Рішення № 137565037, 18.06.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1642/26

381/1504/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивує тим, що з 2004 року йому на праві власності належить 1/2 частина житлового будинок АДРЕСА_1 . На правах власника, позивачем було зареєстровано в даний будинок дружину ОСОБА_2 та доньку ОСОБА_3 . У 2008 році відповідачка ОСОБА_2 , забравши з собою доньку ОСОБА_3 , переїхала на постійне місце проживання до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому не беручи участі в утриманні будинку за місцем свої реєстрації та не користаючись його приміщеннями. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано у 2012 році. Позивач зазначає, що усі витрати, пов`язані з утриманням та обслуговуванням житлового будинку, сплатою комунальних послуг та податків, покладені виключно на нього. Позивач вважає, що в зв`язку з цим існують всі передбачені законом підстави для звернення до суду з вимогою визнати відповідачку такою, що втратила право користування будинком, та зобов`язати її виписатися з житлового приміщення, що забезпечить реалізацію права власності позивача та усунення перешкод у користуванні його майном.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 18.06.2026 до канцелярії суду ОСОБА_1 подав письмову заяву, якою позовні вимоги підтримав, просить задовольнити та розгляд справи провести без його участі. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, відзив на позов не подали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Судом встановлено, що згідно Договору дарування частини житлового будинку від 10.12.2004, ОСОБА_1 прийняв у дар від ОСОБА_4 1/2 частину жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

На правах власника домоволодіння, позивач ОСОБА_1 зареєстрував відповідачів ОСОБА_2 , яка є колишньою його дружиною дружиною, та ОСОБА_3 , яка є їхньою донькою, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис №602 (а.с.15). Даний факт, також, підтверджено довідками виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 19.03.2026 (а.с.23-24).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київський області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №37 (а.с.14).

З довідки №93 про фактичне місце проживання особи, виданої діловодом сектору демократичних ініціатив Комітету самоорганізації населення мікрорайону Завокзалля від 27.02.2026 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Бувша дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 за даною адресою не проживають з 2008 року по теперішній час (а.с.16).

Відповідно до ст. 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 Житлового кодексу України),членів сім`ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 Цивільного кодексу України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 Житлового кодексу України,ст. 405 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців, а відповідно дост.72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Предмет спору складають вимоги позивача щодо втрати відповідачами права на користування житловим приміщенням, а саме: будинком по АДРЕСА_1 , вказуючи на те, що відповідачі не проживають у спірному житловому приміщенні з 2008 року, не несуть витрати за житлово-комунальні послуги, не беруть участі в утриманні та обслуговуванні житла та добровільно виписатися з будинку відмовляються.

Отже, порушені права позивача та перешкоди в користуванні будинком цілком можливо усунути шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі, в тому числі, рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою.

Як вбачається із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду, зокрема, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Суд вважає, що позивач, як власник будинку має права вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.

Керуючись ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , такими, що втратили право користування 1/2 частиною житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА