Літні та зимові канікули проводила вдома за місцем проживання. В період роботи заявниця народила дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно картки профілактичних щеплень вбачається, що дитина отримувала щеплення в Друхівській амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Тому в період часу з 01.09.1988 по 12.09.1994 року заявниця постійно проживала в с.Друхів Березнівського району Рівненської області. Даний факт можуть підтвердити свідки.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон України №796-XII від 28.02.1991 ).

Згідно із ч.3 ст.65 Закону України №796-XII від 28.02.1991, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Друхів Березнівського району Рівненської області, постійно проживала у с.Городище Березнівського району Рівненської області з 01.09.1988 року по 12.09.1994 року, також підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , жительки АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Те, що дана справа належить до цивільної юрисдикції викладено у висновках Постанови Верховного Суду №377/49/23 від 13.03.2024 року, де Верховний Суд вказав наступне.

У пунктах 112-117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зазначено: «Разом з тим 30.01.2020 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 287/167/18-ц за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Ємільчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якій заявник просив суд установити факт, що у списку евакуйованих громадян Чорнобильського району Київської області було допущено описку щодо дати народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 , який під порядковим № 69 значиться як ОСОБА_2 , 1952 року народження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц виснувала, що встановлення юридичного факту, який пов`язаний із вирішенням спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії, відповідно до частини другої, пункту 3 частини шостої статті 12, пункту 2 частини першої статті 263 КАС України має розглядатися в спрощеному позовному провадженні як справа незначної складності за правилами адміністративного судочинства.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.03.2023, від висновку якого просить відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, застосувавши наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, виснував про те, що оскільки вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України».

На підставі викладеного, керуючись статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 273, 293, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Друхів Березнівського району Рівненської області, постійно проживала у с.Городище Березнівського району Рівненської області з 01.09.1988 року по 12.09.1994 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Мельничук Н. В.