Рішення № 137562276, 15.05.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/294/26

Провадження №2/472/426/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Чорної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві позивач зазначив, що 15.12.2019 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 340366 (далі - Договір), за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 4 600 гривень, які він зобов`язався повернути Кредитодавцю протягом 30 днів, та сплатити проценти за користування ними в розмірі 1,90 % в день. Кредитодавець на виконання умов Договору позики надав ОСОБА_1 грошові кошти. Проте позичальник своїх зобов`язань за Договором позики належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 12.03.2026 року становить 18 275 гривень 80 (вісімдесят) копійок, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 4 600 гривень, сума заборгованості за процентами - 10488 гривні, сума заборгованості за штрафами - 3 187,80 гривень.

16 листопада 2020 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір факторингу № ККЛУ-16112020, за яким ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" відступило позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 340366 від 15.12.2019 року.

За наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну заборгованість за наданим кредитом в розмірі 18 275 гривень 80 (вісімдесят) копійок, судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, та надав згоду на заочний розгляд справи. Крім того, 07.05.2026 року представник позивача Усенко М.І. подав до суду додаткові пояснення, в яких просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, зазначивши, що заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, а позовна давність не пропущена, оскільки її строк зупинявся на період карантину та воєнного стану.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але 18.04.2026 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав повністю, просив відмовити в їх задоволенні за недоведеністю, а також просив застосувати строк позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.12.2019 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 340366 (далі - Договір), що підтверджується копією зазначеного договору.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

За умовами договору відповідачу надано кредитні кошти в сумі 4 600 гривень, які він зобов`язався повернути Кредитодавцю протягом 30 днів, та сплатити проценти за користування ними в розмірі 1,90 % в день.

16 листопада 2020 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір факторингу № ККЛУ - 16112020, за яким ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" відступило позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 340366 від 15.12.2019 року, що підтверджується копією договору, копією акту прийому-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників.

На думку позивача відповідач свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 12.03.2026 року становить 18 275 гривень 80 (вісімдесят) копійок, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 4 600 гривень, сума заборгованості за процентами - 10488 гривень, сума заборгованості за штрафами - 3 187,80 гривень.

Також судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір не оскаржений і є чинним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Первісний кредитор умови договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Вказане відповідачем не спростовано, та підтверджується відповіддю АТ КБ "ПриватБанк".

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було підписано: кредитний договір № 340366 від 15.12.2019 року, графік платежів.

Таким чином, з відповідачем було погоджено всі істотні умови кредитування.

Згідно з витягом з Реєстру боржників та розрахунку заборгованості сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 340366 від 15.12.2019 року станом на 12.03.2026 року становить 18 275 гривень 80 (вісімдесят) копійок, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 4 600 гривень, сума заборгованості за процентами - 10488 гривень, сума заборгованості за штрафами - 3 187,80 гривень.

Вказані докази не спростовані відповідачем і на думку суду є достатніми на підтвердження розміру боргу відповідача за кредитними договорами.

При цьому, судом встановлено, що за вказаним кредитним договором відповідачу було нараховано проценти поза межами строку кредитування.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

Окрім того, в п. 54 Постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

З наведених обставин справи вбачається, що зі змісту договору позики, сторони уклали в електронній формі договір про надання кредиту зі сплатою процентів за користування ним та погодили строк користування кредитом до 14.01.2020 року.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства та вже усталеної судової практики вбачається, що після 14.01.2020 року Товариство не має права на нарахування процентів передбачених договором, а має право на отримання грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проте вимог про стягнення заборгованості з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не заявлено.

Таким чином, всупереч зазначеним нормам матеріального права позивачем неправомірно нараховані проценти за користування кредитом після спливу строку кредитування.

Розмір заборгованості за процентами в межах строку кредитування (з 15.12.2019 року до 14.01.2020 року) включно становить 2 622 гривні (4 600 гривень х 1,90%) х 30 днів).

Отже, внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася загальна заборгованість позичальника перед позивачем як правонаступником первісного кредитора, яка становить 10 409 гривень 80 копійок, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 4 600 гривень, сума заборгованості за процентами - 2 622 гривні, сума заборгованості за штрафами - 3 187,80 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо строку позовної давності

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

В цій справі строк позовної давності почав свій відлік з моменту закінчення строку кредитування, тобто з 15 січня 2020 року.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто, у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

З урахуванням того, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах трирічного строку позовної давності було 15.01.2023 року, а Закон № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин, який діяв до 30 червня 2023 року строк позовної давності не є пропущеним, оскільки строк позовної давності був також продовжений на строк дії воєнного стану.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1 516,49 гривень судового збору (10 409,80 гривень х 2 662,40 гривень) / 18 275,80 гривень)).

Крім того, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 гривень.

Статтею 137 ЦПК України визначено поняття витрат на правничу допомогу та порядок їх відшкодування, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на правничу допомогу підтверджується договором про надання правової допомоги від 01.07.2025 року, матеріалами цивільної справи, актом наданих послуг та детальним описом наданих послуг від 09.03.2026 року.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача: підготовлено та направлено позовну заяву, вивчено матеріали справи, надано усну консультацію, та розмір таких послуг становить 8 000 гривень, що підтверджується актом наданих послуг та детальним описом наданих послуг від 09.03.2026 року.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 4 556,76 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу (10 409,80 гривень х 8 000 гривень) / 18 275,80 гривень)).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (місцезнаходження юридичної особи: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28-й корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ: 35234236, р/р № НОМЕР_2 в АТ "Креді Агріколь Банк", МФО: 300614) заборгованість за кредитним договором № 340366 від 15.12.2019 року станом на 12.03.2026 року в загальному розмірі 10 409 (десять тисяч чотириста дев`ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 4 600 гривень, сума заборгованості за процентами - 2 622 гривні, сума заборгованості за штрафами - 3 187,80 гривень; та стягнути судовий збір в розмірі 1 516 (одна тисяча п`ятсот шістнадцять) гривень 49 (сорок дев`ять) копійок; та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 556 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко