Рішення № 137563675, 15.06.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/3505/24

Провадження № 2/589/122/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Лєвши С.Л.,

з участю: секретаря судового засідання Чайки Г.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Янєвої Л.А.,

представника відповідача - адвоката Вакуленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Шостка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України,

- про встановлення факту ухилення від виконання обов`язку щодо утримання загиблої особи за її життя,-

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить встановити факт ухилення ОСОБА_2 , від виконання обов`язку щодо утримання загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його життя.

В обґрунтування позову зазначено, що сторони з 26 лютого 1997 року перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини в результаті ворожого обстрілу в районі села Червоний Став Баштанського району Миколаївської області. На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за №86 РС ОСОБА_3 виключений із складу Збройних Сил України, у зв`язку зі смертю. Оскільки ОСОБА_3 загинув, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року за №20111-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) у рідних загиблого виникло право на отримання одноразової грошової допомоги. Позивач реалізувала своє право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. У 2024 році позивач дізналася, що відповідач ОСОБА_2 збирає документи та також має на меті призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю сина. Вказана обставина обурює ОСОБА_1 , оскільки батько загиблого ОСОБА_3 за життя не дбав про сина, не надав коштів на його утримання, не займався його вихованням, не дбав про його здоров`я. Після загибелі сина ОСОБА_5 , відповідач не прийшов на прощання з ним, не розділяв витрат на поховання та встановлення пам`ятнику. Позивач вказує на те, що відповідач увесь час жив своїми інтересами, тягаря з утримання дітей не ніс, не працював та вів аморальний спосіб життя, тому не має права на отримання виплати пов`язаної із загибеллю сина.

18 листопада 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача - адвокат Вакуленко Віталій Вікторович вважає доводи позовної заяви необґрунтованими, наводить приклади на спростування позиції позивача та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Так, в обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначено, що відповідач ніколи не ухилявся від виконання свої батьківських обов`язків, створював належні умови для фізичного й духовного розвитку сина ОСОБА_3 . До досягнення ОСОБА_3 повноліття позовів до суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не було. (а.с.59-62)

27 листопада 2024 року представником позивача - адвокатом Янєвою Ладою Афанасіївною надано відповідь на відзив, у якій, посилаючись на докази, заперечує факт утримання відповідачем сина ОСОБА_5 . Вказує на те, що утриманням, виховання та доглядом дітей займалася виключно ОСОБА_1 (а.с.74-76)

В своїх поясненнях щодо позову, наданих 22 листопада 2024 року, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерства оборони України Ляшенко Олексій Олександрович зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. (а.с.84-86)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, мотивуючи обставинами викладеними в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник позивача - адвокат Янєва Л.А. в судовому засіданні підтримала позовну заяву ОСОБА_1 , просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, яке відбулося 26 червня 2025 року просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви, мотивуючи обставинами викладеними у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача - адвокат Вакуленко В.В. підтримав позицію ОСОБА_2 , просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений, надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, в задоволенні позовних вимог просив відмовити. (а.с.84-86)

Суд, заслухавши сторін у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із фотокопії свідоцтва про укладення шлюбу, серія НОМЕР_2 , виданого 26 лютого 1997 року Виконкомом Воронізької селищної Ради Шосткинського району Сумської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклали шлюб 26 лютого 1997 року, про що в цей день в книзі реєстрації актів про укладення шлюбів зроблено запис за №09, після шлюбу присвоєні прізвище: чоловікові - ОСОБА_7 , дружині - ОСОБА_7 . (а.с.15)

Із фотокопії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 , виданого 20 січня 1998 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Шосткинського міськвиконкому Сумської області вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в книзі реєстрації актів громадянського стану про народження 20 січня 1998 року зроблено відповідний запис за №33, і його батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 . (а.с.16)

Як вбачається із сповіщення сім`ї №48 від 21 липня 2022 року, старший матрос ОСОБА_3 , старший навідник розрахунку артилерійського взводу артилерії батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , загинув під час виконання бойових завдань по захисту батьківщини від російських загарбників о 12:00 19 липня 2022 року в результаті ворожого обстрілу в районі с. Червоний Став. Смерть пов`язана із захистом Батьківщини. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законом порядку. (а.с.26)

Із фотокопії свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4 , виданого 29 липня 2022 року Шосткинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 29 липня 2022 року складено відповідний актовий запис №914. Місце смерті: село Червоний стан Баштанського району Миколаївської області. (а.с.27)

Із фотокопії Витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причини захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, протокол №1916 від 28 вересня 2022 року вбачається, що травма старшого матроса ОСОБА_3 , 1997 року народження: «Множинна руйнація тіла (ІНФОРМАЦІЯ_7), яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 виданим 29.07.2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть від 22.07.2022 року №2724, - травма, яка призвела до смерті, так, пов`язана із захистом Батьківщини. (а.с.28)

Відповідно до фотокопії повідомлення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 полковника ОСОБА_8 , - відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», подаються документи щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час дії воєнного стану, а саме: мати ОСОБА_1 . Під час оформлення документів отримано інформацію щодо осіб, які можуть мати право на отримання одноразової грошової допомоги, яку документально не підтверджено, а саме: батько - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 . Інших претендентів на отримання одноразової грошової допомоги не встановлено. (а.с.29)

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що їй стало відомо, що відповідач збирає документи з метою отримання одноразової грошової допомоги, як батько загиблого ОСОБА_3 . Не погоджуючись із вказаною обставиною, позивач просить встановити факт ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язку щодо утримання загиблої особи ОСОБА_3 за її життя, посилаючись на наступні докази:

Згідно із фотокопією довідки №78 від 17.07.024, виданої Начальником ВКіТН Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинський завод «Імпульс», ОСОБА_1 дійсно працює на ТОВ «ШЗ «Імпульс» з 04 листопада 2002 року по теперішній час (день складання цієї довідки). (а.с.36)

Відповідно до інформації наданої на запит суду Департаментом з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06 липня 2005 року по 30 листопада 2005 року, з 23 червня 2009 року по 26 червня 2009 року працював на Казенному підприємстві «Шосткинський казенний завод «Імпульс»; з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року працював на ВК «Старт»; з 15 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року працював у «Шосткинське лісове господарство»; з 25 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 01 січня 2013 року по 15 квітня 2013 року працював на Казенному підприємстві «Шосткинський казенний завод «Імпульс»; з 03 березня 2014 року по 31 березня 2014 року працював на Державному підприємстві «Шосткинське лісове господарство». (а.с.145)

Із фотокопії рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, ухваленого 12 липня 2005 року у справі 2-2198/205 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, вбачається, що вирішено:

- стягнути із ОСОБА_2 , 1971 року народження, аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , до їх повноліття, починаючи стягнення з 06.07.2005 року. (а.с.37)

Із інформації Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинського районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.07.2024 за №66927 вбачається, що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчих проваджень, на виконані у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_7, відкрите 23 серпня 2005 року на підставі виконавчого листа №2-2198 від 12 липня 2005 року, виданого Шосткинським міськрайонним судом Сумської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/3 частини заробітку на утримання неповнолітніх дітей.

10 березня 2009 року виконавче провадження НОМЕР_7 завершено, оскільки надійшла заява стягувача про повернення їй виконавчого документу. Станом на 18 липня 2024 року повторно виконавчий лист №2-2198/2005 від 12 липня 2005 року до відділу не надходив. (а.с.38-39)

Як вбачається із відповіді на адвокатський запит наданої Начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 полковника ОСОБА_10 , відповідно до заяви від 09 серпня 2024 року батька ОСОБА_2 документи з питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабміну Міністерств України від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_12 15.08.2014 електронними засобами зв`язку направлено до Департаменту соціального забезпечення для розгляду на комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, та прийняття рішення. Станом на 02 січня 2025 року кошти ОСОБА_2 не виплачувалися, у зв`язку з відсутністю фінансування. (а.с.109)

Згідно відповіді Начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 від 20 січня 2025 року, окрім іншого повідомлено:

- Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум від 08 листопада 2022 року №168, було призначено одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 батьку загиблого 19 липня 2022 року у період дії воєнного стану ОСОБА_3 в розмірі 1/2 від 15000000. (а.с.113)

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_11 суду показав, що ОСОБА_7 знає з 2005 року, вони його сусіди. Суримови проживали як звичайна сім`я, мали двох синів, вели господарство. ОСОБА_3 також знав як сусіда, відомо, що він пішов служити та загинув на військовій службі. ОСОБА_2 був звичайним батьком, сварок ніколи не чув і не бачив. За життя ОСОБА_12 ніколи не нарікав на батька, не скаржився на нього. Бачив як ОСОБА_2 працював на городі, заготовлював дрова, кормив худобу. Коли ОСОБА_11 прохав ОСОБА_2 допомогти той відмовляв, бо весь час був затятий по господарству. Також свідку відомо, що ОСОБА_2 їздив на заробітки до міста Київ, там він працював на будівництві.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що він проживає через один будинок від родини ОСОБА_7 , а відтак є їхнім сусідом. Бачився із ОСОБА_2 на вулиці, коли той ходив за водою, спілкувалися. ОСОБА_2 розповідав, що який час працював у Хутір-Михайлівському, їздив на заробітки до Москви. ОСОБА_2 дбав про синів і забезпечував їх. Був у дворі у ОСОБА_7 , бачив, що вони живуть як звичайна сім`я. Неодноразово бачив ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_5 . У 2015 році орав город у ОСОБА_7 . ОСОБА_2 працював по господарству, варив їсти худобі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показала, що родину ОСОБА_7 знає з 1998 року. Зазначила, що її донька вчилася в одному класі з ОСОБА_15 (загиблим сином сторін). Свідку відомо, що вихованням займалася виключно ОСОБА_1 , а її чоловік ОСОБА_2 постійно пиячив, на батьківській збори до школи не ходив, дружині нічим не допомагав. ОСОБА_1 працювала на заводі, за гроші та продукти харчування допомагала людям по господарству, щоб хоч якось прокормити своїх дітей. ОСОБА_1 тримала велике господарство. Спочатку жила по АДРЕСА_1 , потім стала проживати за іншою адресою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду показала, що сім`ю ОСОБА_7 знає з 2003-2004 років. Сім`я ОСОБА_1 складалася з її чоловіка та двох синів. У ОСОБА_1 була земельна ділянка, яку вона обробляла, ходила на роботу ще й допомагала людям по господарству за гроші і продукти харчування. Вихованням та утриманням дітей також займалася ОСОБА_1 , чоловік їй не допомагав. Особисто із ОСОБА_2 свідок не знайома, бачила його не більше 10 разів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду показав, що сім`ю ОСОБА_7 знає з 2002 року. Їх сім`я складалася із ОСОБА_2 , дружини ОСОБА_1 та двох їх синів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . ОСОБА_1 постійно працювала, ще й допомагала людям за гроші, ОСОБА_2 , маючи двох дітей не намагався заробляти гроші та забезпечити сім`ю. Йому відомо, що коли ОСОБА_2 намагався працювати його звільнили за те що вживав алкогольні напої. Всю родину ОСОБА_7 утримувала ОСОБА_1 , тримала худобу, обробляла огород. Не пам`ятає такого, щоб ОСОБА_2 надовго відлучався з дому, про заробітки ОСОБА_2 не чув.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду показала, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 доводиться їй зятем. Коли ОСОБА_1 вийшла заміж за ОСОБА_19 , вони пішли жити в будинок ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , там народився онуки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Онуки були зареєстровані у смт Воронежі. Будинок у них був старенький, але теплий, городу там не було, тому свідок привозила їм продукти. ОСОБА_1 тримала козу, щоб у дітей було молоко, залишки молока продавала. Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відключили світло за несплату, бо в них не було грошей заплатити за електроенергію, свідок допомогала родині ОСОБА_7 сплачувати за електроенергіюсвітло. ОСОБА_2 вживал спиртні напої, п`яним приїздив додому до свідка, але вона його відвадила і він більше не їздив. ОСОБА_1 працювала на заводі, ще й у лісгоспі працювала за ОСОБА_2 , бо останній працювати не хотів і не працював. На вихідних та канікулах онуки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приїздили до неї, вона їм давала гроші, батько грошей не давав, вихованням їх не займався. ОСОБА_2 до Збройних Сил України сина ОСОБА_3 не проводжав, на присязі останнього не був. Діти жалілися на батька (відповідача по справі), що той п`є. ОСОБА_20 був у реабілітаційному центрі у 2011 та 2012 роках. Свідок сплачувала комунальні послуги ОСОБА_7 , бо ОСОБА_2 не хотів працювати, із заробітків привозив дуже мало грошей, їх не вистачало навіть на погашення боргів. ОСОБА_2 не приділяв належної уваги дітям, зокрема ОСОБА_3 , не переймався його життям та здоров`ям. Останній раз бачила ОСОБА_2 на похороні у ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що сторони по справі його батьки. Батько (відповідач по справі) нічого не робив, вихованням не займався. Коли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 хворіли батько ліки не купував, всім займалася мама (позивач по справі). Відповідач зловживав алкоголем, сварися, не давав спати, нікому не давав дивитися телевізор, сам дивився, чим заважав робити уроки. Свідок з братом ОСОБА_3 додому поверталися пізно увечері щоб не бачити батька. Родина свідка жила по АДРЕСА_1 , потім переїхала в будинок по АДРЕСА_1 , обидва ці будинки належали бабі з боку батька ОСОБА_7 . Батько (позивач по справі) пропив машину, мотоцикл, за пляшку садив город. Свідок з братом ОСОБА_3 допомагали матері робити всю тяжку роботу по господарству, батько нічим не допомагав. Коли мати (позивач по справі) подала на аліменти, то баба ОСОБА_7 змусила її забрати лист із виконання. ОСОБА_2 був поганим батьком, навіть назвати його «батьком» свідок не може. Коли ОСОБА_3 приїздив у відпустку він не йшов ночувати додому, зупинявся або в нього, або в друзів.

Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ст.16, 16-1 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Право на отримання такої допомоги мають члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, коло яких визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до положень ч.2 та ч.4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю, складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

До осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у відповідності до п.4 ст.16-1 Закону №2011-ХІІ належать, зокрема: батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень (п.3 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ.

У відповідності до п. 1 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 мільйонів гривень.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач не був позбавленим батьківських прав у відношенні до свого сина ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини, він є членом сім`ї загиблого і має ті самі права та обов`язки, що і інший з батьків. Водночас суд позбавлений можливості встановити факт ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язку щодо утримання загиблої особи ( ОСОБА_3 ) за її життя, оскільки суду не надано належних доказів на підтвердження вказаного факту. Сам по собі факт того, що ОСОБА_2 не був постійно офіційно працевлаштованим не доводить того, що він ухилявся від обов`язку утримання дитини. Крім того, покази свідків у справі є суперечливими між собою, тому не можуть сприйматися судом як прямі та беззаперечні докази встановлення заявленого позивачем факту.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на прийняте рішення суд вважає правомірним судові витрати залишити за позивачем відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Крім того, позивачем була заявлена позовна вимога не майнового характеру, яка передбачає сплату судового збору (на день подачі позову) у розмірі 1211 грн 20 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року за №3674-VI судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подається фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та фіксованому розмірі.

З 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 3028 гривень 00 копійок, тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1211 гривень 20 копійок.

Оскільки позивачем, відповідно до квитанції до платіжної інструкції №46143862 від 31 липня 2024 року, сплачено лише половину від необхідної суми судового збору у розмірі 605 грн 60 коп., суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 261, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, про встановлення факту ухилення від виконання обов`язку щодо утримання загиблої особи за її життя, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Учасники:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України, адреса місця розташування: 03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, код ЄДРПОУ: 00034022.

Повний текст рішення складений 22 червня 2026 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша